§ 20. Спадкова інформація, гени та геном

Універсальність та індивідуальність живих об’єктів. Усім живим об’єктам притаманні дві, на перший погляд, протилежні властивості: універсальність та індивідуальність (іл. 20.1). Це означає, що всі особини одного виду мають спільні властивості, завдяки яким вони здатні, усупереч відмінностям у будові, формі, розмірам, легко упізнавати один одного. Водночас кожен організм має свої особливі властивості. Щоб переконатися в цьому, варто провести експеримент: пересадити шматочок шкіри від однієї жаби до іншої. Спочатку шматочок шкіри приживеться, але за 2-3 тижні відбудеться його відторгнення, оскільки лейкоцити розпізнають «чужинця», тобто чужорідне тіло. Це означає, що особини одного виду, незважаючи на значну подібність між собою, у деталях відрізняються одні від одних.

Ця особливість організмів мати універсальні властивості, будучи при цьому унікальними, обумовлена спадковою, або генетичною, інформацією, яка передається від батьків до потомства та яка записана у вигляді послідовностей нуклеотидів у молекулі ДНК (іл. 20.2).

Принципи спадкової інформації. Що таке механізми передавання загальних ознак та неповторних особливостей від батьків до нащадків? Адже щось змушує особини одного виду протягом тисяч і мільйонів поколінь розвиватися за загальним планом, хоча й з певними індивідуальними особливостями. Відповіді на ці запитання були отримані в середині минулого століття. Вони є одними з фундаментальних положень сучасної біології та мають назву принципи спадкової інформації. Саме тоді було встановлено, що спадкову інформацію записано в молекулі ДНК; вона містить відомості про набір білків, сотні й навіть тисячі видів яких синтезуються в клітинах того самого організму.

Іл. 20.1. Подібність і відмінності облич людей визначаються спадковою інформацією

Іл. 20.2. Молекула ДНК — універсальний зберігач генетичної інформації

Саме склад і структура білків у клітинах організму визначають його загальні й індивідуальні властивості.

Принципи спадкової інформації.

1. Запис у молекулі ДНК є послідовністю нуклеотидів на певних ділянках цієї молекули і є своєрідним шифром, який отримав назву генетичний код.

2. Генетичний код містить інформацію про склад білків у клітині, а також амінокіслотний склад певних білків і послідовність розташування амінокислот у білку.

3. Набір білків та їхня первинна структура загалом універсальні для певного біологічного виду, хоча близько 1-2 % білків у особин того самого виду різняться між собою, що й визначає властивість індивідуальної мінливості організмів.

Кодування генетичної інформації. Молекули ДНК мають розміри значно більші, ніж найдовші молекули білка, тому вздовж однієї молекули ДНК можна «розмістити» сотні й тисячі молекул білків. Проте ДНК у клітинах тварин та рослин все одно містяться в надмірній кількості. Підраховано, що у людини лише близько 5 % усієї ДНК містить інформацію про будову білків. Ця інформаційно значуща частина ДНК хаотично розсіяна у вигляді окремих ділянок по молекулі ДНК, яка є основою хромосоми (іл. 20.3). Кожна така ділянка містить інформацію про амінокислотну послідовність ланцюга певного білка та має назву структурний ген (від грец. генос — рід), а його місцезнаходження у молекулі ДНК — локус (від лат. локус — місце). Зазвичай кожний структурний ген складається з 1 000-1 500 пар нуклеотидів.

Іл. 20.3. Інформаційно значущі ділянки ДНК (позначені смугами) розташовані на хромосомах без певного порядку

Генетичний код. В азбуці Морзе код визначається чергуванням крапок і тире, а в генетичному коді — це чергування нуклеотидних пар, кожна з яких є буквою генетичного алфавіту. Як ви пам’ятаєте, білки усіх живих організмів складаються з 20 амінокислот, отже, генетичний код ДНК має містити принаймні 20 слів, кожне з яких позначало б певну амінокислоту. Очевидно, що для цього недостатньо слів із двох букв, оскільки 4 2 дасть лише 16 сполучень. Тому можливий щонайменш трибуквений код, одиницею якого є триплет — три поруч розміщені нуклеотиди. З триплетів можна побудувати 4 3 = 64 різних сполучення (слова). Цього більш ніж достатньо для кодування всіх 20 амінокислот. Експериментальні дослідження підтвердили, що одиниця генетичного коду — триплет, або кодон, — справді складається з трьох послідовно розташованих нуклеотидів, а генетичний код є універсальним для всіх живих організмів. Йому притаманна висока специфічність: той самий триплет відповідає лише одній амінокислоті. Наприклад, триплет ГГГ ДНК чітко відповідає проліну, ТТТ — лізину, ААЦ — лейцину тощо. Якщо є послідовність нуклеотидів у ДНК ТТААЦАААЦЦААГГГТТТ, яка розкладається на триплети ТТА, АЦА, ААЦ, ЦАА, ГГГ, ТТТ, то результатом буде така послідовність амінокислот: лейцин — цистеїн — лейцин — валін — пролін — лізин.

