§ 20. Історія, історики, письменники та поети

1. Розвиток української історичної науки. Шлях розвитку української історичної науки налічує вже майже тисячу років. Першими історичними творами були літописи. Батьком української історії сучасні історики вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора. У 1113 р. Нестор склав літопис «Повість минулих літ». Його можна вважати істориком, тому що він, по-перше, описує не лише сучасні йому події, а й ті, що відбувалися за сотні років до нього. По-друге, він чітко визначив мету своєї праці: звідки пішла Руська земля, хто в ній почав спершу княжити і як Руська земля виникла. По-третє, він не лише оповідає про події, а й дає їм оцінку.

Твір Нестора-літописця мав важливе значення у вивченні історії. Він став головним, а іноді єдиним джерелом інформації про далекі часи. Невипадково сьогодні «Повість минулих літ» належить до списку 100 найвідоміших і найдавніших книг світу. Своєю працею Нестор заклав традицію літописання, яка тривала майже до кінця XVII ст. Наступні автори намагалися доповнити твір Нестора сучасними їм подіями.

Наприкінці XVII ст. почали з’являтися вже не літописи, а перші справді історичні дослідження. У 1672 р. ректор Києво-Могилянського колегіуму Феодосій Сафонович склав «Хроніку із літописців стародавніх». Перша частина цього твору охоплює історію Русі до кінця XIII ст., друга переважно розповідає про події, що відбувалися на українських землях протягом кінця XIII — XVII ст.

У 1674 р. з’явився короткий історичний огляд подій Русі та Московської держави — «Синопсис». Цей твір протягом декількох століть був своєрідним підручником з історії та витримав близько 30 видань. Багато істориків вважають, що автором «Синопсису» був архімандрит Києво-Печерської лаври Іннокентій Гізель.

На початку XVIII ст. була створена низка творів, які отримали узагальнену назву козацькі літописи. їхніми авторами були такі діячі козацької доби, як Р. Ракушка-Романовський, С. Величко та Г. Грабянка. Вони не просто описали події часів Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та наступні події козацької доби, а намагалися пояснити їх.

Нестор-літописець. Скульптура.

«Синопсис» — перший підручник з історії.

Дмитро Бантиш-Каменський.

Володимир Антонович.

Олександра Єфименко.

Пробудження зацікавленості до минулого України на початку XIX ст. створило передумови для остаточного переходу процесу накопичення історичних знань у наукову стадію. Першим істориком України називають Дмитра Бантиш-Каменського (1788—1850). У своїй «Історії Малої Росії» він уперше послідовно виклав історію українських земель від давніх часів до 1760-х рр. Розповідаючи про події минулого, автор не лише констатував факти, але й описував культуру, народні звичаї, будівництво соборів і монастирів, походження козацтва, давав оцінку діяльності гетьманів та інших осіб, що відіграли важливу роль в історії України.

У другій половині XIX ст. завдяки науковій діяльності багатьох істориків остаточно сформувалося бачення історії України. У науковому доробку видатного українського історика Миколи Костомарова (1817—1885) налічується понад 300 праць, серед яких «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Павло Полуботок» та інші. М. Костомаров розглядав народ як головну рушійну силу історії. Він відстоював ідею самостійності української нації, окремішності українського історичного процесу, який є втіленням волелюбного духу українського народу.

Зі спогадів учня В. Антоновича

. Буваючи в хаті професора, ми, самі всі українці зроду, вперше тут довідалися й побачили, що є на світі книжки, написані нашою рідною мовою, що є українські книжки якраз для нас цікаві, і пам’ятаю, випросивши у професора через його сина галицький «Дзвінок» або «Лиса Микиту», ми один в одного їх виривали, щоб собі прочитати. Згодом за дитячими книжками пішли й поважніші, як, наприклад, «читанки», популярна українська історія з малюнками.

Коли ж почали ми заводити власну громадську бібліотеку, то добрий професор надарував нам дуже цінні книжки. Незабаром у нас була така переважно історична бібліотека, що й ціни їй не скласти.

. Пригадую собі, скільки разів за моєї пам’яті водив він нас в археологічний та нумізматичний музеї в університеті та докладно, години дві-три, водячи від вітрини до вітрини, читав нам українською мовою блискучі, змістовні, а разом із тим так, що й мала дитина все зрозуміє, лекції з української археології, якій він був батьком. Бувало, збереться близько десятка людей, і Володимир Антонович ніколи не відмовиться повести й усе розказати.

