вітер
Більшої сили над свою, не побориш. Лихого не вдержиш від зла.
Дивиться, звідки вітер віє.
Безхарактерний там лиш пристає, де користь для нього є.
Доганяй вітра в полі.
Доганяй, як не знаєш кого і котрою дорогою.
Загустий вітер на рідку одежу.
Іронія, хто в зимі одягнений у літню одежу.
Нащо Бог дав вітер під носом?
Не море топить корабля, а вітри.
Корабель киданий морськими хвилями розбивається і аж тоді тоне.
Пішов на чотири вітри.
Пішов не знати де. Забрався.
То пустий вітер.
У голові вітер віє.
Не думає нічого серйозно. Дурниці йому в голові
Хто сіє вітер, той збирає бурю.
Хто провокує людей, той діждеться лиха.
Шукай вітра в полі.
Шукай не знати кого і не знати де.
Вітер свище в голові.
Несерйозний. Йому в голові дурниці.
Вітром підбито, а морозом підшито.
Говорять про убогий одяг бідного, який не захищає ні від вітру, ні від морозу.
Коли в кишені вітер віє, то не йди у суд Мусіє.
Як не маєш грошей, то не берися судитися.
Куди вітер, туди й він.
Про слабохарактерну людину, яка завжди підкоряється чужій волі.
Куди лише вітер дме, туди він іде.
Таке ж саме значення, як і попереднього прислів’я.
Значення в інших словниках
- вітер — (природній рух повітря) поет, вітровій, (сильний) буревій, борвій, (легкий) легіт, (сухий) суховій, (береговий) бриз. Словник синонімів Полюги
- вітер — ві́тер іменник чоловічого роду форма ‘вітра’ вживається у фразеологізмі Орфографічний словник української мови
- вітер — Вітровій, (дужий) борвій, буревій. (легенький) тиховій, зефір, бриз, легіт, з. павітер; (холодний) сівер|ко|; (сухий) суховій; (степовий) д. степовик; (з піском у пустелі) самум; вітрець, вітрик, вітронько, вітрюга, вітрюган, вітрило, вітрисько, вітрище, вітровище; ВІТРИ, (у тропіках) пасати. Словник синонімів Караванського
- вітер — [в’ітеир] -тру, м. (на) -тр’і, мн. в’ітрие/в’ітри, в’ітр’іў, д. -трам Орфоепічний словник української мови
- вітер — -тру, ч. 1》 Рух потоку атмосферного повітря в горизонтальному напрямі. 2》 Потік заряджених частинок, плазми в космічному просторі. Сонячний вітер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. 1. Рух повітря відносно земної поверхні, викликаний нерівномірним розподілом атмосферного тиску і спрямований із зони високого тиску до зони низького. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т. Словник української мови у 20 томах
- вітер — вітер: ◊ іти́ на сто вітрів іти світ за очі (ст): Коли б котрий інший це мав зробити, то міг іти на сто вітрів і ніколи не вертати (Шухевич) ◊ летіти як ві́тер → летіти ◊ сця́ти на ві́тер → сцяти ◊ трима́йся вітру → тримайся Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вітер — Бігун, біловій (під час цвітіння садів), бриз (солоний вітер), борвій, буйненький (поет.), буйнесенький, буйний, буйновій, бур, буран, буревій, бурхайло, буря, валовик (верхній вітер узимку), верховик (півн.-сх. Словник синонімів Вусика
- вітер — Рух повітря відносно поверхні Землі; на земній кулі спостерігаються постійні вітри як глобального характеру (пасати, мусони), так і локальні, пов’язані зі специфічним ландшафтом певної місцевості (бриз, фен, бора); швидкість в. вимірюється ареометром або визначається згідно зі шкалою Бофорта. Універсальний словник-енциклопедія
- вітер — вали́тися (па́дати) від ві́тру. Бути знесиленим, дуже виснаженим, слабим. А як вийду за ворота,— Од вітру валюся (П. Чубинський); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (М. Коцюбинський); — Куди тобі пішки: від вітру валишся (О. Фразеологічний словник української мови
- вітер — ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет. Словник синонімів української мови
- вітер — Ві́тер, -тру, -трові; ві́три́, -трі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вітер — ВІ́ТЕР, тру, ч. Більший або менший рух потоку повітря в горизонтальному напрямі. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Шевч., І, 1951, 3); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Панч, II, 1956, 433); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
Природа, її явища
Дай землі, то і вона тобі дасть. / Дай нивці, то і нивка дасть.
Земля дає все і забирає все.
Земля багата – народ багатий.
Земля – мати. / Земля – наша мати, всіх годує.
Земля найбагатша, вода найсильніша.
Земля потребує доброї погоди, доброго насіння, доброго робітника.
Земля – тарілка, що покладеш, те й візьмеш.
Земля – трудівниця, аж парує та людям хліб готує.
Ми землю з рук, а діти нас прокленуть. / Не випускай землі з рук. / Не випускай землі з рук, бо діти прокленуть.
На добрій землі хліб сіють, а на плоху гній возять.
На добрій землі що посієш, то вродить. / На добрій землі що посієш, то і вроде, на добрі зуби що вкинеш, то і з’їсть.
