Багаторічна мерзлота – підземне зледеніння. Утворення і поширення багаторічної мерзлоти.
Мета уроку: сформувати систему знань про багаторічну мерзлоту;продовжуватирозвиток уміння працювати з картами атласу,визначати географічне положення об’єктів;сприяти розумінню процесів утворення льодовиків і вічної мерзлоти,значення вічної мерзлоти у формуванні клімату планети.
Тема уроку: Багаторічна мерзлота – підземне зледеніння. Утворення і поширення багаторічної мерзлоти.
Мета уроку: сформувати систему знань про багаторічну мерзлоту;продовжуватирозвиток уміння працювати з картами атласу,визначати географічне положення об’єктів;сприяти розумінню процесів утворення льодовиків і вічної мерзлоти,значення вічної мерзлоти у формуванні клімату планети.
Тип уроку :комбінований.
Обладнання :атласи,підручники,настінна карта півкуль.
Структура уроку:
II. Перевірка знань (п і дготовка до узагальнення по темі «Гідросфера»)
III . Вивчення нового матеріалу
IV . Закріплення нових знань і умінь учнів
V . Підбиття підсумків уроку
I .Організаційний момент.
II. Перевірка знань
1. Розгадати загадки.
• Без ніг, а біжить, без рук, а рукави має. (Річка)
• Не вода, не суходіл, і в човні не попливеш, і ногами не підеш. (Болото)
• Кругом вода, а з питвом біда. (Море, солоне озеро)
• Стоїть корито, повне води налито (Озеро)
• Ні у вогні не горить, ні у воді не тоне. (Лід)
• У воді родиться, а води боїться. (Сіль)
2. Скласти кросворд «Властивості води», відповівши на запитання:
• Які широти мають найвищу солоність вод? (Тропічні)
• Яке море має найбільшу солоність? (Червоне)
• Яке море найпрісніше? (Балтійське)
• Які широти змінюють температуру своїх вод за сезонами? (Помірні)
• Які широти мають найхолоднішу воду? (Полярні)
• Які широти мають постійно високу температуру вод протягом року? (Екваторіальні)
• Які води можуть нагріватися внутрішнім теплом Землі? (Придонні)
3. Знайти зайве в переліку понять з теми «Багатства Світового океану»:
• Нафта, газ, золото, кам’яне вугілля, алмази, залізні руди, припливи.
• Енергія припливів, енергія хвиль, енергія течій, риба, температура води на поверхні і глибині.
• Мікроскопічні водорості, дрібні рачки, ікра риб, синій кит, бентос.
• Риби, кальмари, молюски, восьминоги, дельфіни, кити.
• Морські черви, морські зірки, скат, бактерії, камбала, молюски.
4. Знайти пару за темою «Води суходолу»:
а) лежать у водоносних шарах між двома водонепроникними шарами;
б) надмірно зволожена ділянка суходолу з шаром торфу не менше 30 см;
в) природна заглибина на суходолі, заповнена водою;
г) лежать суцільним шаром недалеко від поверхні і можуть рухатись по водотривкому шару;
д) найбільше за площею озеро світу;
є) вода, що міститься в порожнинах і тріщинах гірських порід у верхніх шарах земної кори;
ж) сезонна вода, що залягає на першому від поверхні шарі водотривких порід.
Відповіді: 1 – в, 2 – д, 3 — б, 4 — є, 5 — ж, 6 — г, 7 — а, 8 — е.
5. Знайти помилки і доповнити текст «Рух води у Світовому океані».
Море ніколи не буває спокійним. Вітрові хвилі утворюються внаслідок дії землетрусів (вітру). На межі моря і суходолу вітрові хвилі виконують велику руйнівну роботу – . (руйнують гірські породи) та творчу роботу – відкладають зруйновані частинки, утворюючи. (піщані і галькові пляжі).
Цунамі – хвилі, народжені вітром, які характеризуються… (великою швидкістю, висотою біля берега, руйнівною силою).
Періодичне підняття і падіння рівня води в океанах і морях, що виникає внаслідок притягання водної оболонки Землі Марсом (Місяцем і Сонцем), називається… (припливами і відпливами).
Горизонтальне переміщення величезних мас води у певному напрямку називається… (океанічними течіями).
