Протоієрей Андрій Ткачов: біографія, сім’я. Православні проповіді

Як сказав колись Соломон, все вже написано і давно відомо, однак, незважаючи на це, протоієрей Андрій Ткачов, біографія якого з недавнього часу стала знайома не лише українцям, а й росіянам, не зупиняється і не боїться повторити раніше сказане. Він служить, пише книги і активно проповідує, звертаючись до серця сучасної людини і намагаючись пізнати його.

Познайомимося з творчим і життєвим багажем цієї чудової людини, письменника, проповідника, місіонера і істинного пастиря.

Початок життєвого шляху. Протоієрей Андрій Ткачов

Біографія його почалася 30 грудня 1960. Саме тоді в прекрасному українському місті Львові в російськомовній родині з’явився на світ майбутній священик. Батьки, що бажали, щоб хлопчик зробив кар’єру військового, вже в 15 років відправили його вчитися в суворовське училище в Москву.

Закінчивши сувору військову школу, дотримуючись побажань батьків, Андрій продовжив навчання цього непростого ремеслу в стінах Військового Червонопрапорного інституту Міністерства оборони. Деякий час він навчався на відділенні, який займався підготовкою фахівців з спецпропаганди зі складною спеціалізацією з перської мови.

Цей період життя Андрія Ткачова надав йому прекрасний фундамент для подальшого літературного розвитку, про що він говорив у своїх інтерв’ю. Тоді відбулося знайомство майбутнього священика з творами російської класики, справили величезний вплив на його світогляд. Можливо, це одна з причин того, що, чи не закінчивши інституту, він залишив шлях військового через небажання продовжувати навчання і вибрав інший шлях. Мабуть, душа майбутньої пастиря завжди тяглася до битви, але тільки не земний, а духовної, більш складною і непередбачуваною.

Вибір покликання

Відслуживши в армії, Андрій Ткачов в 1992 році вступає до Київської духовної семінарії. Два роки навчання в ній дарують йому багато нових знайомств з людьми, також обрали пастирську місію. Серед близьких друзів Андрія – майбутній архімандрит Кирил (Говорун), брати СОФІЙЧУК.

Своє навчання майбутній пастир чудово поєднує зі служінням у храмі, вже навесні 1993 року він приймає хіротонію диякона, а трохи пізніше, через півроку, стає священиком. Саме тоді штат служителів львівській церкві Святого Георгія поповнив протоієрей Андрій Ткачов. Біографія свідчить про те, що цьому храму він присвятив дванадцять років свого життя.

Цей період знаменний і тим, що у батька Андрія з’явилася сім’я. Примітно, що про неї священик ніде особливо не поширюється. Відомо лише, що він одружений і є батьком чотирьох дітей.

Місіонерська діяльність

Цей період був дуже насиченим як для України в цілому, так і для Андрія Ткачова, який в складну епоху змін починає свою пастирську службу, реалізуючи її не тільки в храмі, а й у миру. Веде активну місіонерську діяльність, підкріплену власними літературними творами. Проповіді отця Андрія отримують широку популярність далеко за межами його рідного міста. Чоловік сам у своїх інтерв’ю наголошує, що не він обрав діяльність місіонера. Остання сама його «обрала».

Активна позиція православного священика, який не боїться називати речі своїми іменами і не заграє з публікою, відкрила для нього нові можливості. Першою з них стало запрошення попрацювати на одному з київських телевізійних каналів.

Робота на телебаченні

Тут протоієрей Андрій Ткачов, біографія якого поповнилася ще одним чудовим фактом, отримав прекрасну можливість в телепередачах стисло, але й одночасно ємко говорити на самі різні хвилюючі сучасних людей теми.

Цій меті служив телепроект під назвою «На сон грядущим», який вів отець Андрій. Перед сном телеглядачі отримали чудову нагоду в десятихвилинної бесіді зі священиком відкрити щось нове для себе, почути відповіді на свої питання.