На ледачій землі і трава не росте. / На лихій землі зілля не росте.
На необробленій землі лиш бур’ян росте. / На пустій землі бур’ян росте.
На поганій землі хліб не родить.
На чиїй землі живеш, того і воду п’єш.
На чорній землі білий хліб родить. / На чорній землі біла пшениця родить. / На чорній землі жито сіють, а по білій собаки гавкають.
На чужій землі не доробиш хліба.
Не земля родить, а руки. / Не земля родить, а гній та руки. / Не земля родить, а літо. / Не земля родить, а рік.
Не нагодує земля – нагодує вода.
Подалі від землі, а поближче до готового хліба.
Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся.
Сирая земля, ти не мати моя.
Тебе й сира земля не нагодує.
Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б.
Хто землі дає, тому земля утроє віддає. / Хто землю удобряє, тому й земля повертає. / Хто про землю дбає, вона тому повертає. / Доглядай землю плідну, як матір рідну.
Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде. / Держись землі, то не впадеш.
Чия земля, того й сіно. / Чия земля, того й хліб.
Ялова земля не нагодує. / Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Як землю змастиш, то її осщастиш. / Як землю не помастиш, то ся зерном не ощастиш.
Як земля парує, то ся овес готує.
Гора
В горах світ дошками забитий.
Високі гори мають глибокі доли. / Гори високі мають доли глибокі. / Де високі гори, там глибокі доли.
Гора з горою не сходиться.
Гора народила мишу. / Гора мишу вродила.
Гора хоч не родить, та і з хліба не зводить. / Що може вродить камінна гора, коли в ній води нема.
До гори вийдеш, а з гори зійдеш.
Долів з горбами не порівняєш. / Коби гори покопати, доли порівняти.
З гори вскач, а на гору хоч плач.
З гори далеко, на гору високо – краще ніяк.
З гори не треба пхати, само піде.
І крута гора, та забудеться, а лиха біда та й збудеться.
На гору важко, а з гори шпарко.
Не вдержались на горі, а під горою не вдержишся.
Не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. / Як не прийшла гора до Магомета, то Магомет прийшов до неї.
Поле – ліс
Не май поля за бовдура, а ліса за дурня.
Поле бачить, а ліс чує. / Ліс бачить, поле чує. / Поле має очі, а ліс вуха. / Ліс має вуха, а поле очі.
Поле видне та глухе, а ліс темний та чуйний.
Поле краде, а ліс бачить. / Ліс краде, а поле бачить.
Як листя жовтіє, ліс і поле смутніє. / Як поля жовтіють, то дожджови сіють.
Поле (рілля)
Дай полю гною – дасть хліба вволю. / Поле гній любить. / Поле працю любить.
Не лякайся туманів – виїжджай у поле рано.
Поля, що й курці лапкою нема де ступити. / Там того поля на заячий скік.
У поле мене не бери і дома не лиши. / Дома мене не лиши і з собою не бери. / І вдома мене не лишай, і в поле не бери. / Ні в поле не бери, ні вдома не лиши. / Тебе ані з собов не бери, ані дома не лиши.
Усе теє пригодиться, що на полі корениться.
Хто полю годить, тому жито родить.
Чи дома, чи в полі – мені однаково.
Як у поле, Анцю в боці коле, як до танцю, вже не коле Анцю.
Природа
Заступи природу дверима, то вона тобі вікном.
Природа одному мама, а другому мачуха.
Небо
На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
Нема тієї драбини, що до неба дістала. / Нема тої драбинки, щоб до неба долізти.
Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити. / Рад би неба прихилити, та не хилиться. / Рад би му неба прихилити. / Я тобі хотів би неба прихилити.
Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
Як небесна височина, так морська глибина.
Зорі, звізди
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
Зорі з неба здіймає. / Тільки звізд з неба не зніма. / Тільки зірок з неба не знімає. / Якби можна, звізди з неба брала б. / Якби можна, зорі з неба брала.
Пора до двора: сходить місяць і зоря.
Місяць
Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть. / Аби на мене місяць світив, а зорі будуть. / Аби на мене місяць світив, а про зорі, то й байдуже. / Аби на мене місяць світив, а звізди дарма. / Аби на мене місяць світив, то я зорі і києм оджену. / Аби на мене місяць світив, а звізди кругом поб’ю. / Аби на мене місяць світив, а зорі колом поб’ю.
Не дбаю о звізди, коли мій місяць світить. / Не журюся зорями, коли місяць світить. / Аби сонце світило, а місяць і зорі як хочуть. / Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче. / Світило б сонце, а місяць не гріє.
Від місяця не зріє пшениця.
Гарно і при місяцю, коли сонця немає. / І місяць світить, коли сонця немає. / Сонця нема, то й місяць світить. / Нема мені ні від сонця, ні від місяця.
Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
Місяць – козацьке сонце. / Місяць – то сонце козацьке. / Місяць – козаче сонце. / Місяць – бурлацьке сонце. / Бурлацьке сонце. / Місяць – котяче сонце.
Місяць – отець, звізда – матка, сонце – їх дитятко.
Молодий місяць не всю ніч світить.