6. Відшукати географічні об’єкти на карті та визначити, куди впадає річка:
Інд (Аравійське море); Дунай (Чорне море); Лена (Море Лаптєвих); Єнісей (Карське море); Волґа (Каспійське море); Амазонка (Атлантичний океан); Сирдар’я (Аральське море); Конґо (Атлантичний океан); Амудар’я (Аральське море); Дніпро (Чорне море); Ґанґ (Бенґальська затока); Янцзи (Жовте море); Ніл (Середземне море); Об (Карське море); Міссісіпі (Мексиканська затока).
7. Визначити походження островів: Курильські (вулканічне); Нова Ґвінея (материкове); Ґренландія (материкове); Великий Бар’єрний риф (коралове); Гавайські (вулканічне); Нова Зеландія (материкове); Великобританія (материкове); Мадаґаскар (материкове); Вогняна Земля (материкове); Японські (вулканічне); Баффінова Земля (материкове).
8. Розв’язати задачу
Визначити, скільки кілограмів різних речовин можна отримати з 2 тонн океанської води, якщо її солоність становить 35 %о. (70 кг)
9. Визначити рекорди гідросфери
Найповноводніша річка світу (Амазонка)
Найповноводніша річка України (Дунай)
Найдовша річка України (Дніпро)
Найдовша притока у світі (Міссурі)
Найвищий водоспад України (Учансу)
Найбільше за площею озеро світу (Каспійське)
Найглибше озеро у світі (Байкал)
Найбільше прісне озеро в Україні (Ялпуг)
Найглибше озеро в Україні (Світязь)
Найсолоніше озеро на Землі (Мертве)
Найпрісніше море (Балтійське)
III . Вивчення нового матеріалу
Ви вже знаєте, що льодовик – це лід, який накопичується багато-багато років. А чи можливі льодовики в нашій місцевості? (Ні) Чому? (не дозволяє клімат)А де є сприятливі умови для утворення льодовиків? (У горах і полярних широтах). А хто зна є ,що таке многол і тня мерзлота?
Розповідь вчителя.
Багаторічна мерзлота – шари мерзлих гірських порід у надрах Землі.Багаторічна мерзлота поширена в районах, де середні річні температури від’ємні, а атмосферних опадів дуже мало. У таких умовах ґрунти і гірські породи верхніх шарів земної кори практично постійно знаходяться в мерзлому стані. Мерзлотою на суші зайнято більш 21 млн км2, або 14 % площі. Найбільші масиви багаторічної мерзлоти знаходяться на території Росії (де вони займають близько 11 млн кв. км – більше половини території країни), на Алясці і в Канаді. У Південній півкулі мерзлота займає лише 1 млн кв. км. Є підстави вважати, що під льодовиковим куполом Антарктиди, як і Гренландії, суцільного мерзлотного шару немає.
За походженням багаторічна мерзлота є реліктом минулих льодовикових епох четвертинного часу.В районах розвитку багаторічної мерзлоти утворюються специфічні структури ґрунту, в складі яких наявні торф’яні і кам’яні круги, полігональні тріщини, кам’яні гірлянди і смуги.
До особливостей рельєфу областей багаторічної мерзлоти належить поширення термокарстових заглиблень, які утворюються внаслідок розтавання прошарків льоду в ґрунті. На територіях з мерзлими ґрунтами іноді зустрічаються гідро лаколіти – горби з ядрами льоду всередині. На горбистій земній поверхні досить поширеним є процес соліфлюкції – сповзання мерзлих мас ґрунту по схилах.
Товщина багаторічної мерзлоти в областях з дуже холодним кліматом коливається від нуля поблизу озер і гарячих джерел до 300 м і більше. Максимальна глибина постійного промерзання порід перевищує 600 м.
Багаторічна мерзлота створює особливі умови для розвитку рослинності, що позначається на її стані. Рослини тривалий час перебувають в умовах фізіологічного спокою. Коріння рослин не може заглибитись в ґрунт через шар мерзлоти. Дерева з поверхневою кореневою системою погано тримаються в землі, внаслідок чого в тайзі часто зустрічаються ділянки вітровалів.
Вивчення особливостей різних компонентів природи в областях поширення багаторічної мерзлоти має велике значення не тільки для освоєння величезних природних ресурсів відповідних регіонів (лісів, гідроресурсів, різних видів корисних копалин тощо), а й для попередження шкідливих наслідків господарської діяльності людини. Природно-територіальні комплекси в умовах тривалого панування холоду відзначаються великою вразливістю. Порушені ландшафти відновлюються дуже повільно. Тому особливої гостроти набувають питання, пов’язані з охороною природи в областях поширення багаторічної мерзлоти.
