Глід: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 травня 2017 🕒 14 хвилин 👀 25726 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за глодом
• Рослина глід – опис
• Посадка глоду у відкритий ґрунт
  • Коли садити глід
  • Як садити глід
  • Як виростити глід
  • Пересадка глоду
  • Шкідники і хвороби глоду
  • Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)
  • Глід м’якуватий (Crataegus submollis)
  • Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)
  • Глід острожний (Crataegus crus-galli)
  • Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)
  • Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)
  • Корисні властивості глоду
  • Глід – протипокази
  • Коментарі

  Рослина глід звичайний (лат. Crataegus laevigata), або глід колючий, або глід згладжений, або пані-дерево є видом роду Глід родини Трояндові. У дикій природі він зустрічається в Північній Америці, по всій Європі на узліссях, у соснових і листяних лісах, на важких глинистих ґрунтах. Видова назва глоду перекладається як «міцний», що говорить про якість його деревини, а може, і про здатність рослини жити до 400 років.

  Глід не вимагає особливого догляду й вирощується в культурі як декоративна та лікарська рослина.

  Посадка й догляд за глодом

  • Посадка: краще восени, у період падолисту, але можна й навесні, до початку сокоруху.
  • Цвітіння: навесні або на початку літа.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: важкі, добре дреновані родючі ґрунти.
  • Полив: у звичайний сезон досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра на дорослий кущ. У посуху слід поливати частіше.
  • Підживлення: один раз за сезон, перед цвітінням, у ґрунт уносять розчин коров’яку (1:10).
  • Обрізування: навесні, в санітарних цілях і для надання форми кроні.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням, відсадками та живцями.
  • Шкідники: зелена яблунева попелиця, комоподібні яблуневі щитівки, трояндові листовійки та білани.
  • Хвороби: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості.
  • Властивості: деякі види глоду мають цілющі властивості.

  Рослина глід – опис

  Чимало різновидів глоду – листопадні багатостовбурні дерева, але зустрічаються і напіввічнозелені види рослини. У висоту глоди сягають від 3 до 5 м, але в оптимальних умовах можуть рости і до 12 м. Крона у них округла, щільна, яйцеподібна або куляста, часто асиметрична. Кора сіра або коричнева, тріщинувата або ребриста, у частині видів вона відшаровується невеликими пластинами. Гілки прямі, звивисті або плакучі. Молоді пагони – з повстяним опушенням або голі, пурпурово-червоного кольору. Гілки багатьох видів озброєні безлистими колючками завдовжки від 5 мм до 10 см, що розвиваються із пазушних бруньок. У азійських і європейських видів глоду колючки маленькі або їх немає зовсім.

  Округле, ромбічне, еліптичне або яйцеподібне листя глоду з перисто-надрізаною, цільною або лопатевою пластинкою з пильчастими, зубчастими або розсіченими краями розташоване на пагонах по спіралі. Довжина листя від 1 до 12 см, воно може бути голим або густо опушеним, черешковим або майже сидячим. Восени листя багатьох видів забарвлюється в помаранчевий, пурпуровий або золотистий кольори, але деякі види зберігають листя зеленим до самого опадання.

  Білі, рожеві або червоні квіти глоду діаметром 1-2 см із п’ятьма пелюстками утворюють складні щиткоподібні або зонтикоподібні суцвіття. Іноді вони багатоквіткові, але у деяких видів квітки поодинокі або зібрані в букет по 2-3 штуки. Квітки містять диметиламін, котрий надає їм запах гниючої риби. Починається цвітіння глоду навесні або на початку літа.

  Плоди глоду – кулясті, грушоподібні або витягнуті дрібні яблучка розміром від 5 мм до 4 см. Усередині плодів зріє кілька великих тригранних кісточок. Забарвлення плодів залежить від виду та сорту рослини: вони можуть бути червоними, яскраво-помаранчевими, помаранчево-жовтими і майже чорними. Дозрівають плоди у вересні або жовтні. Максимального плодоношення глід досягає до 10 років.

  Ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за глодом у відкритому ґрунті: коли і як садити рослину, як і коли цвіте глід, як захистити його від хвороб і шкідників, коли можна пересаджувати глід, які види глоду можна вирощувати в культурі, в чому користь глоду і кому він може нашкодити.

  Посадка глоду у відкритий ґрунт

  Коли садити глід

  На садових ділянках глід висаджують, як правило, для створення непрохідного живоплоту, а також окремою рослиною для отримання плодів. Здійснюють посадку навесні або восени, причому осіння посадка, як і у випадку з іншими плодовими деревами, краща.

  Глід любить відкриті сонячні ділянки й важкі родючі ґрунти з гарним дренажем.

  Як садити глід

  Вибір місця і спосіб посадки глоду залежить від того, для якої мети ви його вирощуєте. Якщо вас цікавить урожай плодів, то краще посадити дві-три рослини на відстані приблизно двох метрів одна від одної – так вони будуть краще запилюватися. Для закладення посадкової ями потрібно приготувати суміш торфу, піску, перегною, верхнього родючого шару землі та з великою обережністю додати в неї трохи вапна.

  Посадка глоду для живоплоту здійснюється в загальну траншею завглибшки й завширшки 50 см. Саджанці поміщають у неї на відстані приблизно 50 см один від одного. При виборі місця для огорожі постарайтеся уникнути навіть найменшого затінення, оскільки в тісняві, та ще й у затінку дерева розвиватися не будуть.

  Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці. Для сольної посадки викопують яму завглибшки і завширшки близько 70 см, в яку поміщають шар битої цегли, щебеню або гравію завтовшки 15-20 см, а зверху насипають шар піску 5 см завтовшки. Коріння саджанця обережно розправляють, поміщають у яму і засипають підготовленою ґрунтовою сумішшю таким чином, щоб коренева шийка виявилася на 3-5 см вище рівня поверхні. Після посадки саджанці рясно поливають, а коли вода вбереться, пристовбурну ділянку мульчують шаром компосту, торфу або перегною завтовшки не менше 5 см, а пагони саджанців укорочують до 10 см.

  Догляд за глодом у саду

  Як виростити глід

  Догляд за глодом складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливу, розпушування ґрунту й прополювання бур’янів у пристовбурних колах, підживленні, обрізуванні та заходах щодо захисту рослини від хвороб і шкідників. Дуже важливо стежити за загальним станом глоду та своєчасно обрізати хворі, засихаючі, загущуючі та конкуруючі гілки й пагони.

  Якщо ви хочете надати кроні деревця певних обрисів, потрібно буде проводити формуюче обрізування, і краще його робити навесні, як і санітарне прочищення. Зручніше ростити глід у формі куща, для чого йому залишають 5-6 скелетних гілок, підтримуючи їх висоту за допомогою обрізування на рівні 2-2,5 м. На саджанцях живоплоту перші кілька років пагони обрізають на половину річного приросту, а потім підтримують висоту кущів у межах 50-70 см.

  Що стосується зволоження ґрунту, то в звичайне літо глоду досить одного поливання на місяць при витраті 1 відра води на дорослий кущ. Якщо ж літо видасться спекотним, то поливання можна зробити й більш частими. Після зволоження слід розпушити ґрунт у пристовбурних колах на глибину 10-15 см. Восени глід обкопують по периметру крони на глибину штиха лопати.

  Вирощування глоду і догляд за ним передбачають усього одне підживлення за вегетаційний період – перед цвітінням. У ролі добрива найкраще використовувати розчин коров’яку (1 частину коров’ячого гною розвести в 10 частинах води). Цього живлення рослині має вистачити на весь сезон.

  Пересадка глоду

  Якщо у вас виникла необхідність пересадити глід у саду, то потрібно заздалегідь підготувати для нього нову яму, а тільки потім братися до пересадки. Коли краще пересадити глід? Якомога раніше, оскільки до 5 років у нього вже формується довгий і потужний корінь.