Ой місяцю, місяцю! Світиш, та не грієш, даремно в Бога хліб їси. / Світить місяць, та не гріє, тільки в Бога дурно хліб їсть. / Світить місяць, та не гріє.
Сонце
Блисне сонце і в наше віконце. / Засвітить сонце і в наше віконце. / І в наше віконце заглянуло сонце. / Загляне сонце і в наше віконце. / І в наше віконце засвітить сонце. / І в наше віконце загляне сонце. / Колись і в моє віконце засвітить сонце. / Колись і в наше віконце засвітить сонце. / Колись і на нас сонечко гляне. / Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. / І перед нашими воротами колись сонце засвітає. / І перед нашими воротами колись сонце засвітає. / І перед нашими ворітьми колись сонце зійде. / Колись і перед моїми ворітьми сонечко зійде. / Уже ж і над моїми ворітьми зійде сонце. / Ще колись і в наше віконце засвітить ясне сонце. / Після дощу сонце засяє.
Буде одного сонце на небі. / Досить одного сонця на небі.
Взимі сонце, як мачуха: світить та не гріє. / У зимі сонце як мачушине серце. / Зимове сонце – як серце мачухи: світить, та не гріє. / Зимне сонце як мачушине серце. / Зимне сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє. / Зимове сонце, як удовине серце. / Взимку сонце крізь плач сміється. / Зимою сонце світить, та не гріє. / Узимку сонце так сміється, що вікна плачуть.
Весняне сонце – як дівчини серце.
Доки сонце зійде, роса очі виїсть. / Заки сонце зійде, роса очі виїсть. / Нім сонце зійде, роса очі виїсть. / Поки сонце зійде, роса очі виїсть. / Доки сонце зійде, довго намерзнешся.
Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.
І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить. / І сонце всіх не зігріє.
І сонце свої плями має. / І на сонці є плями.
Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє.
Не маю ні від сонця, ні від місяця. / Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.
Не на тебе самого сонце світить.
Сонце – батько, а місяць – вітчим.
Сонечко блисне, сорочечка висхне. / Сонце блисне – млака висхне.
Сонечко в дорозі не спіткнеться.
Сонце встане, то й ранок настане.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає.
Сонце за гору, а він у дюру.
Сонце іде на літо, а зима на мороз. / Сонце – на літо, зима – на мороз.
Сонце на всіх однаково світить. / Сонце світить на добрих і на злих.
Сонце низько, вечір близько, додому далеко. / Сонце низенько, то й вечір близенько.
Сонця решетом не вхопиш. / Сонця в мішок не зловиш. / Сонця міхом не затулиш.
Так се сонце світить, як цигана мати жалує.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю. / Хмарні дні учать нас любити сонце.
Світло, світити
Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно
Тінь
Від своєї тіні ся не сховаєш.
І найменший волос свою тінь кидає.
Темрява, темно
Темно, хоч падай. / Темно, хоч очі виколи. / Темно, хоч татарву веди. / Темно в хаті, як у горобину ніч.
Темрява перед світлом мусить уступити.
Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.
Вода
Ані в студеній воді не вмиєшся.
Ані за холодну воду. / За холодну воду не візьметься.
Ані священною водою не відхрестишся.
Без води й борщу не звариш. / Без води каші не звариш.
Без води і не туди, і не сюди.
Блаженна вода, не мутяща ума. / Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Ваша вода мокра, ще й зимна.
В воді стоїть, а пити кричить. / У воді стоїть, а води просить. / По воді ходить і пити просить.
Вивели його на чисту воду.
Від великої води надійся шкоди.
Він як вода, скрізь просочиться.
Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.
Він без кінця воду варить.
В ложці води би мене втопив. / Він такий, що й у ложці води втопить.
Він і на холодну воду дує.
Він у десятьох водах митий. / В сімох водах руки миє. / Того і в сімох водах не обмиєш.
Вода греблю рве. / Сильна вода греблю рве.
Вода би му ся на голові встояла.
Вода в решеті не встоїться.
Вода все криє, а береги риє. / Вода все криє, а береги миє.
Вода все сполоще, крім лихого слова.
Вода в одного бере, а другому дає. / Вода одному забирає, а другому лишає.
Вода – не нива, ні ореш, ні сієш, а не голий ходиш.
Вода, що скоро збігає, отрути не лишає.
Вода дністрова над усі здорова.
Води хоч топитись, та нема де напитись.
Водою млин стоїть, та од води погибає.
Води, хоч мийся, ліса хоч бийся, а хліба, хоч плач.
Вчорашньої води не догониш.
Води не сколотити. / І водою не замутить.
Водою не розлити. / Вони між собою нерозлийвода.
Всього не переймеш, що водою пливе.
В глибокій воді велика риба. / Чим глибша вода, тим більша риба. / У малій воді малі риби.
Глибока вода не каламутиться. / Глибока вода – видима смерть. / Глибока вода тихо пливе.
Глянь у воду та не свою вроду.
За водою підеш, то й не вернешся.
Звернув воду до свого городу.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
І вода як на місці стоїть, то засмерджується.
Коло води ходячи, умочишся. / Коло води ходивши, не можна, щоб не замочиться. / Коло води намочишся, коло добра наживешся. / Хто лізе до води, той має мокрі поли.