Передача знайшла своїх глядачів. Посипалися вдячні відгуки. Ці душевні вечірні розмови зі священиком про події минулого дня, про ті питання, які ставить перед людиною саме життя, відкрили глядачам двері в абсолютно інший світ. Андрій Ткачов в лаконічній формі міг повідати про життя святих, про молитву та тлумаченні священних рядків Євангелія. У ці десять хвилин вкладалося стільки, що й уявити неможливо. Причому бесіди «На сон грядущим» не носили якогось повчального або повчального характеру, але при цьому залучали глядачів своєю вдумливістю і явним душеполезниє ефектом.

Пізніше на українському телеканалі «Київська Русь» з’являється ще один проект під назвою «Сад божественних пісень». Тут в духовно-пізнавальній формі Андрій Ткачов вводить глядачів в надра знань про Псалтирі. Читаючи псалми, священик не тільки намагається розтлумачити те, про що йде в них мова, але і проникає в саму глибину зі змісту, пов’язуючи їх з подіями того часу, коли вони були створені.

Переїзд до Києва

Робота на телебаченні, що принесла священику популярність, в той же час створювала йому чимало проблем. Не мав місця проживання в Києві Андрію Ткачова доводилося щотижня приїжджати зі Львова.

Так тривало довгі шість років. Нарешті в 2005 році, втомившись розриватися між двома містами, він отримав відкріпне грамоту, видану Львівською єпархією, і переїхав до столиці. Крок був досить ризикованим, оскільки на той момент жодних направлень і парафій у батька Андрія не мали.

Деякий час він служив у кількох храмах. Але вже через місяць священика запросили служити в храмі Агапіта Печерського, трохи пізніше за дозволом Київської метрополії він стає тут кліриком, а в 2006-му – настоятелем.

У 2007 році отець Андрій бере в своє підпорядкування ще один будується поруч храм, названий на честь архієпископа Луки Войно-Ясенецького.

Активне та самовіддане служіння принесло Андрію Ткачову особливу нагороду – митру, якої удостоїв його в 2011 році Патріарх Московський і всієї Русі Кирил.

У 2013 році протоієрей бере на себе керівництво місіонерським відділом Київської єпархії.

Письменник і журналіст

Це чергове амплуа, яке має Андрій Ткачов (протоієрей). Книги відкривають ще одну сторону його служіння Богу, адже в них він намагається достукатися до свого сучасника. Автор, називаючи себе журналістом, пише про злободенному і актуальному, про те, що у всіх на слуху, але разом з тим намагається, щоб в кожному оповіданні, новелі була хоч крапля вічності. Саме ця якість дозволяє добутку зберегтися. Андрій Ткачов, як він сам каже, хоче писати сьогодні про сьогодні, але так, щоб це було цікаво і через сто років.

«Повернення в рай», «Лист до Бога», «Ми вічні! Навіть якщо цього не хочемо »- всі ці назви є яскравим підтвердженням того, про що хоче сказати їх автор – Андрій Ткачов (протоієрей). Книги ці являють собою плід роздумів автора, втілений в оповіданнях. Вони, як правило, невеликі, але дуже барвисто і ємко передають події і окремі епізоди з життя як святих подвижників, так і звичайних православних – наших сучасників, які прийшли до віри і живуть по заповідям Христа.

Багато книги написані у вигляді діалогу зі священиком і будуються з відповідей на поставлені запитання. Останніх безліч, теми найрізноманітніші: про комплексах, народження дітей, про мистецтво, ставлення до спорту, про стосунки статей і т. Д. Крім таких житейських тим є й глибші: про життя і смерть, Бога і питаннях до нього, старості і пристрасті і т. д.

Автор, що живе в миру православний священик, знає людські пристрасті і проблеми, біди і напасті. Але в той же час знаком він з ними набагато глибше, ніж звичайні миряни, і тому знає відповіді на багато що здаються незбагненними питання.

Крім книг протоієрей Андрій Ткачов бере участь і в роботі православних сайтів і журналів. Його статті та інтерв’ю часто можна зустріти на порталах Pravoslavie.ru, Pravmir.ru. Свою участь у вихованні молоді священик приймає за допомогою православних журналів. Одним з таких широко відомих проектів є Otrok.ua. Отець Андрій вже багато років працює тут в якості члена редакції і постійного автора.

Про Сковороду

Особливу полеміку викликала книга «Втікач від світу». Протоієрей Андрій Ткачов не боїться звернення до складних і табуйованим темам. Тут мова йде про яскраву особистість вісімнадцятого сторіччя – Григорія Сковороду.