  Підготуйте для глоду поживну ґрунтосуміш. Обкопавши кущ по проекції периметра крони, намагаючись не порушити коріння, піддіньте земляну грудку лопатою і, нахиливши рослину, витягніть кущ із землі, перекладіть на розстелену тканину або плівку, перетягніть до нової ями, обробіть оголені корені розчином Корневіну і посадіть кущ на нове місце.

  Шкідники і хвороби глоду

  Догляд за квіткою глід передбачає організацію її захисту від шкідливих комах і хвороб. Глід уражають ті самі шкідники і хвороби, що й інші плодові дерева: вишню, сливу, грушу, яблуню, абрикос, аличу, персик тощо. Але все-таки частіше він потерпає від таких захворювань: борошниста роса, охряна, коричнева, біла, сіра та жовта плямистості, а зі шкідників найнебезпечніша для рослини зелена яблунева попелиця, комоподібна яблунева щитівка, трояндова листовійка й білан.

  Борошниста роса утворює на листках і пагонах глоду білий павутинчастий або сірий повстяний наліт, який із часом темніє і підсихає, скручуючи листя та деформуючи пагони. Уражені пагони потрібно вирізати, а глід обробити препаратами Кумулус, Вектра або Скор. Через два тижні обробку рослини фунгіцидами слід повторити.

  Охряна плямистість проявляється на листових пластинах рослини в середині літа коричневими або вохряними плямами без чіткої облямівки, через що листя передчасно сохне й опадає.

  Коричнева плямистість виглядає як округлі або кутасті коричневі плями до 6 мм у діаметрі з темною облямівкою на верхній стороні листя глоду. У місцях, де вони утворилися, листя починає сохнути.

  Сіра плямистість – це численні округлі плями сірого кольору з темною облямівкою на листках. Активний період захворювання спостерігається в кінці літа.

  Біла плямистість проявляється до середини літа дрібними округлими плямами коричневого кольору, середина яких поступово біліє, а краї залишаються темними.

  Жовта плямистість діагностується появою на верхній стороні листя великих плям жовтого кольору, які з часом стають пурпурово-бурими в жовтому ореолі. А зі споду плям утворюються плодові тіла грибка. Листя жовтіє й опадає.

  У боротьбі з усіма видами плямистості глід обробляють одновідсотковою бордоською сумішшю або оксихлоридом міді. З профілактичною метою такі обробки проводять навесні до набубнявіння бруньок і восени після падолисту. Окрім того, необхідно прибирати рослинні залишки після обрізування глоду, а восени згрібати і знищувати опале листя.

  Зелена яблунева попелиця пошкоджує молоді органи рослини, висмоктуючи з них сік, через що листя згортається і передчасно в’яне, а пагони деформуються. Знищити тлю можна розчином 20 г Карбофоса в 10 л води або народними засобами – часниковим або тютюновим настоєм із милом. А в ролі профілактики гарний результат дає обробка глоду Нітрафеном до розпускання листя.

  Трояндова листовійка відкладає яйця в корі дерев, а гусінь, що з’явилася з них, виїдає бруньки рослини, загортає листя, прогризає зав’язі. Для боротьби з листовійкою застосовують обробку глоду розчином 20 г Хлорофосу в 10 л води, а профілактика від шкідника полягає в обприскуванні рослини до початку сокоруху Нітрафеном.

  Білан жилкуватий – метелик харчується нектаром квіток глоду і відкладає на верхній стороні листя яйця, а гусінь поїдає бруньки та листя. Знищують шкідника перед цвітінням і після нього обробкою Карбофосом або Хлорофосом (20 г на 10 л води).

  Щитівка яблунева комовидна – дрібна сисна комаха, що харчується, як і попелиця, клітинним соком листя й пагонів глоду. Позбутися її можна обробкою рослини Карбофосом, Фуфаноном, Актарою чи Актелліком.

