Під темпераментом Гіппократ розумів і анатомо-фізіологічні, й індивідуально-психологічні особливості людини. Він пов'язував типи темпераменту з переважанням в організмі одного з «життєвих соків», а саме крові, чорної жовчі, світлої жовчі і слизу, які циркулюють у людському організмі.
ТЕМПЕРАМЕНТ (від лат. temperamento – правильна міра) – біологічна основа особистості. Кожній людині не завадить знати свій тип темпераменту, щоб мати змогу враховувати свої особливості в навчанні, дозвіллі та професійній діяльності.
властивості нервової системи утворять фізіологічну основу темпераменту, що є психічним проявом типу нервової системи.
Основа темпераменту – це властивості центральної нервової системи, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування. Поєднання цих властивостей створює певний тип нервової системи, який обумовлює і тип темпераменту, тобто індивідуальні особливості протікання психічних процесів.
У психології виділяють 4 типи темпераменту дітей: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік.
Вчення Гіппократа про види темпераменту Темперамент — це природжені динамічні особливості психічн их процесів індивіду (індивідуальність, швидкість, темп, ритм).