Патологічна тривога і страх

Тривога — природне відчуття страху перед загрозою, яке дозволяє її помітити і вжити відповідні заходи. Якщо причина небезпеки відома, вживається термін страх, а якщо важка для визначення — термін тривога. Патологічні стани характеризуються неадекватністю інтенсивності реакції до причини, яка є джерелом страждання, і заважає життєдіяльності пацієнта.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

Страх і тривога мають наступні компоненти:

1) пізнавальний — думки про конкретну загрозу (відсутній при тривозі);

2) фізіологічний — сигнальна реакція у вигляді збудження симпатичної нервової системи (розширення зіниць, прискорення частоти серцевих скорочень, зменшення активності ШКТ, загальмування виділення слини, а також блідість, скорочення м’язів, міміка, що виражає страх), яка збільшує ресурси кисню і енергії у тканинах, що забезпечує можливість реакції на небезпеку;

3) емоційний — відчуття страху, переляку, паніки;

4) поведінковий — відступ, втеча або боротьба.

Страх і тривога мають різну інтенсивність і не всі їх компоненти повинні розвинутись одночасно і у кожному випадку.

Основні різновиди тривоги і страху

1. Страх як нормальна реакція адаптації чи відповідь на безпосередню небезпеку, конфлікт або стрес.

2. Первинна тривога — домінуючий симптом невротичних розладів. Форми:

1) фобічна — ізольована тривога, пов’язана з певним подразником, що має необґрунтовано велику інтенсивність, і спрямована на уникання контакту з подразником, який несе загрозу; спостерігається при фобіях;

2) панічна (пароксизмальна) — з’являється раптово і триває декілька хвилин; спостерігається при епізодичній пароксизмальній тривозі (панічний розлад);

3) генералізована — надокучлива, змінної інтенсивності, що провокує надмірні страхи; спостерігається при генералізованих тривожних розладах;

4) пов’язана зі скаргами на соматичні нездужання, які не мають підтвердження при медичному обстеженні; спостерігаються при соматоформних розладах;

5) пов’язана зі стресорною подією; спостерігається при гострій реакції на стрес, розладах адаптації, посттравматичних стресових розладах.

3. Вторинна тривога — симптом інших хвороб і порушень: психічних (при депресії, шизофренії, розладах на органічному підґрунті), соматичних, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин чи побічною дією ліків.

Діагностичні критерії

Схема діагностики невротичних розладів, за МКХ-10 →рис. 21.5-1.

Рисунок 1. Схема діагностики невротичних розладів, у відповідності до МКХ-10

1. Генералізований тривожний розлад: нереалістичні побоювання:

1) стосуються багатьох життєвих ситуацій, які важко контролювати (найчастіше таких, які можуть мати місце у майбутньому);

2) тривалістю ≥6 міс.;

3) які супроводжуються ≥3 з наступних симптомів: неспокій чи відчуття внутрішнього напруження, швидка втома, труднощі з концентрацією уваги чи відчуття порожнечі у голові, дратівливість, підвищена напруга м’язів, безсоння.

2. Епізодична пароксизмальна тривога: повторні неочікувані напади паніки, які супроводжують:

1) стійкі побоювання, що виникне наступний напад;

2) хвилювання про можливі наслідки паніки (втрата контролю, загроза життю);

3) зміни поведінки, пов’язані з нападами.

3. Фобічні тривожні розлади: певні конкретні ситуації викликають:

1) надмірну чи ірраціональну тривогу, що виникає під час безпосереднього контакту з ними;

2) надмірний страх контакту з ними;

Агорафобія — стосується перебування у місці, з якого тяжко вибратись, або, у якому важко отримати допомогу у випадку виникнення симптомів хвороби. Соціальна фобія — стосується ситуацій, при яких за пацієнтом можуть спостерігати інші люди. Специфічні фобії (ізольовані) — стосуються певних об’єктів чи ситуацій: тварин, природних середовищ (висота, буря і т. д.), вигляд крові, конкретних ситуацій (напр., клаустрофобія), інших подій (напр., хвороби, падіння).

