Мексиканський карликовий рак (Cambarellus patzcuarensis var. Orange)
Мексиканський карликовий рак (Cambarellus patzcuarensis var. Orange) – прісноводне ракоподібне із загону Десятиногі раки. Цей житель Центральної Америки відрізняється мініатюрними розмірами, невибагливістю у догляді та годуванні, а також приголомшливим помаранчевим або червоним забарвленням тіла. Все це робить його ідеальним кандидатом для утримання у домашніх акваріумах.
Карликовий мексиканський рак невимогливий у змісті. Пара рачків цілком комфортно житимуть у 50-ти літровому акваріумі. Однак, якщо ви хочете містити табун карликових раків, то акваріум об’ємом у 100 літрів буде якраз. Грунт може бути будь-яким, рослини, корчі, гроти, каміння, інші укриття – обов’язкові умови для їх утримання, тому що ракам потрібні місця, де вони можуть ховатися, особливо це важливо під час линяння, коли рак стає абсолютно беззахисним. Самки з ікрою, так само потребують укриття.
Температура води для утримання карликового раку – 25-27 градусів. Кислотність води (рН) оптимально 7,5-8. Карбонатна жорсткість (кН) має бути на рівні 6 та вище. У м’якій та кислій воді раки житимуть, але недовго. Якщо у вашому регіоні м’яка вода, а ви збираєтеся утримувати раків – проблему можна вирішити, поклавши в акваріум шматок вапняку, черепашок, крейди. Або користуватися спеціалізованими солями твердості – ремініралізаторами.
Швидкий австралійський рак
У нашій країні цілеспрямоване вирощування традиційних річкових раків є доволі проблематичним. Біологічні особливості самого виду, високі ціни на енергоносії й устаткування зумовлюють значні капіталовкладення, що робить таке виробництво нерентабельним. Однак на відміну від наших раків червоноклешневий австралійський рак має низку фізичних і біологічних переваг перед іншими класами ракоподібних. Цей життєстійкий різновид раків невибагливий до умов середовища, має швидкий темп росту — за 6 місяців маса досягає 50–60 г, тоді як наш річковий рак досягає такої маси на третьому році життя. Самки червоноклешневого рака за сезон дають потомство до п’яти разів, дорослі особини можуть сягати завдовжки до 40 см і маси тіла до 400–500 г.
Фото 1. Ембріональний розвиток рака. Фото 2. Павло Кутищев демонструє однорічних раків, виловлених із дослідного ставка.
Виробництво продукції прісноводних раків достатньо молоде — зародилося наприкінці ХХ ст., й саме з австралійського червоноклешневого рака. Ця галузь аквакультури розвивалася швидко й поширювалася з Квінсленду на південь до Нового Південного Уельсу й на захід до північної території Австралії.
Основними країнами-виробниками, які вирощують його в товарних обсягах, є Китай, Індонезія, Ізраїль, Іспанія, США. Сьогодні ця індустрія успішна й має міцний фундамент, що відображає її рентабельність і потенціал.
Вітчизняний експеримент
В Україні цей рак став широко відомим серед акваріумістів завдяки його яскравому забарвленню та червоному кігтю клешненосної ноги, швидкому росту й легкому розведенню в акваріумних умовах. Технологія вирощування рака на території України ще не розроблена, втім, уже є ентузіасти, які намагаються це робити. Основною проблемою вирощування рака в наших умовах є дотримання температури води, комфортної для їх розвитку. Її оптимальні значення становлять +23…+30 °С, постійно підтримувати які в кліматичних умовах України неможливо. Тому вирощування цього рака потребує розробки певної технології, яка передбачає два етапи:
• вирощування в штучних умовах установок замкнутого водопостачання (УЗВ);
• дорощування до товарної маси у водоймах, для чого найкраще підходять стави рибогосподарського призначення.
| Фото 3, 4, 5. Ось такий вигляд мають тримісячні раки. |
Наявний досвід російських учених, які розробили технологію виробництва цього виду в Астраханській області й мають достатньо успішний розвиток вирощування товарних раків за однорічним циклом масою 50–70 г, доводить перспективність розробки технології з вирощування австралійського рака на півдні України.
Отже, у 2015 році на базі проблемної науково-дослідної лабораторії кафедри водних біоресурсів і аквакультури Херсонського державного аграрного університету було створено акваріальний комплекс і завезено партію малят австралійського рака різних поколінь масою від 0,15 до 1,3 г. Вирощування в акваріальних умовах проводили за температури води +24…+26 °С. Годували гранульованими кормами власної рецептури.
Результати вирощування
Результати вирощування австралійського рака в осінньо-весняний період свідчать про планомірне зростання як лінійних, так і масових показників. Так, протягом 250 діб раки досягли маси в середньому 41 г і довжини 12,5 см (рисунок).
Дані приростів свідчать про найвищий темп росту в молодших вікових груп (50–130 діб). Коливання за відносним приростом становили 14,6–37,0%, а за масою — 16,1–46,9%.
Плодючість самиць коливалася в незначних межах залежно від віку й відповідно від розміру самиць: 100–170 ікринок під материнським плесом (фото 1).
Після настання оптимальних температур повітря й досягнення оптимальної температури води для вирощування раків їх було інтродуковано у став площею 0,48 га. У став вносили чотири групи (варіанти) раків: середньою масою 0,56, 25 і 40 г; четверта група — дорослі самки з ікрою під плесом. На жаль, із певних причин інтродукцію раків можливо було здійснити лише на початку липня, а період вирощування становив лише три місяці. До того ж було отримано достатньо високі результати: раки першої групи протягом трьох місяців досягли маси 34 г, другої — товарної маси 75 г, третьої — 110 г (деякі екземпляри сягнули 187 г, що практично вчетверо більше за їхню первинну масу в 40 г). Приріст вікових груп, які вирощували в акваріальних умовах із застосуванням штучних кормів, у порівнянні з екземплярами, що вирощували в умовах ставка на природних кормах, був удвічі більшим.
| Рис. Лінійно-масові показники впродовж вирощування в акваріальних умовах. |
З літературних даних відомо, що червоноклешневий австралійський рак на відміну від нашого довгопалого раку не риє нір. Однак ми змушені констатувати зворотне: після осушення ставка було виявлено багато нір, глибина яких сягала до півметра. Другий отвір нори завжди був вищим від початкового на 20–30 см. У норах знаходили пари самки із самцем або окремо самок з ікрою на різних стадіях розвитку. Це явище свідчить про високі адаптаційні можливості австралійського раку до наших умов і його здатність до захисної функції та функції розмноження в умовах дослідного ставка.
Таким чином, ми маємо всі підстави стверджувати, що ставки півдня України з їх великою природною кормовою базою можуть бути використанні для екстенсивного вирощування австралійських раків у монокультурі. Також потрібно забезпечити відповідні умови їх утримування в зимовий період, використовуючи для цього установки замкнутого водозабезпечення або інші системи, що зможуть забезпечити цей вид теплою водою.
Павло Кутіщев, канд. біол. наук, доцент кафедри водних біоресурсів і аквакультури Херсонський державний аграрний університет
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2017 року