  Види і сорти глоду

  Із безлічі видів рослини, крім глоду колючого, в культурі вирощують ще кілька видів:

  Глід грушевий (Crataegus phaenopyrum)

  відрізняється від інших видів трилопатевим листям, що нагадує листя калини. У природі його можна зустріти на Середньому Заході США. Це дерево заввишки до 12 м із прямими колючками до 5 см завдовжки. Квітки глоду грушевого зібрані в багатоквіткові щиткоподібні суцвіття, а яскраво-червоні плоди сягають у діаметрі 5-8 мм. Недоліком глоду грушевого є його низька зимостійкість, тому в середній смузі його не вирощують;

  Глід м’якуватий (Crataegus submollis)

  або глід напівм’який є типовим представником північноамериканської флори. Це дерево заввишки до 8 м із густою кроною у формі шатра. Листя у нього яйцеподібне, темно-зелене, з трьома-чотирма парами лопатей, спочатку сильно опушене, але з віком опушення залишається тільки вздовж жилок. Восени листя стає червоно-бурим. Великі квітки глоду м’якуватого, до 2,5 см у діаметрі, на тонких і довгих квітконіжках, зібрані в десяти-п’ятнадцятиквіткові щиткоподібні суцвіття з повстяним опушенням. Плоди помаранчево-червоні, діаметром до 2 см, із борошнистою смачною м’якоттю жовтого кольору. Найбільш декоративний цей вид у період плодоношення. У культурі з 1830 року;

  Глід перистонадрізаний (Crataegus pinnatifida)

  часто називають китайським, оскільки в природі він росте в Приамур’ї, Примор’ї, Кореї та Північно-Східному Китаї. Це зимостійка, вологолюбна й невибаглива до складу ґрунту сильногілляста рослина заввишки від 4 до 6 м із розлогою кроною, темно-сірою корою, з невеликою кількістю колючок завдовжки близько 2 см. У нього невелике блискуче яскраво-зелене перисторозсічене листя і яскраво-червоні грушоподібні або кулясті плоди до 17 мм у діаметрі, всіяне дрібними білими бородавками. Декоративність дерево зберігає впродовж усього сезону. У культурі вид із 1860 року;

  Глід острожний (Crataegus crus-galli)

  або «півняча острога» родом зі східної частини США, де росте по долинах річок, узліссях, схилах гір і долин. У висоту рослини цього виду сягають від 6 до 12 м. Крона у них широкорозкидиста, зі спадаючими гілками, засіяними трохи вигнутими, схожими на півнячі остроги колючками завдовжки до 10 см. Листя цілісне, завдовжки 8-10 см, голе, шкірясте, видовжено-оберненояйцеподібне, з нерівномірними гострими зубцями по краях, темно-зелене, але восени воно стає яскраво-помаранчевим. Білі квітки діаметром до 2 см у кількості 15-20 штук зібрані в щитки. Плоди, що дозрівають у третій декаді вересня і залишаються на глоді впродовж усієї зими, можуть бути різного забарвлення – від білясто-зеленуватого до матово-червоного. Рослина посухостійка, нормально зносить умови міста, але морозостійкість у неї невисока. У культурі вид із 1656 року;

  Глід зеленом’ясий (Crataegus chlorosarca)

  родом із лісів Камчатки, Сахаліну, Курил і Японії. Зростає цей вид кущем, сягаючи у висоту від 4 до 6 м. Кора на стовбурі і старих гілках сіра, а молоді пагони темно-пурпурового кольору в колючках завдовжки до 15 мм. Листя яйцеподібної форми, з широкою основою й гострою вершиною, лопатеве, голе або опушене, причому ворс зі споду пластини густий, а згори розсіяний. Білі квіти з темними пильовиками тичинок утворюють щільні щитки. У чорних кулястих плодів смачна зелена м’якоть, тому глід і називається зеленом’ясим. У культурі вид з 1880 року;

  Глід одноматочковий (Crataegus monogyna)

  в дикому вигляді зустрічається на Кавказі, у південних районах європейської частини Росії і в Середній Азії. За біологічними ознаками цей вид близький до глоду колючого, але відрізняється від нього швидким зростанням і рожевуватим забарвленням квіток. Тривалість життя рослини 200-300 років. У висоту дерево сягає від 3 до 6 м, але в сприятливих умовах може вирости й вище. У нього симетрична округла шатроподібна крона, голі пагони в нечисленних колючках завдовжки до 1 см, ромбічне або яйцеподібне листя і суцвіття з 10-18 квіток. У плоді глоду одноматочкового зріє тільки одна кісточка. Є у цього виду форми з махровими рожевими й білими квітками. Із садових форм більше за інші поширені:

  • пірамідальна – рослина з кроною у формі піраміди;
  • плакуча – кущ із гілками, опущеними донизу;
  • яскраво-червона (з поодинокими темно-червоними квітками);
  • рожева плакуча (з рожевими квітками й опущеними донизу гілками);
  • рожева – пелюстки квіток рожевого кольору в білу смужку;
  • біла махрова – з махровими білими квітками;
  • червона махрова;
  • завжди квітуча – витончена рослина, квітуча впродовж усього літа;
  • розрізнолиста – глід із глибоко розсіченим пір’ястим листям;
  • біло-строката – форма зі строкатим листям;
  • безколючкова.

  Гібридизацією було виведено сорт глоду одноматочкового Розеа Флоре Плено з махровими квітками темно-рожевого кольору.

  Що стосується сортів глоду колючого, опис якого ми давали на початку статті, то частіше за інші вирощують декоративні форми Біколор (білі квіти з червоними краями), Паулі (з махровими блискучими багряно-червоними квітками), дуболиста і золотиста (з жовтими плодами). Становлять інтерес і такі сорти глоду колючого:

  • Полз Скарлет – декоративна рослина заввишки 3-4 м з асиметричною широкою кроною і махровими квітками кармінового відтінку. Листя у цього культивара три-п’ятилопастне, темно-зелене згори і світліше зі споду. Плоди кулясті або яйцеподібні, червоно-бурі, злегка вилискують сріблом;
  • Арнольда – великоплідний глід із товстими колінчатими пагонами, шорсткою сіруватою корою, округлим листям, колючками завдовжки до 9 см, білими квітками в щиткоподібних суцвіттях і кисло-солодкими плодами з 3-4 кісточками.

  Окрім описаних видів, у культурі зустрічаються глоди алтайський, кримський, вогневий, віялоподібний, даурський, Дугласа, криваво-червоний, або сибірський, круглолистий, зеленоплідний, п’ятиматочковий, великопиляковий, або великоколючковий, Максимовича, понтійський, Пояркової, надрічковий і деякі інші.

  Властивості глоду – шкода і користь

  Корисні властивості глоду

  З початку XVI століття глід стали використовувати в медицині як в’яжучий засіб при кишкових розладах. Із XIX століття чаєм із його квіток і листя очищали кров, а з початку XX квітки і плоди рослини застосовують при хворобах судин і серця.

  Не всі види глоду мають однакову цілющу силу. Найбільш яскраво вираженими лікувальними властивостями вирізняються глоди криваво-червоний, звичайний, даурський, зеленоплідний, п’ятиматочковий і одноматочковий. Для виготовлення лікарських препаратів використовують квітки та плоди глоду.

  До складу плодів глоду входять цукри – переважно фруктоза, тому їх можна вживати в їжу діабетикам – і цілий комплекс біологічно активних речовин: тритерпенові, а також винна, кавова, хлоргенова і лимонна кислоти, ацетилхолін, холін, кверцетин, дубильні речовини, фітостерини, жирна олія, сорбіт і вітаміни A, P і C.

  Застосування глоду благотворно впливає на роботу серця, причому плоди рослини і препарати з них не мають побічних ефектів. Показаний глід людям похилого віку та як профілактичний засіб, оскільки сприяє зміцненню серцевого м’яза, запобігає змінам у коронарних судинах, прискорює кровотік, нормалізує та стабілізує рівень артеріального тиску, знімає втому, дратівливість і відчуття тривоги.

  Найвідомішим препаратом глоду є настоянка. У домашніх умовах її можна приготувати двома способами:

  • 100 (150) г висушених плодів потрібно добре потовкти дерев’яною ступкою, помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закоркувати й помістити в темне прохолодне місце на три тижні, після чого процідити через марлю;
  • 100 г свіжих квіток помістити в скляний посуд, залити 1 л спирту (горілки), щільно закрити й настоювати в прохолодному темному місці 10 днів, після чого процідити.