1) Чому в середині XIX ст. було сутужно з українськими книжками?

2) Які факти свідчать, що до В. Антоновича тогочасна молодь ставилася з надзвичайною пошаною?

3) Що хотів донести своїм слухачам, учням В. Антонович?

Меморіальний будинок-музей Д. Яворницького у Дніпрі.

Робочий стіл Д. Яворницького.

Ключові моменти історії українського народу вивчав Володимир Антонович (1834—1908). Йому належать твори «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Уманський сотник Іван Гонта» та інші праці з історії України. Він фактично першим серед українських істориків почав використовувати термін «Україна-Русь». В. Антонович зібрав і видав вісім томів «Архіву Південно-Західної Росії», куди увійшли цінні матеріали з історії Правобережної України XVI—XVIII ст.

Широта художньої уяви в поєднанні з дослідницьким талантом обумовили різнобічність творчих інтересів першої жінки-історика Олександри Єфименко (1848—1918). Найвідомішими серед її праць стали «Турбаївська катастрофа», «Нариси з історії Правобережної України», «Історія українського народу».

Дослідженню історії українського козацтва присвятив своє життя Дмитро Яворницький (1855—1940). Підсумком його багаторічної дослідницької роботи стала «Історія запорозьких козаків» у трьох томах.

Творчу спадщину історика Михайла Грушевського (1866—1934) складають понад 2 тисячі праць. Чільне місце серед них посідає найповніше узагальнююче дослідження історії України від найдавніших часів до другої половини XVII ст. «Історія України-Руси» в десяти томах. Завдяки М. Грушевському сформувалося нове бачення окремої від історії інших народів української національної історії.

Вивчення минулого нашої Батьківщини триває і сьогодні. Зараз наука історія України зібрала достатньо фактів, щоб відтворити історичне минуле нашої Батьківщини. Це заслуга багатьох поколінь українських вчених-істориків.

Сьогодні історичних праць накопичилося дуже багато, тож здійснити ґрунтовне дослідження без попереднього огляду спеціалістами просто неможливо. Історик має опрацювати літературу й дізнатися, якими були думки щодо цих подій його попередників. Наука, що вивчає розвиток історичної думки, називається історіографією. Розвиток історіографії є свідченням зрілості історичної науки.

М. Грушевський у робочому кабінеті.

2. Історія в літературних образах. Історія є об’єктом наукових досліджень, але водночас вона надихає письменників на написання художніх творів. Заплутаність перебігу історичних подій іноді перевершує будь-який вигаданий художній сюжет. Заслугою письменників і поетів є те, що вони створюють образ епохи, постатей, що допомагає краще зрозуміти минуле. Крім того, історичні твори мають просвітительський характер. Вони є своєрідними посібниками для вивчення історії України і згуртовують народний дух. Наприклад, пам’ятка давньої літератури «Слово о полку Ігоревім» зображує події, пов’язані з походом князя Ігоря проти половців.

«Великий кобзар» Т. Шевченко у багатьох своїх творах створив цілу низку історичних образів, зокрема Б. Хмельницького, І. Гонти, М. Кривоноса, Д. Байди (Вишневецького) та інших козацьких ватажків. У поемі «Гайдамаки» поет звернувся до доби козаччини, відтворивши події гайдамацького руху.

Першим історичним романом української літератури є «Чорна рада» П. Куліша. Історію рідного народу та його боротьбу за незалежність змальовано в художніх творах І. Франка («Захар Беркут»), М. Старицького («Останні орли», «Оборона Буші») та інших українських письменників.

Чимало творів присвячено козацькій добі. Серед них виділяються «Таємний посол» В. Малика, «На брата брат» Ю. Мушкетика, «Орда» Р. Іваничука, «Собор» О. Гончара та інші.

Не лише давні часи, а й драматичні героїчні події XX ст. стали джерелом для створення багатьох літературних образів. Через літературні твори відбулося осмислення подій Першої та Другої світових воєн, революції, Голодомору і репресій 1920—1930-х рр. тощо.

