Монурал (Monural) ATC-класифікація

Монурал (INN — Fosfomycinum) — лікарський засіб, головною діючою речовиною якого є фосфоміцину трометамол. Належить до групи антимікробних речовин, що призначені для системного застосування.
Фосфоміцин відомий у медицині вже кілька десятків років. Уперше його було отримано як низькомолекулярну похідну фосфонової кислоти під керівництвом Д. Хендліна з культури Streptomyces spp. в Іспанії в 1969 р., спочатку його назвали фосфономіцином (Itoh N. et al., 1995).
Для виробництва препаратів використовуються наступні сполуки фосфоміцину: фосфоміцину трометамол, фосфоміцину кальцій, фосфоміцину натрій.
Перші дві форми призначені для внутрішнього застосування, фосфоміцину натрій — для внутрішньовенного введення.
Препарат Монурал містить фосфоміцину трометамол, відповідно, призначений для перорального прийому.

Сфера застосування препарату

Фосфоміцин перш за все відомий як антибіотик для терапії простих інфекційних захворювань нижніх сечовивідних шляхів у жінок, чоловіків, а також у дівчат віком старше 12 років.
Фосфоміцин проявляє протимікробну активність відносно наступних бактерій: E. coli , Citrobacter spp. , Klebsiella spp. , Proteus spp ., Serratia spp. , P. aeruginosa и Enterococcus faecalis .
Саме ці патогенні мікроорганізми найчастіше спричиняють захворювання сечовивідних шляхів.
Найбільш розповсюджені захворювання нижніх відділів сечовидільної системи, спричинені вищеперерахованими мікроорганізмами.
Гострий бактеріальний цистит — гостре запалення сечового міхура. Інфекційний процес локалізується в слизовій оболонці, також виникає порушення його збиральної функції. Людину турбують часті позиви до сечовипускання. Сам процес сечовипускання досить болісний.
Інфекційний уретрит — запальне захворювання сечовипускного каналу, бактерії пошкоджують слизову оболонку його стінок. Людину турбують різкий біль, наявність слизових або гнійних виділень.
Безсимптомна бактеріурія у вагітних. Дане порушення не викликає жодних клінічно значимих симптомів, у той час як у сечі пацієнтки виявляють бактерії. Під час вагітності матка, що збільшується в розмірах, призводить до тимчасових змін конфігурації сечовивідних шляхів. У результаті створюються сприятливі умови для розмноження поодиноких елементів патогенної та умовно патогенної флори, що і призводить до бактеріурії. За відсутності вагітності у соматично здорової людини бактеріурія не завжди потребує застосування антибіотиків. Під час вагітності підвищений ризик подальшого розповсюдження інфекції та виникнення ускладнень.

