Pardon Our Interruption

As you were browsing something about your browser made us think you were a bot. There are a few reasons this might happen:

• You’re a power user moving through this website with super-human speed.
• You’ve disabled cookies in your web browser.
• A third-party browser plugin, such as Ghostery or NoScript, is preventing JavaScript from running. Additional information is available in this support article.

To regain access, please make sure that cookies and JavaScript are enabled before reloading the page.

Презентація “Українська мова серед інших мов свту”

Мета:ознайомити з місцем української мови серед інших мов світу; забезпечити усвідомлення учнями значення мови як основного засобу спілкування, формування думки й пізнання; усвідомлення значення державної мови для зміцнення української державності; сприяти формуванню патріотичних почуттів та любові до рідної мови.

Актульність: Місце рідної мови в житті кожної людини незаперечне, адже рідна мова – найважливіший засіб не тільки спілкування, а й мислення, здобуття знань, саморозвитку й самовираження людини. Чим досконаліше людина володіє мовою рідного народу й рідної землі, тим краще вона засвоює готові знання, точніше мислить, повніше реалізує свій інтелектуальний потенціал, швидше налагоджує стосунки з іншими людьми. Саме вивчення рідної мови покликане забезпечити всебічний інтелектуальний розвиток дітей, сприяти справі виховання високоморальних і високоосвічених громадян – патріотів України.

Рідна мова. Мова кожного народу Неповторна і — своя; В ній гримлять громи в негоду, В тиші — трелі солов’я. На своїй природній мові І потоки гомонять; Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять. Солов’їну, барвінкову, Колосисту — на віки — Українську рідну мову В дар мені дали батьки. Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас,— Бо ж єдина — так, як мати,— Мова в кожного із нас! Оксана Забужко

Місце української мови серед інших мов світу У системі сучасних мов світу (за різними джерелами, їх нараховують від 2,5 до 5 тисяч) українська мова займає своє визначене місце і має довгу та складну історію. Українська мова належить до:- індоєвропейської сім’і мов (час розпаду 2,5-3 тисячі років до н.е.);слов’янської групи мов (праслов’янська мова проіснувала 2,5 тисяч років і почала розпадатися приблизно в III – IV ст. н.е.) Цей процес закінчився в VI ст., і можна вже говорити про консолідацію трьох етномовних груп:західнослов’янської (польська, чеська, словацька, верхньолужицька і нижньолужицька мови), -південнослов’янської (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови), – східнослов’янської (українська, російська, білоруська мови).

Місце української мови серед інших мов світу Серед слов’янських мов українська мова на лексичному рівні має найбільше розбіжностей з російською (38 %), менше відмінностей виявляється порівняно з польською (30 %) і найменше – з білоруською мовою (16 %). Порівняймо співзвучність слів білоруської мови з вірша народного поета Білорусі Янки Купали з відповідними українськими словами: Чому у сзрцы беларускім. Песня Тарасова. Адгукнулася, запела. Зразумелым словом?Чому вецер з України. З думкаю крылатой. Далятау да БеларусіІ шумеу над хатай?

З-поміж рис, якими українська мова відрізняється від інших східнослов’янських, можна виділити такі: Фонетичний рівень:1. Поява на місці давніх звуків ы та і звука и високого піднесення переднього ряду, перед яким приголосні звуки завжди тверді, напр.: тихий, низький, кислий.2. Голосний е не пом’якшує попередніх приголосних звуків, напр.: теплий, село, небо.3. Поява голосного звука і на місці давнього звука ь (ять), напр.: ліс, сіно, хліб (пор. у російській мові лес, сено, хлеб).4. Чергування о,е з і у новозакритих складах, напр.: дім – дому, піч – печі.5. Шиплячі, губні та звук р в кінці слова завжди тверді, напр.: плащ, голуб, повір.6. Після шиплячих та й перед наступними споконвічно твердими приголосними звук е змінюється на о, напр.: жонатий (пор. женитися), шостий (пор. шести), копійок (пор. копієчка).7. Приголосний л змінився на в у формах дієслів минулого часу чоловічого роду, напр.: писав, читав, знав (пор. у російській мові писал, читал, знал).

Морфологічний рівень1. Збереження окремого типу відмінювання (IV відміна) іменників середнього роду, напр.: теля, курча, ім’я (пор. родовий відмінок теляти, курчати, імені).2. Збереження давніх закінчень -о/о, -ею іменників (І відміна) у формі орудного відмінка однини, напр.:рукою, петлею, душею (пор. у російській мові рукой, петлей, душой).3. Закінчення давального відмінка однини -ові, -еві (-єві) іменників чоловічого роду, напр.: батькові, синові, лікареві, Андрієві.4. Повні стягнені форми якісних прикметників жіночого, середнього роду та множини, напр.: добра, добре, добрі (пор. у російській мові добрая, доброе, добрые).5. Збереження форм інфінітива на -ти дієслів, напр.: писати, читати, брати (пор. у російській мові писать, читать, брать).6. Наявність складної форми майбутнього часу дієслів, напр.: писатиму, читатиму, працюватиму.7. Чергування приголосних г, к, х із з, ц, с у відмінкових формах іменників, напр.: нога, рука, вухо – нозі, руці, вусі тощо.

Отже, українська мова – це самостійна давня слов’янська мова, яка має свої особливості на фонетичному, морфологічному рівнях. Це підтверджується також на рівні лексики, фразеології та правопису.

Про красу і багатство української мови у порівнянні з іншими слов’янськими мовами говорив видатний український та російський мовознавець XIX ст. І. Срезневський: ” Сила людей переконана, що ця мова є однією з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи поступиться богемській щодо рясноти слів і висловів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами обробленими; щодо гнучкості й багатства синтаксичного – це мова поетична, музикальна, мальовнича”.