Куди водиця тече, там травиця росте. / Зелена трава – недалеко вода.
Не в кожній воді мило розпуститься.
Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.
Не вір воді, бо втопишся. / Не спитавши броду, не сунься у воду.
Не мав що робити, пішов воду гатити.
Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.
Прийшло з води, пішло з водою.
Припав до води, як муха до меду.
Пролиту воду назад не збереш.
Проти води пливе. / Тяжко плисти проти води. / Проти води кепсько плисти.
Стояча вода – калюжа. / Стоячій воді і риба не рада.
Тиха вода береги рве. / Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить. / Тиха вода з берегів виходить. / Тиха вода високі береги підмиває. / Тиха вода береги миє. / Тиха вода рве береги і нищить луги. / Тиха вода береги миє, а бистра скоро перебігне. / Тиха вода береги ломить. / Тиха вода береги ломить, а бистра тамує. / Тиха вода береги лупає. / Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. / Тиха вода береги ломить, а як шумить – перебіжить. / Тиха вода береги мулить, а бистра пробігає. / Тиха вода греблю рве. / Тиха вода греблі рве. / Тиха вода людей топить. / Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає. / Тиха вода – глибока. / Тиха вода найглибша.
Тут така вода, що в ній дна нема.
У каламутній воді рибу ловлять.
Чиста вода, як сльоза. / До чистої води олива не пристане. / Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити.
Човен човном, а байдак байдаком по єдній воді правлять.
Чий берег, того й вода. / Чий берег, того й став.
Щоб спрагу вгасити, треба води попити.
Як води боятися, то не купатися.
Крапля води
Вода крапля по краплі і камінь довбає. / Вода і камінь довбає / Вода й камінь пробиває. / Крапля води і камінь довба. / Крапля по краплі і камінь довбає. / Крапля за краплею води як паде, то і в камені діра буде. / Мала крапля великий камінь продовбає. / Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає. / Часта крапля дощу і камінь продірявить.
Вода м’яка, а камінь пробиває. / Яка вода м’яка, а камінь згложе. / Якщо вода і на камінь довго падає, то діру в нім видовбає.
Болото – чорт
Аби болото, а чорти найдуться. / Аби болото, а жаби будуть. / Коби болото, а чорти будуть. / Коби болото, а чорти найдуться. / На кожне болото чорт знайдеться. / Болото болотом, а чорт чортом. / Без чорта болото не буває. / Болото без чорта, а чорт без болота не буде. / Було б болото, а чорти будуть. / В болоті не без чорта. / В болоті не без чорта, а в лісі не без звіра. / Чорти тільки в болоті водяться.
В тихому болоті чорти водяться. / У тихому болоті чорти плодяться. / У тихому болоті чорти живуть.
Гнилого болота і чорт боїться. / В болоті доброї води не напитися.
Де болото, там і чорт сидить.
Чорт болото запалив, та нікому гасити.
Болото, калюжа
Болота без купин не буває.
В болото влізти легко, а назад хоч воли випрягай.
Вже сі з тої калюжі не видобуду.
Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.
У болоті доброї води не напитися.
У своїм болоті і жаба не співає. / Ліпше своє болото, як чуже золото. / Кожна жаба своє болото хвалить.
Хто в болото лізе, того ще й піпхнуть.
Хто в болото лізе, той ся покаляє. / Хто болото місить, забруднитися мусить.
Хто обкидає болотом других, у того руки брудні.
Хто по кладці мудро ступає, той ся в болоті не купає.
Хто шукає за болотом, той знайде його.
Море
В морі тому води багато, що її ніхто не п’є.
До моря води не доливай. / Нащо в море воду лити, коли море повне.
Жди в моря погоди. / Жди в моря погоди, то роса очі виїсть. / Сиди у моря та жди погоди. / Чекай біля моря погоди.
З малих крапель робиться море. / І море починалося з краплі.
Ложкою не вичерпаєш води з моря. / Ложкою моря не вичерпаєш. / Ложкою моря не вичерпати.
Море по коліна. / Йому і море по коліна.
Море – рибальське поле. / Море – наш хліб і наше поле.
Море переплисти – не кусок хліба з’їсти. / Море перепливти – не поле перейти.
Не море топить кораблі, а вітер. / Корабель топить не море, а вітри.
Не погане море, що собаки хлепчуть. / Тим море не погано, що собака хлепче.
Ночвами моря не переплисти.
Не шукай моря – в калюжі втопишся.
По морі плавав, а води не бачив.
Роздайсь, море, тріска пливе.
Сім літ морячив і моря не бачив.
Хвали море, а держися землі.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Хто по морю не плавав, то той біди не бачив.
Хто переплив море, той знає горе.
Ріка
Глибока річка, як думка, йде спокійно.
Де ріки текли, там і будуть.
І великі ріки впадають до моря.
Мала ріка береги ломить. / Мала ріка круті береги миє. / Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
Не пхай ріки – вона сама плине.
Одна ріка – просто вода, а много рік – море.
Правдива заслуга, як велика ріка, що глибша, то тихіше йде.
Прудка ріка береги розмиває.