4. Гостра реакція на стрес:

1) вплив стресора виняткової сили;

2) негайне (≤12 год) виникнення симптомів;

3) виникнення вегетативних симптомів;

4) ізоляція, дезорієнтація, порушення уваги або неадекватна поведінка;

5) у випадку припинення дії стресора, симптоми зникають впродовж кількох годин, а у випадку його подальшої дії — впродовж 2 днів.

5. Посттравматичні стресові порушення:

1) вплив стресора виняткової сили;

2) стійке повернення небажаних спогадів щодо травматичної ситуації;

3) тенденції уникати ситуації, що асоціюються з травмою;

4) нездатність до відтворення травматичних подій і/або симптоми підвищеної психічної чутливості.

6. Нав’язливі компульсивні розлади: є нав’язливі думки (нав’язливі ідеї, обсесії) — ідеї, образи, імпульси до дії, які з’являються в свідомості через стереотипи і/або нав’язливі дії (примус, компульсії) — стереотипна поведінка, яка багаторазово повторюється.

7. Адаптаційні розлади: симптоми невротичних розладів і/чи депресивних порушень, що не відповідають критеріям жодного з них, які розвиваються впродовж місяця від суттєвої зміни життєвої ситуації.

8. Дисоціативні (конверсійні) розлади: зв’язок між виникненням стресової ситуації і потреби виникнення симптомів у вигляді: амнезії, фуги (пацієнт раптово вирушає у подорож, поводячись відносно нормально, але при цьому нічого про себе не пам’ятає), ступор (зменшення чи відсутність довільних рухів, мови і правильної реакції на світло, шум, дотик), трансу (змінений стан свідомості зі зміною відчуття особистості, звуженням уваги і обмеженням рухів) і одержимість (переконання про одержимість духом, силою, іншою особою), дисоціативні рухові розлади (втрата чи обмежена здатність виконання свідомих рухів), судоми, анестезії та втрата відчуттів, інших чи змішаних симптомів.

9. Розлади, що виступають під виглядом соматичних захворювань (соматоформні розлади).

1) соматизований розлад (з соматизацією; об’єднує комбіновані психосоматичні розлади):

а) стійкі довготривалі скарги на соматичні симптоми, які не мають соматичної причини;

б) концентрація на симптомах спричинює страждання і зумовлює потребу пацієнта у численних консультаціях, попри запевнення лікарів про те, що немає фізичного підґрунтя для скарг;

в) бувають шлунково-кишкові, серцево-судинні, сечостатеві, шкірні розлади чи біль;

2) соматоформні розлади, недиференційовані — симптоми частково відповідають критеріям соматизованих розладів;

3) іпохондричні розлади — надмірна турбота про свій фізичний стан і сприйняття фізіологічних явищ як симптомів хвороби;

4) автономні розлади — симптоми автономного збудження, які пацієнт інтерпретує як симптоми захворювання (невроз серця, шлунку, синдром подразненого кишківника і т. д.);

5) хронічний психогенний біль — скарги, що не можна пояснити соматичним станом.

10. Інші невротичні розлади: рідко діагностують, напр.:

1) неврастенія — скарги на відчуття надмірної втоми після розумового чи фізичного навантаження;

2) синдром деперсоналізації–дереалізації — відчуття зміни власної психіки, власного тіла чи оточення; на відміну від подібних психотичних вражень пацієнт знає, що його переживання є «ненормальні».

ЛІКУВАННЯ

Загальні принципи

1. Страх: зазвичай, вимагає тільки підтримки шляхом надання відповідної інформації. Якщо цього не достатньо → потрібно застосувати спочатку психотерапевтичні методи, а у крайньому випадку — бензодіазепіни.