Крім того, є триплети, що не кодують жодної амінокислоти, вони є своєрідними розділовими знаками — позначають початок і закінчення синтезу полінуклеотидного ланцюга.

Для синтезу 20 амінокислот, з яких будуються білки людини, більш ніж достатньо 64 триплети (табл., форзац 1).

Тому більша частина амінокислот кодується кількома триплетами, а це дуже важливо для надійності зберігання та передавання генетичної інформації. Ця властивість генетичного коду отримала назву «виродженість». Наприклад, амінокислоту аргінін позначають на ДНК триплети ГЦА, ГЦГ, ГЦТ і ГЦЦ. Зрозуміло, що випадкова зміна третього нуклеотиду в даному випадку не впливатиме на характер генетичної інформації. Однак зміна перших двох призведе до того, що замість цієї амінокислоти буде кодуватися інша. І дуже добре, якщо неполярну амінокислоту гліцин, наприклад, замінить неполярна — аланін. А якщо на її місці з’явиться полярна та ще й заряджена (наприклад, аспарагінова кислота), то це може призвести до зміни третинної структури білка. Для організму це доволі небезпечно, оскільки фермент або не зможе працювати так швидко, як потрібно, або взагалі буде неспроможний каталізувати хімічну реакцію. Особливо небезпечні зміни в кодонах ініціації та кодонах, що є розділовими знаками, оскільки ферменти, що здійснюють синтез, не можуть упізнати, де початок, а де кінець гена. Такі спонтанні чи спричинені певними фізичними або хімічними агентами зміни нуклеотидів ДНК називають мутаціями, які призводять до змін у структурах білка та вкрай негативно позначаються на функціонуванні організму (іл. 20.4).

Тому існують спеціальні механізми відновлення вихідних послідовностей у молекулі ДНК — репарації (від англ. repare — відновлювати) (іл. 20.5).

Іл. 20.4. Мутації — зміни послідовностей нуклеотидів у молекулі ДНК

Іл. 20.5. Схема репарації, яка відбувається у кілька етапів: 1 — помилкове заміщення, 2 — вирізання помилкового нуклеотида, 3 — вшивання нормального нукдеотида

Геном. Ще одним з важливих понять сучасної біології є геном. Зазвичай у сучасній науці під цим терміном розуміють усю сукупність генетичного матеріалу, що міститься в клітини. Геном містить біологічну інформацію, яка необхідна для побудови організму, для підтримання його сталого стану й розмноження. Геном усіх живих організмів побудований з ДНК.

Однак існує більш вузьке трактування цього поняття. Геном — це лише генетичнім матеріал, що міститься е гаплоїдному наборі хромосом, тобто хромосомах, отриманих від батька чи матері.

Спадкова (генетична) інформація — це сукупність властивостей організму, яка успадковується в поколіннях і записана в певних послідовностях ДНК — генах. Відомі три принципи генетичної інформації, що є універсальними для всіх живих істот.

Провідним слід вважати принцип генетичного коду, згідно з яким у ДНК закладена інформація про набір білків клітини, амінокислотний склад цих білків і послідовність розташування в них амінокислот. Одиницею генетичного коду є триплет — три сусідні нуклеотиди, що визначають певну амінокислоту. Саме певний набір молекул білків зрештою і визначає загальні особливості будови й функціонування особин одного виду, а відхилення в цьому наборі — індивідуальні особливості кожної особини.

1. Що таке генетична інформація і в якому вигляді вона міститься у клітині? 2. Сформулюйте принципи генетичної інформації. 3. Чим поняття «ген» відрізняється від поняття «локус»? 4. Що є одиницею генетичного коду та на які групи ці одиниці поділяють? 5. Які існують визначення поняття «геном» і яка наука вивчає його структуру?

• Чому лише 5 % ДНК, що міститься у хромосомах людини, є носієм генетичної інформації, а інша частина є генетично нейтральною?

