Основной боевой танк Т-90 «Владимир»

Первый российский танк носит одноимённое название своего основателя и конструктора Поткина Владимира Ивановича. Сформированный на базе Т-72Б на Уралвагонзаводе, он по праву вошёл в ряды Вооружённых сил РФ как основной вид боевой техники для подавления сил противника.

Тактико-технические характеристики

Отечественная оборонная промышленность может гордиться перечнем тактико-технических характеристик Т-90:

• Общая масса — 46500 кг.
• Длина с учётом выдвинутой вперёд пушки — 9530 мм.
• Длина корпуса — 6860 мм.
• Ширина — 3780 мм.
• Высота с учётом башни — 2230 мм.
• Общий объём танка — 11 м 3 .
• Макс. Скорость движения — 70 км/ч.
• Скорость преодоления пересечённой местности — 50 км/ч.
• Клиренс — 492 мм.
• Вместительность топливных баков — 1200 л., при добавлении внешних баков +400 л.
• Расстояние по шоссе без дозаправки — 550 км., с внешними баками — 700 км.
• Прохождение преград: по ширине — 2,8 м.; по высоте — 0,85 м.; по глубине — 1,2 м.
• Макс. угол подъёма — 30 градусов.
• Макс.скорость вращения башни — 24 градуса в секунду.
• Диапазон угла хода пушки — от 7 до 20 градусов.
• Дальность видения в ночной прицел — 3000 м.
• Общий диапазон работы дальномера — от 500 до 5000 м.
• Время для подготовки к ведению боя —30 мин.

Экипаж танка рассчитан на трёх человек: командир, механик-водитель и наводчик.

Модификация основного боевого танка Т-90

За свою непродолжительную историю основной танк Т-90 в погоне за усовершенствованием претерпел множество переустройств. Первичное серийное формирование боевой единицы основывалось на базовой модификации под грифом «объект 188. Имелось несколько вариаций этой бронетехники:

• Т-90К, позиционирующийся как командирский с развёрнутыми средствами связи за счёт использования УКВ-станции «Арбалет-К.
• Т-90С, разработанный для поставки за рубеж с дополнительными средствами активной защиты.
• Т-90КС, сочетающий в себе все преимущества двух предыдущих моделей.

Специально для Индии выпускалась модель с названием Bhishma.

Т-90СК — экспортный командирский вариант.

Последующая модификация танка, произошедшая в 2004 году, имела техническое обозначение Т-90А. Варианты выпуска:

• Командирский Т-90АК, специализирующийся на использовании системы тактического управления.
• Т-90СА, как бронетехника для экспорта, преимущественно для использования в Северной Африке.
• Т-90СКА — симбиоз вышеуказанных моделей.

Во время реализации программы модернизации «Прорыв-2» танк обрёл новые опции, такие как совершенная система управления огневой мощью, усовершенствованное орудие 2А46М-5, башенная установка УДП Т05БВ-1 для поражения воздушных сил противника. Естественно поменялось название танка — Т-90АМ. Его экспортный аналог имел название Т-90СМ. Последующее развитие этой программы ознаменовалась выпуском современной модели Т-90М и Т-90МС для поставки за границу. Их отличие от прежних версий танка заключалось в новых конструктивных особенностях башни оборудованной пушкой 2А82-1М.

Экспортная модель была укомплектована пушкой старого образца — 2А46М-5.

Компоновка боевого танка, схема конструкции

При разработке конструкции Т-90, производители придерживались технологией проверенной временем, взяв за основу элементы советского танкостроения. Его схема представлена следующим образом:

• В лобовом отсеке располагаются элементы управления, находящиеся под контролем механика-водителя, сидение которого размещено там же.
• В центральном секторе находится башня, хранящийся боекомплект и боевое отделение с местами для наводчика и командира экипажа.
• В задней части корпуса размещаются мотор, трансмиссия, гидромеханическая коробка передач.

Повышенная плотность компоновки обеспечена за счёт сварного корпуса и уменьшения внутреннего пространства танка. Штампованный слой стали, закрывающий днище в сочетании с динамической многослойной бронёй верхней фронтальной части и тремя стальными экранами по бокам обеспечивают хорошие защитные свойства. Встроенный люк в верхней части крыши над сидением водителя служит эвакуационным выходом в случае подрыва танка на мине.

Бронирование, активная защита

В качестве основного материала для корпуса танка Т-90 использовалась особая высокопрочная сталь. Литая башня, фронтальная часть и крыша оснащены динамической защитой. У более поздних моделей башня сварная. Кроме того, подбой водородосодержащего полимера, содержащий литий, свинец и бор в элементах конструкции корпуса предоставляет дополнительную безопасность от воздействия радиации на экипаж. Слой брони распределён неравномерно, утолщён в местах наиболее вероятного попадания противника, но немного тоньше по бокам и на крыше. Динамическая защита присутствует на верхней оконечности башни, лобовой бронеплите и бортовых экранах. Её функции помогают предотвратить повреждение танка кумулятивными выстрелами гранатомётов, управляемых противотанковых ракет и бронебойных снарядов. Такая защита равноценна использованию брони толщиной 1150-1350 мм. Однако у танка Т-90 имеются зоны уязвимости — на башне возле орудийной амбразуры и площадка смотрового прибора механика.

Для дополнительной защиты от нападения с воздуха на крышу башни устанавливают навесные блоки брони.

Двигатель и трансмиссия

Более ранние модификации танка Т-90 были оснащены дизельным двенадцатицилиндровым V-образным 4-хтактным силовым агрегатом В-84МС, имеющим систему жидкого охлаждения и непосредственный механизм впрыска. Этот двигатель выдавал мощность до 840 лошадиных сил при 2000 оборотов в минуту. Последующие модели серии А, С оборудованы мотором марки В-92С2 с турбокомпрессором и более совершенной конструкцией, что увеличило его эффективность мощности до 1000 л.с. при тех же количествах оборотов. Современный танк Т-90М обладает форсированным движком В-92С2Ф с мощностью 1130 лошадиных сил.

Ходовая часть осталась такой же, как у старых танков Т-72Б. Гидромеханическая коробка передач позволяет использовать 7 положений переключения передач вперёд и одну реверсивную. Механический привод тормозной системы не сказывается негативно на эффективности торможения, позволяя удерживать машину на крутых спусках и подъёмах. Возможности включения пониженной передачи реализуются посредством воздействия на отстающую гусеницу, помогая осуществить поворот корпуса танка. Торсионная индивидуальная подвеска служит для обеспечения плавности хода независимо от сложности местности.

Средства наблюдения, связи и навигации

В качестве органа визуального осмотра внешнего пространства выступает прицельно наблюдательный комплекс Т01-К04, являющийся неотъемлемой частью системы управления огнём. Его расположение подразумевает использование командиром экипажа. Механик-водитель также оснащён прибором ТНПО-168, благодаря которому он имеет широкий угол обзора для эффективного управление танком. Иногда вместо этого средства наблюдения может находиться ТВН-5, ориентированный на работу в тёмное время суток за счёт функции ночного видения. Новейшие модификации Т-90 обладают телесистемой, демонстрирующей обзор со стороны задних полусфер, которые помогают в маневрировании задним ходом.

Коммуникационные возможности танка достигаются за счёт ультракоротковолновой радиостанции Р-163-50У с максимальным радиусом действия в 20 километров. Командирские модификации с более совершенными средствами связи — «Арбалет-50К» имеют радиус сигнала в 50 км.

Огневая мощь танка Т-90

Современная система ведения боя предъявляет всё новые требования к вооружению боевой техники. Будучи её ярким представителем, танк Т-90 ориентирован на использование снарядов, пулемётов и управляемых ракет. Всё вооружение размещено на башне и включает в себя нижеуказанное вооружение.