Дослідження

Фосфоміцин відомий уже більше 40 років, а після його синтезу були відкриті та отримані штучним шляхом антибактеріальні засоби з більш широким спектром дії, тому деякий час він залишався без відповідної уваги клініцистів та науковців. Упродовж останнього десятиріччя він знову став цікавим для наукового співтовариства у зв’язку з такою проблемою, як резистентність бактерій до антибіотиків.
У перші роки після відкриття антибіотиків спостерігалася велика кількість випадків нераціонального їх застосування (і спостерігається до цього часу). Антибіотики безпідставно приймають для профілактики. У тих країнах, де можливий відпуск антибіотиків без рецепта, люди приймають антибактеріальні препарати при захворюваннях, спричинених іншим етіологічним фактором (вірусом наприклад).
Така ситуація призвела до появи L-форм бактерій (бактерій, позбавлених стінок, але здатних до життєдіяльності), бактерій зі зміненою клітинною стінкою, яка непроникна для антибіотиків а також бактерій, що «навчилися» синтезувати ферменти, здатні дезактивувати антибіотики. Деякі пеніциліностійкі бактерії виробляють бета-лактамазу, яка змінює хімічну конфігурацію антибіотика. У результаті цей фермент не дає антибіотику зв’язуватися з РНК бактерій і, відповідно, усуває можливість агента блокувати синтез білка в бактеріальній клітині.
У 2012 р. було проведено дослідження ефективності фосфоміцину при лікуванні складних інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених ентеробактеріями, що продукують бета-лактамазу. У дослідженнях взяли участь 42 особи, 37 з яких були літніми жінками. У результаті цих досліджень при лікуванні фосфоміцином спостерігалося мікробіологічне одужання у 50% хворих і у 71% — клінічне одужання (Bielen L., Likic R., 2019).
Також було проведено метааналіз результатів контрольованих досліджень, отриманих у результаті пошуків у PubMed, Scopus и Cochrane CENTRAL, у яких приймали участь пацієнти з циститом, що отримували фосфоміцин та інші антибіотики. Аналізували 27 досліджень, у яких порівнювали результати терапії циститу фосфоміцином та іншими антибактеріальними препаратами.
У 16 з цих 27 досліджень брали участь виключно невагітні пацієнтки, у 3 — змішані групи осіб літнього віку, у 5 — вагітні й у 3 — діти. Результати показали відсутність різниці між фосфоміцином та іншими, більш сучасними препаратами, згідно з критеріями мікробіологічний успіх/рецидив/повторне інфікування.
Таким чином, було показано, що фосфоміцин має значну цінність у якості повноцінної альтернативи тим антибіотикам, до яких існує лікарська резистентність під час лікування вагітних і невагітних пацієнток, осіб літнього віку обох статей та дітей (Falagas M.E. et al., 2010).

Форма

Препарат виготовляється у вигляді гранул (підлягають розведенню у воді) для перорального застосування. Гранули мають білий колір, із запахом мандарину.
У якості допоміжних речовин використовується мандариновий та апельсиновий ароматизатори, а також сахарин і сахароза.

Фармакокінетика

Всмоктування перорального фосфоміцину відбувається в тонкому кишечнику шляхом роботи двох механізмів. Перший шлях — використання системи транспорту фосфатів та насичених носіїв, другий — використання ненасиченої системи кінетики першого порядку (чим вищою є концентрація лікарського засобу, тим вища швидкість всмоктування) (Dijkmans А.C. et al., 2017).
Таким чином, на всмоктування речовин впливають фактори у шлунку та тонкому кишечнику: кислотність, швидкість евакуації вмісту.
Фосфоміцину трометамол, що міститься в препараті Монурал , зараз є найбільш біодоступним (здатним засвоюватися організмом) серед усіх сполук фосфоміцину. Трометамол підвищує рівень рН, тобто має залужнювальні властивості. Він уповільнює гідроліз (руйнування) препарату кислотою і, відповідно, в організм потрапляє більша кількість активної форми антибіотика, що знищує бактерії.
Максимальна концентрація в сироватці спостерігається через 2 год і становить до 35 мкг/мл. Період напіввиведення — 2 год. Практично не зв’язується з білками плазми крові, завдяки чому потрапляє в активному стані в органи сечовивідної системи. Виводиться нирками та з жовчю.

Фармакодинаміка

Фосфоміцин — це структурний аналог фосфоенолпірувату, конкурує з N-ацетил-D-глюкозаміно-3-о-енолпирувіл-трансферазою — ферментом, що бере участь у синтезі мікробних білків. Результат — повне блокування ферменту і загибель мікроорганізму. Крім прямої бактерицидної активності фосфоміцин блокує білки, що зв’язують пеніцилін, дозволяючи впливати на мультирезистентні штами мікроорганізмів. Також речовина перешкоджає адгезії бактерій до стінок слизової оболонки сечовивідних шляхів.

Показання

Застосовується Монурал при гострих неускладнених інфекційних процесах у нижніх відділах сечовивідної системи у осіб чоловічої та жіночої статі, а також у дівчат віком старше 12 років. Також може використовуватися для профілактики інфікування під час виконання інструментальних досліджень.