  Глід – протипокази

  Шкода глоду може позначитися на стані гіпотоніків, вагітних і жінок-годувальниць, а також людей, які страждають індивідуальною незносністю рослини. Якщо у вас таких протипоказів немає, не забувайте, що зловживати навіть дуже корисним засобом небажано.

  Вирощуємо глід — заради плодів і надзвичайної краси

  Глід часто сприймають як рослину перш за все лікарську, широко поширену в природі і малоцікаву у якості окраси саду. Та насправді це абсолютно незамінний різновид листопадних чагарників, якому знайдеться місце у будь-якій садибі. Ніжне весняне цвітіння, яскраві червоні супліддя, живописна крона з червонуватими колючими гілками роблять глід особливим. Сольно, в групах чи живих огорожах, він всюди демонструє дивовижну надійність, зимостійкість та посухостійкість. Це невибагливий до грунтів та догляду класичний декоративний чагарник, який ще й подарує цінні плоди.

  Вирощуємо глід — заради плодів і надзвичайної краси

  • Опис рослини
  • Вимоги глоду до місця в саду
  • Посадка й пересадка глоду
  • Особливості догляду за глодом
  • Розмноження глоду
  • Глід в дизайні саду
  • Види глоду

  Опис рослини

  Серед листопадних чагарників важко знайти рослину настільки ж просту й поширену, як глід (Crataegus). Він привабливий цілий рік: ранньою весною розпускає доволі яскраве листя, в травні цвіте ніжними квіточками, влітку утворює густу темну крону. А яскраве намисто з ягід на фоні дивовижного перефарбовування крони в жовті, помаранчеві, червоні відтінки восени — це просто незабутнє видовище!

  Доволі великі чагарники, багатостовбурові чи класичні дерева висотою від 3 до більш як 6 м, глоди завжди вирізняються густотою листя, симетрією і акуратністю крони. Сіра кора стовбурів з віком красиво відслоюється, а тонкі, дуже міцні, колючі, як правило прямі або злегка звивисті гілочки приваблюють пурпурово-червоним відтінком. Серед глодів є поділ на дві великі групи:

  • американські види з найчастіше цільним, невиражено лопатевим листям та дуже великими й густими колючками;
  • європейські глоди з трьох-семилопатевими листками, короткими й більш рідко розташованими шипами. Колючки спочатку м’які, зелені, а потім настільки тверді, що пробивають навіть товсті підошви.

  Суцвіття глоду складається з 8-20 досить великих, до 2,5 см, квіточок з кругленькими пелюстками та численними тичинками, пильовики на яких найчастіше забарвлені в яскраві пурпурові відтінки. У багатьох декоративних глодів є чудові махрові форми. Цвітуть глоди після розпускання листя, в травні-червні.

  Плодоносять кущі нестабільно, до відсутності врожаю може призвести навіть сильна злива під час цвітіння. Та один кущ може принести від 1 до 10 кг, у вдалі роки і більше ягід. Розмір плодів з 1-4 великими тригранними кісточками — від 1 до 3 см. М’ясисті, жовтуваті всередині, червоні, зрідка — жовті чи майже чорні, вони терпкувато-кисло-солодкі на смак, їстівні у більшості культурних видів. Найчастіше вони округлі, схожі на мініатюрні яблучка, але є сорти і види з грушоподібними плодами. Плодоносити глід починає з шостого року, а іноді й пізніше.

  Кількість цукрів у ягід глоду накопичується з заморозками, а ось вміст яблучної кислоти, дубильних, пектинових речовин незмінно високий. Смачні великі ягоди вживають свіжими, використовують для приготування повидла, мармеладу, джемів. Дрібніші та сухіші плоди, як і суцвіття, сушать як лікарську сировину. І офіційна, і народна медицина використовують глід як засіб для лікування нервових та серцево-судинних хвороб.