Основное и дополнительное вооружение, характеристики

Главным орудием основного танка Т-90 является гладкоствольная пушка 2А46М-5, имеющая скорострельность до 8 выстрелов в минуту за счёт функции автоматического заряда. Многофункциональность пусковой установки позволяет использовать как управляемые ракеты, так и снаряды с различной начинкой (осколочно-фугасной, бронебойно-кумулятивной, бронебойно-подкалиберной). Сверхточная стрельба обеспечена сочетанием таких характеристик конструкции, как разностенность, жёсткость и кривизна ствола, удачным размещением тормозов отката, применением термозащитного кожуха ствола. Контроль выверки и траектории выстрела производится через специальное устройство и тепловизионные прицелы. Ёмкость боекомплекта — 42 снаряда, в число которых входят управляемые ракеты, количество комплектуется в зависимости от запланированной тактики ведения огня. Одновременно в карусель подачи заряжания помещаются 22 снаряда, оставшиеся хранятся внутри центрального отсека. Управляемые ракеты «Инвар-М» гарантировано поражают цель на расстоянии до 5 км.

Дополнительным вооружением танка Т-90 выступает зенитно-пулемётная установка 12,7 мм с электромеханическим управлением и пулемёт ПКТМ калибра 7,62 мм, имеющий скорострельность 250 выстрелов в минуту. Огнестрельные средства используются для подавления живой силы противника, поражения легкобронированных и низколетящих объектов на расстоянии до 2 км. В зависимости от обстановки, можно применять зажигательные патроны МД3, бронебойно-зажигательные — Б32 или бронебойно-трассирующие — БЗТ. Для минимизации скорости подачи боеприпаса в приёмник используются левосторонние, либо правосторонние металлические ленты. Общее количество патронов — 2000 штук. Крупнокалиберный пулемёт предназначен для поражения воздушных целей, имеет дистанционную систему наведения и ёмкость магазина до 300 патронов.

В комплект вспомогательного вооружения входят 10 оборонительных гранат Ф-1, АКСУ и ракетница для подачи сигнала.

Система управления огнём и прицельные приборы

На первых порах танки Т-90 комплектовались устройством «Иртыш» 1А45Т. Эта система управления огнём в сочетании с телевизионной, обеспечивала поиск целей, быструю передачу необходимых данных от командира экипажа наводчику, корректировала прицеливание и реализацию стрельбы по намеченным целям. Высокая точность выстрелов достигалась за счёт программного обеспечения, которое производило оптимальный расчёт с учётом скорости танка, его крена, погодных условий. Это технологическое преимущество распространялось и на спаренный крупнокалиберный пулемёт.

Впоследствии новые модели танков были оснащены более продвинутой системой управления огнём «Калина», максимально эффективно показавшие себя в боевых условиях.

Для предотвращения поражения танков Т-90 ракетами с лазерным наведением предусмотрен комплекс «Штора-1» с системой оптико-электронного подавления. Искажённая подсветка отклоняет ракету, уводя её от основной цели поражения. Функция датчиков лазерного излучения обеспечивает запуск аэрозольного облака, мешающего лазерному целеуказанию.

Приборы наблюдения используются механиком-водителем. Это призменный ТНПО-168 или активно-пассивный прибор ночного видения ТВН-5. Также может использоваться комбинированный дневно-ночной прибор ТВК-2 с электронно-оптическим преобразователем и радиусом опознавания объектов ночью в пассивном режиме до 400 м.

Комплекс управляемого вооружения

С целью улучшения дальности прицельной стрельбы танка Т-90 был интегрирован комплекс управляемого вооружения 9К119 ПТУР «Инвар-М». Он позволяет запускать управляемые ракеты с высокой степенью точности по неподвижным целям, либо по объектам двигающимся со скоростью до 70 км/ч в радиусе поражения от 100 до 5000 метров. Механизм управления комплексом — полуавтоматический, посредством луча оптического квантового генератора с блокировкой возможных помех. Он состоит из лазерного управления с вычислителем баллистических данных траектории выстрела управляемой ракеты.

Служба и боевое применение

На вооружение основной боевой танка был принят 5 декабря 1992 года. Было выпущено 13 единиц техники первоначальной модификации. В дальнейшем производство танков Т-90 количественно и качественно увеличивалось и на сегодняшний день не превышает 600 штук. Несмотря на огромный боевой потенциал, заложенный в конструкции танка Т-90, их применение носило локальный характер. Впервые, реальную проверку в условиях боя он прошёл в 2015 году в Сирии, где показал себя не только как тактический элемент огневой поддержки, но и средство эффективной защиты воинского подразделения, в том числе экипажа бронетехники.

Экспорт, современные операторы

Будучи самым востребованным, танк Т-90 нашёл множество почитателей на мировом рынке вооружения:

• Россия, как производитель имеет 350 единиц в строю и 200 на хранении.
• Индия — крупнейший экспортёр, закупила около 1000 Т-90С.
• Алжир — 367 Т-90СА.
• Азербайджан, порядка 200 единиц Т-90С.
• Уганда — 44 танка Т-90С.
• Ирак — 73 единицы Т-90С.
• Сирия — более 30 Т-90 С и СА

Машины на базе Т-90

За счёт грамотной конструкции бронетехнику можно использовать на таких платформах, как:

• Бронированная ремонтно-эвакуационная машина (БРЭМ-1М).
• Инженерная машина разграждения (ИМР-3М).
• Мостоукладчик (МТУ-90).
• Бронированная машина разминирования (БМР-3М).
• Боевая машина огневой поддержки.
• 152-мм самоходная гаубица (2С35 «Коалиция СВ).
• Управляемый робот-сапёр (Проход-1).
• Универсальное гусеничное платформа-шасси (Э300).
• Реактивная система залпового огня (ТОС-1А «Солнцепёк»).

Скільки важить 90. Скільки важить танк

Сучасні бойові танки Росії та світу фото, відео, малюнки дивитись онлайн. У цій статті дається уявлення про сучасний танковий парк. В його основу покладено принцип класифікації, що використовується в найбільш авторитетному на сьогоднішній день довіднику, але в дещо зміненому та покращеному вигляді. І якщо останній у своєму первозданному вигляді ще можна зустріти в арміях низки країн, то інші вже стали музейним експонатом. І лише протягом 10 років! Йти стопами довідника Jane’s і не розглядати цю бойову машину (до речі цікаву за конструкцією і жорстоко обговорювану свого часу), що становила основу танкового парку останньої чверті XX століття, автори вважали несправедливим.

Фільми про танки, де досі немає альтернативи цьому виду озброєнь сухопутних військ. Танк був і, ймовірно, надовго залишиться сучасною зброєю завдяки можливості поєднувати в собі такі, здавалося б, суперечливі якості, як висока рухливість, потужне озброєння та надійний захист екіпажу. Ці унікальні якості танків продовжують постійно вдосконалюватися, а накопичені за десятиліття досвід та технології визначають нові рубежі бойових властивостей та досягнень військово-технічного рівня. У споконвічному протистоянні «снаряд – броня», як показує практика, захист від снаряду дедалі більше удосконалюється, набуваючи нових якостей: активність, багатошаровість, самозахищеність. У той же час снаряд стає точнішим і потужнішим.

Російські танки специфічні тим, що дозволяють знищити супротивника з безпечної для себе відстані, мають можливість здійснювати швидкі маневри за бездоріжжям, зараженою місцевістю, можуть «пройтися» по території, зайнятій противником, захопити вирішальний плацдарм, навести паніку в тилу та придушити ворога вогнем та гусеницями . Війна 1939-1945 рр. стала найважчим випробуванням для всього людства, тому що до неї були залучені майже всі країни світу. Це була битва титанів – ють найунікальніший період, про який сперечалися теоретики на початку 1930-х і в ході якого танки застосовувалися у великих кількостях практично всіма воюючими сторонами. У цей час проходила “перевірка на вошивість” та глибоке реформування перших теорій застосування танкових військ. І саме радянські танкові війська все це торкнулося найбільшою мірою.

Танки в бою, що стали символом минулої війни, становим хребтом радянських бронетанкових військ? Хто та в яких умовах створював їх? Яким чином СРСР, що втратив більшу частину своїх європейських територій і ледве набирав танки для оборони Москви, зміг вже в 1943 р. випустити на поля боїв потужні танкові з’єднання? “, З 1937-го по початок 1943 р. При написанні книги використані матеріали архівів Росії та приватних колекцій танкобудівників. У нашій історії був період, який відклався в моїй пам’яті з якимось гнітючим почуттям. Він розпочався з повернення наших перших військових радників з Іспанії, а припинився лише на початку сорок третього, – розповідав колишній генеральний конструктор САУ Л. Горлицький, – відчувався якийсь передгрозовий стан.