Світової слави зажив роман І. Багряного «Сад Гетсиманський», у якому передано трагедію українського народу, спричинену репресіями, нищенням української інтелігенції. У ньому змальовані жахіття більшовицького терору, безглуздість звинувачень, огидні методи катувань в’язнів. Цій самій темі присвячений і роман письменника «Тигролови» (перша назва «Звіролови»).

Історичну тематику впродовж усієї творчості розробляв П. Загребельний. Йому належить роман «Диво», тема якого пов’язана з будівництвом Софійського собору. «Роксолана» — твір про легендарну полонянку Настю Лісовську з Рогатина, яка, ставши дружиною султана, мала можливість впливати на події в Османській імперії. Роман «Я, Богдан» про гетьмана Б. Хмельницького належить до кращих історичних творів української літератури.

Пантелеймон Куліш.

Видатний український письменник О. Гончар біля козацького собору, якому він присвятив свій роман «Собор». Троїцький дерев’яний собор у Новомосковську Дніпропетровської області було зведено народним майстром Я. Погребняком у 1773—1778 рр.

Меморіальна дошка в Києві, присвячена письменнику П. Загребельному — одному з творців української історичної прози.

Богдан Хмельницький.

Запитання та завдання

2. Кого з видатних українських істориків ви знаєте? Розкажіть про одного з них.

3. Кого вважають батьком української історії, а кого — першим істориком України?

4. Хто з українських істориків створив 10-томну «Історію України-Руси»?

5. Який український історик присвятив своє життя вивченню українського козацтва?

6. Обговоріть у групах. Яким є головний здобуток праці істориків?

7. Які художні твори про минуле України ви вивчали на уроках літератури?

8. Хто був автором першого історичного роману?

9. Якою є роль художньої літератури у вивченні історії?

10. Поясніть вислів «Література допомагатиме нам вдивлятися у криниці минулого, щоб побачити небо сучасного і майбутнього».

11. За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, у яких літературних творах було відображено сучасні події, що відбулися в Україні.

12. Визначте, який із наведених текстів науково-популярний, а який — літературний.

Текст для читання

1) Аж ось піднявсь страшенний, невгасимий пожар із Запорожжя — піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький. Чого вже не робили тії старости і комісари з городовими козаками, тії косистенти-ротмістри з своїми жовнірами, да й наші перевертні-недоляшки з надвірною сторожею. Як уже не вмудрялись, щоб погасити теє полом’я! Як уже не перегороджували степові дороги своїми заставами, щоб не пустити нікого з України на Запорожжє, так де ж? Кидає пахар на полі плуг із волами, кидає пивовар казани в броварі, кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу, батьки покидають маленьких дітей, сини — немощних батьків і матірок, і всяке манівцем да ночами, степами, тернами да байраками чимчикує на Запорожжє до Хмельницького. І отоді-то вже «розлилась козацька слава по всій Україні. ».

2) У той час як Богдан і не думав про роль козацького ватажка, Україна переживала один зі спокійних періодів власної історії. Проте спокій цей був лише затишшям перед бурею. Поляки силою змусили українців тихо нести ярмо, але така ситуація не могла довго залишатися незмінною. Народ наш не заслуговував на такі умови життя, а іноземне гноблення настільки сильно гальмувало його розвиток, що в 1648 р. передумови національної революції вже були повністю сформовані. У різних сферах розвитку українського суспільства визріли гострі суперечності, обумовлені тогочасним статусом України у складі Речі Посполитої, її політикою в українському питанні, усталеними в ній суспільно-політичним ладом і системою соціально-економічних відносин.

«КИЇВСЬКІ НЕОКЛАСИКИ» 1

А. Яка з будівель є зразком класицизму, а яка — стилю рококо?

Б. Класицизм зі строгими формами й монументальністю прийшов на зміну рококо з нагромадженням «грайливих» прикрас. Визначте переваги кожного з цих стилів.

1 Цю назву в лапки брали самі члени угруповання й робили це послідовно, оскільки їм це означення здавалося «не зовсім точним і навіть трохи грайливим» (М. Наєнко).

Михайло Драй-Хмара

2. Прочитайте матеріал про «київських неокласиків» і виконайте завдання.