Передача спадкової інформації від батьків до дитини – Шляхи передачі спадкової інформації

Кожна щойно народжена дитина є носієм комплексу генів усіх своїх родичів: як близьких, так і найдальших. У зв’язку з цим у неї формується свій, індивідуальний, спадковий фонд, що інакше називається спадкова визначеною біологічною програмою. Це дає їй можливість індивідуально розвиватися. Здійснення цієї спадкової програми можливе лише в тому випадку, якщо, по-перше, дитина має досить якісні спадкові ознаки, а по-друге, має можливість вільно їх розвивати завдяки сприятливому впливу навколишнього середовища.

Людина отримує всі свої навички не в спадщину, а виробляє їх протягом усього життя Не існує виявлених генів талановитості. Єдине, що визначила наука, — кожне немовля є вмістилищем величезного арсеналу різноманітних задатків. Щоб їх розвинути, необхідні різні умови, у тому числі спеціалізоване навчання й виховання, а також зусилля й турботи батьків, помножені на бажання самої дитини.

Молоді люди, що хочуть створити родину, повинні перед одруженням поцікавитися у своїх родичів, які в них є спадкові хвороби. Адже всім давно відомо, що в спадщину передаються, крім зовнішніх ознак і деяких біохімічних особливостей організму, чимало хвороб або хоча б схильності до цих захворювань. Крім цього, необхідно знати, який вплив має на внутрішньоутробний розвиток плоду паління або вживання алкоголю. Усе це необхідно для того, щоб на ранньому етапі можна було продіагностувати й почати лікування усіх виявлених спадкових захворювань, а також профілактику уроджених дефектів розвитку.

Г. Менделем у 1865 році були відкриті закони генетики, науки, що вивчає закони спадковості. Учений довів, що в основі всіх спадкових ознак лежать ш закони. Морган вивів хромосомну теорію спадковості. Відповідно до цієї теорії спадковість різних якостей у багатьох поколіннях обумовлюється спадковістю їхніх хромосом, що знаходяться в ядрі клітин І містять у собі всю генетичну Інформацію.

Сучасні дані науки стверджують, що хромосоми ядерної речовини представляють гігантські полімерні молекули, які складаються з ниток нуклеїнових кислот І невеликої кількості білка. Кожна пара хромосом має певний набір генів, які контролюють прояв тієї або іншої ознаки. Вченим вдалося розшифрувати структуру дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) і механізм її самоподвоєння, у результаті чого стала відомою природа гена. Було з’ясовано, що до складу ДНК входять цукор, дезоксирибоза, фосфорна кислота і чотири основи — аденін, гуанін, тимін і цитозин. У молекул ДНК двонитчаста структура. Основи розташовані між двома нитками, що йдуть паралельно і згорнуті спіраллю. Виявлено дивну особливість: гуанін (Г) може з’єднуватися тільки з цитозином (Ц), а аденін (А) — тільки з тиміном (Т). Уся спадкова інформація про різні ознаки всього живого зашифрована на нитках ДНК. Вчені встановили, що завдяки чергуванню цих чотирьох нуклеотидів й існує у світі така розмаїтість живих форм.

Зміст такого кодування полягає в тому, що кожні три сусідні нуклеотиди кодують певну амінокислоту. У такий спосіб запам’ятовується інформація про послідовне розташування амінокислот у білку. Ученим на сьогодні відомо 20 таких амінокислот, їхні варіації І визначають розмаїтість білків у живій матерії. Ці білки є основою формування всіх особливостей організму. До них належать і групова приналежність крові, і колір волосся й очей і т. д.

У цитоплазмі клітини на основі генетичного коду відбувається синтез білка. Між ядром і цитоплазмою є “посередник” — рибонуклеїнова кислота (РНК). Вона набагато менша, ніж ДНК. Ген — це група сусідніх нуклеотидів, якими закодовано один білок (фермент). Він може визначити яку-небудь одну з ознак Кількість генів підрахувати важко — у людини їх дуже багато, приблизно десятки тисяч генів. До того ж ученими з’ясовано, що на розвиток ряду ознак може впливати той самий ген. І навпаки, безліч генів можуть сформувати тільки одну з ознак. Молекули ДНК такі малі, що побачити їх можна тільки при максимальному збільшенні під мікроскопом — у 150–200 разів. А от хромосоми можна роздивитися й у звичайний мікроскоп.