Танки Другої світової війни саме М. Кошкін, мало не підпільно (але, звичайно, за підтримки “наймудрішого з мудрих вождя всіх народів”), зміг створити той танк, що через кілька років шокує німецьких танкових генералів. І мало того, він не просто створив його, конструктору вдалося довести цим дурням-військовим, що саме його Т-34 потрібен їм, а не черговий колісно-гусеничний “автострадник. Автор знаходиться на дещо інших позиціях, які сформувалися у нього після знайомства з передвоєнними документами РГВА та РДАЕ.Тому, працюючи над цим відрізком історії радянського танка, автор неминуче суперечитиме дечому “загальноприйнятому”. Ця робота описує історію радянського танкобудування в найважчі роки – від початку радикальної перебудови всієї діяльності конструкторських бюро і наркоматів в цілому, під час скаженої гонки з оснащення нових танкових з’єднань РККА, переведення промисловості на рейки воєнного часу та евакуації.

Танки вікіпедія автор хоче висловити свою особливу подяку за допомогу в підборі та обробці матеріалів М. Коломійцю, а також подякувати А. Солянкіну, І. Желтову та М. Павлову, – авторам довідкового видання “Вітчизняні броньовані машини. XX століття. 1905 – 1941″ , Оскільки ця книга допомогла зрозуміти долю деяких проектів, незрозумілу раніше. Також хочеться згадати з подякою ті бесіди з Львом Ізраєлевичем Горлицьким, колишнім головним Конструктором УЗТМ, які допомогли по-новому поглянути на всю історію радянського танка в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. В Україні сьогодні чомусь прийнято говорити про 1937 -1938 гг. тільки з погляду репресій, але мало хто згадує, що саме в цей період були народжені ті танки, що стали легендами воєнної доби…” Зі спогадів Л.І. Горлінкого.

Радянські танки докладна оцінка про них на той час звучала з багатьох вуст. Багато старих людей згадували, що саме з подій в Іспанії всім стало ясно, що війна дедалі ближче підбирається до порога і воюватиметься саме з Гітлером. У 1937 р. почалися масові чищення і репресії в СРСР і на тлі цих непростих подій радянський танк почав перетворюватися з “механізованої кавалерії” (в якій одна з його бойових якостей випиналася за рахунок зниження інших) на збалансовану бойову машину, що володіє одночасно потужним озброєнням, достатнім для придушення більшості цілей, гарною прохідністю та рухливістю при броньовому захисті, здатної зберегти його боєздатність при обстрілі найбільш масовими протитанковими засобами можливого супротивника.

Великі танки рекомендувалося вводити до складу додатково спеціальні танки – плаваючі, хімічні. Бригада мала тепер 4 окремі батальйони по 54 танки і була посилена за рахунок переходу від тританкових взводів до п’ятитанкових. Крім того, Д. Павлов обґрунтував відмову від формування у 1938 р. до чотирьох наявних мехкорпусів ще трьох додатково, вважаючи, що ці з’єднання немобільні та важкокеровані, а головне – вимагають іншої організації тилів. Тактико-технічні вимоги до перспективних танків, як і очікувалося, було скориговано. Зокрема, у листі від 23 грудня до начальника КБ заводу № 185 ім. С.М. Кірова новий начальник зажадав посилити бронювання нових танків для того, щоб на дистанції 600-800 метрів (ефективна дальність).

Нові танки світу при проектуванні нових танків необхідно передбачити можливість збільшення рівня броньового захисту під час модернізації принаймні на один щабель…” опірності”. Неважко здогадатися, що другий шлях вважався більш перспективним, так як застосування особливим чином зміцнених броньових листів, або навіть двошарової броні, могло при збереженні колишньої товщини (і маси танка загалом) підняти її стійкість до 1,2-1,5 Рази саме цей шлях (застосування особливо зміцненої броні) і був обраний в той момент для створення нових типів танків.

Танки СРСР на зорі танкового виробництва найбільш масово застосовувалася броня, властивості якої за всіма напрямками були ідентичні. Така броня називалася гомогенною (однорідною), і з самого початку броньових справ майстри прагнули створення саме такої броні, адже однорідність забезпечувала стабільність характеристик і спрощувала обробку. Однак наприкінці XIX століття було помічено, що при насиченні поверхні броньової плити (на глибину від декількох десятих часток до декількох міліметрів) вуглецем і кремнієм її поверхнева міцність різко підвищувалася, тоді як решта плити залишалася в’язкою. Так у побут ввійшла гетерогенна (неоднорідна) броня.

Військові танки застосування гетерогенної броні було дуже важливим, оскільки збільшення твердості всієї товщі броньового листа призводило до зменшення його пружності і (як наслідок) до збільшення крихкості. Таким чином, найбільш міцна броня за інших рівних умов виявлялася дуже тендітною і часто кололася навіть від розривів осколково-фугасних снарядів. Тому на зорі броньового виробництва при виготовленні гомогенних листів завдання металурга полягало в тому, щоб досягти максимально можливої ​​твердості броні, але при цьому не втратити пружності. Поверхнево зміцнена насиченням вуглецем і кремнієм броня була названа цементованою (цементованою) і вважалася на той час панацеєю від багатьох бід. Але цементація – процес складний, шкідливий (наприклад, обробка розпеченої плити струменем світильного газу) і порівняно дорогий, тому його освоєння в серії вимагало великих витрат і підвищення культури виробництва.

Танк воєнних років навіть у експлуатації ці корпуси були менш вдалими, ніж гомогенні, тому що без видимих ​​на те причин у них утворювалися тріщини (переважно в навантажених швах), та й ставити латки на пробоїни в цементованих плитах під час ремонту було дуже важко. Але все ж таки очікувалося, що танк, захищений 15-20-мм цементованою бронею, буде еквівалентний за рівнем захисту такому ж, але вкритому 22-30-мм листами, без значного збільшення маси.
Також до середини 1930-х у танкобудуванні навчилися зміцнювати поверхню порівняно тонких бронепліт нерівномірним загартуванням, відомим з кінця XIX століття у суднобудуванні як “метод Круппа”. Поверхневе загартування призводило до значного збільшення твердості лицьового боку листа, залишаючи основну товщу броні в’язкою.

Як стріляють танки відео до половини товщини плити, що було, звичайно, гірше, ніж цементація, тому що при тому, що твердість поверхневого шару була вищою, ніж при цементації, пружність листів корпусу значно знижувалася. Так що “метод Круппа” у танкобудуванні дозволяв підняти міцність броні навіть дещо більше, ніж цементація. Але та технологія загартування, що застосовувалася для морської броні більших товщин, не годилася для порівняно тонкої броні танків. До війни цей спосіб майже не застосовувався у нашому серійному танкобудуванні через труднощі технологічного характеру та порівняно високу вартість.

Бойове застосування танків найбільш відпрацьованою для танків була 45-мм танкова гармата обр 1932/34 рр. (20К), і події Іспанії вважалося, що її потужності цілком вистачає виконання більшості танкових завдань. Але бої в Іспанії показали, що 45-мм знаряддя може задовольняти лише завдання боротьби з ворожими танками, оскільки навіть обстріл живої сили в умовах гір і лісу виявлявся малоефективним, а вже вивести з ладу окопанну ворожу вогневу точку можна було тільки у разі прямого влучення . Стрілянина ж по укриттям та ДЗОТам була неефективна внаслідок малої фугасної дії снаряда масою всього близько двох кг.