Вогонь
Без вогню пече. / Без вогню варить. / Вогнем дихати.
В вогонь за ним пішов би. / Він би за нього в огонь скочив.
Вогонь вогнем не потушиш. / Вогню вогнем не потушиш, а шукай води. / Вогню в шапці не гасять. / Вогонь олією не гасять.
Вогонь – біда і вода – біда, а без вогню і без води ще більше біди. / Огонь і вода – то добро і біда.
Вогонь палить, вода студить.
Від вогню біжу, а в воду скачу. / Від вогню втікаю, а у воду скачу.
Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн. / Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.
Вогонь цар, а водиця – цариця.
Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому несе. / Вогонь все нищить, а вода від одного бере, а другому дає.
Вогонь – не приятель, а водиця – сестриця.
Вогонь з водою ніколи не погодиш. / Не погодиш вогонь з водою. / Трудна згода, де вогонь і вода.
Вода з вогнем не товариші. / Вогонь з водою в одній хаті не живуть.
Вогонь гірший ворог, як вода.
В сіні вогню не сховаєш. / З вогнем солома не влежить. / Не сховаєш вогню в соломі.
Вогонь соломину любить до загину.
Вогонь кочерги не боїться. / Не боїться вогонь коцюби.
В ополонці вогонь не страшний.
В огні випробовують золото. / В огні залізо сталиться.
Вогню під полою не понесеш.
Вогонь мститься, як його не шануєш.
Гаси вогонь, поки не розгорівся.
Де треба руки гріть, там треба і огню.
Добре вогонь горить, як є чим підпалить.
До гарячого каменю та ще й вогонь приклада.
До готової колоди не лінися огонь класти. / До готової колоди легко огонь прикладати. / До готової колоди добре огонь розкладати. / При готовій колоді добре вогонь класти. / На готовому вогнищі добре вогонь класти. / На старому вогнищі легко вогонь розкласти.
З вогнем не жартуй. / З водою та вогнем не жартуй. / З вогнем не жартуй і воді не вір. / З вогнем не жартуй, з водою не дружи і вітру не вір. / Вогонь і вода жартів не знають. / Вогнем граєш. / З вогнем не грайся. / З водою та вогнем не грайся. / Не іграй з вогнем, бо опалишся. / Не грайся з вогнем, бо попечеш собі руки.
З вогню та в полум’я. / Потрапив з вогню та в полум’я. / З вогню та в воду. / Від дощу – не в воду, а від вогню – не в полум’я.
З одного поліна вогню не розложиш.
З сухого дерева добре вогонь класти. / На сухе дерево і вогонь падає.
Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре і сухе.
Коло вогню обпалишся, коло води обмочишся.
Мокрого поліна вогонь не йметься. / Мокрого поліна вогонь не лиже.
На вогонь дров не наберешся, а на піт сорочок.
Наше і в огні не горить, і в воді не тоне.
На вогні би не згорів. / На вогні не згорить і в воді ся не втопить. / Той би і на терновім огні не горів. / Такий живий, що і на терновім вогні не згорів би. / Хоч і в терновий огонь клади його, то не згорить.
Не доливай оливи до вогню. / Не підливай масла у вогонь.
Не дуй на огонь, коли хоч, аби згас.
Не клади сіна біля вогню. / Не присувай соломи до вогню. / Сіно з вогнем не влежиться.
Не носися з вогнем, бо сам спечешся. / Не лізь у вогонь – не спечешся.
Ні вогню, ні полум’я – тільки дим.
Проти вогню і камінь лютує. / Проти вогню і камінь лопається. / Проти вогню і камінь лопне.
Хто дує в огонь, той діждеться іскор в очах.
Чим більше дров, тим більший вогонь.
Як випустиш вогонь з рук, не погасиш.
Дим, куритися
Без диму й огню нема. / Нема диму без вогню. / Нема диму без пломені. / Диму без вогню не буває. / Де вогню нема, там і диму нема. / Де вогню нема, там ся не курить. / Де горить, там і дим іде. / Де не горить, там ся не курить. / Де горить, там ся не курить. / Де сі курить, там і горить. / Де не горить, там не куриться.
Від диму закоптишся, від води замочишся, а часом і зовсім утопишся.
Де дим, там і вогонь. / Де є дим, там певно є й огонь. / Де дим, там буде і вогонь.
Звідки дим, звідти й полум’я.
Головня мала, а диму повна хата.
Димом догори пішло. / Димом пішло.
Там не куриться, де вогню немає.
Уникав диму та й упав у вогонь. / Тікав від диму та впав у вогонь.
Жар
Біля жару й камінь трісне. / Від жару й камінь трісне. / Від вогню і камінь трісне.
І жар блищить, та в руки пече.
Під попелом і жару не знати. / Під золою жару не знати.
Іскра
Від іскри сірий бір загоряється.
Зла іскра і поле спалить і сама згасне. / Зла іскра і поле спалить і сама щезне. / Зла іскра все поле спалила. / Зла іскра все спалить і сама згине. / Зла іскра спалила, не пожаліла. / Іскра і поле вижжет і сама згинет. / Лиха іскра і поле спалить і сама згине. / Лиха іскра і поле спалить і сама щезне. / Лиха іскра все спалить і сама згине. / Мала іскра все спалить і сама згине. / Як іскра лихая, і поле вижжет, і сама потом гинет.
