стійло

1》 Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику.

|| Взагалі приміщення для утримання худоби.

|| Станок для доїння, огляду худоби і т. ін.

|| перен., розм., рідко. Убоге житло людини.

Загнати на стійло кого зневажл. — приборкати, примусити коритися кого-небудь.

2》 заст. Секція в залізничному депо, признач. для ремонту одного паровоза.

3》 Місце на випасі, де худоба скупчується під час спеки для відпочинку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

1. стійло — сті́йло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. стійло — СТІ́ЙЛО, а, с. 1. Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику. Кінь нетерпляче рвонув порожні сани і попрямував до невеличкого сарайчика в глибині подвір’я, де, очевидно, було його стійло (Ю. Мокрієв); Корови .. Словник української мови у 20 томах
3. стійло — СТІ́ЙЛО (відгороджене місце для однієї тварини в стайні або корівнику), СТАНО́К, СТАН заст. Ідуть поважні, вим’ясті корови, У теплих стійлах будуть їх доїть (А. Малишко); Литовченко зупинився біля станка, що в ньому стояв жеребець (С. Чорнобривець). Словник синонімів української мови
4. стійло — Сті́йло, -ла, -лу; сті́йла, сті́йлів, сті́йлам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. стійло — СТІ́ЙЛО, а, с. 1. Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику. Кінь нетерпляче рвонув порожні сани і попрямував до невеличкого сарайчика в глибині подвір’я, де, очевидно, було його стійло (Мокр., Слід. 1969, 4); Корови.. Словник української мови в 11 томах
6. стійло — Відгороджене місце для однієї корови або коня в хлівові, конюшні. Архітектура і монументальне мистецтво
7. стійло — Стійло, -ла с. = стігло. Знай коза своє стійло. Ном. № 991. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67. Словник української мови Грінченка

СТІЙЛО

1. Відгороджене місце для одного коня в стайні або однієї корови в корівнику. Кінь нетерпляче рвонув порожні сани і попрямував до невеличкого сарайчика в глибині подвір’я, де, очевидно, було його стійло (Мокр., Слід. 1969, 4); Корови.. одна по одній.. В стійла лагідно пішли (Вирган, Квіт. береги, 1950, 24); // Взагалі приміщення для утримання худоби. Знай, коза, своє стійло (Номис, 1864, № 991); Випасання свиней на картоплі дає великий економічний ефект. Вони поїдають її з більшою охотою і дають значно більший щодобовий приріст живої ваги, ніж при згодовуванні її у стійлі (Картопля, 1957, 9); // Станок для доїння, огляду худоби і т. ін. Доїльні стійла розміщені так, що всі операції при машинному доїнні доярка виконує навстоячки (Наука. 7, 1961, 28); // перен., розм., рідко. Убоге житло людини. Летіла [ріка] швидко, мов не хтіла Вдивлятись довше, глибше, ближче В життя нужденне, в бідні стійла Тих, що засіли те сели́ще (Фр., X, 1954, 185).

◊ Загна́ти на сті́йло кого, зневажл. — приборкати, примусити коритися кого-небудь. [Жінки:] Ось ідуть сюди черниці. Вони тебе заженуть на стійло (Мирний, V, 1955, 77); Зна́ти своє́ сті́йло, зневажл. — те саме, що Зна́ти своє́ мі́сце (див. місце). Федір хоч і зове його [пана] тепер кумом, а своє стійло зна. (Мирний, IV, 1955, 227).

2. Секція в залізничному депо, признач. для ремонту одного паровоза. Паровоз Артема Глоби стояв під парами в крайньому стійлі (Кучер, Зол. руки, 1948, 265).

3. Місце на випасі, де худоба скупчується під час спеки для відпочинку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 711.

Стійло, ла, с. = Стігло. Знай коза своє стійло. Ном. № 991. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 205.

стійло Переклад слова