Протипоказання

Препарат не можна застосовувати при гіперсенсибілізації до будь-якого компонента, у дітей, молодших за 12 років; у тому випадку, коли пацієнт проходить процедури гемодіалізу; а також у разі важкої ниркової недостатності, коли кліренс креатиніну менший за 10 мл/хв.

Особливі вказівки

Як і всі пероральні антибіотики, що всмоктуються в тонкому кишечнику, фосфоміцин має певний вплив на його слизову оболонку. Іноді у хворого виявляють коліт, пов’язаний із застосуванням лікарських засобів. Цю особливість треба враховувати, призначаючи препарат особам, що мають проблеми із ШКТ, а також при розладах випорожнення на фоні застосування.
У випадку коліту треба розпочати симптоматичну терапію. Лікарські засоби, що послаблюють кишкову моторику, не мають використовуватися.
Препарат найкраще приймати натщесерце чи за 2–3 год до вживання їжі, оскільки їжа, що знаходиться в ШКТ, погіршує всмоктування активних агентів.
Монурал має у складі сахарозу. Цей факт потрібно враховувати, рекомендуючи фосфоміцин пацієнтам із цукровим діабетом. Препарат не слід застосовувати особам з глюкозо-галактозним мальабсорбційним синдромом або дефіцитом сахарози-ізомальтази, а також тим, хто не переносять фруктозу.

Вагітність і лактація

Препарат призначають вагітним, якщо відомо, що користь для матері буде точно вищою, ніж можлива шкода для здоров’я плода.
Інформація щодо досліджень на лабораторних тваринах не свідчать ані про фетотоксичність, ані про тератогенність.
Під час грудного вигодовування виробник попереджує про необхідність припинити прийом препарату, хоча досліджень з приводу потенційної шкоди для дитини не проводилося.

Розрахунок дозування

Розраховує дозу, кратність прийому і тривалість лікування лікар індивідуально. Одноразова доза для пацієнтів становить 3 г (1 пакетик розчинити в половині склянки рідини).
Для профілактики інфекційних ускладнень слід випити вміст 1 пакетика за 3 год до і через добу після процедури.
Препарат припустимо застосовувати для терапії неускладнених інфекційних хвороб сечовивідних шляхів у дівчаток, старших 12 років. Інформація щодо застосування фосфоміцину у хлопчиків віком старше 12 років, у дітей обох статей відсутня.

Передозування

Передозування при дотриманні всіх рекомендацій малоймовірне. У деяких випадках у разі підвищення рекомендованої дози можуть спостерігатися порушення з боку вестибулярного апарата, зниження слуху. Також характерний металевий присмак у роті й тимчасове порушення смакового сприйняття. Терапія проводиться відповідно до симптомів. З метою збільшення сечовиділення треба пити якомога більше води. Це дозволить знизити концентрацію фосфоміцину, прискорити його виведення з організму.

Побічні реакції

Усі побічні реакції, пов’язані з фосфоміцином, найчастіше стосуються роботи травної системи. Часто пацієнта турбує діарея, яка зазвичай проходить без втручання. Також можуть виникати нудота та головний біль.
Жінки можуть зіштовхнутися з вульвовагінітом, який виникає внаслідок придушення нормальної мікрофлори статевих органів.
У рідкісних випадках можуть спостерігатися парестезії, висипи на шкірі, кропив’янка, біль у черевній порожнині, підвищена стомлюваність.

Висновки

Проблема розвитку резистентності бактерій зараз стоїть на одному з перших місць серед усіх загроз для світової громадської охорони здоров’я, у тому числі у зв’язку з тим, що відбувається скорочення списку ефективних антибіотиків. Окрім розробки нових антибактеріальних препаратів і нових схем застосування, переоцінка відносно «старих», у тому числі й фосфоміцину, стала ще більш актуальною.
Монурал є антибактеріальним препаратом широкого спектра дії, що має активність як in vivo , так й in vitro проти багатьох бактерій, включаючи ті, що мають резистентність. Завдяки високому проникненню в тканини фосфоміцин може використовуватися в широкому спектрі тканин та мішеней, включаючи ЦНС, м’які тканини, кістки, легені й абсцесову рідину. Пероральний фосфоміцин у режимі багаторазового прийому став потенційною стратегією при лікуванні складних інфекцій сечовивідних шляхів, простатиту; однак з урахуванням відносної нестачі важливої інформації про фармакологічні властивості й механізми резистентності необхідні додаткові дослідження. У той же час слід уникати використання фосфоміцину в якості монотерапії через швидкий розвиток резистентності in vitro (Dijkmans A.C. et al., 2017).