2. Тривога вторинна: розпочати з етіологічного лікування основного захворювання (соматичного, психічного), або скоригувати фармакотерапію, яка може спричиняти тривожні побічні симптоми. Не слід застосовувати симптоматичне фармакологічне лікування (анксіолітичне) без з’ясування діагностичних сумнівів, щодо первинної причини (соматичної чи психічної), тому що зменшення тривоги може ускладнити подальші діагностичні дії (подібно, як застосування анальгетика може ускладнити диференційну діагностику гострого живота).

3. Тривога первинна: тривога, яка раптово з’являється чи значно посилюється при невротичних розладах, є, зазвичай, наслідком труднощів у пристосуванні до нової ситуації, які можуть бути причиною адаптаційних розладів, гострої реакції на стрес, посттравматичних стресових розладів, дисоціативних/конверсійних розладів, а також посилення інших форм невротичних розладів. Принципове значення мають: детальний збір анамнезу, встановлення правильного діагнозу, психотерапевтичні втручання, які мають допомогти пацієнту знайти вирішення проблем, що викликають тривогу, зі скеруванням для психіатричної консультації, включно.

4. Для вибору правильної тактики суттєве значення для лікаря має знання наступних фактів:

1) фобічна тривога виникає при контакті з провокуючою її ситуацією; раптово припиняється після виходу з такої ситуації;

2) напад панічної тривоги наростає через ≈10 хв., після чого минає самостійно, поступово, впродовж ≈1 год. Часто страх наступного нападу, що виникає після нього, можна зменшити шляхом інформування пацієнта про його захворювання і способи лікування;

3) гостра реакція на стрес має динамічно мінливий образ симптомів і тенденції до самостійної ремісії;

4) посттравматичні стресові розлади пов’язані із ситуацією, яка вже відбулась; немає ліків, що ефективно і швидко зменшують симптоми;

5) дисоціативні/конверсійні розлади та синдром деперсоналізації-дереалізації є відповіддю на важку для пережиття ситуацію.

5. Направлення для психіатричної консультації досі негативно сприймається багатьма людьми, тому, щоб мінімалізувати таке упередження, під час об’єктивного обстеження інформують пацієнта, що його симптоми вимагають диференційної діагностики з-поміж іншого із тривожними розладами чи соматоформними порушеннями і т.д.

Початкові психотерапевтичні методи

Метою є зміцнення відчуття безпеки і покращення самопочуття пацієнта. Усі дії повинні бути скеровані на більш детальне визначення найсуттєвіших проблем пацієнта і його підтримку в їх подоланні.

1. Необхідно пояснити пацієнту природу захворювання, його симптоми і обговорити варіанти лікування.

2. Погодитись з очікуваннями пацієнта щодо надання йому відповідної допомоги — слід сформувати у нього відчуття безпеки.

3. Намагатись переконати пацієнта, що він самостійно не зможе подолати проблеми, які не викликають труднощів у здорової людини.

4. Потрібно допомогти пацієнтові знайти шляхи вирішення проблем, які викликали симптоми.

5. Сформувати у пацієнта впевненість у собі, показуючи його сильні сторони.

6. Посилити у пацієнта відчуття його власних можливостей в галузях, у яких вони неадекватно занижені.

7. Щоб зменшити вплив негативних емоцій, потрібно дати можливість пацієнту «виговоритись», «виплакатись» і т. д.

8. Вплинути (якщо це можливо) на найближче оточення пацієнта з метою зменшення проблем, які сприяли виникненню симптомів.

Фармакотерапія

1. Фармакотерапія при гострій тривозі має другорядне значення тому, що прості психотерапевтичні методи, у більшості випадків, ефективно зменшують тривогу і є початком довготермінових терапевтичних дій. Необхідно застосовувати їх тільки після неефективних результатів психологічних методів (після ≥30 хв).

2. У випадку гострої тривоги, яка не минула після психотерапевтичних методів → слід застосувати бензодіазепіни (препарати →табл. 21.4-1) п/о чи в/м, до моменту психіатричної консультації, яка має бути основою для подальшого лікування. Якщо існують протипокази до застосування бензодіазепінів → застосуйте гідроксизин, а якщо домінують вегетативні симптоми тривоги → пропранолол (напр., 10 мг) п/о.

