Лайка та діти. Як пояснити, чому зараз можна те, що забороняли

Як пояснювати це дітям і чи треба це робити? BBC News Україна поспілкувалася з психологами.

Захист від страшнішого

“Усі ми з цим стикаємося вперше. Але це “відпрацювання” психікою людини своїх емоцій, свого травматичного досвіду, це випускання пари”, – наголошує лікар-психотерапевт, дитячий психіатр Євген Тичковський.

Він каже, що лайка є захистом від чогось страшнішого як для дорослих, так і для дітей. Захистом, прийнятним у час війни.

Взагалі, вважає він, зараз важливо якомога менше забороняти дітям.

“Якщо є біда – одна, друга, третя, а ми будемо дітям забороняти щось робити, то це позначатиметься на психосоматиці, на шкірі, шлунково-кишковому тракті, легенях, залежно від віку дитини та періоду їхнього розвитку”, – каже Євген Тичковський у коментарі ВВС News Україна.

Однак потрібні нормальні роз’яснення, постійна корекція сприйняття подій дитиною, наголошує лікар.

“Розумієте, матюки – це ж не найбільша біда. Я от своїй дитині пояснюю, згадуючи Біблію: язиком можна благословляти, але язиком можна і вбивати. Але зараз слова про “вбивати” набули іншого значення”, – каже Євген Тичковський.

Автор фото, UNIAN

Справа дорослих

Медичний психолог, психотерапевтка Тіна Берадзе вважає, що зараз краще не акцентувати у спілкуванні з дітьми на темі лихослів’я, а пояснювати реальну ситуацію і перемикати дітей на інші теми.

Водночас наголошує: не треба пояснювати лайку на адресу ворога тим, що це найсильніша образа, що її ворог заслуговує, бо вбиває людей, що це війна тощо. Бо це може мати небезпечні наслідки для дітей.

“Максимально старайтеся не акцентувати на цьому. Інакше дитяча психіка це зафіксує, і дитина вважатиме це прийнятним і для себе. Але може виникнути ситуація, коли – не дай Боже – дитина опиниться в умовах, коли ворог буде поруч, і дитина може наслідувати старших. А це небезпека для неї”, – каже Тіна Берадзе у коментарі ВВС News Україна.

Вона порівнює ситуацію зі зброєю: дорослим можна, вони стріляють, але це не справа дитини.

“Це дуже тонкий психологічний момент. Намагайтеся підтримувати дитину і перемикайте увагу з матюків на щось інше. Кажіть, що і зброя, і матюки – це справа дорослих, і саме дорослі мають право на це все, бо вони захищають дітей. Тобто потрібен розподіл: ми дорослі, і ми вас захищаємо, ви – діти”, – наголошує психологиня.

“Зараз не час для виховного процесу. Ми будемо їх перевчати потім, і все буде добре”, – каже вона.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

Це вже не та Катніс із “Голодних ігор”: як виглядає зараз Дженніфер Лоренс (фото)

Свого часу “Голодні ігри” стали справжнім проривом. Перша частина трилогії у 2012-му зібрала майже 700 млн доларів у прокаті, а наступні — ще більше. Глядачам сподобалася екранізація однойменного роману Сюзанни Коллінз і полюбилися Катніс Евердін й Піта Мелларк, які повстали проти кровожерливої системи.

Головну жіночу роль виконала американська акторка Дженніфер Лоренс. Раніше вона з’являлася у супергеройських бойовиках “Люди ікс” і на момент зйомок вже була досить відомою для глядачів, тому з легкістю обійшла на кастингу майже три десятки інших претенденток на роль. Як склалося життя та, зокрема, її кар’єра після цього проєкту, чим тепер займається Лоренс і де ще її можна побачити, розповідає “Телеграф”.

Дженніфер Лоренс — та сама вогняна Катніс Евердін

Лоренс у “Голодних іграх” і зараз

На сьогодні актрисі 32 роки. Ще у 14-річному віці вона вирішила, що стане зніматися в фільмах і буде дуже знаменитою. Так і сталося, але її шлях до популярності почався з моделінгу: під час прогулянки вулицями Нью-Йорка дівчину помітив фотограф. Він зробив кілька знімків і після цього юну Дженніфер почали засипати пропозиціями взяти участь у фотосесіях.

Юна Дженніфер Лоренс

У цей же період вона почала пробиватися і в кіно. Її дебют відбувся у 16 років — тоді юна акторка, яка кинула школу на два роки раніше, щоб присвятити себе мрії, зіграла у фільмі “Міська компанія” (2006). Далі були невеличкі ролі у телепроєктах “Монк” (2006), “Мертва справа” (2007) і “Медіум” (2007—2008), які особливої популярності їй не принесли. Однак Лоренс не здавалася і шукала своє щастя далі.

У різний час акторка носила зовсім різні зачіски

Удача підвернулася досить швидко: у 2008 році вона зіграла у фільмі “Палаюча рівнина” та отримала премію Марчелло Мастроянні на Венеційському кінофестивалі. Ще через два роки юна зірка відзначилася у стрічці “Зимова кістка” (головна роль), за яку була номінована на “Оскар” і “Золотий глобус”. Але до отримання “Оскара” лишалося ще 3 роки — його 23-річній Дженіффер Лоренс присудили за зйомки у драматичній комедії “Збірка промінців надії” (2012). А між цим якраз була перша частина “Голодних ігор” — попри все, саме цей проєкт приніс їй світову славу, яка росла не по днях, а по годинах.