Монурал (Monural) ATC-классификация

Фармакодинамика . Монурал имеет широкий спектр антибактериального действия. Он эффективен относительно наиболее часто выделяемых штаммов возбудителей инфекций мочевыводящих путей: E. coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Staphylococcus spp ., даже если они устойчивы к другим антибактериальным препаратам. Препарат действует также на пенициллиназообразующие штаммы. Монурал оказывает антиадгезивное действие на бактерии, имеющие свойство адгезии к эпителию, выстилающему мочевыводящие пути.
Фармакокинетика . Монурал легко всасывается в ЖКТ, C_max в плазме крови наблюдается через 2 ч и составляет 30–35 мкг/мл, T 1 /₂ из плазмы — 2 ч. Монурал не метаболизируется в организме, он экскретируется путем гломерулярной фильтрации в биологически активной форме. Монурал накапливается преимущественно в почках в концентрации 2500–3500 мкг/мл, а минимальная ингибирующая концентрация монурала для E. coli составляет 128 мкг/мл. Энтерогепатическая циркуляция Монурала дает возможность поддерживать терапевтический уровень препарата на протяжении 48 ч — времени, достаточного для стерилизации мочи и выздоровления.

Показания Монурал

лечение острых неосложненных инфекций нижних мочевыводящих путей, вызванных чувствительными к фосфомицину микроорганизмами. Профилактика во время диагностических исследований и хирургических вмешательствах.

Применение Монурал

Монурал применяют внутрь натощак, желательно перед сном после опорожнения мочевого пузыря. Содержимое пакета растворяют в 1 /₂ стакана воды. Режим дозирования устанавливается индивидуально.
Обычно разовая доза для взрослых и пациентов пожилого возраста (до 75 лет) в острой фазе заболевания составляет 3 г (1 пакет) однократно.
С целью профилактики инфицирования мочевыводящих путей при хирургическом вмешательстве, трансуретральних диагностических исследованиях принимают содержимое первого пакета за 3 ч до вмешательства и второго пакета — через 24 ч после вмешательства.

Противопоказания

гиперчувствительность к компонентам препарата, тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина

Побочные эффекты

со стороны ЖКТ: диарея, изжога, тошнота. Возможны аллергические реакции, кожная сыпь.

Особые указания

одновременный прием пищи замедляет всасывание фосфомицина.
Больным сахарным диабетом необходимо учитывать, что в 1 пакете Монурала содержится 2,213 г сахарозы.
Возможно транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз.
Период беременности и кормления грудью. Применение в период беременности и кормления грудью возможно только по жизненным показаниями или если ожидаемый эффект терапии для матери превышает потенциальный риск для плода/ребенка. Адекватные и строго контролируемые исследования относительно применения в период беременности не проводились. Поэтому следует учитывать способность фосфомицина проникать через плаценту. На период лечения матери необходимо прекратить кормление грудью.
Дети. Нет достаточных данных относительно применения препарата у детей.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с механизмами. Нет данных, подтверждающих влияние на скорость реакции.

Взаимодействия

одновременный прием с метоклопрамидом снижает всасывание Монурала, что приводит к снижению концентрации Монурала в сыворотке крови и моче.

Передозировка

упаковка содержит 1 пакет препарата, поэтому риск передозировки минимальный. В случае передозировки рекомендуется употреблять много жидкости с целью повышения диуреза. Терапия симптоматическая.

Условия хранения

хранить при температуре не выше 30 °С.