Повна класифікація стресу: стадії та фази розвитку, види та різновиди

Поняття «стрес» в останні десятиліття дуже міцно узвичаїлося. Сам термін означає емоційну дисфункцію та напругу, які завжди супроводжуються негативним настроєм. Прийшов він до нас із середньовічної Англії, де «distress» позначав горе чи злидні.

Стрес – це здатність організму підлаштовуватися під умови життя, що змінилися. У сучасному ритмі життя умови змінюються не тільки щодня, а й щогодини. Тому можна з упевненістю говорити, що стресові ситуації стали повсякденною справою.

Під стресом ми розуміємо почуття незадоволеності, гіркоту втрати або сезонну нудьгу, але незважаючи на загальні ознаки це явище має кілька видів, підвидів, стадій розвитку і фаз. Розглянемо їх докладніше.

Три стадії стресу

Г. Сельє, канадський дослідник та лікар, з’ясував, що кожен організм має однакову реакцію на стрес, на основі цієї закономірності він розбив весь процес на 3 фази:

1. Тривожна реакція , коли він мобілізуються все захисні функції організму. Організм підлаштовується під нові умови існування. Завдяки функціональній зібраності органів та життєво важливих систем посилюються такі почуття, як пам’ять, увага, дотик, сприйняття. Стадія мобілізації характеризується тим, що при стресі підвищується ступінь мислення, знаходяться варіанти вирішення проблеми, і людина справляється з навантаженням, що з’явилося. Стадія тривоги.
2. Опір дисбалансу, коли організм адаптується до змін, і нормалізуються всі параметри, що вийшли з-під контролю на 1 стадії. Індивід звикає до нової атмосфери, але якщо організму важко швидко пристосуватися, а опір триває значно довго, настає остання фаза стресу. Стадія опору.
3. Виснаження настає після невдалих спроб адаптації, коли губляться фізичні сили, а психічний стан починає давати збої. Ця фаза ділиться на 2 етапи.

Стадії стресу по Сілля наочно

Стадія виснаження під час стресу проходить два етапи:

1. На етапі розладу відбувається зниження працездатності, знижується рівень мислення і сприйняття, стає важко знайти вихід із обставин, що склалися. Людина не може адекватно оцінити обстановку і прийняти якесь рішення. Це впливає на результати роботи, креативне мислення змінюється простим повторенням алгоритмів дій. Якщо цей процес торкнувся керівної ланки, то починаються імпульсні вимоги до співробітників, неадекватні агресивні випади у їхній бік. Шляхи виходу хаотично вибираються зі списку, що виникла на першій стадії стресу.
2. На етапі деструкції відбувається гальмування всіх процесів. Людина впадає в заціпеніння, їй важко зосередитися на важливих речах, вона не вникає в суть розмови, йде в себе і більше мовчить. Такий вид деструкції називають гіперторможенням. Дане явище може розвиватися і в іншому «руслі», коли людина, не знаходячи собі місця, робить необдумані вчинки, її діяльність безладна. Він стає замкнутим, до нього важко докричатися чи достукатися. Такий вид стресу називають гіперзбудженням.

На фазі виснаження з’являються різні захворювання, які впливають на:

• шлунково-кишковий тракт;
• серцево-судинну систему;
• психічний стан;
• імунітет;
• стан волосся, нігтів та шкіри.

Причини стресу

Чому виникає стрес?

Насправді причини виникнення особливого стану маса. Перелічити все просто неможливо.

Причиною стресу може стати:

• банальний переїзд чи конфлікт із керівником;

• хвороба (власна чи близька людина);
• вагітність та ін.

Ризики виникнення стресу підвищуються при:

• наявність хронічних патологій нервової системи;
• недосипання;

• недоброзичливому настрої оточуючих;
• відсутність підтримки близьких.