Види танків фото щоб навіть одне влучення снаряда надійно виводило з ладу протитанкову гармату або кулемет; і по-третє, щоб збільшилася пробивна дія танкової гармати по броні ймовірного супротивника, так як на прикладі французьких танків (що вже мали товщину броні близько 40-42 мм), стало ясно, що броньовий захист іноземних бойових машин має тенденцію до значного посилення. І тому існував вірний шлях – збільшення калібру танкових гармат і одночасне збільшення довжини їх стовбура, оскільки довга гармата більшого калібру веде вогонь більш важкими снарядами з більшою початковою швидкістю більшу відстань без виправлення наведення.

Найкращі танки світу мали гармату великого калібру, також має великі розміри казенної частини, значно більшу вагу та збільшену реакцію віддачі. І це вимагало збільшення маси всього танка загалом. Крім того, розміщення в замкнутому обсязі танка великих за габаритами пострілів призводило до зниження боєкомплекту, що возиться.
Становище посилювалося тим, що на початку 1938 р. раптом виявилося, що дати замовлення на проектування нової, потужнішої танкової зброї просто нікому. П. Сячинтов та вся його конструкторська група були репресовані, так само як і ядро ​​КБ “Більшовика” під керівництвом Г. Магдесієва. На волі залишилася лише група С. Маханова, який з початку 1935 р. намагався довести своє нове 76,2-мм напівавтоматичне єдине знаряддя Л-10, і колектив заводу № 8 поволі доводив “сорокап’ятку”.

Фото танків із назвами кількість розробок велике, але у серійне виробництво у період 1933-1937 рр. не прийнято жодного…”. Справді, жоден із п’яти танкових дизелів повітряного охолодження, робота над якими велася в 1933-1937 рр. у руховому відділі заводу № 185, доведений до серії не був. Більше того, незважаючи на рішення на найвищих рівнях про перехід у танкобудуванні виключно на дизельні двигуни, процес цей стримувався рядом факторів, звичайно, дизель мав значну економічність, він витрачав меншу кількість палива на одиницю потужності за годину. висока.

Нові танки відео навіть найбільш доведений їх танковий двигун МТ-5 вимагав для серійного випуску реорганізації рухового виробництва, що виражалося у будівництві нових цехів, поставках передового іноземного устаткування (своїх верстатів потрібної точності ще був), фінансових інвестиціях і зміцненні кадрів. Планувалося, що 1939-го цей дизель потужністю 180 к.с. піде на серійні танки та артилерійські тягачі, але через слідчі роботи з з’ясування причин аварій танкових двигунів, які тривали з квітня по листопад 1938 р., ці плани виконані не були. Також було розпочато і розробку трохи збільшеного по висоті шестициліндрового бензинового мотора № 745 потужністю 130-150 к.с.

Марки танків питомими показниками, що цілком влаштовували танкобудівників. Випробування танків проводилися за новою методикою, спеціально розробленою на вимогу нового начальника АБТУ Д. Павлова стосовно бойової служби у воєнний час. Основою випробувань був пробіг протяжністю 3-4 дні (не менше 10-12 годин щоденного безупинного руху) з одноденною перервою для техогляду та виконання відновлювальних робіт. Причому ремонт дозволялося проводити лише силами польових майстерень без залучення фахівців. Далі йшла “майданчик” з перешкодами, “купання” у воді з додатковим навантаженням, яке імітувало піхотний десант, після чого танк вирушав на обстеження.

Супер танки онлайн після роботи з покращення, здавалося, знімали з танків усі претензії. І загальний перебіг випробувань підтвердив принципову правильність основних змін конструкції – збільшення водотоннажності на 450-600 кг, застосування двигуна ГАЗ-М1, а також трансмісії та підвіски “Комсомольця”. Але під час випробувань у танках знову виявилися численні дрібні дефекти. Головний конструктор Н. Астров був усунений від робіт і протягом кількох місяців перебував під вартою та слідством. Крім того, танк отримав нову вежу покращеного захисту. Змінена компоновка дозволила розмістити на танку більший боєкомплект до кулемету і два маленькі вогнегасники (перш за вогнегасників на малих танках РККА не було).

Танки США в рамках робіт з модернізації, на одному серійному зразку танка у 1938-1939 рр. пройшла випробування торсіонна підвіска, розроблена конструктором КБ заводу №185 В. Куликовим. Вона відрізнялася конструкцією складеного короткого співвісного торсіону (довгі моноторсіони не можна було використовувати співвісно). Однак такий короткий торсіон на випробуваннях показав недостатньо хороші результати, і тому підвіска під час подальших робіт не відразу проклала собі дорогу. Подолання перешкод: підйоми не менше 40 градусів, вертикальна стінка 0,7 м, рів 2-2,5 м, що перекривається.

Ютуб про танки роботи з виготовлення дослідних зразків двигунів Д-180 і Д-200 для розвідувальних танків не ведуться, ставлячи під загрозу випуск дослідних зразків”. Виправдовуючи свій вибір, М. Астров говорив, що колісно-гусеничний неплаваючий розвідник 10-1), так само як і варіант танка-амфібії (заводське позначення 102 або 10-2), є компромісним рішенням, так як задовольнити вимоги АБТУ повною мірою неможливо. за типом корпусу, але з вертикальними бортовими листами цементованої броні завтовшки 10-13 мм, оскільки: “Похилі борти, викликаючи серйозне обтяження підвіски і корпусу, вимагають значного (до 300мм) розширення корпусу, а про ускладнення танка.

Відео огляди танків, в яких силовий агрегат танка планувалося виконати на базі 250-сильного авіамотора МГ-31Ф, який освоювався промисловістю для сільськогосподарських літаків і автожирів. Бензин 1-го сорту розміщувався в танку під підлогою бойового відділення та у додаткових бортових бензобаках. Озброєння повністю відповідало завданням і складалося зі спарених кулеметів ДК калібру 12,7-мм та ДП (у другому варіанті проекту значиться навіть ШКАС) калібру 7,62-мм. Бойова маса танка з торсійною підвіскою становила 5,2 т, з ресорною – 5,26 т. Випробування пройшли з 9 липня по 21 серпня за методикою, затвердженою 1938 р., причому особливу увагу приділяли танкам.

Читаючи назву статті, мимоволі постає питання – навіщо потрібен такий сталевий гігант? Хіба вага визначає необхідність створення найважчого танка у світі, щоб він з відривом лідирував у рейтингах, вихваляючи конструкторів чудо-зброї, країну, здатну організувати його виробництво, вклавши в нього колосальні засоби, думки, працю тисяч людей. Звісно, ​​це не так. Насправді, вага лише побічна, навіть надмірна ідеальної зброї для сухопутного театру військових дій.

Вже перші броньовані машини, що з’явилися на фронтах Першої світової війни, вражали навіть жахали своїми величезними габаритами, вагою. Як наслідок, вони були неповороткі, мали малу прохідність, швидкість, маневреність, що різко знижувало їх безперечні переваги:

• Захист від стрілецької зброї, уламків снарядів.
• Можливість прорвати оборону супротивника, пройшовши через дротяні загородження, долаючи окопи, траншеї.
• Сильне психологічний тиск на солдатів ворога, що втрачають самовладання, впадають у паніку побачивши рукотворних залізних чудовиськ.

Більшість із них, виходячи з колосальної ваги чавуну, стали, що пішли на їх виготовлення, цілком можуть претендувати на звання найважчого танка. Але в силу часто гротескного виду, реальних військово-технічних характеристик, неучасті у бойових діях, несерійного, часто експериментального виробництва навряд чи варто розглядати їх у цій якості.

Минули роки, і до початку наступної війни за переділ миру і ще більше під час бойових дій конструктори провідних країн, врахувавши промахи, досвід застосування танків, що накопичився, змінили пріоритети для їх створення. Тепер ними стали:

Збільшення товщини броні, нові потужні двигуни, бортове озброєння з чималим боєзапасом неминуче збільшували вагу важких танків. Але мати у військах такі пересувні броньовані форти, здатні буквально зламати оборону супротивника, відкривши дорогу для піхоти, дорогого коштувало у прямому та переносному сенсах. Тому Німеччина, СРСР і країни антигітлерівської коаліції, що приєдналися до нього, чимало зробили на цій ниві.