У кожного виду тварин і навіть рослин є свій кількісний набір хромосом. У кожній людській клітині знаходиться 46 хромосом. Ученими було виявлено, шо в наборі всі хромосоми є парними і складаються з ідентичних хромосом. А от 23-я пара — це статеві хромосоми, різні для чоловіків і жінок. Утім, у жінок вони однакові й звуться XX, а в чоловіків різні — XY

За відтворення спадкових властивостей у поколінь рослин, тварин і людей “відповідають” 3 процеси: розмноження звичайних (соматичних) клітин організму — мітоз, розмноження статевих клітин — мейоз і запліднення. При мітозі відбувається простий поділ, перед яким шляхом самовідтворення кількість хромосом у клітині подвоюється. Виходить, що перед розподілом у людській клітині буде 92 хромосоми. Вони стають парами одна навпроти одної і розходяться до різних полюсів клітини. Потім протоплазма шляхом перешнурування ділиться на дві частини, і утворюються дві клітини, у ядрах яких знову міститься по 23 пари хромосом.

Під час запліднення чоловіча гамета — сперматозоїд — зливається з жіночою гаметою — яйцеклітиною, і в зиготі, що утвориться у такий спосіб, знову буде 46 хромосом — 23 від батька і 23 від матері, тобто 23 пари.

За допомогою мітозу відбувається розподіл зиготи і подальше нагромадження клітинного матеріалу ембріона, що формується, і плоду. Зародок на певних етапах починає утворювати тканини й клітини зі спеціалізованих клітин Спадкова інформація лежить в основі всього процесу розвитку зародка І подальшої життєдіяльності плоду, а потім навіть І дорослої людини Однак на спадкову Інформацію постійно впливають умови зовнішнього середовища.