“Оскар” у такому віці – це дійсно круто за мірками Голлівуду

Феномен популярності Дженніфер Лоренс

Акторка здобула світове визнання заслужено, знявшись у багатьох стрічках і доклавши немало зусиль. Але були й інші причини. Наприклад, те, що на перших порах їй вдалося підкорити шанувальників своєю простотою: вона часто давала інтерв’ю, в яких відкрито і без зайвого пафосу розповідала про різні речі та висловлювалася буквально як “дівчина з сусіднього двору”.

І знову ж таки одне важливе “але”: у певний момент усе змінилося і її популярність почала танути на очах. Падіння рейтингів Лоренс припало на той період, коли акторка вирішила поповнити лави феміністок, гадаючи, що вскочить на гребінь хвилі і здобуде ще більшу популярність. Однак і прихильники, і скептики поставилися до неї досить холодно. Оскільки зірка вирішила боротися з проявами сексизму у роботі (зокрема із тим, що жінки зазвичай отримують менші гонорари, ніж чоловіки), але при цьому не поспішала ділитися своїми грошима з усілякими фондами та організаціями, феміністки не могли “прийняти” її у свої ряди. А щодо скептиків, то тут і так все зрозуміло.

Інші роботи Дженіффер Лоренс

Усім відома Містік із “Люди Ікс”

Після зйомок у “Голодних іграх” в неї було ще немало культових проєктів. Наприклад, “Люди X”, де вона зіграла Містік (Рейвен Даркголм). Крім того, Лоренс можна побачити у таких картинах:

• 2013 — Американська афера
• 2014 — Серена
• 2015 — Джой
• 2016 — Пробудження
• 2017 — Мати! (фільм жахів)
• 2018 — Червоний горобець
• 2021 — Не дивися вгору
• 2022 — Міст

Особисте життя

Влітку 2018 року Лоренс почала зустрічатися з директором картинної галереї Куком Мароні, а вже на початку наступного року пара оголосила про заручини. Офіційно у шлюбі вона з лютого 2019-го, а саме весілля відбулося у жовтні того ж року.

На початку 2022 року народила сина. Його пара назвала Сай — на честь американського художника та абстракціоніста Сая Твомблі.

Останнім часом зірка любить радувати фанатів дуже відвертими вирізами

Лоренс наприкінці 2022 року

Цікаві факти про Дженніфер Лоренс

1. “Золотий глобус” отримувала тричі — у 2013, 2014 та 2016 роках.
2. У 2013 журнал “Форбс” назвав її другою, після Анджеліни Джолі, найбільш високооплачуваною акторкою Голлівуду.
3. Потрапила у скандал після зйомок фільму від Netflix “Не дивися вгору”, де виконувала головну роль на пару з Леонардо Ді Капріо. Йому заплатили 30 млн, а їй — лише 25. У цьому актриса побачила гендерну дискримінацію.
4. Того ж року вона стала обличчям рекламної компанії нової колекції сумок “Miss Dior”.
5. У 2014 році стала однією з жертв масового зламу акаунтів знаменитостей на iCloud та публікації їхніх відвертих фото.

Раніше ми показували, як змінилася “Міс Конгеніальність” — неперевершена Сандра Буллок. Їй уже 58 років.

«Мого сина комісували з армії». Батько зізнався, куди зник зірковий український плавець Андрій Хлопцов

Тренер чемпіона Владислава Бухова і батько Андрія Хлопцова у коментарі NV розповів, де його син зараз та чому більше не виступає на великих турнірах.

Українець Андрій Хлопцов вважався висхідною зіркою світового плавання в батерфляї, ставши у 16 років чемпіоном Європейських ігор-2015 на 50-метрівці. Хлопець ставав чемпіоном Європи та світу серед юніорів, а у 2017 році оновив юніорський рекорд планети на 50-метрівці батерфляєм та фінішував сьомим на дорослому мундіалі. Хлопцов-молодший мав їхати на Олімпійські ігри-2020 у Токіо, але не склалося. Були проблеми зі здоров’ям.

Журналіст NV Назарій Шмігіль ексклюзивно поспілкувався із Андрієм Хлопцовим-старшим. Батько хлопця назвав основну причину, чому його син більше не професійний спортсмен та розповів, де Хлопцов-молодший працює зараз.

Андрій Хлопцов-старший / Фото: НОК України та олімпійська команда

— Як під час війни вдається сконцентруватися на спорті?

— Дуже тяжко. Ми ( з Владиславом Буховим) займаємося в київському басейні на Печерську і коли тривоги та літають ракети — це неможливо. Ми ж не вчимося плавати. Ми не майстра спорту хочемо зробити. Ми хочемо виграти медаль. В інших країнах світу спортсмени готуються в ідеальних умовах. А коли ракети летять, то бути просто в басейні люди бояться, не те, що тренуватися. Але це і відрізняє чемпіона, і чоловіка зі стержнем всередині. Ти розумієш, що ухвалив рішення тренуватися. Значить це і потрібно робити. І що б там не відбувалося навколо. Ми з ним про це домовилися. Тепер просто виконуємо нашу роботу.

— Багато спортсменів переїхали за кордон і можуть виступати за інші країни. Яка ситуація у плаванні?

— В нас теж багато спортсменів виїхали. Особливо молоді хлопці. Але ми їдемо на змагання, виїжджаємо та повертаємося в Україну. Вдома нам чудово. Хоч тут і ракети літають. У Владислава мама є, яка годує домашньою їжею. Я слідкую за цим, тому думаю, що все буде гаразд.

— Де ваш син зараз, він був дуже перспективним плавцем?

— Мій син, на жаль, захворів. У нього проблеми з легенями. Він у армії служив, два роки до повномасштабної війни ще. Але був комісований. Тому він поїхав працювати за кордон у Сінгапур. Працює там тренером, в далекій країні, в якій колись виграв юніорський чемпіонат світу. Його там пам’ятають, знають. Але це сталося ще до того, коли почалася війна.