Хто такий актор дубляжу

Український дубляж, як хороше вино, — з роками стає лише кращим. У кіно ми маємо можливість дивитись улюблені фільми з професійним озвученням і дубляжем українською; часто люди, які займаються дубляжем, і самі мають акторську освіту.

У новому матеріалі Bazilik Media зібрали історії трьох акторів українського дубляжу, які розповіли про кастинги на роль, пошук роботи та де навчитись дубляжної справи.

Павло Скороходько
голос Гаррі Поттера та Їжачка Соніка
Ната Романько
голос Наташі Романової та Диво-Жінки

Як стати актором дубляжу?

Павло Скороходько:

Мій дубляжний шлях розпочався ще у 1991 році, наприкінці існування Радянського Союзу. Мені тоді було 11. Кіностудія Довженка саме шукала хлопчика, щоб переозвучити балтійського юного актора без акценту, і якимось неймовірним чином обрали мене. Це був незабутній досвід, адже мені пощастило записуватись у справжньому звуковому цеху, тепер так уже не працюють. Зараз усе комп’ютеризовано, сучасні студії, обладнання. А тоді ми стояли в цеху, вивчали фразу, і в повній тиші перед мікрофоном промовляли її. Нині таке побачиш хіба що в кіно.

На жаль, професії актора дубляжу в Україні ніде офіційно не навчають. Зараз існує багато приватних дубляжних курсів, але я називаю це “оглядовою екскурсією”. Ви отримаєте загальне розуміння процесу дубляжу, можливо, вам запишуть демозапис, але зі справжньою роботою актора дубляжу це має дуже мало спільного.

Я давно наголошую на тому, що акторським факультетам творчих вишів необхідно мати хоча б курс із дубляжу. До мене часто приходять на запис молоді люди з прекрасними голосами, якими вони, на жаль, абсолютно не вміють користуватись.

На жаль, професії актора дубляжу в Україні ніде офіційно не навчають

Ната Романько:

Акторкою дубляжу я стала у 2006 році, тоді цього ніде не навчали. Але спершу треба пояснити терміни: озвучення — це закадровий переклад будь-якого аудіовізуального твору мовою, зрозумілою для регіону трансляції. Озвучення буває на 1-6 голосів, актори лише тіньово забарвлюють емоціями репліки, звукорежисери залишають мову оригіналу та всі звуки, а перекладачі майже дослівно перекладають текст.

Дубляж — це адаптація та повноцінна гра. Перекладачі не лише перекладають текст, а й “вкладають у губи” (це зветься “ліпсинк” — англ. lips synchronisation). Візуально у глядача має виникнути враження, що, наприклад, Скарлет Йоганссон говорить українською. Звуки та музика є на окремій доріжці, а актори дубляжу записують діалоги окремо. Граємо повноцінно, дихаємо, плачемо, кричимо, цілуємося (самі із собою, звісно), проживаємо всі діалоги.

Тож далекого 2006-го на дубляж шукали акторів та дикторів, які вже працювали в кіно, театрах, на радіо.

Я спочатку прийшла саме в озвучення, а потім одна з продюсерок почула мене. Мене запросили на дубляж, і моїм першим фільмом був “Людина-павук”.

З огляду на те, що немає такого диплома як “Актор дубляжу”, вищі навчальні заклади готують спеціалістів кіно й телебачення. Актори дубляжу — це переважно люди, які мають акторську/дикторську освіту або якусь суміжну із цим. Хоч дубляжу також навчають на практичних курсах, я є авторкою одного з таких курсів озвучення й дубляжу.

Граємо повноцінно: дихаємо, плачемо, кричимо, цілуємося (самі із собою, звісно), проживаємо всі діалоги

Дмитро Гаврилов:

Я закінчив університет Карпенка-Карого за спеціальністю “Актор театру і кіно”, але під час навчання я більше цікавився танцями. Тож одразу після закінчення вишу я переважно працював як танцівник і навіть не планував займатися озвучкою. Лише через те, що мені довелося завершити кар’єру танцівника, я потрапив на кастинг, після якого почав працювати у сфері озвучення та дубляжу. Мистецтва дубляжу переважно навчають самі актори. Також є дикторський курс у тому ж університеті Карпенка-Карого.

Станіславський «Робота актора над собою»: короткий зміст і суть книги

Система К.С. Станіславського допомагає початківцям акторам і режисерам опанувати основами сценічної майстерності, свідомо осягнути підсвідомий процес театральної творчості, вивчити етапи трансформації артиста в образ.

Книги Костянтина Сергійовича Станіславського сповідують принципи і методи правдивого акторської творчості в сценічному мистецтві. Читати їх потрібно акторам, режисерам і людям інших професій, в силу своєї діяльності беруть участь в мистецтві сцени.

Робота актора над собою

Книга «Робота актора над собою» К. С. Станіславського – це праця про акторському мистецтві, що дозволяє вдихнути життя в впроваджувався на підмостках образ. Вона не претендує на науковість. Великий режисер і актор всього лише намагається передати власні знання і досвід. Читати її людині творчої професії буде вкрай корисно.

