Зміст:
“Супутник-дідусь” ERS-2 впаде у середу на Землю. Він першим розповів про танення льодовиків
ERS-2 був передовою платформою спостереження, коли його запустили у 1995 році.
Він поступово знижувався після завершення роботи у 2011 році і тепер у середу зробить неконтрольоване занурення в атмосферу.
Європейська космічна агенція (ESA) стверджує, що більша частина двотонного супутника згорить під час падіння.
Цілком можливо, що деякі міцніші частини витримають інтенсивне нагрівання, яке виникає під час польоту скрізь атмосферу, але ймовірність того, що ці уламки влучать у населений пункт та завдадуть шкоди, невелика.
Вони можуть приземлитися практично у будь-якій точці світу. Але оскільки більша частина поверхні Землі вкрита океаном, будь-яке космічне сміття, швидше за все, потоне у морі.
“Жоден з елементів супутника, які можуть потрапити в атмосферу (і досягти поверхні Землі), не є радіоактивним або токсичним”, – сказав Мірко Албані з відділу ESA, який відповідає за наземне спостереження за Землею.
Температура поверхні моря: сучасний моніторинг клімат завдячує програмі ERS
У 1990-х роках агенція запустила два майже ідентичні супутники дистанційного зондування Землі (ERS). Це були найдосконаліші спостерігачі за планетою свого часу з набором інструментів для відстеження змін на землі, в океанах і повітрі.
Супутники спостерігали за повенями, вимірювали температуру поверхні континенту та океану, відстежували рух льодовиків і фіксували вигин землі під час землетрусів.
А ERS-2, крім усього цього, дав нову можливість оцінити захисний озоновий шар Землі.
Цю пару супутників називають “прабатьками спостереження за Землею в Європі”.
“З точки зору технологій, ви можете провести пряму лінію від ERS до європейських супутників Copernicus/Sentinel, які сьогодні спостерігають за планетою. ERS – це те, з чого все почалося”, – каже BBC доктор Ральф Корді, менеджер Airbus зі спостереження за Землею.
Доктор Рут Моттрам – дослідник льодовиків із Данського метеорологічного інституту. Вона згадує революцію, яку ERS зробила в її галузі.
“Коли я була студенткою університету у 1990-х роках, нам казали, що крижані покриви дуже холодні та стабільні, і вони не зміняться суттєво. Знадобляться десятиліття, перш ніж ми побачимо будь-які зміни, яких ми очікували внаслідок змін клімату. А ERS показав, що це неправда, і що великі зміни вже відбуваються”.
Німецька компанія Dornier (нині Airbus) керувала монтажем супутників ERS
Першим із дуету додому повертається ERS-2.
Спочатку він обертався навколо Землі на висоті 780 км, але у 2011 році інженери використали його останні запаси палива, щоб знизити його висоту до 570 км. Очікувалося, що верхні шари атмосфери затягнуть космічний корабель і знищать його приблизно через 15 років.
Цей прогноз справдиться в середу вдень за Гринвічем.
Коли і де саме, важко сказати. Багато що залежатиме від щільності верхніх шарів атмосфери, на які впливає сонячна активність.
Можна з упевненістю сказати, що входження в атмосферу відбудеться між 82 градусами північної та південної широти, адже це була орбіта супутника навколо Землі.
Експерти ESA з космічного сміття підрахували, що незначна частина ERS-2 долетить на поверхні Землі.
Австралійська трекінгова компанія HEO стежить за спуском ERS-2
Серед цих фрагментів можуть бути внутрішні панелі та деякі металеві частини, як-от паливні та компенсаторні баки.
Деталь, що має найбільшу ймовірність пройти крізь атмосферу, – це антена для радіолокаційної системи з синтезованою апертурою, яку побудували у Великій Британії. Вона створена з вуглецевого волокна, яке витримує високі температури.
Коли запускали ERS-2, правила щодо запобігання утворенню космічного сміття були набагато м’якшими. Повернення резервного космічного корабля протягом 25 років після закінчення експлуатації вважали прийнятним.
У новій хартії ESA Zero Debris рекомендують, щоб період утилізації не перевищував п’яти років. Майбутні супутники агенції запускатимуть з необхідним паливом і здатністю швидко сходити з орбіти.
Причина очевидна: з такою кількістю супутників, які зараз запускають на орбіту, ризик зіткнень зростає.
Знизити ERS-1 інженерам не вдалося, звʼязок із супутником перервався. Він все ще може перебувати на висоті понад 700 км над Землею. Щоб він впав з такої висоти природним чином, може знадобитися 100 років.
Розлом Хейворда в Каліфорнії: ERS першим зробив радіолокаційну інтерферометрію та картографування руху гірських порід
Американська компанія SpaceX, яка керує більшістю функціональних супутників, що перебувають зараз на орбіті (їх понад 5400), нещодавно оголосила, що виведе з ладу 100. Ці супутники мають несправності, які “можуть збільшити ймовірність втрати звʼязку з ними в майбутньому”.
Компанія хоче знищити ці космічні кораблі до того, як будь-які проблеми ускладнять це завдання.
Минулого тижня Secure World Foundation, група захисту екологічного використання космосу, і LeoLabs, американська компанія, яка відстежує космічне сміття, заявили, що терміново потрібно прибрати зайве орбітальне обладнання.
“Накопичення масивних покинутих об’єктів на низькій навколоземній орбіті не припиняється; 28% таких об’єктів залишається на орбіті з початку століття”, – йдеться в заяві екологів.
