Зміст:
Цікаві факти про равликів
Равлики – це не тільки садові шкідники, як помилково вважають багато людей. Для кого-то ці істоти – улюблені домашні вихованці, для кого-то – об’єкт пильного вивчення. Видів равликів у світі існує величезна кількість, і ці створыння виробили дивовижні життєві механізми в ході еволюційних процесів.
ТОП 27 цікавих фактів про равлика
- Равлики з’явилися на Землі близько 600 мільйонів років тому. Це дозволяє вважати їх одними з найдавніших мешканців нашої планети, поряд з медузами.
- Равлики – одне з найбільш переконливих доказів теорії еволюції Дарвіна, вони можуть пристосуватися практично до будь-яких умов проживання.
- Ці молюски можуть цілком втягнути себе в раковину завдяки спеціальному м’язу, що покриває все тіло равлика.
- Равлики – далеко не дурні створіння. Вони здатні мислити і приймати рішення, засновані на своєму життєвому досвіді.
- Равлики здатні повзти по лезу ножа і не поранитися – під час руху підошва їх знаходиться на своєрідній «подушці» з слизу, що захищає тіло молюска і допомагає йому пересуватися.
- Якщо навколишні умови стають несприятливими, равлики можуть до півроку проводити в сплячці. Завдяки цій здатності садові равлики переносять температуру до – 120 градусів.
- Середня тривалість життя равликів – 15 років. Це можна порівняти з тривалістю життя, наприклад, амурського тигра.
- Більшість равликів – гермафродити, тобто самки і самці одночасно. У партнерах для продовження роду вони не потребують.
- За один раз равлики відкладають близько 85 яєць, з яких через місяць вилуплюються дитинчата.
- Раковини майже всіх равликів закручуються за годинниковою стрілкою. Міцність цього «житла» залежить від кількості кальцію в раціоні молюска.
- Равлики не жують, а перетирають їжу за допомогою 25 тисяч зубів. Так-так, зубів у них більше, ніж у будь-якої акули (див. Цікаві факти про акул).
- Ці створіння здатні не тільки пити в звичному сенсі, а й вбирати вологу поверхню свого тіла.
- Зір равликів настільки поганий, що вони можуть тільки відрізняти день від ночі.
- Майже повна відсутність зору компенсує дуже розвинений нюх – особина без панцира чує їжу на відстані до двох метрів.
- Равлики повністю позбавлені слуху і здатності виробляти будь-які звуки. Зате у них є органи рівноваги і хімічного почуття.
- Ріжки равликів – це ніс, вивернутий навиворіт (всі рецептори, які у людей розташовані всередині, у равликів знаходяться зовні).
- Між собою равлики спілкуються за допомогою дотиків.
- Равлики здатні переносити предмети в 10 разів важче себе.
- Найбільший равлик в світі – австралійський морський. Вага цих молюсків досягає 15-18 кілограмів, а довжина панцира – 60 сантиметрів.
- Колір панцира у всіх равликів різний, так як він залежить від складу їжі молюска і забарвлення грунту в тому місці, де він мешкає.
- Равлики повністю заслужили свою репутацію найбільш повільних створінь на Землі – в середньому вони долають 7 сантиметрів за хвилину. Для порівняння, лінивець пересувається зі швидкістю близько двох метрів в хвилину.
- Медики проводять експерименти з використання равликів в якості донорів нервової тканини для уражених хворобою мозку – зокрема, мова йде про епілепсію. Досліди на щурах проходять успішно.
- У Великобританії дуже популярні «біг равликів» – молюски неквапливо повзуть від старту до фінішу по сліду салатного листя (див. Цікаві факти про Великобританію).
- Сіль і цукор для равликів рівнозначні отрути.
- Нервова система равликів складається з 20 тисяч нейронів (людський мозок, для порівняння, містить кілька сотень мільярдів нейронів).
- Равлик сталв першим «кіборгом», якого вдалося створити вченим – його нейрони успішно закріпили на кремнієвому чіпі.
