Дзвінкі й глухі приголосні звуки

Дзвінкі приголосні звуки утворюються з голосу і шуму.

П ам’ятаємо один з виразів « м а й о р і л а н и в а», « м а й о р і в ла н » , « ми винили рій » .

• шумні дзвінкі приголосні [б],[д],[д’],[з],[з’],[дз],[дз’],[ж],[дж],[ґ],[г], у яких при вимові шум переважає над голосом.

В українській мові дзвінкі приголосні звуки в кінці слова й складу вимовляються дзвінко, виразно, чітко: друг, дуб, книж-ка, риб-ка, бе-різ-ка.

Глухі приголосні звуки утворюються тільки з шуму, вони завжди:

• шумні глухі [п],[ф],[т],[т’],[с],[с’],[ц],[ц’],[ш],[ч],[к],[х], при вимові у них тільки шум, а голос узагалі відсутній.

Пам’ятаємо вираз про цирк « х о ч у ” ц е” – ф о к у с і ш а п і т о».

Або пам’ятаємо вираз « киця хоче спати у шафі ».

Таблиця дзвінких і глухих приголосних звуків

Парні дзвінкі та глухі приголосні звуки

2. Приголосні глухі й дзвінкі

Приголосні звуки, схожі за вимовою, утворюють пари: дзвінкий – глухий .

Приголосні , що не належать ні до дзвінких , ні до глухих , називаються сонорними : [в], [й], [м], [н], [н’], [л], [л’], [р], [р’].

Запозичений із грецької мови глухий звук [ф] , що вживається лише у словах іншомовного походження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має: фокус, фото, фіранка, ф’юіть-ф’юіть.

Парні приголосні розрізняють лексичне значення слів: зуб — суп, ґава — кава, плід — пліт, гриб — грип .

При швидкому мовленні парні звуки вимовляються нечітко, тому й виникають труднощі при передаванні їх на письмі. Правопис літери, що позначає сумнівний приголосний звук ( дзвінкий чи глухий ), визначають так: добирають спільнокореневе слово або форму слова, щоб після проблемного приголосного з’явився голосний (ле г ко — ле г енько, сте ж ка — сте ж ечка, лі с — лі с у, ні г ті — ні г оть). Інколи у складних випадках написання з’ясовують за словником ( дефіс, суміш, босоніж, навідріз ).

• Б у Д е Г о Ж е Ґ е ДЗ ю у ДЖ а З і — дзвінкі приголосні.
• У С е Ц е К а Ф е « ПТ а Х і Ч а Ш а» — глухі приголосні.
• М и В и Н и Л и Р і Й — сонорні .

Букви і звуки

В українському алфавіті 33 букви, розташовані в уставленому порядку.

Важливо запам’ятати! Звуки ми чуємо та вимовляємо, букви читаємо та пишемо.

Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

Голосні та приголосні звуки української мови

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу. Повітря вільно проходить через рот, не зустрічаючи перешкод.

Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу та шуму. Повітря проходить через (зуби, губи, язик) зустрічаючи перешкоди.

Голосних звуків шість: [і], [и], [е], [у], [о], [а]

В українській мові 32 приголосних звуки:

Приголосні звуки: [б], [п], [д], [д’], [т], [т’], [ґ], [к], [ф], [ж], [з], [з’], [ш], [с], [с’],

Звукове значення букв «Я» «Ю» «Є» «Ї»

Букви Я, Ю, Є починають один звук [а] [у] [е] і м’якість попереднього приголосного: рядок [р’адок],

любий [л’убий], синє [син’е]. Тут ми пишемо я, ю, є, а НЕ а, у, е, щоб позначати на письмі м’якість

приголосних [р’], [л’], [н’], бо інакше ми прочитали б радок, лубий, сине.

Знак (‘) позначає м’якість, а знаком (’) позначають пом’якшення попереднього приголосного.

Букви, Я, Ю, Є позначають по два звуки [йа], [йу], [йе]:

• На початку слова: яма [йама], юшка [йушка], єдиний [йединий];
• Після голосового: маяк [майак], знають [знайут], моє [мойе];
• Після апострофа або знака м’якшення: сузір’я [сузірйа], в’юнкий [вйункий], ательє [ателйе]

Буква «Ї» завжди позначає два звуки [йі]: їжа [йіжа], проїзд [пройізд], короїд [коройід]

Дзвінкі та глухі приголосні

Окремі дзвінкі й глухі приголосні звуки становлять пари:

Дзвінкі: [б], [д], [д’], [з], [з’], [дз], [дз’], [ж], [дж], [г], [ґ].

Не мають пар дзвінкі звуки: [в], [м], [н], [н’], [л],

Не має пари глухий звук: [ф]

Тверді та м’які приголосні – це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери: [лин] лин – [л’ін’] лінь.

Напівпом’якшені звуки — це відтінки твердих звуків: [в’інок] вінок — [вини е кнути] виникнути.

Прочитай слова, правильно вимовляючи дзвінкі приголосні в кінці слів

та перед глухими в середині слів.

Тверді та м’які приголосні

Тверді та м’які приголосні — це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери: [лин] лин — [л’ін’] лінь.

Напівпом’якшені звуки — це відтінки твердих звуків: [в’інок] вінок — [вини е кнути] виникнути.

22 твердих звуків: [б] [в] [г] [ґ] [д] [ж] [з] [дж] [дз] [к] [л] [м] [н] [п] [р] [с] [т] [ф] [х] [ц] [ч] [ш]

Звук [й] завжди м’який

Пом’якшується перед ь, і та я, ю, є, що позначають один звук.

Особливості співвідношення окремих букв і звуків

Апостроф та правила вживання

Апостроф не є буквою та не позначає звука.

Апостроф – умовна позначка, яка вказує на роздільну вимову твердих приголосних [б], [п], [в], [м], [ф], [р] та я, ю, є, ї, що позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі]: м’ясо, любов’ю, солов’їний.