“Ці скупчення сміття становлять небезпеку для тисяч нових супутників, які живлять глобальну космічну економіку”.
Російська ядерна зброя в космосі: експерти описали найгірший сценарій
Якщо припустити найгірше, з ладу вийдуть тисячі супутників й космічна ера відкотиться на сотні років назад.
Видання Defence Express проаналізувало, що можуть означати плани Росії, які розбурхали весь світ, по розробці ядерної зброї для ураження супутників в космосі.
Як зазначається, єдиний відомий російський концепт космічного апарату з ядерною силовою установкою у ролі протисупутникової зброї – проєкт під назвою “Екіпаж” або “Зевс”. Космічний “буксир” який передбачає використання ядерного двигуна та має змінювати орбіти космічних апаратів, пишуть аналітики.
“Тобто мова йде про космічний апарат з новим рівнем технологій. Але й про російську космонавтику, ексочільник якої пропонує встановити на ракетоносій “Союз” фугасну авіабомбу вагою 9000 кг для ударів по українських містах, а загальний рівень досягнень дозволяє лише розбитись об Місяць”, – йдеться у публікації.
Повідомляється, що інший відомий варіант зброї, яка знищує супутники та була протестована на практиці – ядерний вибух у космосі. Випробування такого виду озброєння проводились у 1960-х роках у СРСР та у США. За даними видання, вплив вибуху продемонстрував підрив на висоті 450 км ядерного заряду потужністю 1,45 мегатонни.
“Якщо взяти його вплив виключно на супутники, то утворений після вибуху радіаційний пояс призвів до виведення з ладу 8 супутників з 24, які перебували тоді на орбіті Землі. Це не був одномоментний процес, але через регулярні прольоти супутників через радіаційне поле їх електроніка вийшла з ладу. Щодо впливу на Землю, то мова йде про полярні сяйва, виведення з ладу електромереж та радіоперешкоди”, – йдеться у повідомленні.
Як припускається, якщо РФ підірве ядерну бомбу на орбіті, то почнеться процес зі стрімкого збільшення кількості неробочих супутників. При цьому якщо у 1960-ті роки була виведена з ладу третина супутників і мова йшла про лише вісім одиниць, то при аналогічній пропорції на рівні 2024 року це буде тисячі. Бо зараз на орбіті Землі понад 9 тисяч працюючих супутників, з яких понад 8,3 тисячі – на низькій опорній орбіті від 500 до 1000 км. При цьому виведення такої кількості космічних апаратів цілком загрожує Синдром Кесслера – гіпотетичним розвитком подій, коли через зіткнення космічних апаратів та уламків утворюється ще більше уламків, які знищують все більше супутників, утворюється ще більше уламків й так далі. Це триватиме, поки вся орбіта не буде ними захаращена до стану неможливості використання навколоземного простору.
Defence Express припускає, що такий крок РФ цілком можливий на тлі “абсолютної безкарності”. Тим паче, що час від часу у Москві заявляють, що західні супутники є для РФ “законною ціллю”. Зокрема такі заяви лунали на рівні Генасамблеї ООН ще у жовтні 2022 року.
Якщо Кремль відважиться на такий вибух, то відбудеться нівелювання технологічної переваги, в першу чергу США, для якої навігаційні, комунікаційні та розвідувальні супутники є значною часткою фундаменту обороноздатності. Починаючи від GPS, без якої значна частина американського високоточного озброєння стає безпорадним, зокрема виявлення пусків балістичних ракет, постійний радіолокаційний моніторинг для перехоплення гіперзвукового озброєння тощо.
Автори статті наголошують, що такі дії цілком у стилі Кремля – як під час “шахової партії”, яка стрімко наближається до “мату”, просто перекинути стіл. При цьому усвідомлюючи, що нічого окрім “глибокого занепокоєння” не почує, хоча це означає перерву космічної ери для всього людства на десятки, чи навіть сотні років.
“Й певним стримувальним фактором є те, що підрив ядерного заряду у космосі є ознакою можливого початку масованої ядерної атаки балістичними ракетами, через створення значних перешкод для загоризонтних РЛС, що потребує зустрічного удару у відповідь”, – йдеться у статті.
Водночас припускається, що, можливо, ситуація менш песимістична й про ніяку ядерну зброю чи ядерні можливості РФ у космосі мова не йде. Зокрема у 2022 році начальник військ РЕБ ЗС РФ генерал-лейтенант Юрій Ласточкін повідомив про плани створення мережі супутників радіоелектронної боротьби. Для забезпечення високої потужності РЕБ необхідно мати значну енергетику для живлення системи постановки завад. Як варіант – радіоізотопний термоелектричний генератор, який використовує радіоактивний матеріал для отримання енергії й часом використовується у супутниках ще з 1960-х років. Останній варіант також не означає нічого позитивного для США, але потребує від РФ доволі кропіткої роботи з виведення на орбіту достатньої кількості супутників з комплексами РЕБ. При цьому за весь 2023 рік РФ здійснила лише 19 космічних запусків з яких 6 було для обслуговування МКС.
Що відомо про протисупутникову зброю РФ:
Нещодавно американські ЗМІ написали, що конгресмени дізналися про плани РФ розробити ядерну зброю для ураження супутників.
Згодом у Білому домі підтвердили, що стежать за діяльністю Росії в цьому напрямку. Вони не розкривають деталей, однак кажуть, що це пов’язано з “протисупутниковим потенціалом”, а також порушує Договір про космос 1967 року.