Броньовані велетні

Радянський Союз, єдиний із країн учасниць війни, до 1940 року мав на озброєнні важкий штурмовий танк КВ – «Климент Ворошилов» з бойовою масою 52 т. Це не дивно, якщо подивитися на його характеристики:

Усього було випущено 204 таких важких танки, майже всі вони були втрачені в боях 1941 при стримуванні гітлерівського бліцкригу.

Створений у 1943 році ІС-2 при масі 46 т, який не претендував на звання найважчого, стали пізніше заслужено називати «танком Перемоги». Його довгоствольна 122 мм гармата, надійне бронювання – 90 – 120 мм, висока маневреність перевершували найкращі зразки німецького озброєння, серед яких:

Надважкий танк TOG II, що створюється у Франції, важить 82,3 т, серійно до початку війни так і не почали випускати. Великобританія теж зробила свій невеликий внесок у конструювання подібної бронетехніки. Лише у 1944 році було розміщено замовлення на виробництво 25 примірників танка А-39 з масою, що досягала 89 тонн, але в результаті було виготовлено лише 5 машин, і ті після завершення війни.

Треба сказати, що французькі та американські надважкі танки насправді за міжнародною класифікацією були штурмовими самохідними артилерійськими установками – САУ прориву, оскільки не мали вежі, що оберталася.

Найважчий танк у світі, створений під час Другої світової війни, – це Pz.Kpfw VIII Maus з масою 188 т. У боях це броньоване чудовисько не брало участі, до 1945 року було виготовлено дві машини. Зібраний із них виставковий екземпляр можна побачити у Кубинці у Військово-історичному музеї бронетехніки. Сьогодні цей принцип створення танків, як і саме поняття, пішли в історію. Сучасний танк бере не вагою, а унікальним поєднанням нових технологічних розробок – матеріалів та систем.

Танк Т-90 – Опис конструкції

Основний танк Т-90 був прийнятий на озброєння у 1993 році. Ракетно-гарматні танки Т-90 – , що включає оригінальні конструкторські розробки і кращі компонувальні і конструктивні рішення танків Т-72 і Т-80. Танк Т-90С створений на основі ретельного вивчення та осмислення тактики та стратегії застосування танків у реальних умовах сучасного бою з урахуванням багаторічного досвіду військової експлуатації танків типу Т-72 у різних країнах світу, а також результатів багаторічних інтенсивних випробувань у найжорсткіших умовах.

Танк Т-90С зберігає особливість вітчизняного танкобудування – класичну компоновочну схему, при якій основне озброєння розміщено в вежі, що обертається, силова установка і трансмісія – в кормовій частині корпусу, а екіпаж – окремо: командир танка і навідник у бойовому відділенні, механік-водій – в відділення управління. Майже кожен вузол або система танка Т-90С має нову якість.

Автоматизований комплекс управління вогнем призначений для ведення ефективної прицільної стрільби на великій дальності артснарядами і керованим снарядом з танкової гармати з ходу і з місця по наводчиком і командиром, що рухаються і нерухомим цілям, вдень і вночі, а також з спареного кулемета. Забезпечує підвищення дальності ефективної стрільби та збільшення дальності бачення вночі, у тому числі за рахунок встановлення у танк телевізійного прицілу. Комплекс керованого озброєння з лазерно-променевим каналом управління дозволяє вести стрілянину керованої ракетою через стовбур гармати з місця і з ходу по нерухомих цілях, що рухаються, на дальності від 100 до 5000 м.

Оптико-електронний комплекс придушення забезпечує захист танка від ураження протитанковими керованими снарядами з напівавтоматичними системами наведення із зворотним зв’язком по трасеру. Система автоматичного кругового огляду, виявлення та захисту танка від протитанкових снарядів з напівавтоматичними лазерними головками самонаведення забезпечує створення перешкод комплексам управління протитанкових засобів з лазерними далекомірами та цілепоказниками. Закрита зенітна установка дозволяє командиру вести прицільну стрілянину з використанням приводів дистанційного керування повітряним, а в стабілізованому режимі – за наземними цілями, залишаючись під надійним захистом броні. Вбудований динамічний захист ефективний проти бронебійних підкаліберних та кумулятивних снарядів. Поєднання вбудованого динамічного захисту та багатошарової броні дає танку додаткові можливості виживання в екстремальних бойових умовах.

Основним озброєнням Т-90С є гладкоствольна гармата калібру 125 мм підвищеної точності та високої балістики. Застосування автомата заряджання дозволило досягти високої скорострільності (до 7-8 пострілів за хвилину), що вигідно відрізняє танк Т-90С від більшості зарубіжних танків. Можливості танкової гармати боротьби з наземними броньованими і повітряними цілями, що низько летять, розширені за рахунок застосування комплексу керованого озброєння, що дозволяє знищити будь-який найсучасніший танк до того, як він наблизиться на відстань ефективної стрільби зі своєї гармати.

На танку традиційно встановлений дизельний двигун, основною перевагою якого порівняно з газотурбінним двигуном, особливо в умовах жаркого клімату та піщаних ґрунтів, є:

Незначне падіння потужності за високих температур навколишнього середовища;

Висока надійність за умов сильної запиленості;

Найменша в 1,8-2 рази витрата палива.

Танк Т-90С може долати по дну водні перешкоди глибиною до 5 м з безупинним виконанням бойових завдань після подолання водної перешкоди. Машина має вбудоване обладнання для самокопування, пристрій для навішування мінних тралів і може транспортуватись усіма видами транспорту.

Танк Т-90 – тактико-технічні характеристики (ТТХ)

Електрогідравлічний по вертикалі

Максимальний кут підйому, град.

V – 2,027 VI – 1,467 VII – 1,0 з.х. – 14,3

Чому?
Кожен танк створювався країною-виробником з урахуванням оборони саме цієї країни. Під час створення танків враховується клімат, рельєф, рівень підготовки екіпажів, наявність електронних систем, супутникової підтримки, забезпечення запасними частинами, і це лише невеликий перелік.
Наприклад, що буде з екіпажем, який проведе в танку, що знаходиться в пустелі в спеку, скажімо 3 – доби, якщо цей танк не матиме кондиціонера?

Такий екіпаж думатиме про те, як вижити в танку взагалі – не знепритомніти.

Для гірської місцевості важлива питома потужність двигунів, інакше перегрів неминучий. Чи може танк працювати на якісному паливі? Якщо так, то як довго.
Запитань більше ніж відповіді.

Інженери всі ці дані та проблеми враховують у силу технологічних можливостей, але тут набирає чинності вартість виготовлення танка. Вартість, це не лише по чому його можна продати, а й кількість осіб та ресурсів, які задіяні під час виробництва. А чи витримає економіка країни, чи зможе виробити 5-10 танків на рік, трохи більше.
Опублікований нижче рейтинг носить умовний характер, не варто абсолютно брати до уваги, що танк під номером 5 набагато кращий за танк під номером 7.

ТОП10 найсучасніших танків:

2010 року на виставці Eurosatory 2010 німці показали нову модифікацію свого основного танка Леопард 2. Особливість цього танка в тому. Що він позиціюється як танк, адаптований для ведення операцій у місті. Модернізація торкнулася практично всього: корпуса танка, двигуна, трансмісії, центрування мас, озброєння, управління вогню та систем забезпечення життєдіяльності екіпажу.
При боях у місті танк наважується додатковий захист від кумулятивних снарядів.
Танк розрахований на ведення бою протягом 24 годин на добу. Водій отримав круговий огляд місцевості навколо танка, як і всі члени екіпажу, причому за рахунок тепловізорів все помітно і вночі.

Технічні характеристики танка Леопард 2A7+:

Озброєння:
120 мм гладкоствольне знаряддя L55
12.7 мм кулемет
40 мм гранатомет
7.62 мм кулемет
Країна виробник: Німеччина
Екіпаж: 4 особи
Вага танка: 67 500 кг
Запас ходу: 450 км
Швидкість: 72 км/год
На даний момент інших даних немає.

