Що таке реанімація? Основні етапи та способи реанімації

Під терміном “реанімація” “розуміється комплекс заходів, що проводяться з метою відновлення життєво важливих функцій у людини, у якої зафіксована клінічна смерть. Вони здійснюються при зупинці пульсу і дихання, відсутності реакції зіниць на світло. Крім того, медичною мовою реанімацією називається спеціалізована бригада швидкої допомоги та відділення інтенсивної терапії, призначене для лікування тяжкохворих пацієнтів, які перебувають на межі життя і смерті.

• Загальна інформація
• Причини клінічної смерті
• Симптоми клінічної смерті
• Серцево-легенева реанімація
• Як проводиться у дітей?
• Особливості реанімації новонароджених
• Інтенсивна терапія
• Припинення реанімаційних заходів
• Насамкінець

Загальна інформація

Давно доведено той факт, що після зупинки серця і процесу дихання організм людини живе ще кілька хвилин, незважаючи на те, що в нього не надходить кисень. Першою від гіпоксії починає страждати кора головного мозку. З моменту її загибелі настає біологічна смерть людини. Це відбувається приблизно через 4 хвилини після припинення життєво важливих процесів. Таким чином, існує невеликий проміжок часу, в який можливо відновити кровообіг і дихання людини. Важливо знати, що реанімація – такі заходи, методику проведення яких зобов ‘язаний знати кожен, щоб своєчасно надати допомогу хворому до приїзду лікарів. Чим раніше вони будуть проведені, тим вища ймовірність сприятливого результату.

Період пожвавлення хворого ділиться на 2 етапи:

1. Серцево-легенева реанімація.
2. Інтенсивна терапія.

У першому випадку надається екстрена допомога, у другому – усуваються наслідки клінічної смерті (зупинки серця і дихання) і проводиться лікування патологічного стану, який до неї призвів. У період підтримки життєдіяльності пацієнт постійно перебуває у відділенні реанімації.

Причини клінічної смерті

Як правило, зупинка серця відбувається через:

• Анафілактичного шоку. Цей стан зазвичай є наслідком алергії.
• Захворювань серця, перебіг яких негативним чином позначається на роботі органу.
• Постійного перебування в стані стресу, а також високої інтенсивності фізичних навантажень. Закономірним наслідком є суттєве погіршення кровопостачання органу.
• Закупорки судин тромбами.
• Великий крововтрати, що виникла через травму або поранення, в тому числі насильницький характер.
• Вживання всередину або введення небезпечних медикаментів і БАДів. Наприклад, після недоцільних ін ‘єкцій “Синтолу” в реанімацію може потрапити будь-який бодібілдер.
• Токсичного шоку, що виник через дію шкідливих хімічних сполук.
• Асфіксії.
• Серйозних захворювань органів дихальної системи.

Кожна людина повинна розуміти, що реанімація – такий комплекс заходів, про правильність проведення яких повинні бути обізнані не тільки медичні працівники, але і звичайні люди.

Симптоми клінічної смерті

Даний стан вимагає невідкладної допомоги, тому необхідно вміти своєчасно його розпізнати.

Ознаки клінічної смерті:

1. Несвідомий стан. Воно настає через кілька секунд після зупинки кровообігу.
2. Відсутність пульсу. Це перша ознака того, що в головний мозок перестав надходити кисень. Найменше зволікання може коштувати людині життя.
3. Відсутність дихання. Як це перевірити? Потрібно звернути увагу на те, чи робить грудна клітина людини характерні рухи, потім нагнутися до її обличчя лівим вухом і постаратися вловити будь-які звуки. Після цього можна спробувати відчути його дихання шкірними покривами, піднісши руку до рота хворого. Медичною мовою цей спосіб називається “бачу, чую, відчуваю”.
4. Розширені зіниці, реакція на світло відсутня.

При виявленні у людини симптомів клінічної смерті допомогу потрібно надавати негайно.