Похожие статьи

• Передача спадкової інформації на клітинному рівні – Шляхи передачі спадкової інформації Одна з ознак живого – самовідтворення, проявляється на Органоїдність – клітинному рівні у вигляді поділу клітини. Здатність до поділу – найважливіша.
• Вплив факторів зовнішнього середовища на розвиток організму дитини – Шляхи передачі спадкової інформації На світі немає цілком однакових людей. Кожен із нас відрізняється від усіх Інших рядом фізичних особливостей, що формуються, починаючи від самого зачаття.
• Визначення статі дитини – Шляхи передачі спадкової інформації Щоб визначити стать майбутньої дитини, необхідно спочатку зрозуміти, яку хромосому несе сперматозоїд — X або Y. Яйцеклітина жінки серед 23 хромосом.
• Висновок, Список літератури – Шляхи передачі спадкової інформації Отже, ДНК є головною молекулярної носителькою генетичної інформації в живій природі. Одна з основних властивостей живого – самовідтворення – пов’язане з.
• Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини – ВІЛ-інфекція у дітей У зв’язку з зазначеною вище фемінізацією ВІЛ-інфекції вважаю за потрібне висвітлити основні форми профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини.
• Водный путь передачи инфекции. Водные эпидемии. – Пути передачи кишечных инфекций Вода контаминируется фекальными массами, поступающими в почву (канализационную систему, в частности). Этот процесс заражения воды может быть либо.
• Пре – и постсинаптические механизмы действия физиологически активных веществ и фармакологических препаратов на нервно-мышечную передачу, Строение миофибриллы как функциональной единицы мышечного волокна. Механизм мышечного сокращения в поперечно-полосатой мышце. Теория “скольжения” – Нервно-мышечная физиология Блокирование нмс 1 уровень – пресинаптический – а) можно заблокировать ПД по мембране, блокаторами натриевых, калиевых каналов: тетродотоксин.
• Особливості перебігу гострих інфекційних захворювань верхніх дихальних шляхів у дитячому віці ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГОСТРИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ВЕРХНІХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) Респіраторні інфекції щорічно зумовлюють.
• Фактори ризику зниження захисних механізмів дихальних шляхів у підлітків Тютюнопаління – лідер з усіх причин смерті, яким можна запобігти. Відомо, що кожні шість секунд від тютюнозалежних хвороб у світі помирає одна людина.
• Иннервация гладких мышц. Передача возбуждения в синапсах. Котрансмиттеры. Мультиунитарные и моноунитарные мышцы – Нервно-мышечная физиология Висцеральная гладкая мышца имеет двойную иннервацию – симпатическую и парасимпатическую, функция которой заключается в изменении деятельности гладкой.
• Культуральные свойства холеры. Рост возбудителя холеры. – Пути передачи кишечных инфекций Холерный вибрион предпочитают аэробные условия и быстро погибает в анаэробных. Температурный оптимум 37 °С. Вибрион холеры хорошо растет на простых.
• Возбудитель холеры. Холерный вибрион – Пути передачи кишечных инфекций Возбудителями холер Ы являются токсигенные, содержащие ген холерного токсина (ctx), эпидемически значимые холерные вибрионы 01 серогруппы, биоваров V.
• История холеры – Пути передачи кишечных инфекций Название ” Холера “, означающее желчетечение, было дано еще Гиппократом. С древних времен и до наших дней эндемический Очаг холеры Располагается в.
• Холера. Определение случая холеры. История холеры. – Пути передачи кишечных инфекций Холера – острое инфекционное заболевание из группы карантинных инфекций, с фекально-оральным механизмом передачи возбудителя, чаще всего водным, реже.
• Контактно-бытовой путь передачи инфекции. Характеристика контактно-бытового пути передачи. – Пути передачи кишечных инфекций Контактно-бытовой путь передачи , т. е. заражение за счет контаминированных предметов обихода (игрушки, посуда и т. д.), реализуется лиш при.
• Анализ причин развития утомления в организме, нервно-мышечном препарате и в отдельной мышце. Влияние катехоловых аминов на нервно-мышечную передачу при утомлении (феномен Орбели-Гинецинского), Особенности возбудимости и проводимости в гладких мышцах. Автоматия гладких мышц, ее механизм – Нервно-мышечная физиология Причины утомления: 1. В организме – 2. В мышце – в мышце во время сокращения накапливаются продукты обмена веществ (фосфорная кислота, молочная), которые.
• Пищевой путь передачи инфекции. Пищевая вспышка – Пути передачи кишечных инфекций Пищевые продукты заражаются контаминированными руками источника инфекции (конечно, возможно заражение продуктов при использовании контаминированной воды.
• Введение – Пути передачи кишечных инфекций Фекально-оральному механизму передачи соответствует основная локализация возбудителя в пищеварительной системе организма хозяина. В связи с тем, что.
• Профилактические и противоэпидемические мероприятия – Пути передачи кишечных инфекций Профилактика холеры состоит в улучшении социально-экономических и санитарно-гигиенических условий жизни населения, в том числе обеспечении.
• Эпидемиологический надзор – Пути передачи кишечных инфекций Эпидемиологический надзор за холерой включает систему мер, направленных на своевременное выявление завозных и местных случаев холеры. В равной степени.
• Проявления эпидемического процесса, Интенсивность, Динамика, Структура – Пути передачи кишечных инфекций Интенсивность Холера распространена не повсеместно. Эндемичной является Юго-Восточная Азия, в первую очередь такие страны, как Индия, Бангладеш.
• Механизм развития эпидемического процесса, Источник инфекции – Пути передачи кишечных инфекций Источник инфекции Источником инфекции является человек – больной (с разной степенью выраженности заболевания) и носители. По имеющимся данным, вибрион.