У 20-х роках ХХ ст. в Києві декілька молодих поетів об’єдналися в групу, що протиставляла себе поетичним експериментам футуристів і пролетарському мистецтву. Це угруповання відоме як «київські неокласики» (або «п’ятірне гроно»). До нього належали М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара та Юрій Клен (О. Бурґардт). Пізніше до них приєдналися прозаїки, літературознавці, проте «київських неокласиків» усе ж таки було п’ять, на думку дослідника М. Наєнка, який аргументує свою позицію рядками із сонета М. Драй-Хмари «Лебеді» (1928), що став своєрідним маніфестом неокласиків:

О гроно п’ятірне нездоланих співців,

Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

Що розбиває лід одчаю й зневіри.

«Київські неокласики» не мали ні програми, ні статуту. Що ж їх об’єднувало? Передусім захоплення античністю, французькі парнасці, українське бароко й, звичайно ж, дружні стосунки.

«Парнас» (фр. Parnasse) — поетичне угруповання у Франції, назва якого походить від гори Парнас у Греції, де, за легендою, жили музи на чолі з Аполлоном.

Парнасцями в 70-і роки ХІХ ст. почали називати поетів, які ставили за мету створення «чистого мистецтва», яке оспівувало б не буденне життя з його проблемами, а красу як таку — природу, кохання, вишуканість форм, ліній, барв (Л. де Ліль, Т. Готьє, Ж.-М. де Ередіа).

Неокласики були високоосвіченими людьми свого часу, знали іноземні мови, мали добру літературну освіту. Вони дбали про поезію високого стилю, аристократичну за духом, вільну від сентиментів і народницьких мотивів. Під час літературної дискусії 1925-1928 рр. «київські неокласики» висунули гасло «До джерел!», що означало творче переосмислення національної та зарубіжної традицій у контексті нових викликів часу. Вони дбали передусім про загальнолюдські мистецькі цінності, намагаючись уберегти їх від впливу більшовицької ідеології, несмаку й скороминущої буденності.

В українській літературі неокласики започаткували поезію нового типу: якщо до них панівною була фольклорна традиція, то тепер відродилася книжна, тобто ренесансно-барокова. «Любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури» — естетична концепція неокласиків, сформульована М. Рильським. Її вороже сприймали в тогочасному мистецькому середовищі, яке культивувало оспівування робітника, вождя, нової більшовицької країни й пролетарських ідеалів. Творчість неокласиків критикувала як тоталітарна влада, так і авангардисти. Вона була малозрозумілою й масовому читачеві через невисокий рівень освіти (а й справді, як збагнути пролетарю інтелектуальну поезію неокласиків з її алюзіями, сонетною формою чи ремінісценціями?).

Лідером «київських неокласиків» був М. Зеров, який разом з побратимами П. Филиповичем і М. Драй-Хмарою пішов з життя молодим, потрапивши в жорна сталінських репресій. Юрій Клен емігрував до Німеччини, а М. Рильський згодом став офіційним радянським поетом, який, окрім творів на замовлення тодішньої влади («Пісня про Сталіна» і под.), залишив нам багато вишуканих поезій та майстерних перекладів шедеврів зарубіжної літератури.

Теорія літератури

НЕОКЛАСИЦИЗМ

Неокласицизм (грецьк. neos — новий та англ. classicism — класицизм) — літературний стиль.

Основними ознаками неокласицизму є:

• поміркованість у світогляді, гармонія й рівновага;
• використання античних, міфологічних і ренесансних тем, образів і сюжетів;
• переважання вишуканих форм (сонет, рондель, віртуозна ритміка);
• уникання буденних проблем.

«Київські неокласики» хоч і культивували в мистецтві високі мистецькі ідеали й досконалі поетичні форми, проводили наукові дослідження в університетах, проте в приватному житті були дотепними й веселими людьми. Про тонке почуття гумору й неформальні стосунки читайте в матеріалі Н. Котенко «Київські неокласики без тог і кирей».

К. Следзевський. Шарж на М. Зерова. 1927 р.

Google Київські неокласики без тог і кирей

А. Поміркуйте, чому твори «київських неокласиків» часто не сприймав масовий читач.

Б. Випишіть у зошит ознаки неокласицизму як літературного стилю.

3. Прочитайте життєпис М. Рильського й розкажіть, що спільного він мав з П. Тичиною.