І найменша іскорка зродить найбільший вогонь. / З малої іскри великий вогонь. / З малої іскри великий вогонь буває. / Іскра мала, а вогонь з неї великий буває. / З малої іскри та великий пожар.
Із іскри спалахне пломінь. / Із іскри полум’я займеться.
І лід дасть іскру, як дуже потерти.
Не кидай іскри в попіл – і сама згорить, і село спалить. / Не кидай іскри в солому, бо солома згорить і село спалить.
Горіти
Без підпалу і дрова не горять. / Без піджоги дрова не горять. / Без підпалу і вогонь не горить.
Біля сухого дерева й сире горить. / Коло сухого дерева й сире згорить. / Коло сухого дерева і мокре горить. / За сухим і сире горить. / І сирі дрова підпаливши горять. / Повільно і сирі дрова займаються.
Воліє згоріти, як має зогнити.
Горит ми земля під ногами. / Земля горить під ногами.
Дві головні разом горять, а одна ніколи. / Дві головні і в полі димляться, а одна і в печі не горить. / Одна головня не горить, а тільки тліє. / Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять. / Одна головня і в печі гасне, а купа і в полі горить. / Одна головешка і в печі не горить, а дві і в полі не гаснуть. / Одна головня і в печі тліє, а дві в полі куряться. / Одного поліна в печі не розпалиш.
Де горить, там гаси, а де димить, там ся стережи.
Де горить, там не треба піддувати.
Коли горить віха, то вже не потіха.
Коли дрова горять, тоді і кашу вари.
Криве дерево горить так, як і просте. / Криві дрова, та добре горять.
Чиє горить, най той гасить.
Що має згоріти, то не потоне.
Що не горить, того не треба гасити.
Як у людей, то повна піч і добре горить, а в мене одно поліно та й те околіло.
Тліти
Погода
Буває год, що на день сім погод.
Буде погода: насподі болото, а зверху вода.
В погоду і смутний веселим буває. / В погоду і смутний повеселіє.
В часи погоди бійся великої води.
В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене. / У таку погоду шкода й пса надвір вигнати. / В таку погоду добрий хазяїн і собаку не виганяє за ворота.
От була б вигода, щоб уночі була погода, а в робочий день лив дощ цілий день.
Після дощу буває ясна погода. / По бурі приходить красна погода.
Погода – всім вигода, а сльота – всім гризота.
Погода: один день блисне, а сім день кисне.
Погода робить сіно, а час – гроші.
Сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете. / В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде. / У березні сім погод надворі: сіє, віє, туманіє, крутить, мутить, припікає й поливає. / Трапляється і такий год, що на день по сім погод. / У лютому сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє, знизу мете.
Така погода, що хто вмер, той кається. / Така погода, що хто вмер, той каятиметься.
Як пройде негода, то стане краща погода.
Блискавка. Моргавка
Блискавка блисне – й камінь трісне.
Моргни, моргни, моргавко! Дам тобі огірок і пуп’янок!
Буря
Буря в склянці води. / У збанку води хоче бурю зчинити.
Чим більша буря, то скоріш проходить.
Вітер
Без вітру з ніг паду. / Валиться з ніг від самого вітру.
Без вітру і билинка не ворухнеться. / Без вітру і листя не ворушиться.
Верхове галуззя вітри ломлять.
Вітер гуде в кишенях. / Вітер свистить у кишенях. / Вітер у кишенях свище. / У кишені вітер гуляє. / У кармані вітер гуляє.
Вітер – батько, а вода – матка.
Вітер дує, хоч не знає, що погоду він міняє.
Вітер подме – сліди замете.
Вітер не дме, то й очерет не шумить.
Вітер у голові. / Вітер свистить. / Вітер йому свище в голові. / Вітер свище в голові. / У голові вітер віє.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Вітра в полі доганяти. / Вітра в полі шукати. / За вітром у полі не вгонишся. / Лови вітра в полі. / Лови вітра в полі, а муху в стодолі. / Не гони вітру в полі, бо не догониш. / Побіг вітра здоганяти. / У полі вітру не зловиш. / Шукай вітра в полі. / Шукай пустого вітра в полі. / Шукай вітру в лопухах. / Шукай вітра на облозі.
Вітру не зіпреш. / Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
Гуляй, вітре, по полю, я буду з тобою.
Дарма проти вітру дути. / Проти вітру попелом не кидати. / Не дмухай проти вітру.
Дивиться, відкіль вітер повіє.
Загустий вітер на рідку одежу.
З вітром прийшло, за вітром і пішло.
Кожний вітер по-своєму дує.
Коли вітер повіє, легко очі запорошити.
Куди вітер, туди й він. / Як вітер повіє, так він ся хилить. / Куди вітер, туди і я.
Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться. / Де вітер не дує, там ся галуззя не киває. / Як вітер не дує, то й листя не шелестить. / Куди вітер дме, туди й гілля хилиться. / Туди гілля гнеться, куди вітер віє.
Мені все вітер в очі – як вдень, так і вночі.