Розглядаючи немов через збільшувальне скло особливості особистості філософа, Андрій Ткачов НЕ співає йому дифірамби, як це робили багато хто з його попередників. Він лише зазначає любов до Сковороди майже всіх – від націоналістів до комуністів, причому люблять вони не від великого розуму або від того, що читають, а просто так.

Священик як завжди здраво дивиться на речі і зазначає, що читати Григорія Савича – праця нелегкий, і сам він аж ніяк не так нешкідливий, як здається, але вчитатися в нього варто. Однак підходити до цього «зануренню» слід неодмінно з молитвою.

Проповіді та бесіди

Особливе місце в місіонерській діяльності займають проповіді протоієрея Андрія Ткачова. Священик звертається до самих різних людей. Серед його слухачів – парафіяни храмів і атеїсти, студенти і пенсіонери, представники самих різних соціальних шарів, віросповідань.

Він не намагається прикрасити що-небудь або вмовляти слухачів. Отець Андрій каже чітко, ясно, ємко і так, що почує будь-який і зрозуміє: часу залишилося мало, і сюсюкати з ним ніхто не буде.

Така радикальна позиція робить проповіді протоієрея Андрія Ткачова особливо популярними і неоднозначними. Його зрозумілий і сучасна мова, приправлений цитатами мислителів давнини, руйнує ілюзії, відкриває реальну картину світу і дає можливість усвідомити закономірність і неминучість багатьох подій.

Про любов до людей

У своїй проповіді «Як навчитися любити людей?» Протоієрей Андрій Ткачов піднімає один з таких важливих питань, яке задають собі багато стали на шлях віри. Сьогодні люди, зіпсовані квартирним питанням, втратили себе і свої орієнтири. І живучи в отакому «вулику», в якому немає любові, потрібно вміти знайти себе. Для цього потрібно піти, але ненадовго. Така віддаленість від людей дає людині можливість відновитися.

Бесіди протоієрея Андрія Ткачова дозволяють простежити думку про те, що самотність і суспільство – це дві сторони однієї медалі, абсолютно неможливі один без одного. Особистість загартовується у спілкуванні, але росте далеко від нього. Людині крім суспільства потрібно і самотність. Життя в натовпі народжує таку небезпечну хворобу, як недорозвиненість особистості. Людина потребує духовного здоров’я, для збереження якої потрібно усамітнюватися, щоб перестати заражатися від інших поганими думками, пристрастями та іншої нісенітницею.

Соціальна мережа “Еліци”

Діяльність Андрія Ткачова є яскравим свідченням того, що він у своєму пасторському служінні використовує всі можливі доступні сучасній людині засоби: проповіді в храмах, телевізійні передачі, книги, сайти і навіть соціальні мережі.

Elitsy.ru – це один з новітніх проектів невгамовного місіонера-мислителя. Тут користувачі мережі отримують прекрасну можливість не тільки слухати настанови протоієрея Андрія Ткачова, але і задавати йому питання. Щоранку відвідувачі сайту можуть отримати напуття у вигляді побажань і міркувань.

Де зараз Андрій Ткачов?

Протоієрей покинув Україну влітку 2014 року, ховаючись від гонінь, які почалися в країні після подій Майдану. Враховуючи той факт, що отець Андрій завжди відкрито висловлює свою думку, він не побоявся висловити негативне ставлення до революційних подій, що відбувалися в той час у Києві. Це стало однією з причин переслідувань представниками київської влади православного священика. У результаті він переїхав жити до Росії і служив якийсь час у стінах домового храму мучениці Тетяни, який створений при Московському державному університеті.

Зараз місце, де служить протоієрей Андрій Ткачов, знаходиться в самому серці Москви – в районі Успенського Вражка. У Храмі Воскресіння Словущого священик продовжує нести свій пастирський обов’язок. Крім того, продовжує проповідувати із засобів масової інформації: веде передачі на телебаченні, беручи участь у роботі одного з православних каналів («Союз»), а також на радіо «Радонеж».

Відсуваючи убік фарисейські авторитети і показну правильність, він говорить про головне, і робить це так, що не почути його просто неможливо. Він будить нас, сьогоднішніх, трясе за плечі, бадьорить своїм різким словом і невтішними порівняннями.