- М’ясо равликів не дарма вважається делікатесом в багатьох країнах – у нього приємний смак, а за вмістом білка воно перевершує куряче яйце.
“Молюск, що повернув мене до життя”. Як в Україні вирощують равликів
Жінка разом з чоловіком Іваном заснували під Львовом родинну ферму “Західний равлик” і з 2017 року не лише вирощують їстівних равликів, але і вчать інших, як це робити.
Сьогодні Ірина усміхається і з захопленням ділиться лише деякими цікавинками з екскурсії равликовою фермою. Наприклад, про те, що у равлика 25 тисяч зубів чи що равлики можуть кохатися безперервно 4,5 години.
Насправді вона багато чим завдячує равликовому бізнесу. “У першу чергу тим, що він витяг мене з того світу і запалив до життя”, – згадує Ірина.
А почалося все це зовсім випадково.
Равлики, що дали поштовх до життя
У 2014 році подружжя Юськевичів відпочивало в Греції. Там вперше і скуштували равликів. Страва їх не вразила, але запам’яталася.
”В один час я захворіла на хворобу крові. Ми гуляли в лісі і побачили там равлика, який надихнув нас згадати про Грецію”, – ділиться Ірина.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Равликова ферма у селі Солонка на Львівщині
Юськевичі спробували самостійно приготувати равликів, і смак страви їх зацікавив. Після цього вирішили більше дізнатися про равликів. Google підказав, що в Європі це прибутковий бізнес. Зокрема, вразила ціна равликової ікри – понад три тисячі євро за кілограм. Це не залишило підприємців зі Львівщини байдужими.
”Під час хвороби мені треба було за щось вчепитися, що б змусило мене далі хотіти жити і боротися за своє здоров’я. Саме равликам я завдячую своїм одужанням. Вони запалили і допомогли переключитися”, – переконана Ірина.
Іван Юськевич сприйняв ідею вирощувати равликів неординарною і навіть смішною, але в той момент не міг відмовити дружині, яка боролася з недугою, і підтримав.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Через тиждень на обійсті біля будинку підприємців у Солонці під Львовом з’явилися перші 300 кг равликів. Це був місцевий виноградний равлик з лісу.
”Лежачи під крапельницею, я думала, як би побігти до равликів на ферму”, – згадує перші кроки в бізнесі підприємниця.
Невдача з першими равликами
Перші кроки в новому для України бізнесі давалися непросто. Виноградні равлики спочатку жили зовсім не в належних умовах – на полі, у дерев’яних клітках. Відсутність дренажу та проливні львівські дощі і стали причиною смерті.
”Поки ми відверто не закатували останнього молюска, ми не зрозуміли, що треба шукати інформацію”, – розповідає підприємниця.
За інформацією вирушили до Європи: спочатку до Польщі, яка почала вирощувати фермерського равлика на п’ять років раніше, далі були Італія та Іспанія.
”Це надихнуло, запалило й дозволило нам в один момент зареєструватися і гучно заявити про себе”, – розповідає співвласниця ферми.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Попри те, що перші равлики приїхали у 2015, ферма гучно заявила про себе лише за кілька років – у 2017 році, коли розбудувала весь комплекс. На той час були задіяні 1,5 га поля, а ферма могла вирощувати від 25 до 50 тонн равликів у рік.
”Перший офіційний рік ми були дуже популярні. Равликовий бізнес визнали нішевим бізнесом, який міг приносити мільйон з гектара. Тобто, не засіваючи 300 га, можна нормально заробляти”, – згадує Ірина Юськевич.
Равликова справа була чимось цікавим та неординарним: “Про нас писали і говорили, ми приймали офіційні делегації з-за кордону. Це дуже нам імпонувало і змушувало тримати марку”.
До підприємців масово почали звертатися люди, які хотіли навчитися равликовій справі. Тоді ферма в основному заробляла продажем равликів для подальшого розведення.