Актуальная информация

Монурал (INN — Fosfomycinum) — лекарственное средство, главным действующим веществом которого является фосфомицина трометамол. Относится к группе антимикробных препаратов для системного применения.
Фосфомицин известен медицине уже несколько десятков лет. Впервые был получен как низкомолекулярное производное фосфоновой кислоты в 1969 г. в Испании под руководством Д. Хендлина из культуры Streptomyces spp., сначала был назван фосфономицином (Itoh N. et al., 1995).
Для производства препаратов используются следующие соединения фосфомицина: фосфомицина трометамол, фосфомицина кальций и фосфомицина натрий.
Первые две формы предназначены для приема внутрь, фосфомицина натрий — для внутривенного введения.
Препарат Монурал содержит фосфомицина трометамол, соответственно, предназначен для перорального приема.

Сфера применения препарата

Фосфомицин наиболее всего известен как антибиотик для лечения простых инфекционных заболеваний нижних мочевыводящих путей у женщин и мужчин, а также у девочек в возрасте старше 12 лет.
Фосфомицин обладает противомикробной активностью относительно следующих бактерий: E. coli , Citrobacter spp. , Klebsiella spp. , Proteus spp. , Serratia spp., P. aeruginosa и Enterococcus faecalis .
Именно эти патогенные микроорганизмы чаще всего вызывают заболевания мочевыводящих путей.
Наиболее распространенные заболевания нижних отделов мочевыделительной системы, вызванные вышеперечисленными микроорганизмами.
Острый бактериальный цистит — острое воспалительное заболевание мочевого пузыря. Патологический процесс локализуется в слизистой оболочке, при этом происходит нарушение его собирающей функции. Человека беспокоят частые позывы к мочеиспусканию. Мочеиспускание болезненное.
Инфекционный уретрит — воспалительное заболевание мочеиспускательного канала, при котором слизистая оболочка его стенок поражается бактериями. Человека беспокоит резкая боль, а также наличие слизистого или гнойного отделяемого.
Бессимптомная бактериурия у беременных. При данном нарушении не возникает никаких клинически значимых симптомов, в то время как в моче пациентки выявляются бактерии. При беременности, увеличивающаяся в размере матка приводит к временному изменению конфигурации мочевыводящих путей. В результате создаются благоприятные условия для размножения единичных элементов патогенной флоры и представителей условно-патогенной микрофлоры, что и приводит к бактериурии. Вне беременности бессимптомная бактериурия у соматически здорового человека не всегда требует применения антибиотиков. При беременности повышен риск дальнейшего распространения инфекции и возникновения осложнений.

Исследования

Фосфомицин известен в медицине уже более 40 лет, а после его синтеза были открыты и получены искусственным путем антибактериальные средства с более широким спектром действия, поэтому на некоторое время он оставался зачастую без внимания клиницистов и ученых. Последнее десятилетие к нему вновь проявило интерес научное сообщество по причине такой проблемы, как лекарственная устойчивость бактерий.
В первые годы после открытия антибиотиков наблюдалось большое количество случаев их нерационального применения (и наблюдается до сих пор). Антибиотики необоснованно применялись для профилактики. В тех странах, где возможен отпуск антибиотика для населения без рецепта, люди применяют антибактериальные препараты при заболеваниях, вызванных другим этиологическим фактором (вирусом, к примеру).
Такая ситуация привела к появлению L-форм бактерий (бактерии, лишенные стенки, но осуществляющие жизнедеятельность), бактерий с измененной клеточной стенкой, которая непроницаема для антибиотиков, а также бактерий, «научившихся» синтезировать ферменты, инактивирующие антибиотик. Ряд пенициллиноустойчивых бактерий вырабатывают бета-лактамазу, которая изменяет химическую конфигурацию антибиотика. В результате этот фермент препятствует связыванию антибиотика с РНК бактерий и, соответственно, устраняет возможности антибиотика блокировать синтез белка в бактериальной клетке.
В 2012 г. было проведено исследование эффективности фосфомицина при лечении сложных инфекций мочевыводящих путей, вызванных энтеробактериями, продуцирующими бета-лактамазу. В исследованиях принимали участие 42 человека, 37 из которых были пожилые женщины. В результате этих исследований при лечении фосфомицином наблюдалось микробиологическое излечение у 50% больных и у 71% — клиническое выздоровление (Bielen L., Likic R., 2019).
Был проведен метаанализ рандомизированных контролируемых исследований, полученных в результате поисков, проведенных в PubMed, Scopus и Cochrane CENTRAL, в которых участвовали пациенты с циститом, получавшие фосфомицин и другие антибиотики. Анализировали 27 исследований, в которых сравнивали исходы терапии цистита фосфомицином и другими антибактериальными препаратами. В 16 из этих 27 исследований принимали участие исключительно небеременные пациентки, в 3 участвовали взрослые смешанные группы пожилого возраста, в 5 — беременные и в 3 — дети. Результаты показали отсутствие разницы между фосфомицином и другими более современными препаратами по критериям микробиологический успех/рецидив/повторное заражение. Таким образом, было показано, что фосфомицин имеет значительную ценность в качестве полноценной альтернативы тем антибиотикам, к которым существует лекарственная резистентность при лечении беременных и небеременных пациенток, лиц пожилого возраста обоего пола и детей (Falagas M.E. et al., 2010).