Танк був прийнятий на озброєння у 1980 році, тоді він називався M1 та замінив основний бойовий танк M60. З 1994 року випускається модифікація M1A2 – що відрізняється від попередньої системами наведення, спостереження та бронювання.
Що кардинально відрізняє цей танк від інших? Це насамперед найпотужніший у світі двигун. На танк, від початку виробництва встановлюється турбінний двигун, потужністю 3500 к.с., хоча в усіх офіційних документах зазначена потужність 1500 к.с. На танку навіть встановлений обмежувач потужності і швидкості, оскільки повна потужність двигуна просто рве гусениці.
З 1990 року танк оснащується додатковою силовою установкою для забезпечення живлення танка електроенергією на стоянках, щоб не запускати основний двигун і не використовувати акумуляторні батареї.
У танка є й недоліки, тому зарядка боєприпасів у приймач гармати здійснюється вручну.
Зважаючи на велику масу танка і високу потужність двигуна ресурс гусениць близько 1100-1200 км.
В даний час це досить масовий танк, так на 2012 рік вироблено більше 9000 танків. танки, що списуються, не знищуються, а розбираються, і придатні частини корпусу використовуються повторно в нових танках.

Технічні характеристики танка M1A2

Маса танка: 61,4 тонн
Довжина із гарматою: 9,77 м
Довжина корпусу: 7,93 м
Ширина: 3,66 м
Висота: 2,44 м
Екіпаж: 4 особи (командир, навідник, водій, що заряджає)
Броня Chobham, сталь з використанням збідненого урану
Озброєння:
105-мм нарізна гармата М68 (встановлювалася на M1)
120-мм гладкоствольна гармата М256 (встановлювалася на М1А1, М1А2, M1A2SEP)
12,7 мм кулемет
2 кулемета M240 калібру 7,62 мм
Двигун AGT-1500C багатопаливний газотурбінний двигун
1500 л.с. (за іншими даними потужність двигуна без обмежувача потужності 3500 л.с.)
Співвідношення потужності 24,5 л. / т
Дорожній просвіт 0,48 м (M1, M1A1)
0,43 м (M1A2)
Запас ходу: 465 км
Швидкість по шосе: 67,72 км/год
Швидкість по ґрунту: 48,3 км/год

Цей танк заслуговує на почесне 3-е місце після бойових випробувань в Іраку. Лише 1 танк було знищено під час війни в Іраку вогнем супротивника. У червні 1991 року уряд Англії замовив перші 127 танків для Королівської армії.
Особливістю танка можна вважати, те, що в даний момент він виробляється в основному на експорт та адаптований до експлуатації в умовах високих температур.
Танк оснащений найсучаснішою системою прицілювання та візуального спостереження, у тому числі й уночі.
Танк із броньового захисту та стійкості перед кумулятивними снарядами можна назвати в цьому плані найзахищенішим танком у світі.
Танк оснащений 12-циліндровим дизельним двигуном потужністю 1200 кінських сил.
Нестача танка – велика ціна виробництва, тому таких танків випущено близько 400.

Технічні характеристики танка Challenger 2

Потужність двигуна: 1200 к.с.
Швидкість по шосе: 59 км/год.
Маса танка: 62,5 т.
Екіпаж: 4 особи
Запас ходу: 450 км
Озброєння:
120 мм гладкоствольна гармата L30
2 кулемета калібру 7.62 мм
10 гранатометів L8

Merkava Mark IV – основний бойовий танк Ізраїльської армії. Танк є досить сучасним, оскільки прийнятий на озброєння у 2004 році. Серед планів модернізації танка – встановлення на танк системи активного захисту від снарядів протитанкових гранатометів. Наразі Ізраїль шукає фінансового партнера для доопрацювання цієї системи.
Танк має дуже оригінальну конструкцію, так двигун танка розташований не ззаду, а спереду, що створює додатковий захист екіпажу від фронтального вогню противника. Позаду танка є люки для екіпажу танка, що дозволяє екіпажу залишати танк під вогнем супротивника або поповнювати боєприпаси. У задній частині танка є місце для десанту або додаткового боєкомплекту.
На танку встановлюється дизельний двигун американського виробництва потужністю 1500 л.

Технічні характеристики танка Merkava Mark IV:

Маса танка: 65 тонн
Довжина: 9,04 м з гарматою
Довжина: 7,60 м без гармати
Ширина 3,72 м
Висота: 2.66 м
Екіпаж: 4 особи (командир, водій, навідник, що заряджає)
Озброєння:
озброєння 120-мм MG253 гладкоствольна гармата
1 х 12,7 мм кулемет
2 × 7,62 мм кулемета
1×60 мм гранатомет
12 димових гранат
Двигун 1500 л.с. дизельний двигун з турбонадувом
Питома потужність: 23 л. / т
Дорожній просвіт: 0,45 м
Місткість паливного бака 1400 літрів
Запас ходу: 500 км
Швидкість 64 км/година по шосе

Це сучасний, але ще не серійний танк Російської армії. Танк створено з урахуванням танка Т-90, що у своє чергу є глибокої модернізацією танка Т-72. Чому 5 місце, а чи не перше? Російські танки мають низку недоліків, насамперед вічна проблема – малопотужний двигун, були спроби ставити турбіну на Т-80, але цей танк виявився невдалим і не пішов у серію. Потужність двигуна всього 1000 л. та порівняно невеликий його ресурс. Друга хвороба, яка на танку Танк Т-90МС “Тагіл” вилікована – слабкість озброєння. Гармата має з першого пострілу з дальності 1500 метрів пробивати лобову броню будь-якого танка НАТО. І останнє – електроніка та системи наведення вогню. Так, навіть на Танк Т-90МС “Тагіл” механік – водій не має кругового огляду, йому обмежилися встановленням відеокамери заднього виду. Поки, видно, засоби не дозволяють створити принципово новий танк, танк нового покоління, все доводиться впихати в профіль застарілого корпусу Т-72.
Позитивною відмінністю є автоматична система заряджання гармати, нагадаємо, в американців це робиться руками.
Танк Т-90МС “Тагіл” був показаний В.В. Путіну 7 грудня 2009 року. Що нового? Новий приціл гармати та, по суті, нова система наведення вогню. Нові модульні пакети захисту від кумулятивного вогню противника. Встановлено кулемет над вежею з дистанційним керуванням.
Істотно посилено бронезахист, у тому числі і верхню частину танка. Встановлено новий двигун В-92С2, але говорити, що він значно перевищує зарубіжних конкурентів зарано.
Отже, основна відмінність Т-90МС “Тагіл” від своїх попередників – це система управління вогню, яка вже може конкурувати із західними зразками.

Тактико-технічні характеристики Т-90МС “Тагіл”

Маса танка: 48 т.
Екіпаж: 3 особи
Довжина з гарматою: 9530 мм.
Довжина корпусу: 6860 мм
Ширина: 3460 мм
Озброєння:
Гармата 125-мм 2А46М-5
Боєкомплект: 40 пострілів
Кероване озброєння: 9К119М «Рефлекс-М»
Спарений кулемет: 7,62-мм 6П7К (2000 патронів)
Зенітний кулемет 7,62-мм 6П7К З УДП (Т05БВ-1) (800 набоїв)
Двигун В-92С2Ф2: 1130 л. с.
Ємність паливних баків: 1200+400 л
Питома потужність: 24 л. с./т
Максимальна швидкість по шосе: 60 км/год.
Запас ходу шосе: 500 км
Питомий тиск на ґрунт: 0,98 кг/см

Цей танк – великий крок на шляху вдосконалення самохідної зброї, але ще за багатьма параметрами цей танк поступається найкращим танкам НАТО. Танк було представлено у 2009 році. Увага!
Не слід плутати танк “Оплот-М” та танк Т-84 “Оплот”
Це зовсім різні танки, вони відрізняються навіть на вигляд, не кажучи вже про оснащення. Танк “Оплот-М” створений у Харківському конструкторському бюро. Що нового? Можливість швидкої заміни гармати без демонтажу вежі, тобто заміну гармати можна зробити в польових умовах. 1200 сильний дизель. По потужності він уже дорівнює західним двигунам, по питомій потужності танк навіть перевершує багато інших танків НАТО, але знову ж таки недолік двигуна, витрата олії в середньому близько 10 літрів на 100 км, але може працювати і на бензині і на дизелі і на гасі.У танка з’явився допоміжний блок живлення ЕА-8, який дозволяє забезпечувати електроенергії без запуску основного двигуна.
Нова система наведення вогню, яка може конкурувати із західними зразками. Новий броньовий захист, який витримує попадання кумулятивних снарядів.
Планується постачання танків до Таїланду, за словами директора заводу ім. Малишева, Миколи Бєлова, контракт наразі виконується у повному обсязі (2012). Якщо контракт буде виконано, то світі з’явиться ще одна модель сучасного танка.
Одним із недоліків цього танка є слабка випробувальна історія. Танків зараз побудовано близько 10 шт.