Стаття “«Перевернутий класс»: переваги та складнощі реалізації”

Що робити, якщо учень тривалий час хворіє або ж їздить на змагання, фестивалі, конкурси… На всі ці питання сьогодні шукає відповіді величезна кількість педагогів. І вирішенням цих проблем може бути модель навчання, в ефективності якої переконалися практично всі, хто її випробував. Це – перевернутий клас. В роботі розглянуто переваги та недоліки моделі «перевернутий клас».

«Перевернутий клас»: переваги та складнощі реалізації

Змішане навчання – це методика формальної освіти, згідно з якою учень засвоює одну частину матеріалу онлайн, частково самостійно керуючи своїм часом, місцем, шляхом і темпом навчання, а іншу частину матеріалу вивчає у шкільному класі. Водночас, усі активності впродовж вивчення того чи іншого предмету логічно пов’язані між собою і, як результат, учень отримує цілісний навчальний досвід.

Сьогодні навчальні заклади мають безліч підходів до навчання за вибором, зокрема синхронні й асинхронні формати в мережі. Як зробити так, аби учням вчитися стало цікавіше? Як досягти високих результатів за короткий час? Що робити, якщо учень тривалий час хворіє або ж їздить на змагання, фестивалі, конкурси… На всі ці питання сьогодні шукає відповіді величезна кількість педагогів. І вирішенням цих проблем може бути модель навчання, в ефективності якої переконалися практично всі, хто її випробував. Це – перевернутий клас.

«Перевернутий клас» – це така модель змішаного навчання, у якій виконання домашньої роботи передбачає самостійне вивчення учнем нової теми: перегляд відеоуроків; читання навчальних текстів, перегляд ілюстрацій; проходження тестів та вправ на початкове засвоєння теми.

Потім, під час роботи у класі, учні вивчають більш складний теоретичний матеріал та питання, що виникли в них упродовж виконання домашньої роботи. Також у класі діти разом із учителем розв’язують практичні задачі. Після заняття в класі домашнім завданням учням є більш складні практичні завдання, виконання тестів на розуміння і закріплення пройденої теми.

«Перевернутий клас» змінює роль учителя у навчальному процесі. З головного транслятора знань вчитель перетворюється на помічника – консультанта і координатора. А це, у свою чергу, сприяє тісній співпраці з учнями на уроках. Роль учнів також змінюється. Вони більше вже не спостерігачі. Школярі самі відповідають за отримані знання, спрямовують навчальний процес, шукають практичне застосування отриманій інформації.

Модель «перевернутого класу» я розпочала з того, що знайшла колегу, яка мене підтримала. Це була вчителька фізики. Наступний крок був такий:

• познайомила батьків та учнів 8-х класів із сутністю перевернутого класу, на батьківських зборах показала відео, яке пояснювало концепцію «перевернутого класу». Пояснила, що не доцільно порівнювати свій навчальний процес з навчальним процесом сучасних учнів: запит – змінився, зміст та порядок викладу – змінився, змінюються методики і ресурси. Відповідно, сучасний учитель організовує навчання іншим чином, щоб отримати інший результат, тобто, сформувати в учнів навички, яких у батьків не були сформовані у процесі їхнього навчання;
• переконалася, що всі учні мають домашній інтернет-доступ;
• учила учнів, як правильно переглядати відеоурок: спочатку вони повинні подивитися відео (без приміток), потім повторити перегляд, але вже з примітками і нотатками, нарешті, в третій раз, – додаючи свої думки і замітки;
• обов’язково для кожного уроку учням було запропоновано: відеоурок (запитання під час відео допомагають підвищити концентрацію уваги учня під час перегляду і одразу запустити процеси самоконтролю); опорна схема (опорний конспект, що допомагає усвідомити зв’язки між поняттями); розв’язані типові задачі (що є прикладом і орієнтиром для учнів). В се це розміщувалось на платформі Classroom (для кожного класу було створено свій ключ доступу, який учні використовували для приєднання до навчального курсу);
• хочу зазначити, що відео, які я пропонувала для перегляду, були не надто довгими (7-10 хвилин) та інформаційно навантаженими; мені дуже сподобались відео Liamelon School (якщо сам не створюєш відео, то треба вибирати короткі та цікаві відео!);
• не треба забувати про звіти: кожного разу після вивчення нової теми учні повинні пройти тести та вправи на початкове засвоєння теми; (через тести учні перевіряють, як вони зрозуміли новий матеріал, тому оцінювати його вважаю не обов’язково! ); для учня ці тести є мотиватором для перегляду лекції ще раз, а для вчителя – сигналом виконання учнем завдання;
• обов’язково треба контролювати, чи готуються діти до уроку, чи вони ознайомилися з матеріалами, пропонованими для опрацювання. Якщо під час роботи виникають запитання, треба знайти можливість провести індивідуальну чи групову консультацію;
• не треба читати лекції двічі! Якщо діти дивилися відео поза класом, то коли вони приходять на заняття – не читайте лекції знову. Замість цього треба дати інструкції для усунення помилок і плутанини, оцінити розуміння учнями найбільш важливих моментів теми. А зацікавити можна учнів більш масштабними, неординарними прикладами, проблемами або завданнями. Треба допомагати учням, які відстають і невпевненім в собі, давати їм більше практики.