IV . Закріплення нових знань і умінь учнів
V . Підбиття підсумків уроку
V І. Домашнє завдання
Опрацювати § ____ , вивчити визначення. Скласти усну розповідь під назвою «Подорож, якої не було», починаючи словами «Ступивши на берег Антарктиди, …» або «Піднявшись на Кіліманджаро, …»
1.Загальна географія. 6 клас: Посібник для вчителя / О.О.Байназарова, А.М.Байназаров, І.В.Гринь, А.А.Гринь. – 2-е вид., випр. і доп. – Харків: Веста: Вид-во «Ранок», 2004. – 304 с.
2.Загальна географія. 6 клас: Розробки уроків / О.Г.Стадник, Г.Д.Довгань, В.Ф.Вовк, О.І.Резнік. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – 432 с.
3.Нестандартний урок географії /Упоряд. В.М. Андрєєва.– Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 144 с. (Б-ка журн. «Географія»; Серія «Урок від А до Я». Вип. 9
4. Подорож у Гідросферу. 6 клас. // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2007. – «9.
5.Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науков. -метод.посібник. За ред. О.І.Пометун.– К: Видавництво А.С.К., 2004.–192 с.
6. Скуратович О.Я. та ін. Географія: Загальна географія: Підручник для 6 кл. серед. шк.. – Друге вид., перероблене і доповнене / О.Я.Скуратович, Р.Р.Коваленко, Л.І.Круглик. –І.: Зодіак ЕКО, 1998. – 192 с.
Мерзлотомір це
Лабораторна робота: Вивчення порядку визначення метеорологічних елементів на метеорологічних станціях і постах
Спостереження за більшістю метеорологічних елементів проводяться на метеорологічному майданчику. Точність отриманих результатів багато в чому залежить від вибору місця для метеорологічного майданчика й розміщення приборів на ньому.
Метеорологічний майданчик обладнують на рівній, відкритій горизонтальній ділянці, типової для даного району, з метою отримання даних спостережень, які є характерними для даної території.
Метеорологічний майданчик має форму прямокутника, боки якого зорієнтовані згідно сторін світу (з півночі на південь та з заходу на схід відповідно).
Розміри майданчика залежать від кількості обладнання, встановленого на ньому. Стандартні майданчики мають розмір 26 м на 26 м, майданчики з скороченим переліком спостережень 20 м на 16 м, метеопости – 6 м на 5 м.
Ділянку, відведену для метеорологічного майданчику, огороджують стандартною загорожею з металевої сітки або дроту, яку натягують через 10-20 см на дерев’яні стовпи. Вхід на майданчик роблять з північної сторони.
Прилади на метеорологічному майданчику розміщують у визначеному порядку (рисунок 1). З метою, щоб прилади не робили один одному тінь та не запобігали вільному обміну повітря, відстань між ними, а також загорожею повинна бути від 4 м до 6 м.
З північної сторони майданчику розміщують більш високі прилади: флюгер з легкою дошкою, флюгер з важкою дошкою та ожеледний станок. У виняткових випадках на деяких метеорологічних станціях флюгер встановлюють на даху будівлі. В південній частині майданчику передбачають ділянки з натуральним покровом та очищену для встановлення ґрунтових термометрів. На ділянці з натуральним покровом встановлюють також мерзлотомір і снігомірну рейку. В середній частині майданчику розміщують психометричну будку, будку для самописців, опадомір, плювіограф.
Актинометричні прилади встановлюють в південній частині майданчику. Всі інші прилади розміщують на вільних місцях, переважно на північній стороні майданчику.
Для зберігання натурального покрову на метеорологічному майданчику ходіння дозволяється тільки по стежкам шириною від 40 см до 50 см. Їх прокладають так, щоб спостерігач мав змогу підходити до приладів з північної сторони й витрачати менше часу на переходи від одного приладу до іншого. Взимку, при рівномірному сніговому покрові не рекомендується очищати стежки від снігу. Влітку висота рослинного покрову на майданчику не повинна перевищувати 20 см. Скошену траву зразу прибирають з майданчику.