  Глід звичайний, або колючий (Crataegus laevigata)

  Вимоги глоду до місця в саду

  Абсолютна невибагливість до грунту дозволяє використовувати глід у будь-якому місці саду, за винятком кислих та перезволожених ґрунтів. Глід чудово росте навіть на кам’янистій, бідній, піщаній землі, хоча й надає перевагу родючим, середнім і важким. Дренованність — дуже важливий параметр для цього чагарника. Для найкращого цвітіння та плодоношення бажано обирати лужні типи грунту або до посадки додатково провести розкислення вапном.

  Значно краще росте глід на родючій землі. Заздалегідь в грунт на кожен квадратний метр варто внести 50 г вапна (кісткове або фосфоритне борошно — за інструкцією виробника), по відру компосту чи перегною, піввідра піску. Якщо грунт надто щільний або кислий, можна заміними землю в посадковій ямці на суміш з рівних частин перегною (компосту) з листової землею, у яку додали для текстури пісок.

  Для максимального розкриття декоративності потрібні сонячні місця. Та всі види та сорти, за винятком глоду даурського та великоколючкового, є рослинами тіньовитривалими і можуть добре розвиватися як на сонячній ділянці, так і в напівзатінку або затінку. Недостатнє освітлення прямо позначається на рясності цвітіння й плодоношення, але не на красі листя чи щільності й колючках.

  Всі види глоду дивовижно стійкі до забрудненого середовища й міських умов.

  Читайте також нашу статтю про корисну і красиву обліпиху. Повірте, сортова, вона може і не давати порослі.

  Глід криваво-червоний, чи сибірський (Crataegus sanguinea)

  Посадка й пересадка глоду

  Для глоду кращим варіантом саджанців вважаються дворічні рослини. Підготовка зводиться до звичайного замочування для саджанців з відкритою кореневою системою та поливу для контейнерних рослин. Потреба в обрізці залежить від того, у якій формі ви бажаєте вирощувати глід:

  • для деревовидної форми обрізку краще не проводити або злегка вкоротити пагони, згодом — видалити зайві стебла;
  • для отримання кущів ті види, що схильні рости деревцем, варто обрізати до коротких пеньків, щоб вони пустили численну поросль та перетворились на чагарники.

  Висаджувати кущі глоду можна як навесні, до набухання бронюк, так і восени, з другої половини жовтня до завершення листопада.

  Оптимальна дистанція між кущами глоду та до сусідніх рослин — від 1 до 2 м залежно від максимальної висоти обраного сорту і виду. Глід висаджують у просторі посадкові ямки з діаметром і глибиною близько 70 см. На дно краще закласти потужний дренаж з битої цегли, щебню, піску висотою близько 10-15 см.

  При висаджування варто звернути увагу на кореневу шийку: вона повинна залишитися на одному рівні з грунтом після усідання землі.

  Саджанці глоду для посадки

  Особливості догляду за глодом

  Фактично, глід не потребує догляду взагалі. Він настільки посуховитривалий, що може обійтися без жодного поливу у будь-якому віці. Для рясного цвітіння і отримання якнайкращого врожаю зазвичай проводять підтримуючі поливи з частотою близько 1 разу в місяць, в тривалу посуху — 2-3 рази (1 відро на кущ). Окрім поливу, доречно вносити 1-2 підживлення в рік. Навесні використовують повне мінеральне добриво або будь-яку зрілу органіку в стандартній кількості (50-60 г і 5-6 кг). Повторне підживлення можна провести перед цвітінням, зеленими добривами або настоєм гною.

  Під кущами не варто давати розростатися бур’янам. Прополювання декілька разів за рік з розрихленням грунту на глибину до 10 см можна замінити простим мульчуванням будь-якими доступними матеріалами.

  Всі види глоду чудово переносять стрижку та формування, їх можна стримувати по висоті, загущувати та надавати певних контурів. Для утворення непроникних, дуже густих колючих огорож глід після посадки обрізають на висоту пеньків у 15-20 см, а потім щорічно залишають по 1-2 пагони до утворення суцільної стіни, переплітаючи гілки між собою до потрібної висоти, ширини і гущини. Видаляти пошкоджені, сухі гілки потрібно щорічно, обов’язково для будь-якого виду. Глід краще обрізати до розпускання бруньок, та, за потреби, огорожі можна стригти ще й в липні.