Класифікація стресу – види та підвиди

За тривалістю стрес буває:

Стрес поділяється на групи залежно від причин, що спровокували його виникнення:

• нездійснені надії;
• хвилювання перед стартами;
• втрачений час;
• зміни у житті;
• монотонність побуту;
• виникнення пасивності;
• недосяжність досконалості;
• раптові зміни;
• пересичення благами;
• досягнення поставленої мети.

Стрес залежить від багатьох факторів, які визначають вид емоційного перенапруги. Це побутові конфлікти, незадоволеність життям, зарплатою, посадою, страх своєї непотрібності суспільству, брак часу, постійна зміна часових поясів, ієрархія відносин між працівниками та керівним складом.

Причин безліч і поділяються вони на 3 групи:

• усуваються стресори;
• стресори, що зазнають ослаблення;
• постійні стресори.

14 стадій розвитку стресу по Торсунову:

Боротьба зі стресом у клініці у Києві

Коли самостійно впоратися зі стресом не виходить, необхідно звернутися по допомогу до фахівців. У нашій клініці створено всі умови боротьби з психоемоційними порушеннями. До кожного пацієнта індивідуальний підхід лікування проводиться в кілька етапів. Для найбільшої ефективності використовується комплексне лікування, що включає медикаментозну терапію та психологічну допомогу.

Медикаментозна терапія

Зниження ступеня стресу відбувається за допомогою якісних та дієвих лікарських засобів. Завдяки ефективним препаратам у людини нормалізується сон, знижується рівень тривожності, нормалізується робота внутрішніх систем. Фахівці клініки призначають препарати індивідуально кожному хворому залежно від тяжкості стресового стану, віку та наявності супутніх захворювань.

Допомога психолога

Тривалі переживання, тривога та паніка негативно впливають на психіку людини. Одного медикаментозного лікування недостатньо, щоб вивести хворого на стрес. Тут потрібна допомога досвідченого кваліфікованого психолога. Фахівець проведе особисту бесіду, виявить причини, що спричинили виникнення стресогенної ситуації. Підтримка психолога допоможе справлятися з труднощами та проблемами без шкоди для організму.

• Послуга
• Вартість послуги

• Нарколог додому
• від 4 500 р.замовити послугу

• Кодування від алкоголізму
• від 5 000 р.замовити послугу

• Кодування Вівітролом
• від 26 000 р.замовити послугу

• Кодування Налтрексоном
• від 35 000 р.замовити послугу

• Кодування Еспераль
• від 15 000 р. замовити послугу

• Кодування Торпедо
• від 5 500 р.замовити послугу

• Подвійний блок
• від 8 000 р.замовити послугу

• Класичний гіпноз
• від 13 000 р. замовити послугу

• Еріксоновський гіпноз
• від 8 000 р.замовити послугу

• Тетлонг на 3 міс
• від 10 500 р.замовити послугу

• Кодування Еспераль гель
• від 15 000 р. замовити послугу

• Наркопсихотерапія сеанс
• від 5 000 р.замовити послугу

• Дуплет – експрес виведення та кодування
• від 13 500 р.замовити послугу

• Госпіталізація до стаціонару
• від 5 000 р.замовити послугу

• Виведення із запою в стаціонарі
• від 2 000 р./добу замовити послугу

• Реабілітація від алкоголізму із гарантією
• від 25 000 р./міс.

• Реабілітація від наркоманії із гарантією
• від 25 000 р./міс.