Технічні характеристики танка “Оплот – М”

Маса танка: 51 т.
Екіпаж: 3 особи
Питома потужність: 24, 7 л.с./тонну
Потужність: 1200 к.с.
Запас ходу: 450 км.
Швидкість по шосе: 70 км/год.
Озброєння:
125 мм гладкоствольна гармата КБАЗ (46 пострілів)
7,62 мм кулемет (1250 патронів)
12,7 мм кулемет (450 патронів)

CI Ariete – є основним бойовим танком армії Італії. Наразі на озброєнні армії Італії знаходиться 200 танків CI Ariete. Танк розроблений та вироблений компанією Iveco – Fiat та Oto Melara. Танк має сучасну цифрову систему наведення та управління вогнем, що дозволяє вести стрілянину на ходу вдень та вночі. Танк прийнято на озброєння 1995 року, нині виробляється у поодиноких примірниках.
Серед недоліків танка перших випусків – недостатня питома потужність двигуна. За свою історію модифікацій вдалося трохи знизити загальну вагу танка, таким чином, щоб він важив менше 60 т, танк отримав новий потужніший двигун – 1600 к.с.

Технічні характеристики танка CI Ariete

Початок виробництва: 1995 рік
Маса танка: 54 тонни
Довжина: 9,67 м з гарматою
Довжина 7,59 м без гармати
Ширина: 3, 42 м
Висота: 2,5 м
Екіпаж: 4 особи
Озброєння:
120 мм гармата (42 постріли)
2×7,62 мм кулемета (2500 патронів)
Потужність двигуна: 1300 к.с. (В останній модифікації)
Запас ходу: 550 км
Швидкість: 65 км/год

AMX-56 Leclerc – основний бойовий танк армії Франції. Leclrc був розроблений для заміни застарілого танка AMX 30. Танк надійшов на озброєння у 1992 році. Наразі виробництво танків зупинено. На його зміну прийде новий бойовий танк, але який ще не оголошено. При створенні танка особлива увага приділялася активному захисту проти кумулятивних снарядів. Для танка була розроблена система управління вогнем і, зокрема, система розпізнавання свій – чужий. До 2001 року за рівнем бронювання та якістю броні загалом Leclerc поступався танкам НАТО, але у 2001 році на танку вже використовувалася така сама броня як на Challenger 2 та на німецькому Леопарді. Дизельний двигун V8X-1500 потужністю 1500 л. с. Дозволяє танку розвивати швидкість понад 70 км/год. Вихлоп охолоджується спеціальним пристроєм. Є й оригінальна нововведення – у разі атаки снарядом по танку з фронту, двигун обладнаний гідрокінетичним гальмом, гальмування настільки різке, що екіпаж у танку пристібається ременями безпеки. Окрім Франції танк перебуває на озброєнні армії ОАЕ.

Технічні характеристики танка Leclerc

Маса танка: 54,5 тонн
Довжина: 9,87 м без гармати
Ширина: 3,71 м
Висота: 2, 53 м
Екіпаж: 3 особи
Озброєння:
120 мм гармата (40 пострілів)
12,7 мм кулемет (1100 патронів)
7,62 мм кулемет (3000 набоїв)
Питома потужність: 27,52 к.с./тонну
Запас ходу: 550 км
Швидкість: 72 км/год

9. K2 Black Panther (Республіка Корея)

K2 Black Panther – це найсучасніший танк у Республіці Корея. На сьогоднішній день (2012) випущено кілька прототипів танка, повномасштабне виробництво танка має розпочатись у другій половині 2014 року. Чим ще примітний танк? Він потрапив у книгу рекордів Гіннеса, як найдорожчий танк у світі, його вартість становить 8500000 $. У 1995 уряд Кореї поставила завдання на розробку танка, здатного протистояти танкам КНДР (в основному Т-55).
У 2006 році, після 11 років розробки, проект танка був готовий.
Танк оснащений сучасною системою управління вогню, яка здатна вловлювати цілі за допомогою тепловізора на відстані 9.7 км. Танк здатний знищувати літаки, що низько летять.
Особливістю танка є підвіска, що змінюється по кліренсу, причому регулюється кожне колесо окремо.
На даний момент є деякі проблеми надійної роботи двигуна та підвіски, що послужило деякою відстрочкою масового виробництва танків.

Технічні характеристики танка K2 Black Panther

Маса танка: 55 тонн.
Довжина із гарматою: 10,8 метрів
Довжина без гармати: 7,5 метри
Ширина: 3,6 метра
Висота: 2,4 метри
Екіпаж: 3 особи
Озброєння:
120 мм гармата (40 пострілів)
12,7 мм кулемет (3200 патронів)
7,62 мм кулемет (12 000 набоїв)
Потужність двигуна: 1500 к.с.
Питома потужність: 27,2 л.
Запас ходу: 450 км
Швидкість: 70 км/год

Тип 90 є основним танком японської армії. Танк спроектований та впускався компанією Mitsubishi. Танк досить дорогий на 2008 рік мав вартість 7500000 $. Завдання було поставлено така, щоб готовий танк успішно боровся зі справжніми і перспективними танками СРСР. Танк прийнято на озброєнні армії Японії 1990 року. На танк встановлюється німецька гармата L44. На танку застосовано автоматичний зарядник снарядів. На танку як броню використовується модульна кераміка, і композитна броня з високоякісної сталі.
Танк не поставляється за кордон, і він ніколи не брав участь у реальних бойових діях.

Технічні характеристики танка Тип 90

Маса танка: 50,2 тонн
Кількість випущених танків: 333
Довжина танка: 9,755 м
Ширина танка: 3,33 м
Висота танка: 2, 33 м
Екіпаж: 3 особи
Озброєння:
120 мм гладкоствольна гармата (35 пострілів)
12,7 мм кулемет (1500 патронів)
7,62 мм кулемет (2000 набоїв)
Потужність двигуна: 1500 к.с.
Питома потужність: 30 к.с./тонн
Запас ходу: 350 км
Швидкість: 70 км/год

У момент розпаду СРСР, російські військові виявилися не пріоритетними і потрапили під скорочення доходів. Багато перспективних проектів було або відкладено на невизначений термін або скасовано в цілому. У період холодної війни Радянська Армія насолоджувалася перспективою отримання відразу двох ОБТ, починаючи з введення Т-64 у 1963 році, який пізніше у 1971 році був доповнений Т-72. Обидва проекти мали автомат заряджання та гладкоствольне головне знаряддя великого калібру. Т-64 був розроблений як машина з безліччю нових технологій, і тому був дуже дорогим і складним у виробництві, основним танком Радянської Армії, тоді як Т-72 був створений як більш дешевий, призначений переважно експорту дружнім країнам. В результаті це призвело до того, що Т-72, ​​отримав популярність у всьому світі і безліч модифікацій завдяки цьому, а Т-64 був обмежений Радянською Армією через його статус “державної таємниці”.

Тому почалося створення машини, що з’єднує у собі сильні сторони Т-64 та Т-72, ​​якою став новий ОБТ під позначенням Т-80, який надійшов на озброєння у 1976 році та став основним танком Радянської Армії аж до розвалу СРСР. Він був примітним своїм газотурбінним двигуном, який видавав дуже велику потужність, що перевищує потужність традиційних дизелів. Однак, надійність була далека від досконалості, споживання палива надмірно високим, а сам він був надто складний у виробництві.