Серцево-легенева реанімація

Її завдання – відновлення процесів дихання і кровообігу. Рідка сполучна тканина повинна примусово збагачуватися киснем і доставляти його в головний мозок.

Алгоритм проведення легенево-серцевої реанімації наступний:

1. Підготовка хворого. Людину потрібно укласти спиною на тверду поверхню (підлога, асфальт тощо). Потерпілому необхідно оголити грудну клітку, оскільки під одягом можуть перебувати різні прикраси, які в процесі реанімаційних заходів можуть призвести до виникнення додаткових травм.
2. Відновлення прохідності дихальних шляхів. Щоб це зробити, необхідно намотати тканину на вказівний палець і звільнити ротову порожнину потерпілого від сер, чужорідних предметів або блювотних мас. Далі потрібно запрокинути голову людини, щоб позбутися від западання мови. Для цього необхідно валик з одягу підкласти йому під шию або область лопаток (не під потилицю). Тверді предмети для цих цілей не підходять, оскільки при подальшому проведенні непрямого масажу серця вкрай велика ймовірність зламати потерпілому хребет.
3. Нанесення прекардіального удару. У нижній частині грудини знаходиться мечевидний відросток. Якщо накласти пальці на дану зону, то трохи вище (2-3 см) і буде знаходитися точка здійснення удару. Для його здійснення потрібно зайняти таку позицію, щоб лікоть знаходився над животом потерпілого, а ребро стиснутої в кулак долоні – над грудиною. Далі необхідно завдати всього один різкий удар по точці вище мечевидного відростка. Мета – струсонути грудну клітку і знову змусити серце працювати. Після здійснення удару потрібно перевірити пульс. При його виявленні потерпілого необхідно укласти на бік, відсутності – виконувати наступний пункт.
4. Непрямий масаж серця. Методика проведення така: зайняти позицію праворуч від людини, пензель лівої долоні встановити вище мечевидного відростка приблизно на 10 см. Важливо, щоб пальці не торкалися грудей. Зверху встановити правий пензель. Обидві руки не повинні згинатися в ліктьових суглобах. Далі потрібно ритмічно надавати на грудину (долоні весь час повинні бути на ній) приблизно 60-70 разів на хвилину (у дорослих). Під час здійснення поштовхів важливо, щоб вони зміщувалися до хребта на 3-5 см. Масаж можна чергувати зі штучним диханням. Для цього пальцями лівої руки потрібно затиснути ніс хворому, потім через серветку щільно притиснути свій рот до рота людини і з зусиллям видихати повітря.

Важливо знати, що реанімація – такий комплекс заходів, які можуть здійснюватися одночасно за наявності декількох помічників. Наприклад, одна людина робить потерпілому штучне дихання, а друга проводить непрямий масаж серця. Лікарі виконують заходи щодо пожвавлення за цією ж схемою, додатково можуть використовуватися лікарські препарати і дефібрилятор. Всупереч поширеній омані, під час реанімації ін ‘єкції адреналіну в серці не робляться, вони не визнані ефективними.

Як проводиться у дітей?

При раптовій зупинці кровообігу потрібно протягом 5-10 секунд оцінити стан дитини.

Ознаками клінічної смерті у дітей є:

• несвідомий стан;
• відсутність дихання;
• не промацується пульс;
• розширені зіниці;
• відсутність рефлекторних реакцій.

До приїзду швидкої допомоги алгоритм здійснення реанімації дітей наступний:

1. Забезпечити прохідність дихальних шляхів (способи аналогічні тим, які застосовуються у дорослих постраждалих).
2. Штучна вентиляція легенів. Потрібно зробити 5 вдихів рот у рот і перевірити наявність пульсу. За його відсутності необхідно почати чергувати непрямий масаж серця і дихання рот у рот. При цьому на 15 ударів має здійснюватися 2 вдихи. Частота здавлювання грудної клітини – 100-120 на хвилину.

Заходи повинні здійснюватися аж до приїзду медиків.