1 – флюгер з легкою дошкою; 2 – флюгер з важкою дошкою; 3- ожеледний станок; 4 – психрометрична будка; 5 – будка для самописців; 6, 7 – додаткові будки; 8 – опадомір; 9 – плювіограф; 10 – очищена ділянка для надґрунтових та колінчатих термометрів; 11 – ділянка для витяжних термометрів; 12 – мерзлотомір;
13 – снігомірна рейка; 14 – місце для актинометричних спостережень; 15 – загорожа; 16 – вхід на метеорологічний майданчик
Рисунок 1 – План метеорологічного майданчика
При виборі місця для метеорологічного посту (рисунок 2) дотримуються всіх вимог, що висуваються до метеорологічного майданчику. Основний прилад метеопоста – будка Селянинова (психрометрична будка) (рисунок 3), в якій розміщують термометри для виміру температури повітря та гігрометри.
Термометри для виміру температури поверхні ґрунту розміщують на очищеній ділянці. Взимку на ній встановлюють снігомірну рейку. Аспіраційний психрометр підвішують на стовпі будки.
1- будка Селянинова; 2- опадомір; 3 – очищена ділянка для ґрунтових термометрів; 4- снігомірна рейка;
5 – стовп для аспіраційного психрометра; 6 – загорожа; 7 – вхід
Рисунок 2 – План метеорологічного майданчику метеопоста
Деякі метеорологічні спостереження проводять за межами майданчику. Наприклад, висоту снігового покрову, вологість ґрунту, кількість опадів виміряють на тих ділянках, які потрібні; тиск – в службових приміщеннях метеорологічних станцій.
Всі метеорологічні прилади, що застосовуються на метеорологічних станціях та постах, повинні своєчасно проходити відповідні перевірки з відміткою у паспортах (формулярах).
Рисунок 3 – Будка Селянинові (психрометрична будка)
Прилади для виміру температури ґрунту та повітря
Виміри температури повітря
Для вимірів температури повітря застосовують термометри: психрометричний, максимальний і мінімальний. Для безперервної реєстрації температури повітря використовується термограф.
Психрометричний термометр – ртутний, з кулеподібним резервуаром і металевим ковпачком у верхній частині, ціна поділки шкали – 0,2 о С.
При температурі мінус 20 о С і нижче одночасно з психрометричним застосовують низько градусний спиртовий термометр з циліндричним резервуаром.
Психрометричні термометри застосовують у парі та складають психрометр, який служить одночасно для визначення і температури, і вологості повітря.
Термометри для виміру температури повітря розміщують у психрометричній будці, стінки якої зроблені з подвійних жалюзів, розташованих одна над другою на відстані 25 мм під кутом 45 о до горизонтальної поверхні. Там же розміщуються основний та запасний гігрометри. Стінки захищають термометри від впливу прямих сонячних променів і, разом з тим, не роблять перешкоди вільному доступу повітря. Одна з стінок відкривається.
Усередині будки є штатив, на якому кріпляться вертикально два психрометричних термометра: зліва – сухий, по якому визначають температуру повітря, справа – змочений (вологий). Максимальний і мінімальний термометри розташовують горизонтально, резервуарами до сходу (рисунок 3).
Рисунок 3 – Обладнання психрометричної будки
Термограф використовують для безперервного запису вимірів температури повітря. Він складається з трьох основних частин: прийомної, передаючої та реєструючої.
Виміри температури ґрунту
Для вимірів температури ґрунту застосовуються рідинні термометри: терміновий, максимальний та мінімальний.
Терміновий термометр застосовується для визначення температури поверхні ґрунту в даний момент. Це ртутний термометр з циліндричним резервуаром. Ціна поділки на його шкалі – 0,5 о С.
Максимальний термометр застосовується для виміру самої високої (максимальної) температури за період між термінами спостережень. Це ртутний термометр з циліндричним резервуаром. Поділки на шкалі нанесені через 0,5 о С. Максимальний показник температури термометр зберігає за рахунок спеціального пристрою.
Для підготовки до наступних вимірювань максимальний термометр необхідно струшувати, щоб повернути ртуть з капіляру в резервуар.
Мінімальний термометр застосовується для виміру самої низької температури за період між термінами спостережень. Це спиртовий термометр з ціною поділки 0,5 о С.