”Багато наших учнів створили власну справу, але ми не сприймаємо їх як конкурентів, бо вони стимулюють породжувати якість”, – переконана Ірина.
Як виглядає ферма
Равликова ферма – це цілий комплекс приміщень. “Усе виглядає дуже просто, але насправді досить інвестиційно дорогий проєкт. Адже приміщення спеціалізовані”, – розповідають підприємці.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Ікринки мають зберігатися в контейнерах за датою вилуплення
Наприклад, репродуктор – це приміщення з 90% вологості і 27-30 градусами тепла. Там равлики спаровуються, відкладають яєчка, які перебирають у контейнери з землею і ставлять до інкубатора. Це вже приміщення з іншими умовами, тут малюкам задають темп у залежності від сходження зелені в теплиці.
”Равлики-малюки живуть в коробочках, підписаних конкретною датою і видом. Дату потрібно вказувати, тому що малюки канібали. Якщо не перебрати яєчка за добу, то малята, що вилупляться на день швидше, просто нападуть на ікринки”, – пояснює Ірина Юськевич.
Маленький равлик повністю відповідає формі дорослого равлика. На нігті мізинчика може поміститися 5-7 таких малюків.
”Равлик народжується одразу з мушелькою. Перші три доби вона прозора, наче поліетиленовий пакет, через який видно внутрішні органи”, – Ірина досконало знає усі етапи його становлення.
Коли малюки подолали шлях з дна контейнера до покришки – це означає, що їх треба переселити в теплицю, засіяну ріпаком. На кожному листочку зелені сидить до сотні або й більше малюків.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Зелень для равликів як салат, у перші два тижні життя це їхнє “грудне молоко”. Далі щодня тварини отримують корми з різних видів борошна, олійної маси, калію, кальцію, магнію та мікроелементів.
100% ручна робота
Ферма подружжя Юськевичів вирощує два види равликів – африканського і середземноморського. Вони адаптовані до нашого кліматичного поясу, тому зазвичай сезон починається орієнтовно 20 лютого і завершується до кінця жовтня.
За цей період равлики встигають завагітніти, відкласти ікринки і малюки, які з них вилупилися до жовтня стають дорослими особинами, які перетворюються на перший сорт їжі або на матку, яка у лютому дасть потомство.
Догляд за равликами кропітка праця, яка на 100% виконується руками.
”Працівники разом з нами цілий день на ногах. Висока температура і вологість сприяють розвитку бактерій, тому усе має бути стерильне. Навесні немає вихідних, свят, Паски чи Вербної неділі, іменин чи днів народжень, поки ти не зробив роботу”, – описує особливості своєї праці Ірина і додає, що на равликовій фермі залежно від сезону може працювати від 5 до 20 людей.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Подружжя Юськевичів працює в сімейному тандемі. Ірина – людина креативна, усі її ідеї втілюються у життя, а її чоловік Іван технолог і, за її словами, вроджений фермер.
Равлики для ведмедів і каченят
”Найбільше ми виростили 36 тонн равликів, це було в 2019 році. На жаль, вони сьогодні не експортовані, адже коронавірус зробив своє. Експорт припав на березень-квітень 2020 року, були зачинені усі потенційні споживачі – ресторації Італії, Франції, Іспанії, Португалії. Європа зазнала шалених збитків”, – розповідає про реалії Ірина.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Цього року підприємці завели каченят
Перед підприємцями постало питання: що робити з равликом, якого виростили до карантину. Адже збути його в такій кількості на українському ринку неможливо, а здешевити нереально. Інакше не окупиться ручна праця і комунальні платежі.
”Ми змушені були шукати варіанти. Пригостили равликом усі мисливські угіддя, зоопарки, ведмежий притулок, адже це величезний комплекс білків та амінокислот. А цього року завели каченят, які охоче доїдали не експортованих равликів”, – Ірина з легкістю розповідає про непрості рішення, адже вона вже побачила світло в кінці тунелю.