Форма

Препарат изготавливается в виде гранул (подлежат разведению в воде) для перорального применения. Гранулы имеют белый цвет, с запахом мандарина.
В качестве вспомогательных веществ используются мандариновый и апельсиновый ароматизаторы, а также сахарин и сахароза.

Фармакокинетика

Всасывание перорального фосфомицина происходит в тонком кишечнике путем работы двух механизмов. Первый путь — это задействование системы транспорта фосфатов с насыщенным носителем, а второй — использование ненасыщенной системы кинетики первого порядка (чем выше концентрация лекарственного средств, тем выше скорость всасывания) (Dijkmans А.C. et al., 2017).
Таким образом, на всасывание вещества влияют и факторы внутри желудка, и тонкой кишки: кислотность, скорость эвакуации содержимого.
Фосфомицина трометамол, содержащийся в препарате Монурал , на данный момент обладает самой высокой биодоступностью (способностью усваиваться организмом) среди всех соединений фосфомицина. Трометамол повышает уровень рН, то есть обладает ощелачивающим свойством. Он замедляет гидролиз (разрушение) препарата кислотой и, соответственно, в организм попадает большее количество активной формы антибиотика, уничтожающей бактерии.
Максимальная концентрация в сыворотке наблюдается через два часа и составляет до 35 мкг/мл. Период полувыведения — два часа. Практически не связывается с белками плазмы крови, благодаря чему попадает в активированном состоянии в органы мочевыделительной системы. Выводится почками и с желчью.

Фармакодинамика

Фосфомицин — это структурный аналог фосфоенолпирувата, конкурирует с N-ацетил-D-глюкозамино-3-о-энолпирувил-трансферазой — ферментом, принимающим участие в синтезе микробных белков. Результат — полное ингибирование фермента и гибель микроорганизма. Помимо прямой бактерицидной активности фосфомицин блокирует связывающие пенициллин белки, позволяя воздействовать на мультирезистентные штаммы микроорганизмов. Также вещество препятствует адгезии бактерий к стенкам слизистой оболочки мочевыводящих путей.

Показания

Применяется Монурал при острых, неосложненных инфекционных процессах в нижних отделах мочевыделительной системы у лиц мужского и женского пола, а также девочек в возрасте старше 12 лет. Также может использоваться для превенции заражения при выполнении инструментальных исследований.

Противопоказания

Препарат нельзя использовать при гиперсенсибилизации к любому компоненту препарата, у детей в возрасте младше 12 лет, в том случае, если пациент проходит процедуру гемодиализа, а также при тяжелой почечной недостаточности, когда клиренс креатинина менее 10 мл/мин.