На метеорологічних станціях і постах термометри для виміру температури поверхні ґрунту установлюють на відкритому майданчику розміром 4 на 6 м.
Попередньо з майданчика видаляють рослинний покров й розрихлюють ґрунт. Усі три термометра розміщують у середині майданчику резервуарами на схід, на відстані 10…15 см, один від одного в невеличких заглибленнях, зроблених легким натиском на термометр так, щоб резервуари та зовнішня оболонка термометрів були наполовину заглиблені в ґрунт. Терміновий і мінімальний термометр встановлюють горизонтально, а максимальний – з невеликим нахилом у бік резервуару.
Прилади для вимірювання атмосферного тиску
Для виміру атмосферного тиску найбільше розповсюдження отримали ртутні барометри та анероїди.
Барометр-анероїд. Приймальною частиною анероїда є коробка, яка складається з двох спаяних між собою гофрованих мембран. Внутрішній тиск коробки доведений до 0,01 мм ртутного стовпа. Через систему важелів коробка пов’язана зі стрілкою. Зміни атмосферного тиску визначаються за допомогою шкали. Поділки шкали дані в мм ртутного стовпа з ціною поділки 0,5 мм. До шкали анероїда прикріплений термометр для виміру температури приладу. Барометр-анероїд встановлюють горизонтально на спеціальній підставці або столі. Футляр, в якому розміщений анероїд, відчиняють тільки на час спостережень. При спостереженнях по анероїду, спочатку відраховують температуру по термометру з точністю 0,1 о С. Після цього, легенько постукав по склу анероїда для того, щоб перемогти тертя в передаючій частині, відраховують значення тиску з точністю до 0,1 мм (рисунок 4).
Рисунок 4 – Барометр-анероїд
Барограф застосовують для безперервної реєстрації змін атмосферного тиску. На одному з важелів барографа є стрілка, яка закінчується пером. Реєструючою частиною барографа є барабан (з годинниковим механізмом у нутрі), на який надівається паперова стрічка. В залежності від швидкості обертання, розрізняють добові тижневі барографи (рисунок 5).
Прилади для виміру напрямку та швидкості вітру
Основними приладами для виміру напрямку та швидкості вітру є: флюгер; анеморумбометр; ручний анемометр.
Флюгер є розповсюдженим приладом для виміру напрямку та швидкості вітру. Показником напрямку вітру у флюгера є двохлопастна флюгарка з противагою. Розрізняють флюгера з легкою дошкою (200 гр.) і з важкою (800 гр.), які виміряють швидкість вітру відповідно до 20 і до 40 м/сек. Флюгер встановлюється на відкритому майданчику на висоті 8-12 м від землі або на даху будівлі. Над дахом він повинен розміщуватися на висоті не менш як 4 м. Орієнтують флюгер по компасу або по полуденній лінії.
Анеморумбометр М-63 – дистанційний прилад. Він призначений для виміру швидкості вітру, опосередкованої за 10-хвилинний інтервал, максимальної миттєвої швидкості вітру між термінами спостережень і напрямку вітру. Принцип дії анеморумбометра заснований на перетворюванні швидкості та напрямку вітру в електричні величини. В комплект приладу входять: датчик, пульт та блок живлення. Датчик анеморумбометра встановлюють на високому стовпі або на даху будівлі, а пульт і блок живлення – у службовому приміщенні (рисунок 6).
Рисунок 5 – Анеморумбометр М-63
Ручний анемометр чашковий застосовують для виміру середньої швидкості вітру за певний період часу. Циферблат приладу має три шкали, по яким відраховуються тисячі, сотні, десятки й одиниці обертів. За показниками великої стрілки відраховуються десятки й одиниці обертів. За показниками двох маленьких циферблатів відраховують сотні та тисячі обертів. Для виміру швидкості вітру ручний анемометр встановлюють на дерев’яному стовпі визначеної висоти або тримають у витягнутій руці, циферблатом перпендикулярно напрямку вітру. За різницею показників анемометру до і після спостережень, поділеної на час роботи приладу, визначають число поділок лічильника в 1 сек. Для виразу швидкості вітру в м/сек. Використовують документацію приладу.
1. Артамонов Б.Б., Штангрет В.П., Науменко І.Ю. Метеорологія і кліматологія: Навчальний посібник. – Хмельницький : ХДУ, 2004. – 133 с.