Хто такий Андрій Ткачов: львів’янин у рясі, який проклинає українців і закликає їх убивати

Від сторожа до священника. Професійний пропагандист, священнослужитель Російської православної церкви Андрій Ткачов, уродженець Львова, відкрито закликав вбивати українців

Ба, більше – навчав, як правильно це робити. Кілька років перед цим Ткачов читав у львівській богословській семінарії “Основи християнської духовності”, а також викладав “Закон Божий” в одній із львівських російськомовних шкіл.

“Еспресо.Захід” розповість про одіозного Андрія Ткачова, який відомий українофобськими поглядами та проповідями.

Із факультету спецпропаганди – в священники

Народився Андрій Ткачов у Львові у 1969 році. Маючи 15 років, вступив у Московське суворовське військове училище, згодом у Військовий інститут Міністерства оборони СРСР у Москві на факультет спецпропаганди. Утім навчання там не завершив, пояснюючи це тим, що не має бажання вчитися

Коли повернувся до Львова, працював вантажником у магазині. Далі його кар’єра була уже на крок ближчою до священства – працював сторожем у православному храмі, а потім паламарем. Подейкують, що на майбутнє протоієрея вплинув один з відомих місцевих хіпі, який любив читати Євангеліє.

У 1992 році вступив у Київську духовну семінарію, звідки невдовзі був відрахований через те, що не відвідував навчання. Як сам зізнався – “через активний спосіб життя”. Утім, це не завадило йому вже в 1993 році висвятитись у сан диякона, а ще через декілька місяців – священника. Любив називати себе – самоучкою.

Впродовж 12 років Ткачов служив в Свято-Георгіївському храмі УПЦ МП у Львові (5 квітня цього року громада храму перейшла до Православної церкви України). Крім того впродовж цього часу його запрошували читати лекції у Львівську богословську академію. У львівській російськомовній загальноосвітній школі пропагандист викладав “Закон Божий” (цей курс в навчальній програмі мав назву “Етика”). У 2006-му переїхав до Києва, де 8 років був настоятелем храму преподобного Агапіта Печерського у Києві.

Втеча до кураторів

У 2013 році його призначили керівником місіонерського відділу київської єпархії УПЦ МП та ведучим на телеканалі “Київська Русь”. В цей час він розпочав активно поширювати прокремлівські наративи.

Наступного року Ткачов покинув Київ, виїхавши до Росії. Звідти йому було безпечніше називати Україну “бараком божевільних”.

“Чем дальше от квазигосударства “Украина”, тем легче и дышать, и давать оценку. Отъехал на километр от границы — уже легче, на тысячу — совсем легко. Там происходит настоящее коллективное беснование!”, – казав він.

Під час Революції гідності забороняв прихожанам у Києві відвідувати акції протесту, а також бажав, щоб українці ніколи не мали спокою і проклинав хворобами та іншими бідами.

“Чтобы Бог послал им болезнь в дом и болезнь на улице, страх на улице и страх в дома. Чтобы они ни покоя не имели, чтобы они сожрали друг друга — пусть гад сожрёт гада! Я жалеть о них не буду. Это страшные враги нашего будущего и страшные враги сегодняшнего настоящего. Я их не жалею! Я о них не молюсь!”. Також він заявляв, що на Майдані пропагувались ідеї сатанізму.

У Росії був зарахований до кліру Москви, став позадштатним кліриком храму Воскресіння Словущого на Успенському Вражку. Місцем його служіння стала підмосковна гімназія Святого Василя Великого, де він очолив законовчительську частину.

Під час пандемії коронавірусу протоєрей РПЦ Андрій Ткачов прийшов на проповідь у протигазі. Він переконував, що жодної реальної небезпеки коронавірус нібито не становить, а всі ЗМІ, які поширюють про нього інформацію, є “нечистю”.

Вислови Андрій Ткачова

Священнослужитель відомий своїми провокативними висловами, особливо щодо жінок. До слова, він є батьком чотирьох дітей.

Одним з резонансних висловлювань до київської пастви, в якому він пропонував чоловікам у якості виховних цілей по відношенню до їх дружин застосовувати насильство “потрібно жінку ламати об коліно”.