Особливості реанімації новонароджених

Алгоритм її проведення аналогічний тому, який застосовний по відношенню до дітей більш старшого віку. Якщо потерпілою є дитина до 1 року, різниця полягає в методиці здійснення непрямого масажу серця. Він проводиться наступним чином: потрібно накласти на нижню частину грудини вказівний і середній пальці (трохи нижче рівня сосків) і здійснювати ними швидкі різкі натискання (приблизно 120 на хвилину).

Інтенсивна терапія

Її завдання – підтримання життєво важливих функцій організму пацієнта протягом усього часу його перебування в критичному стані.

У медичних закладах основною структурною одиницею є відділення інтенсивної терапії. За важкохворими пацієнтами постійно здійснюється догляд, за динамікою зміни показників їх здоров ‘я спостерігають лікарі. Переведення в звичайну палату оформляється при усуненні станів, несумісних з життям.

Припинення реанімаційних заходів

Всі спроби відновлення життєво важливих процесів людини завершуються в наступних випадках:

• Проведення реанімації протягом 30 хвилин не дало результатів (10 хвилин, якщо мова йде про новонароджених).
• Зафіксована біологічна смерть.

Крім того, необхідно знати, що реанімація – такі заходи, які не здійснюються, якщо клінічна смерть є наслідком прогресування невиліковних патологій або наслідків травм, які несумісні з життям.

Насамкінець

Повернення людини до життя може проводитися як лікарями в медичному закладі, так і звичайними людьми в будь-якому місці, де знаходиться потерпілий. Для цього необхідно знати основні етапи та способи здійснення реанімаційних заходів.

Чи пускатимуть родичів у реанімацію?

Таку ситуацію, загалом типову для України, кілька місяців тому пережила на собі парламентарка Олена Сотник. Дізнавшись, що в її чоловіка стався раптовий крововилив у мозок, вона миттєво повернулася до України з закордонної поїздки.

“І перше, що я зустріла – це закриті двері і лікаря, якому було все одно, що відбувається і що я переживаю. Вони просто сказали: “Він у комі, коли стане краще, ми повідомимо”, – розповіла журналістам член парламенту.

Після кількох виснажливих днів пані Сотник вдалося перевезти чоловіка до ізраїльської лікарні, де, за її словами, його врятували.

“Він каже, що якби я не тримала його за руку, його зараз не було б на цьому світі”, – додала вона.

Нині пані Сотник, разом з двома десятками своїх колег з Ради зареєстрували законопроект, який має зобов’язати лікарів пускати до хворих у реанімацію їхніх родичів.

Проте медики, які розмовляли з ВВС Україна, пояснили, чому їхні заклади не завжди готові до таких нововведень.

Присутність рідних

У більшості українських лікарень родичів хворих не пускають до відділень реанімації й інтенсивної терапії, кажуть автори законопроекту, серед яких багато молодих депутатів Ради нової хвилі.

“В результаті ми маємо кричущі випадки, коли останні хвилини життя людина проводить на самоті, а родичі “божеволіють” під зачиненими дверима”, – сказано в пояснювальній записці до законопроекту.

Захисники такої ідеї, окрім суто гуманного, наводять ще цілу низку прагматичних аргументів на користь такого підходу.

Присутність близької людини допомагає хворому швидше одужати, кажуть вони.

Крім того, коли в палату приходять родичі, це ускладнює махінації з безкоштовними ліками, знижує рівень корупції загалом і дозволяє поліпшити догляд за пацієнтом.

“Родичі – це найбільший контролер належного медичного сервісу”, – впевнена пані Сотник.

“Як дихання”

“Родичі повинні мати право постійного перебування зі своїми рідними в лікарнях”, – погоджується з нею громадська діячка Анастасія Леухіна. Вона стала співавторкою наказу МОЗ, який має полегшити доступ родичам до реанімацій. Сам наказ ще не затверджений.