• Антигены холеры. Антигенная структура холеры. Схемы Хайберга. Серогруппы холеры. – Пути передачи кишечных инфекций У холерных вибрионов выделяют Термостабильные О- И термолабильные Н-Аг . О-антигены . По структуре О-антигены выделяют 139 серогрупп; Возбудители холеры.
• Випадок фатального ураження легенів у дитини з ювенільним дерматоміозитом Резюме. У статті наведені літературні дані та власне спостереження фатального ураження легенів у дитини з ювенільним дерматоміозитом. Ювенільний.
• Каким образом осуществляется процесс передачи звуковых сигналов в органах слуха у лягушки?, Укажите орган чувств лягушки, играющий наиболее важную роль при охоте на добычу, Чем питаются лягушки?, Как вода поступает из окружающей среды в организм лягушки?, Укажите основные приспособления, возникшие у земноводных в ходе эволюции, в связи с выходом позвоночных животных на сушу. 1) легочное дыхание, 2) появление клоаки, 3) трехкамерное сердце, 4) слизь, вырабатываемая кожными железами, 5) расчленение конечностей, 6) появление шейного отдела позвоночника, 7) укорочение позвоночника – Фауна Узбекистана 1) [+]под действием звуковых волн барабанная перепонка начинает колебаться, эти колебания передаются через слуховые косточки среднего уха во внутреннее.
• Биохимические свойства холеры. Биовары холеры. – Пути передачи кишечных инфекций Холерные вибрионы сбраживают с образованием кислоты многие углеводы (глюкозу, сахарозу, мальтозу, маннит, лактозу, гликоген, крахмал и др.). Ферментация.
• Житттєвий шлях Абу аль Касима аль Захраві – Абу аль Касим аль Захраві та його роль в медицині Аль – Захраві Абуль – Касім Халяф ібн Аббас ( Абуль – Касис або Альбукассіс ) з’явився на світ в містечку Мадінатуль – Захра в 936 р. від Р. Х. і покинув.
• Шляхи надходження отрут в організм – Токсикологія сполук ртуті Ртутьорганічні сполуки легко проникають через шкіру. Місцева їх дія при цьому напоминає дерматит або легкий опік. Деколи проявляється свербіж. Через.
• Гепатит А. путь передачи и характеристика и лаб диагностика – Частная микробиология Из этой группы наибольшее значение имеет Энтеровирус 72 — Вирус гепатита А (возбудитель болезни Боткина) — HAV (hepatitis A virus). Вирусные гепатиты.
• Народження дитини з вродженою вадою розвитку – Гігієнічна оцінка поєднаного впливу радіаційного чинника та тютюнопаління на процеси відтворення населення радіоактивно забруднених територій Радіаційний чинник У 1999-2003 рр. серед жінок, які народили дитину з ВВР, на РЗТ проживали (41,43±1,55)% осіб. Через 10 років питома вага жінок, які.
• ВПЛИВ ПРОЦЕСІВ МІГРАЦІЇ КОНТАМІНАНТІВ МОРЯ НА РЕКРЕАЦІЙНІ РАЙОНИ І ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА ГОСТРІ КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ, Вивчення шляхів поширення біозабруднювачів (натурний експеримент) – Наукове обгрунтування гігієнічних основ екологічної безпеки при морегосподарській діяльності Система управління якістю довкілля, крім еколого-гігієнічної регламентації технологій, які використовуються при переробці твердих і рідких відходів, що.
• Становлення вищої нервової діяльності дитини, – Методичні розробки з пропедевтики дитячих хвороб для студентів медичного факультету Основний фонд нормальної нервової діяльності складають різноманітні рефлекси. Рефлекторна діяльність дитини встановлюється поступово. У періоді утробного.
• АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. НЕРВОВО-ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ. МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ. СЕМІОТИКА УРАЖЕНЬ – Методичні розробки з пропедевтики дитячих хвороб для студентів медичного факультету Актуальність теми: найголовнішими функціями нервової системи є об”єднання і регуляція різноманітних фізіологічних процесів організму. При народженні.
• Способы передачи возбудителя – Эпидемиологические особенности бешенства Среди диких хищников бешенство распространяется так же, как среди собак, — вирус передается при укусах. Пока нет убедительных данных, подтверждающих.
• Способы передачи вирусных болезней – Особенности жизнедеятельности вирусов Капельная инфекция – самый обычный способ распространения респираторных заболеваний. При кашле и чихании в воздух выбрасываются миллионы крошечных.
• РОЗВИТОК ІМУННОЇ СИСТЕМИ – Методичні розробки з пропедевтики дитячих хвороб для студентів медичного факультету Актуальність теми: Імунна система – одна із важливіших систем, які забезпечують адаптацію. сприяють збереженню його антигенного гомеостазу. Особливість.
• Висновки – Фармакогностична характеристика пасифлори інкарнатної. Ідентифікація та кількісне визначення трави пасифлори інкарнатної згідно вимог ДФУ Підсумовуючи наведені дані, відмічаю наступне: ? Досліджувана лікарська рослинна сировина пасифлори інкарнатної містить істинні алкалоїди індольного.
• Водорості: характеристика, особливості біології, значення для людини – Водорості: характеристика, особливості біології, значення для людини Загальна характеристика нижчих рослин – водоростей. Особливості біології зелених водоростей Загальна характеристика. Водорості — велика група.
• Будова та розмноження представників царства гибів – Особливості поширення грибів-трутовиків на території околиць с. Радичів Чернігівської області Гриби розмножуються безстатевим і статевим способами. Безстатеве розмноження відбувається частинами міцелію або окремими клітинами, які дають початок.
• Поняття “клон” та “клонування” – Клонові організми Клон – (від грец. Сlon – нащадок, гілка) це група клітин або організмів, що походять від спільного предка шляхом безстатевого розмноження і є генетично.

Передача спадкової інформації від батьків до дитини – Шляхи передачі спадкової інформації