Натягай вітрила, поки вітер віє.
Не всякі сліди вітер піском заносить.
Не давайся кожному вітру повівати.
Південний вітер – бідним батько.
Посієш вітер – пожнеш бурю. / Сіє вітер, вітром жити буде. / Сіє вітер, вітром жати буде. / Хто сіє вітер, бурю пожинає. / Хто сіє вітер, збирає бурю. / Хто сіє вітер, пожне бурю.
Тепер уже не тим вітром повіяло.
Хто вітрові служить, тому димом платять. / Хто вітрам служить, дому димом платять. / Хто на вітер сіє, вітром жити вміє.
Грім
Від грому і в воді не сховаєшся.
Він для мене не грім, не туча.
Грім б’є у високе дерево. / У найвище дерево грім б’є.
Грім гримить – хліб буде родить.
Грім гучний, а дощик малий.
Грім не гряне – не перехреститься. / Грім не гряне – мужик не перехреститься. / Доки грім не загримить, мужик не перехреститься. / Як грім не гряне, мужик не перехреститься. / Як не гримить, то й не хреститься. / Коби не перун, многиї би не хрестилися.
Грім такий, що хоч тури гони, то не почують.
Де грім гуде, там мокне хтось.
До першого грому земля не розмерзається.
Звідки не візьмись – грім серед ясного неба.
І в погоду часом грім ударить.
Не все дощ іде, як гримить.
Дощ
Без дощу і трава не росте.
Від дощу під борону не сховаєшся.
Від дощу не у воду, а від вогню не в полум’я.
Від дощу втік, а під ринву сховався. / З дощу та під ринву. / З дощу та під ринву пущу. / З-під ринви та на дощ. / З-під стріхи та на дощ. / Трафив з дощу під стріху.
Добре дивитися на дощ, стоячи під дахом.
Дощ у жнива – як п’яте колесо до воза.
Дощ іде – гриби будуть. / Дощ ллє, як із бочки. / Ллє, наче з бочки: мабуть, десь Бог чопок загубив та й нічим заткнуть. / Прийде пора: поллє дощ, як з відра.
Дощ – не дубина, а я не глина. / Чоловік – не глина, а дощ – не дубина, не розмочить і не поб’є.
Дощ і сніг на небі не зогниють, але на землю прийдуть.
Дощ вимочить, сонечко висушить, буйні вітри голову розчешуть.
Дрібний дощ, козячий кожух, вербові дрова – готова біда.
Із стріх не капає, коли дощ не паде.
Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
На дощі змокнеш і в плащі.
На дощ ще і хмари не збираються, а вона вже змокла, як квочка.
На весну корець дощу – ложка болота, восени ложка дощу – корець болота. / Весною відро води – ложка болота, восени ложка води – відро болота. / Навесні цебер води – ложка болота, а восени ложка води – цебер болота. Весною як дощ падає, то відро води літру болота дає. / Влітку бочка дощу, а ложка болота, а восени ложка дощу, а бочка болота. / Восени ложка води, а дві грязі. / Восени ложка води, а решето грязі. / Восени ложка води, а цебер грязі. / Восени ложка води, а болота діжка. / Восени ложка води, а дві болота. / Восени ложка води, а мірка болота. / Восени як дощ падає, то літра води відро болота дає. / Страшна єсть вереснева сльота: мірка дощу – корець болота.
Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити. / Не треба дощу просити, він буде, як почнем сіно косити. / Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. / Оцей дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора. / Дощ, замість піти, де просять, пішов там, де сіно косять. / Влітку дощ іде не там, де чекають, а там, де сапають, не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. / Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. / Дощу тут ждуть, а він іде, де жнуть. / “Іди, дощику, де чорно!” – “Ні, піду, де вчора!” – “Іди, дощику, де ждуть!” – “Ні, піду, де жнуть!” / “Іди, дощику, де чорно!” – “Ні, піду, де вчора!”
Ранній дощ – вдовин плач. / Ранній дощ, женський плач довго не триває. / Раннього дощу не треба боятися.
Ходити поміж дощ. / Вміє поміж дощ ходити.
Хоч і дощ паде, а він в долоні плює.
Хоч воду лий в очі, то скаже – дощ іде.
Чоловік не з солі, від дощу не розтопиться. / Що мені дощ. Та я не з солі, то сі не розтоплю.
Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три роки.
Як дощу не буде, то й очерет не виросте.
Як нема дощу в час, то нема і хліба в нас.
Як сіно косять, то дощів не просять. / Як сіно косять, то дощів не просять – самі йдуть.
Хмара
Без хмари дощ не приходить.
Велика хмара, та малий дощ. / З великої хмари малий дощ. / З великої хмари малий дощ буває. / З великої хмари не завжди великий дощ буває. / З чорної хмари дощ не буває. / З малої хмари великий дощ буває. / Велика буря – малий дощ. / З великої бурі мало дощу. / З великих гримотів малий дощ.
Не кожна хмара приносить дощ. / Не все хмариться, колись і виясниться.
Не всяка хмара з громом, а хоч і з громом, то, може, й не гряне, хоч і гряне, то не по нас, а як по нас, то, може, тільки опалить, а не вб’є.
Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться.