”З одного боку карантин вдарив по нас, бо не експортували равликів. З іншого боку, у нас прижилися каченята, вони їдять равликів і досягають свого вигляду на 8 тиждень після вилуплення”, – пояснює підприємниця.
Каченята з яблуками – новий гастрономічний напрямок ферми “Західний равлик”.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
В асортименті ферми – лише натуральні страви
Еволюціонувати і постійно вигадувати щось нове і цікаве – таке гасло подружжя успішно впроваджує у життя. Так у меню невеличкого кафе при фермі з’явилися вареники з равликом. Адже равлики в Україні не такі популярні, а на вареники попит є завжди.
”Та невеличка ресторація, що є на туристичній локації виникла тому, що не буде приходити до нас клієнт кілька разів на сезон, якщо у нас не буде цікавинок”, – розповідає Ірина.
Саме тому запровадили тематичні тижні – тиждень французької, італійської, азіатської та гуцульської кухні. Тому ті, хто колись побував на екскурсії, наступного разу приходять у ресторан вже просто поїсти.
Емоційний і смачний гастротур
Ще однією особливістю є гастротури фермою. Це поєднання екскурсії з харчуванням. У докарантинні часи щодня тут приймали по три шкільні екскурсії, а це до сотні дітей разом з батьками.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Так виглядають равликові перегони
Екскурсію особисто проводить власниця ферми. Якщо є малюки, то про равликів їм розповідають у формі казки, якщо дорослі – тоді до основної розповіді додають цікаві факти. Наприклад, про те, що равлики здатні змінювати стать. В один вечір равлик може бути чоловічої статі, в інший – жіночої.
”Ми маємо, що розповісти і вміємо це розповісти так, аби клієнт трошки зашарівся, але пішов додому зі згадкою. Емоційний фактор для нас в першу чергу. Ми продаємо емоцію, а вже потім їжу”, – розповідає Ірина.
На фермі лише натуральна їжа, цьому навіть сприяє особливість бізнесу.
”Равлик – це продукт, який навіть не претендує на сертифікат органік. Бо якби його годували стимуляторами росту, то набрякле тіло не могло б поміститися в мушлю. Це був би природний конфлікт”, – пояснює власниця ферми.
Окрім власної кухні ферма готує напівфабрикати з равлика для гурманів, страви з собою, як от равлики, фаршировані в 16 соусах, кілька видів паштетів з равликів, наприклад рате з равликовим м’ясом, журавлиною, горіхами та коньяком, равликову ікру або філе равлика, яке можна приготувати самостійно вдома.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
”Для ферми “Західний равлик”, є тверда позиція – ми в першу чергу переслідуємо якість. Наші ціни не дешеві, але вони виправдані якістю продукції”.
Не опускаємо руки
Подружжя Юськевичів визнає: карантин вдарив по них так само, як і по інших бізнесах. “Але ми віримо, що рано чи пізно коронавірус мине. Ми, як усі, докладаємо величезних зусиль, аби втриматися на плаву. Але ми ніколи не опускаємо руки”, – каже Ірина.
”Ми знайдемо можливості адаптуватися до умов, які диктуватимуть обставини”, – додає вона.
Ферма думає про розширення асортименту, щоб задовольнити не лише любителів равликів, але і поціновувачів натуральної продукції.
Автор фото, Ферма Західний Равлик
Щоби поле не пустувало, подружжя Юскевичів засіяло його тютюном
Юськевичі вже роблять фуагра, а наступного року планують пригощати туристів текілою та самбукою. Для цього хочуть засадити плантацію кактусів і алое.
”Ідей багато. Ми з чоловіком подорожуємо світом. Минулого року були на Кубі, відвідали безліч плантацій тютюну і цукрової тростини. І зрозуміли – а чому б ні? Чому б в Україні всі повинні вирощувати лишень пшеницю”, – усміхається Ірина.
Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.