Що ви можете вже застосовувати у своєму класі із прочитаного вище?

 відходити від установки “я в класі – головний(-а)” і давати учням більше свободи та можливостей управляти власним процесом навчання;

 давати більше групової роботи і завдань, які передбачають самостійне вивчення з урахуванням певних потреб учнів (деяким дітям потрібно більше часу на засвоєння матеріалу, але це не означає, що вони менш здібні за тих, хто виконує завдання швидше);

 урізноманітнювати завдання та проводити ігри-симуляції;

 визначити, кому і які теми даються краще у класі, та давати учням можливість навчатися один в одного.

Які переваги дає використання моделі «перевернутий клас»?

• Учитель отримує час для індивідуальної роботи з кожним учнем, оскільки не має потреби повідомляти новий матеріал, а може одразу зосередитися на виконанні практичних завдань;
• учні мають більше можливостей для розвитку самоконтролю. Мають змогу навчитися здобувати знання самостійно та контролювати себе, адже процес засвоєння нових знань вони контролюють самостійно;
• виникає більше можливостей для співпраці учнів. Ознайомлення з новим матеріалом вдома вивільняє час на уроці для групової та парної роботи, а також для обговорення незрозумілих нюансів. Перевернутий клас стимулює учнів вчити один одного;
• учні приходять в клас для того, щоб поставити запитання, які вони самі склали після перегляду відеоуроку. Та й педагоги таким чином можуть виявити, де справді в учнів виникають проблеми з розумінням матеріалу;
• учень може самостійно, у необхідному йому темпі передивлятися матеріал, робити у разі необхідності паузу або повертатися до необхідних фрагментів . Цей спосіб особливо корисний для вразливих учнів, які відстають під час звичайного уроку (наприклад ті, в кого є труднощі з навчанням);
• відеоматеріали доступні для всіх учнів – і для тих, хто був на уроці, і для тих, хто з якоїсь причини був відсутній;
• якщо є така потреба, учень може у будь-який момент звернутися до необхідних матеріалів.

Чи має ця модель недоліки?

• Учителям потрібно присвячувати чимало часу на те, щоб записувати або шукати відеоуроки, та ще й настільки цікаві, щоб учні справді переглядали їх вдома;

• учень не може поставити запитання вчителю безпосередньо у той момент, коли воно виникає;
• не розраховуйте на те, що всі учні будуть краще справлятися з класними завданнями, якщо отримають доступ до навчальних матеріалів, ще перебуваючи вдома. Зростає необхідність диференціації завдань за рівнями складності, оскільки частина учнів буде здатна сприймати весь обсяг інформації, але інші можуть не впоратися;
• учні повинні мати усе необхідне обладнання: комп’ютери або мобільні пристрої і надійне підключення до інтернету, – щоб дивитися відеоуроки вдома.

Основна перевага моделі « перевернутого класу » полягає в тому, що учні поводяться найбільш енергійно, намагаючись вирішити певну проблему, відповісти на запитання, працювати в групі, учитель у класі може допомогти їм із цим складнішим видом навчання.

Проте переваг все ж таки більше, ніж недоліків. З цією моделлю я працюю лише 2 місяці, ще багато запитань не тільки в учнів, але і в мене.

У будь-якому випадку варто спробувати застосувати цю модель. Можливо, вона переверне не тільки клас, а й світогляд ваших учнів.