Град
Завірюха, хуртовина
До завірюхи треба кожуха. / Завірюха – треба кожуха.
Хуртовини, заметілі під лютий налетіли.
Тріщить варуха, бережи ніс та вуха.
Мести (снігом)
Не те, що мете, а те, що зверху йде. / Це не те, що мете, а те, що віє. / Щось не те, що мете, а те, що віє. / Не той сніг, що мете, а той, що згори йде.
Світу не видно
Така благодать, що й світа Божого не видать. / Світа Божого не видно.
Мороз
Аж шпари зайшли – такий мороз. / Оце зашпори зайшли. / Мороз, аж іскри сиплються. / Мороз зуби показує. / Такий мороз, аж зорі скачуть. / Мороз, аж скалки скачуть. / Мороз, аж іскри скачуть.
Мороз і залізо рве та на льоту птицю б’є.
Мороз кріпне – лід товстіє.
Мороз кріпшить, то лід тріщить.
Мороз не велик, та стоять не велить. / Мороз не велик, та лягать не велить.
Мороз пішов поза шкірою. / Мороз поза спиною пішов.
Надворі такий мороз, що стояти не мож.
Найліпший генерал – то мороз.
Оце мороз, з очима. / Ото мороз, аж скрипить.
Тріщи, тріщи, морозе, нічого тобі не поможе.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.
Хто на морозі не бував, той і лиха не видав.
Плющати (на відлигу)
Вдень тріщить, а вночі пищить. / Вдень плющить, а вночі тріщить. / Уночі тріщить, а вдень плющить. / Уночі хоч як тріщить, а удень проти сонечка плющить.
Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.
Сніг
Багато снігу – багато хліба.
Не було снігу, не буде й сліду, став сніг, став і слід. / Нема снігу – нема сліду.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха. / То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
Як сніг упаде, то й пастух пропаде, як сніг розтане, то пастух устане. / Як сніг упаде, то й пастух пропаде, а як розтане, та й пастух устане.
Як сніг сіє, то і піч дубіє.
Гаряче
І тут гаряче, і там боляче.
Грітися
Грівся циган в нереті та й зубами стукав.
То мене не гріє і не студить. / Ні гріє, ні знобить. / Ні знобить, ні гріє.
Пекти
В ноги пече, а з носа тече.
Звідти пече, звідтам зимно.
З одного боку тече, а з другого пече.
Кого не пече, той не відсувається. / Кого не пече, тому не гаряче. / Кого не припікає, той си не відсуває.
Як припече, то ся сам притече. / Як добре припече, то таки утече.
Як пече, то клади на друге плече.
Пара
За парою і світа не бачить.
Пара костей не ломить. / Пара кості ломить.
Піт
Доти не впрієш, доки не вмієш. / Поки не впріти, поти не вміти.
Кому до поту, а кому в охоту.
Піт градом котиться з чола.
Поки не впрієш, поти ся не зогрієш. / Поки не впріється, поти не зігріється.
Тепло
Зимнє тепло, як мачушине добро.
Коли любиш тепло, то терпи й дим.
Так тепло, аж пара кості ломить.
Холод, холодно
В зимовий холод кождий молод.
Губи аж бринять від холоду.
Живеш, як в решеті: відкіль вітер не дме, то повна хата холоду.
І холодно, і голодно, і додому далеко.
Ні холодно, ні душно, як на святках у сіряках.
Так холодно в хаті, що пса на ланцюгу не вдержиш. / Холодно в хаті, що й собаку не вдержиш.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би. / “Вже б давно замерз, якби не умів дрижати”, – казав циган.
Холодно, вдягнувшись в одно. / Холодно, коли одягнутий в одно. / Холодно, одягнувшись в одно; однаково вдвоє, як плохі обоє. / Холодно, одягшись в одно, а хоч удвоє та обидва худоє, то все одно.
Холодно, хоч собак ганяй. / Холодно, хоч собаку прив’яжи. / Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.
Холод – не свій брат. / Холод – не брат.
Холоду не любить, а в жару спить.
Що за холод, як козак молод.
Мерзнути
В ліс не поїдемо, та й на печі замерзнемо. / В ліс не з’їздиш, то й на печі замерзнеш.
Казала баба: “Я на марець виставлю палець – та й у березні замерзла”.
Мерзлякуватому й на печі холодно.
Під тобою лід розтає, а підо мною мерзне.
Так замерзло, що хоч тури гони. / Замерзло, хоч тури гони.
Мокнути, мокрий
Мокрий дощу не боїться. / Не боїться мокрий дощу. / Мокрий дощу, а голий розбою не боїться.
Обмок, як вовк, обкис, як лис, обмерз, як пес, та все задурно. / Восени обмок, як вовк, обкис, як лис і змерз, як пес. / Обмок, як вовк, обкис, як лис, змерз, як пес і нічого не зробив.
Хто змок, той води не боїться.
Дрижати
Кожух лежить, а дурень дрижить. / На кожусі лежав, від холоду дрижав.
Сухий, висихати (після дощу)
І руба сухого на ньому не осталось. / Рубця сухого не осталось.
Скаже сухо, то буде по вухо.
Який Бог намочив, такий і висушить.