Особые указания

Как и все пероральные антибиотики, всасывающиеся в тонком кишечнике, фосфомицин имеет определенное влияние на его стенки. Иногда у больного выявляют колит, связанный с применением лекарственных средств. Это свойство следует учитывать при назначении препарата лицам, имеющим проблемы с ЖКТ, а также при возникновении расстройства стула на фоне применения.
При колите должна быть начата симптоматическая терапия. Лекарственные средства, ослабляющие кишечную моторику, не должны использоваться.
Препарат лучше всего принимать натощак или за два–три часа до еды, поскольку пища, находящаяся в ЖКТ, ухудшает всасывание активных веществ препарата.
Монурал содержит сахарозу. Этот факт должен быть принят во внимание при рекомендации фосфомицина больным диабетом. Препарат не следует применять лицам, не переносящим фруктозу, с глюкозо-галактозным мальабсорбционным синдромом либо недостатком сахарозы-изомальтазы.

Беременность и лактация

Препарат назначается беременным, когда известно точно, что польза для матери будет явно перевешивать возможность вреда здоровью плода.
Данные об исследованиях на лабораторных животных не свидетельствуют ни о фетотоксичности, ни тератогенности.
При кормлении грудью производитель сообщает о необходимости прекратить прием препарата, хотя исследования о потенциальном вреде ребенку отсутствуют.

Расчет дозировки

Рассчитывает дозировку, кратность применения и длительность лечения врач в индивидуальном порядке. Однократная доза для пациентов составляет 3 г фосфомицина (содержимое 1 пакетика, растворенного в половине стакана жидкости).
Для профилактики инфекционных осложнений следует принять содержимое 1 пакета за 3 ч до и через сутки после процедуры.
Препарат допустимо применять для лечения неосложненных инфекций мочевыводящих путей у девочек в возрасте старше 12 лет. Данные о применении фосфомицина у мальчиков старше 12 лет, а также об использовании этого антибиотика в целях профилактики у детей обоего пола отсутствуют.

Передозировка

Передозировка при соблюдении всех рекомендаций маловероятна. В редких случаях при превышении рекомендуемого объема препарата могут наблюдаться нарушения со стороны вестибулярного аппарата, снижение слуха. Также характерен металлический привкус во рту и временное нарушение вкусового восприятия. Терапия согласно симптомам. Для повышения мочевыделения желательно выпить большой объем жидкости. Это позволит снизить концентрацию активного вещества и ускорить выведение препарата.

Побочные эффекты

Все побочные эффекты, связанные с фосфомицином, в основном касаются работы пищеварительной системы. Чаще всего пациента может беспокоить диарея. Обычно проходит без вмешательства. Также могут беспокоить тошнота, головная боль.
Женщины могут столкнуться с вульвовагинитом, возникающим в связи с подавлением нормальной микрофлоры внутренних половых органов.
В редких случаях могут наблюдаться парестезии, высыпания на коже, крапивница, боль в брюшной области, рвота, повышенная утомляемость.

Выводы

Проблема развития резистентности бактерий стоит сейчас на одном из первых мест среди всех угроз для мирового общественного здравоохранения, в том числе в связи с тем, что происходит сокращение списка эффективных антибиотиков. Помимо разработки новых антибактериальных препаратов и новых схем применения, переоценка относительно «старых», в том числе и фосфомицина, стала более актуальной.
Монурал является антибактериальным препаратом широкого спектра действия, обладающим активностью как in vivo , так и in vitro против широкого спектра бактерий, включая бактерии с лекарственной устойчивостью. Благодаря высокому проникновению в ткань фосфомицин может использоваться в широком спектре тканей и мишеней, включая ЦНС, мягкие ткани, кости, легкие и абсцессовую жидкость. Пероральный фосфомицин в режиме многократного приема стал потенциальной стратегией лечения сложных инфекций мочевыводящих путей и простатита; однако, учитывая относительную нехватку важной информации о фармакологических свойствах и механизмах резистентности, необходимы дополнительные исследования. В то же время следует избегать использования фосфомицина в качестве монотерапии из-за быстрого развития резистентности in vitro (Dijkmans A.C. et al., 2017).