1. Хромов С.П. Метеорология и климатология. Ленинград : Гидрометеорологическое издательство, 1968. – 491 с.
Як “роблять” тернопільську погоду
Три метеорологічні станції, одна з яких — авіаційна, і чи не найбільша в Україні гідрологічна станція, більше 20 спостережних постів і майже сотня працівників – такий арсенал Тернопільського обласного гідрометеоцентру.
Щодня в центрі опрацьовують сотні цифр та показників, на основі яких спостерігають за гідрометеорологічними змінами, забрудненням навколишнього середовища, а також роблять прогнози для тернополян.
Спостерігають, аналізують, прогнозують
– Прогнози ми складаємо на шість днів, – розповідає завідувач сектору організації робіт Тернопільського обласного гідрометеоцентру Оксана Софінська. – На десять днів складаємо консультативні прогнози, а на місяць — прогноз опадів та середньомісячної температури повітря відносно кліматичної норми. Прогнозування — лише частина робіт. Приміром, на гідрологічних постах проводять спостереження за рівнем води на ріках та її якістю, а на метеорологічних станціях триває цілодобова фіксація погодно-кліматичних показників.
> Формують прогнози погоди у кілька етапів. Тернопільські фахівці роблять це з допомогою великого обсягу метеорологічної інформації.
– При підготовці прогнозів вивчаємо матеріали, які надають наші станції та станції сусідніх областей, – пояснює пані Софінська. – Ми є членами Всесвітньої метеорологічної організації, тому користуємося даними інших країн. Часто відбуваються процеси, які відстежити виключно силами наших станцій неможливо. Доцільно проводити радіолокаційні спостереження. Сьогодні ефективним є доплерівський радіолокатор. Його робота полягає в автоматичному спостереженні за метеорологічною ситуацією в радіусі 300 кілометрів. Завдяки цьому пристрою якість прогнозів покращується.
У Тернопільському центрі синоптиків немає. Цю службу скасували ще в складні дев’яності. А коли ситуація дещо стабілізувалась, забули повернути.
– Частково прогностичні роботи здійснює Львівський регіональний центр з гідрометеорології, а частково — Український гідрометеорологічний центр, – продовжує пані Оксана. – Проте в нас є відділ гідрометзабезпечення, через який проходить і спостережна, і прогностична інформація. Цей відділ і формує прогнози.
Прогнози гідрометцентру точні. Проте часто їхню репутацію псують онлайн-прогнози.
– Буває, люди телефонують і питають: “Чому ваші прогнози не збігаються з інтернетними?”, – розповідає Оксана Софінська. – У таких прогнозах часто посилаються на синоптиків. А яких синоптиків? Приватних синоптиків не буває, ця діяльність ліцензована. Без метеорологічних станцій, фахівців та інформації, які є в нашому розпорядженні, прогнозування неможливе.
Прогноз погоди від нашого гідрометеоцентру впізнати не важко. Адже чи то на телебаченні, чи то у пресі завжди посилаються на цю організацію.
Працюють цілодобово
Авіаційна метеорологічна станція біля обласного центру — цивільна. Її заснували у 1947 році. Діє на території Тернопільського аеропорту. На станції проводять цілодобові спостереження за станом погодних умов. Дані надають галузям народного господарства та авіації. Користуються даними й синоптики. Основне метеорологічне обладнання розмістили на спеціальному майданчику розміром 26 на 26 метрів. Неподалік — основний пункт спостереження.
– Працівники авіаційної метеорологічної станції проводять спостереження за атмосферним тиском, температурою та вологістю повітря, вітром, температурою грунту, атмосферними опадами та іншими явищами, – розповідає начальник станції Володимир Кучерка. – Спостерігаємо за параметрами погоди впродовж вісьмох єдиних стандартних відрізках часу за міжнародним скоординованим часом, який відрізняється від Київського на дві години.
Тобто дані на станції фахівці збирають кожні три години — о 21.00, 00.00, 03.00, 06.00, 09.00, 15.00 та о 18.00.
– Дані спостережень кодуємо міжнародним кодом SYNOP і надсилаємо у міжнародну базу даних, – продовжує пан Кучерка. – Для авіації інформацію про погоду надаємо через кожних півгодини , якщо є польоти, і щогодини, якщо їх немає, кодами METAR та SPECI. Кодування спрощує обмін даними та зменшує їхній обсяг. Коли фахівці дивляться на коди, без проблем можуть читати різну метеорологічну інформацію.