Ще одним обурливим випадком став відеоролик соціальної мережі “Елици”, який згодом видалили, де Андрій Ткачов називав жінок, які не зберегли цноту до шлюбу “скаженими собаками”, “безсовісними сволотами”, і пропонував дати їм “кулака під щелепу”. А хвороби і страждання дітей, на думку Ткачова, пов’язані з гріховністю батьків, які обожнюють своїх дітей.

Під час повномасштабного вторгення підтримав напад Росії на Україну, а майдан назвав коренем зла. 5 березня 2022 року на російському каналі Царьград ТВ вийшло відео з проповіддю Ткачова під назвою “Бог страшен во гнєвє”, де він погрожував розправою від Бога Йенсу Столтенбергу та ОБСЄ. 23 січня 2023 року доданий до санкційного списку України.

На початку квітня цього року СБУ повідомила йому про підозру за пропаганду війни та виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

На своїх телеграм каналах і донині публікує свої “проповіді”, в яких закликає загарбників вбивати мирних жителів України. Зараз перебуває на території Росії.

Андрій Ткачов

Андрій Юрійович Ткачов — священнослужитель РПЦ, митрофорний протоієрей, клірик храму святителя Василя Великого, Патріаршого двору у селі Зайцеве Одинцовського району Московської області, проповідник, телеведучий. Автор книг. Кілька років служив в храмі Агапіта Печерського, згодом у храмі святого Луки поблизу Київського медуніверситету.

Зміст

Життєпис

Львівський період

Народився 30 грудня 1969 року у Львові.

У 15-річному віці вступив у Московське суворовське військове училище, а пізніше — у Військовий інститут Міністерства оборони СРСР у Москві на факультет спецпропаганди (спеціалізація — перська мова); курс навчання в ньому не завершив., покинувши інститут з формулюванням «за небажання вчитися». Під час служби в армії ознайомився з священими текстами Бгаґавад-Ґіти.

Повернувшись до Львова, працював вантажником у магазині, паламарем і сторожем в православному храмі. На становлення майбутнього протоієрея справив великий вплив якийсь «старший друг» — один із відомих місцевих неформалів хіпі зі Львова, який любив читати Євангеліє і відвідувати православні монастирі. Через рік церковного служіння за порадою батьків-духівників” вступив у духовну семінарію.

З 1992 по 1994 рік навчався (екстерном) в Київській духовній семінарії, де познайомився з майбутніми архімандритом Лонгіном (Чорнухою) [ru] . Вступив в Київську духовну академію, але був відрахований з неї через невідвідування лекцій. Згодом отець Андрій зізнавався, що через активний спосіб життя «повноцінне навчання є проблематичним», називав себе «самоучкою».

6 травня 1993 року у Львові був висвячений у сан диякона, 5 листопада 1993 року — в сан священика. Дванадцять років перебував у клірі храму Святого Георгія Побідоносця у Львові. У Львівській богословській академії на запрошення читав «Основи християнської східної духовності». Протягом року викладав Закон Божий (що іменувався в програмі «етикою») в одній з російських львівських загальноосвітніх шкіл.

Київський період

2005 — переїхав з родиною до Києва. Став настоятелем храму Агапіта Печерського до кліру. Незабаром через хвороби настоятеля ще за його життя Андрій сам став настоятелем цього храму, прослуживши там з 2006 по 2014 роки.

20 травня 2012 року виступав на фестивалі «Всі разом – за сім’ю» на Контрактовій площі у Києві.

2013 — керівник місіонерського відділу Київської єпархії УПЦ, ведучий на релігійному телеканалі «Київська Русь».

Московський період

У червні 2014 року переїхав до Росії, був тимчасово призначений до кліру домового храму мучениці Татіани при МДУ 18 серпня зарахований до кліру Москви, став понадштатним кліриком храму Воскресіння Словущого на Успенському Вражку. Місцем його служіння стала підмосковна гімназія Святого Василя Великого, де він очолив законовчительську частину. Служити ж в храмі Воскресіння Словущого Андрій мав у вільні від шкільного послуху дні. Служіння в Росії супроводжував критикою щодо РПЦвУ як адміністративної структури, її священства і пастви.