Читати книги, на сторінках яких розкрито значення і практичний сенс системи Станіславського, докладно і на прикладах викладені важливі завдання актора, цікаво і пізнавально. Для актора, який прагне до самопізнання і самовдосконалення – читати їх життєво необхідно.

Перша частина книги

У першій частині книги «Робота актора над собою» Костянтин Станіславський описує народження і життя образу на підмостках, іменоване технікою переживання в театральному мистецтві. Тут, каже Костянтин Сергійович, актор повинен стати чином, проживати його життя як власну. Подібна правдивість і достовірність залишить слід у душі глядача, змусить забути, що це нереальна життя, зрозуміти і пережити дію, що відбувається на сценічних підмостках – так можна передати короткий зміст першої частини книги.

На самому початку книги читач, як і головна дійова особа твору, відчуває себе недосвідченим любителем, інтуїтивно намацувати прийоми акторської гри. При цьому Костянтин Станіславський згадує, що недостатньо знати систему, потрібні вміння і здатність робити. Помилка початківця артиста полягає в зовнішньому копіюванні почуттів і емоцій. Щоб її уникнути, справжній актор не зображує почуття – він діє всередині себе, переживаючи емоції героя насправді.

Актор задає собі питання «якби». Як би він сам робив, якби потрапив в обставини зображуваного образу. Чим важче створюваний образ, тим більше виникає «якби». Подібне складно зрозуміти, тому книга рясніє прикладами і етюдами, що розкривають зміст і сенс думки.

Важливе значення Костянтин Сергійович Станіславський надає логіці і послідовності. Вони покликані переконати глядача в щирості дійства на сценічних підмостках.

У першій частині книги Костянтин Сергійович говорить про виняткову важливість процесу переживання у творчості. Це одна з найважливіших сторін акторської гри. Глибоке проникнення в образ допомагає створити ефектну форму ролі, але для надання більшої виразності необхідний підготовлений тілесний апарат, здатний втілити в життя внутрішній зміст образу.

Друга частина книги

Акторові необхідний постійний розвиток майстерності за допомогою щоденної тренування. Подібні вправи повинні стати внутрішньою необхідністю артиста, який прагне до самовдосконалення в професії і мистецтві.

У другій частині книги Костянтина Сергійовича Станіславського «Робота актора над собою» йдеться про те, що недопрацьована техніка втілення здатна змінити невпізнанно акторський задум в мистецтві сцени.

Довгий час працівниками театру перша частина книги «Робота актора над собою» сприймалася як повний зміст системи Станіславського. Недооцінка «тілесної» складової акторської гри служить причиною недостатньо яскравого втілення ролі в життя, до невиразності сценічної дії в мистецтві.

Робота актора над роллю

Костянтин Сергійович Станіславський у книзі «Робота актора над роллю» говорить, що для створення образу недостатньо знання законів, що діють в мистецтві. Мало читати відповідні праці, володіти увагою, емоційною пам’яттю, почуттям правди, уявою і іншими складовими техніки гри. Костянтин Сергійович стверджує, що зміст образу не буде передано в повній мірі без навичок і умінь, включення складових акторської техніки в хід побудови ролі і втілення персонажа в життя в мистецтві сцени.

Робота актора над собою допомагає включитися в життя ролі, відчути її. Костянтин Сергійович надає величезного значення першого знайомства артиста з роллю: без режисерського втручання в актора народжується природний творчий процес.

У книзі «Робота актора над роллю» Костянтин Станіславський нагадує, що яким би великим талантом не володів актор, він залишається любителем до того часу, поки у нього не виникне гостра потреба читати літературу, присвячену театру і досконало оволодівати основами сценічної майстерності.

Для створення образу недостатньо читати сценарій і аналізувати роль, Костянтин Станіславський стверджує, що потрібно включити артистичне уяву для пожвавлення зовнішніх обставин і внутрішніх – через призму власного розуміння, якою має бути життя.

Книги написані у формі щоденника, простим, людською мовою. Завдяки доступному викладу праці Станіславського читати не тільки корисно, але й цікаво. Читати чужі щоденники захоплююче заняття: з’являється почуття, що сам там був і все бачив. Те, що відбувається в книзі вигадано, за винятком акторських прийомів і технік, які взяті з реального життя і багаторазово перевірені на практиці.

Коли ми розповідаємо про смартфони на сторінках нашого інтернет-журналу, ми не .

Багато дівчат, коли не допомагають звичайні засоби, вдаються до привороту і .

Абсолютний довід зближення і тісного переплетення різних світових культур – це .

Булгур століттями використовували на Близькому Сході (у вірменській, .

Мовний апарат представлений системою взаємозалежних органів, що відповідають за .

Пегі для велосипеда (ВМХ) або вело-байка – це важлива деталь, яка представляє .