Розуміючи нестабільність і низький бюджет своєї нової країни, російська влада почала приймати рішення з приводу переваг та недоліків існуючих ОБТ, щоб розпочати провадження найбільш вдалого рішення, оскільки виробляти та обслуговувати всі наявні моделі було нераціонально. З’явилася ідея модернізувати Т-72, ​​взявши від Т-80 найвдаліші ключові якості, щоб отримати сучасний і по-справжньому грізний танк.

Еволюція

Система управління вогнем від Т-80, корпус від Т-72, ​​збережений автомат заряджання, який довів свою ефективність у численних збройних конфліктах, як і перевірена часом та боями гладкоствольна 125 міліметрова гармата. Цей симбіоз найбільш сильних та перевірених рішень вітчизняного танкобудування став досвідченим зразком під назвою Т-88. Після випробувань і рішення поставити надійний, невибагливий і економічний дизельний двигун потужністю 830 к.с., на світ з’явився Т-90, що увібрав у себе все краще попередників і є їх еволюцією.

Дрібносерійне виробництво почалося у 1993 році, поступово воно збільшувалося, аж до 1995 року, коли було налагоджено повномасштабне виробництво на Уралвагонзаводі у Нижньому Тагілі. З того часу було вироблено близько 1670 одиниць для Росії та деяких країн світу.

Пристрій загалом

Як і попередники, Т-90 має дуже низький профіль завдяки двомісній вежі, в якій праворуч розміщується командир, а зліва навідник. Карусельний автомат заряджання удосконалювався протягом десятиліть, розташований у вежі на підлозі корпусу і дозволяє мати скорострільність до 8 пострілів за хвилину. Як і попередні радянські ОБТ, Т-90 може вести вогонь ракетами зі ствола своєї основної зброї, що дозволяє боротися з повітряними та будь-якими наземними цілями. Водій розташований попереду, по центру корпусу, одразу за ним знаходиться вежа. Двигун винесений у заднє відділення та відокремлений від екіпажу. Ходова частина традиційна, з торсіонною підвіскою, шістьма опорними котками із зовнішнім гумуванням і трьома підтримуючими котками із внутрішньою амортизацією, провідним колесом ззаду.

Бронекорпус

Верхня лобова деталь розташована низько та під сильним нахилом для додаткового захисту від ворожого вогню. Аналогічно їй і вежа має дуже приземку форму з сильними кутами нахилу, забезпечуючи потужний захист від снарядів, що потрапили в танк. Командир має свою башту з круговим оглядом, у той час як навідник керує баштою та має свій люк для входу/виходу. Броня складається з суміші сталі та композитних матеріалів, до неї додано вбудований динамічний захист “Контакт-5”, що захищає від ураження кумулятивними та підкаліберними снарядами. Її блоки прикріплені до передньої та бічних частин корпусу, а також до вежі. Бічні екрани – стандарт для всіх модифікацій.

Обладнання

Бронювання, система управління вогнем та протиракетний захист залишилися від Т-80. Обладнання системами нічного бачення та ядерного, біологічного та хімічного захисту стало стандартом. Протиракетний набір контрзаходів “Штора-1” – додаткова опція, яка майже завжди встановлюється і може протидіяти системам з лазерним наведенням. Система управління вогнем повністю цифрова здатна наводитися як по тепловізору, так і лазерного далекоміра. Все це дозволяє стріляти на ходу навіть за умов обмеженої видимості. Під носом корпусу прихований ніж ковша, який може використовуватися для подолання різних перешкод, також танк може кріпитися мінний трал.

Озброєння

У гарматі, що на Т-90 з попередників, використовуються різні типи снарядів. Боєкомплект складається з пострілів роздільного заряджання наступних типів: бронебійно-підкаліберних, бронебійно-кумулятивних, бронебійно-фугасних та з керованою ракетою. Загалом 42 снаряди. Допоміжне озброєння включає спарений кулемет калібром 7.62 з боєзапасом в 2000 патронів і зенітний з круговим обстрілом і боєзапасом в 300 набоїв. Два блоки зшестеренних ракетниць дозволяють ставити свою димову завісу для приховування. Додатково до цього дизельне паливо може бути введено у вихлоп для альтернативної або густішої димової завіси – відмінна риса багатьох радянських танків.

Рухливість

Спочатку силова установка для Т-90 була представлена ​​V-12-84 потужністю 840 к.с. Пізніше танк був модернізований і отримав дизель В-92 потужністю 950 л. Останні версії використовують двигун В-96 потужністю 1250 л. Семиступінчаста коробка передач та торсіонна підвіска покликані забезпечити хорошу рухливість та прохідність у будь-яких умовах.

Максимальна швидкість становить 60-65 км/год по шосе. Запас ходу 550 км., 700 км. із зовнішніми баками. По бездоріжжю – 350 та 520 відповідно. Бойова вага 46-50 тонн. Тягоозброєність 21,5 л/с.

Модифікації

В оригіналі танк мав позначення Т-90. Його експортні варіанти відзначалися як Т-90Е, а експортні варіанти командирської версії були відомі як Т-90K. Перша модифікація, що отримала дизельний двигун В-92, зварену вежу та нічний комплекс ТПВ “Есса” стала Т-90A і була запропонована для експорту під позначенням Т-90С і, у командирській версії, Т-90СК.

Т-90 був модернізований в 1996 році і отримав модульний комплекс динамічного захисту “Релікт” місці зі зміненою схемою композитної броні, ставши Т-90М. Був встановлений новий двигун В-96 потужністю 1250 к.с., гармата, кріплення башти та ТПВ. Навігація GPS стала стандартом. Після прийняття на озброєння отримав назву Т-90МС.

На базі Т-90 було створено кілька різних машин, а саме БМР-3М, БРЕМ-1М, ТОС-1А Сонцепек, ІМР-3М, МТУ-90, Рамка та Е300.

Бойове застосування

Є спірна інформація про те, що перевірку вогнем Т-90, ймовірно, пройшов під час Другої чеченської війни у ​​серпні 1999 року. Під час конфлікту Т-80 показав обмежені можливості міського бою, в якому чеченські партизани, використовуючи тактику коротких ударів за допомогою ПТРК, вивели близько 200 танків всього за один місяць. Т-80 був розроблений для агресивних бойових дій на рівній місцевості, тому обережний бій на тісних вулицях був його сильною стороною. До того ж, російські танкісти виявилися погано підготовлені і не мали ефективної підтримки.

7 серпня 1999 року Ісламська міжнародна миротворча бригада, що включала бійців Аль-Каїди, вторглася в російську республіку Дагестан, щоб почати Другу чеченську війну. Російська армія, вчасно врахувавши свої помилки першої війни, відправила танки як частину військ, що забезпечують взаємне прикриття та підтримку. Про участь у цих бойових діях практично немає даних, крім пари документів, що містять рекомендації щодо усунення недоліків Т-90 за підсумками бойових дій.

У мережі з’явилося кілька відео, наприклад, попадання TOW у Т-90, під час якого броня російської машини витримала удар та врятувала життя екіпажу.

Також стало відомим інше відео, на якому зображено палаючий Т-90. Швидше за все, пожежа викликана спалахом блоку динамічного захисту, який перекинувся на надбій, через що патрони для кулемету розпалилися і почали детонувати. Така версія є найімовірнішою, оскільки немає звичних зйомок запуску ПТУР, немає відео поразки танка, сам вогонь виривається лише з одного люка.

Епілог

Зараз танк продовжує правильно служити і отримує модифікації, наприклад, Т-90СМ, що є в якомусь сенсі перехідною сходинкою до нового Т-14 Армата, і дорівнює найкращим зразкам західної бронетехніки.

Т-90 експортується в Індію, де має великий попит, так само в Алжир, Азербайджан і Казахстан.

Вочевидь, що він і недоліки, але основна їх частина викликана класичної компоновкою і властиві більшості ОБТ цього часу.

Остаточно їх усунути може лише новий танк начебто вже згадуваного Т-14 Армата, а поки що Т-90 успішно виконує всі покладені на нього завдання.