Автор фото, UKMC

Анастасія Леухіна каже, що відкритий доступ родичів до реанімаційних відділень працює в багатьох країнах

Як і депутат Ради Сотник, пані Леухіна знає про проблему з власного досвіду. 12 років тому її не пускали до реанімації, де намагалися врятувати життя її маленькому синові. Малюк, який провів у реанімації половину свого короткого життя, помер, не дочекавшись матері.

“Цю половину життя я не могла бути з ним. Просто через заборону, Через закритий замок на дверях”, – розказала журналістам пані Леухіна. Вона каже, що знайшла в собі сили говорити про це лише тепер.

“Для мене доступ у реанімацію – це настільки природно, як дихання. Я дуже рада, що нам не потрібно погоджувати дихання з МОЗом, Верховною Радою чи Адміністрацією президента, тому що ми всі вже померли б, мабуть”, – іронізує вона.

Проте в самій Адміністрації президента запевняють, що розуміють проблему.

Микола Кулеба, уповноважений президента з прав дитини, каже, що страждання, яке в таких випадках відчувають діти і батьки, можна порівняти з тортурами.

“Одна дитинка так кричала й кликала маму, що зірвала собі голос у реанімації”, – переповідає він чиюсь історію.

Підтримує ідею і заступник міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець.

Але як швидко ця практика приживеться в Україні?

“Важкувато на це дивитися”

Самі лікарі наводять ряд причин, чому ідея пускати родичів у реанімацію не завжди доречна.

Олександр Жупанов, головний лікар Вінницької обласної лікарні, каже, що для таких візитів повинні бути умови – окремі палати-бокси. Тоді як на практиці в типовому реанімаційному залі одночасно лежать багато хворих. Тож візити рідних можуть бути неприємними як самим родичам, так й іншим хворим.

“Це великий реанімаційний зал, де лежить шестеро людей з різними захворюваннями і ситуаціями, і біля свого родича ти побачиш ще п’ятьох, які лежать поруч… І їм усім роблять маніпуляції: бронхоскопія, відсмоктування слизу, проколювання грудної клітини і т.д.”, – розповідає лікар. За його словами, для людей, не пов’язаних з медициною, може бути “важкувато на це дивитися”.

З паном Жупановим частково погоджується його колега Олександр Дудник з Черкаської обласної лікарні.

“Хворі в реанімації мають право на конфіденційність. Правильно чи ні? Вони перебувають у тяжкому стані, вони роздягнуті і таке інше”, – каже він.

Пан Дудник, проте, додає, що в його закладі родичів у реанімацію таки пускають, коли це дійсно необхідно.

“Я не бачу в цьому проблеми”, – каже він.

Стрес для лікарів

Прибічники ідеї наполягають, що проблема таки є і що вона глибоко вкорінена в культуру відносин між медиком і хворим.

На їхню думку, людям потрібно “змінювати мізки”, пояснюючи, що пара пацієнт-лікар не має нагадувати пару начальник-підлеглий. І що одужання хворого залежить не лише від того, хто лікує, а й від самого хворого і його комфорту, в тому числі психологічного.

“Це не проблема Радянського Союзу. Це проблема кількох тисячоліть в історії охорони здоров’я, коли лікар лікував пацієнта як об’єкт, який просто мав бути вдячним за допомогу і порятунок”, – каже Зоряна Черненко, медичний експерт з Реанімаційного пакету реформ.

Автор фото, UNIAN

Корінь проблеми в тому, що деякі лікарі ставляться до пацієнта як до “тіла”, кажуть прихильники ідеї

За її словами, багато українських лікарів звикли, що пацієнт повинен їх слухатися, і вони ще не готові бачити в хворому партнера.

“Для лікарів це на сьогодні стрес, – каже пані Черненко про ідею законопроекту. – Я впевнена, що вони будуть чинити опір. Для них ментально і світоглядно ця модель неприйнятна. Але це хороший початок суспільної дискусії”.