Для авіації ці дані важливі, пояснює начальник станції. Погода дуже мінлива і впливає не лише на літаки, які летять у Тернопіль, а й тих, які пролітають над містом.
– Ось, приміром, психрометрична будка, – розповідає пан Володимир, вказуючи на розташовану над землею дерев’яну будку, до якої веде металева драбинка. – У ній є сухий та змочений термометри, а також максимальний та мінімальний термометри, волосяний гігрометр. Основним методом визначення температури та вологості повітря є психрометричний, заснований на одночасному вимірюванні температури повітря за сухим і змоченим термометрами. Методом визначення вологості в зимовий період є гігрометр. Максимальний та мінімальний термометри фіксують міжстроковий мінімум та максимум температур.
Не менш цікаве і спостереження за температурою ґрунту. На перекопаній ділянці розміром 4 на 6 м у центрі горизонтально встановлені три термометри: строковий, максимальний та мінімальний. Напрямок та швидкість вітру вимірюють анемометром МАРК-60 та анеморумбометром М-63-М1, мачти з датчиками яких розташовані в північній частині метеомайданчика. Пульти — у приміщенні пункту спостережень.
– Це мерзлотомір, – каже Володимир Кучерка, вказуючи на пустотілу металеву трубу, вкопану на два метри в землю. У середині труби, на шнурку, нижче рівня поверхні грунту висить прозора пластикова трубка з дистильованою водою. – З його допомогою ми визначаємо глибину промерзання грунту.
Загалом на метеомайданчику є з десяток приладів, які фіксують різноманітні погодні параметри. Є тут і ожеледний верстат із льодоскопом, за допомогою якого визначають наявність ожеледі, зернистої або кристалічної паморозі, інею, налипання снігу. Є також снігомірні рейки. Завдяки їм визначають висоту снігового покриву. А опадомір Третьякова допомагає вимірювати кількість опадів. Цікавими є і пристрої для вимірювання висоти хмарності.
Мою увагу привернув металевий столик із марлею.
– За допомогою цієї марлі, що має розміри 65 на 65 сантиметрів, ми визначаємо забрудненість атмосферного повітря, – пояснює пан Кучерка. – Потім цю марлю або пробу, як її називаємо, надсилаємо у радіометричну лабораторію в Рівному. Вже там визначають, які домішки є в нашому повітрі. Поряд ви бачите столик, на якому щодня за допомогою дозиметра проводимо заміри рівня радіації.
Кілометри – пішки
Штат станції — 11 працівників. Одна з незручностей, до якої вже звикли ці люди, значна відстань до метеостанції від Тернополя. Станція розташована за три кілометри від аеропорту. І цю відстань працівники долають пішки. Проте любові до роботи це не відбило — випадкових людей на станції немає.
– Майже всі наші працівники закінчували Херсонський чи Харківський гідрометеорологічний технікуми та Одеський екологічний університет, – каже Володимир Кучерка. – Я працюю вісім років. Закінчив Херсонський гідрометеорологічний технікум у 1989 році, Одеський екологічний університет у 2012 році.
На станції зустрічаю Галину Брикайло, яка працює техніком-метеорологом уже 38 років.
– Влаштувалась сюди після школи, а потім вступила в Московський метеорологічний технікум, – розповідає жінка. – Робота цікава, природа тут влітку просто чарівна. Пам’ятаю часи, коли в аеропорту ще була ґрунтова смуга. Тоді літаки літали часто. Після дощу, по тих калюжах… Тепер смуга бетонна, але літаків значно менше.
А метеоролог Катерина Бевх розповіла про пристрій ІВО-1М, який вимірює висоту хмарності, та продемонструвала, як він працює. Пульт керування є у приміщенні. Установка складається з двох частин — передавача та приймача. У пристрої є імпульсна лампа. Промінь доходить до хмари, відбивається та повертається до приймача.
– Принцип простий, але дані про висоту хмарності важливі для авіації, – каже метеоролог. – Сьогодні хмарність висока – 900 метрів. Коли хмарність низька, то висота буває й 50 метрів.
Часто на станції проводять екскурсії для школярів і студентів. Радимо молодим людям відвідати метеостанцію. Дізнатися і побачити там можна багато цікавого.