Андрій назвав РПЦвУ «неспроможною, двозначною організацією». «Чимала частина так званого „українського народу“ і його пастирів» була зарахована їм в розряд «відступників з числа фальшивих братів».

Покинувши Україну, названу ним «бараком божевільних», Андрій так написав про це: “Чем дальше от квазигосударства «Украина», тем легче и дышать, и давать оценку. Отъехал на километр от границы — уже легче, на тысячу — совсем легко. К сожалению, многие в России не до конца понимают, каким зачумленным местом стала ныне эта земля, полная общерусских православных святынь. Там происходит настоящее коллективное беснование! Люди сошли с ума от своего безбожия. Пресловутая религиозность «украинского народа» в массе своей оказалась на поверку пустышкой.”

Указом від 12 жовтня 2017 року Андрій Ткачов звільнений від несомого послуху понадштатного клірика храму Воскресіння Словущого на Успенському Вражку і призначений штатним кліриком храму святителя Василія Великого, Патріаршого двору у селі Зайцево Одінцовського району Московської області.

Критика

Окремі слова і висловлювання протоієрея Андрія Ткачова неодноразово піддавалися критиці за грубість, агресивність і некомпетентність.

В інтерв’ю газеті «2000», опублікованому 21 квітня 2006 року, на питання, чи не надто він агресивний у своїх проповідях щодо Заходу, отець Андрій відповів: «Я б не хотів, щоб це було правдою, але якщо це видно зі сторони, значить, так і є». І пообіцяв «тепер бути стриманішим». 25 января (Татьянин день) 2014 года во время массовых беспорядков в городе Киеве, Андрей Ткачёв обратился с проповедью к своим прихожанам:

Я молюсь о том, чтобы Господь вселил страх и трепет в сердца и в кости мятежников. Чтобы Бог послал им болезнь в дом и болезнь на улице, страх на улице и страх в дома. Чтобы они ни покоя не имели, чтобы они сожрали друг друга — пусть гад сожрёт гада! Я жалеть о них не буду. Это страшные враги нашего будущего и страшные враги сегодняшнего настоящего. Я их не жалею! Я о них не молюсь! «Після дзвінків стурбованих архієреїв і листів обурених віруючих». 6 лютого 2014 року Ткачов був викликаний в Київську митрополію для пояснень з приводу гучної проповіді У результаті священик Андрій визнав, що він «висловлював свої особисті думки не з Євангелії, а від себе» У 2015 році в одному з ефірів на радіостанції «Радонеж» [ru] протоієрей Андрій Ткачов кілька разів несхвально висловився про російських поетів та англіканство: поет Сергій Єсенін, за висловом Ткачова, «примітивна людина» і «конкретний баклан», а «Володимир Маяковський — ще більш дивний». Англіканська церква була осуджена за форму управління:

Резонанс у пресі викликало його слово до київської пастви, в якому він пропонував чоловікам у якості виховних цілей по відношенню до їх дружин застосовувати насильство («потрібно жінку ламати об коліно» і т. д.).

Жорстким став відеоролик православної соціальної мережі «Елици» (згодом видалений), в якому священик називав жінок, які не зберегли цноту до шлюбу «скаженими собаками», «безсовісними сволотами», і пропонував дати їм «кулака … під щелепу». Пізнання в природознавстві, висловлені Андрієм Ткачовим, піддалися критиці священика Олександра Пикалева. В ефірі православного телеканалу «Царьград ТВ» в передачі «Свята правда» протоієрей Андрій Ткачов озвучив свою думку щодо теорії еволюції і сучасного знання в цілому. На думку Пикалева, Ткачов допустив ряд суттєвих помилок в обговорюваній галузі знань та продемонстрував свою некомпетентність у даному питанні.

Протодиякон Андрій Кураєв після переїзду Ткачова в Росію часто висловлювався про нього несхвально.

Священик Георгій Максимов критикував отця Андрія за його вчення про спасіння.

Деякі погляди

Хвороби і страждання дітей, на думку Ткачова, пов’язані з гріховністю батьків, які обожнюють своїх дітей.

Заявив, що Україна — це кровожерний демон, існування якого безглуздо, і що вона населена божевільними росіянами.