  Глоди хворіють дуже рідко. При розповсюдженні серед яблунь в садку на кущі інколи перекидаються іржа, борошниста роса, п’ятнистості. Пошкоджені пагони з слідами нальоту краще вирізати, а перед зимою чи напровесні, ще до розпускання бруньок, обприскати кущі звичайним розчином бордоської суміші або іншим системним фунгіцидом. Зі шкідників найбільшу шкоду глоду наносять бруньковий кліщ, довгоносики, яблучний пильщики, щитовки та інші комахи, що вражають клени, вишні та яблуні. Осіння та весняна обробка колоїдною сіркою чи системним інсектицидом швидко вирішує проблему.

  Всі види і сорти глоду, які відносяться до районованих та рекомендовані для українського клімату, не потребують особливої підготовки до зими. Достатньо восени трішки підвищити мульчу, а для щойно висаджених рослин — підсипати сухе листя на висоту біля 5-10 см.

  Читайте також наші статті:

  Розмноження глоду

  Глід можна вирощувати з насіння, та перші сходи з’являються лише через декілька років. Через надтверду оболонку насіння потребує стратифікації впродовж 6-12 місяців. Після добової обробки в однопроцентному розчині калійної селітри насіння висівають на окремій грядці під зиму. Сходи розвиваються дуже повільно, по декілька десятків сантиметрів на рік, потребують дорощення протягом 2-3 років.

  Завдяки чудовому галуженню глід куди простіше виростити з відводків чи відкопуючи кореневу поросль. Улюблені сорти та форми можна щеплювати.

  Глід в дизайні саду

  Цей базовий чагарник може бути використаний всюди, де потрібно створити високі, непроникні, масивні заслони від вітру та небажаних поглядів. Глоди незамінні для узлісся, великих груп, фонових насаджень та масивів. Та найчастіше їх використовують для непрохідних, довговічних живих огорож як пейзажного, так і строгого типу.

  Завдяки живописній зміні забарвлення, акуратній кроні, красивому цвітінню та плодоношенню глід чудово виглядає в сольних партіях, як одиночні дерева чи кущі, окраса газонів та високі масивні акценти.

  Цвітіння глоду глід морденського (Crataegus х mordenensis)

  Види глоду

  Розмаїття глодів можна відкривати десятиріччями. В українських садках своєрідним домінатором залишається головний плодовий та цілющий вид — глід одноматочковий (Crataegus monogyna) висотою близько 3 м, з короткими двосантиметровими колючками, глибоко роздільним листям та кулястими, червоними, однокісточковими солодкими плодами, що дозрівають у вересні й жовтні. Це чудовий чагарник для сольних партій та груп, з великим вибором махрових та рясноквітучих сортів. Його головні конкуренти:

  • глід звичайний, або колючий (Crataegus laevigata) з менш смачними, та не менш корисними плодами, простими чи махровими квітками, що краще підходить для огорож;
  • глід криваво-червоний, чи сибірський (Crataegus sanguinea) з солодкуватими борошнистими плодами.

  Для огорож незамінні непрохідні, довгоколючкові, дуже густі глоди круглолистий (Crataegus rotundifolia), віялоподібний (Crataegus flabellata), великопильовиковий, або великоколючковий (Crataegus macracantha), а також легендарна «шпора півня» — глід шпорцевий (Crataegus crus-galli). А глід азароль (Crataegus azarolus) допоможе закріпити навіть відкосні схили.

  А є ще десятки декоративних видів глодів, які в одній статті згадати просто неможливо. Все популярнішим стає безплідний, суто декоративний глід морденський (Crataegus х mordenensis) з вишуканим деревовидним силуетом, до 3 м висотою. Він приваблює махровими квіточками, що поступово змінюють яскраво-рожевий колір на білий.