Світла та темна сторона

Ми звикли до того, що стрес це завжди негативні наслідки, які називають дистресом, але є і позитивна сторона цього явища – еустресс:

1. Дистрес характеризується порушенням балансу фізіологічних та психологічних параметрів організму. Він може бути короткочасним і швидко досягати «точки кипіння», або набуває хронічного характеру і спричиняє збої всіх життєво важливих систем.
2. Еустресс можна визначити по сплеску радісних емоцій та позитивного настрою людини. Це відбувається, коли він знає про проблемну ситуацію, що наближається, не знає як її вирішити, але сподівається на благополучний результат справи. Наприклад, співбесіда на добре оплачувану посаду чи вступні іспити до навчального закладу. Такий стрес необхідний для вирішення щоденних проблем, тому що мобілізує всі сили для позитивного результату. Наприклад, незважаючи на ненависний ранковий дзвін будильника, він змушує підбадьоритися і прокинутися. Еустресс, маючи слабку силу, корисний здоров’ю людини і позиціонує себе як «реакція пробудження».

Підвиди дистресу

Найпоширенішим підвидом дистресу є фізіологічний стрес. Він виникає під впливом зовнішніх чинників на організм людини. Якщо ви обпеклися або зголодніли, перегрілися на сонці і прищемили палець, то не обійтися без стресових потрясінь. На фізіологічному рівні стрес поділяється на кілька груп:

• біологічний пов’язаний із виникненням різних захворювань;
• хімічний стрес, викликаний впливом хімії, а також кисневе голодування чи надлишок кисню);
• фізичний провокується надмірними фізичними навантаженнями, йому піддаються професійні спортсмени;
• механічний виникає у післяопераційний період, при отриманні складних травм, що порушують цілісність тканин чи органів.

Наступним підвидом є психологічний стрес, який характеризується двома типами конфлікту:

1. Невдоволення собою, пов’язане з розбіжністю очікування та реальності. Такий конфлікт найчастіше зустрічається у людей, які не можуть змиритися з віковими змінами зовнішності та організму загалом.
2. Стресовий стан через соціальні конфлікти всередині суспільного осередку. Наприклад, внутрішньосімейні конфлікти, сварки з друзями чи колегами.

Емоційний стрес виникає при дії на людину емоційного подразника. Такими подразниками стають конфлікти, коли людина протягом тривалого часу не може задовольнити біологічні або соціокультурні потреби.

Наприклад, сильна образа на близьку людину, обман, а також інформаційна перевантаженість, що виникає, як правило, під час підготовки до іспитів, складання річних звітів. У ході багаторічних досліджень стало ясно, що стрес індивідуальний у кожної людини і призводить до різних наслідків.

Цікаво, що люди з підвищеною стійкістю до стресів швидко справляються з екстремально виниклими ситуаціями. Ті, хто має показник занижений, можуть зіткнутися з неврозами, високим тиском, порушенням діяльності життєво – важливих систем організму. Що постраждає найбільше, залежить від індивідуальних особливостей та наявності хронічних захворювань, адже навантаження переважно йде на найслабшу ланку.

Стрес та способи його подолання

Прискорення ритму сучасного життя призвело до суттєвого підвищення фізичного, психічного, емоційного навантаження на людину, обумовленої побутовими проблемами, міжособистісними відносинами, змістом професійної діяльності, інформаційними навантаженнями. Досить часто людині доводиться перебувати у стані емоційного напруження, переживати почуття підвищеної тривоги, занепокоєння, невпевненість у собі, тобто. відчувати так званий стрес. Такі стани нерідко супроводжуються як порушенням психічного рівноваги, а й цілою низкою негативних змін у функціонуванні фізіологічних механізмів у людини. За даними ВООЗ, до 40% населення Землі потребує допомоги медичних фахівців.

ЩО ТАКЕ СТРЕС, ЯКІ ПРИЧИНИ І ФАКТОРИ

Термін “стрес” (у перекладі з англійської stress) означає “тиск, тиск, напруга”.

Відповідно до Великого тлумачного словника української, «Стрес – стан напруги організму людини чи тварини як захисна реакція різні несприятливі чинники (холод, голодування, фізичні і психічні травми тощо.)».

За своєю суттю стрес — це реакція організму людини у відповідь на перенапругу, негативні та позитивні емоції. Під час стресу організм людини виробляє гормон адреналін, який змушує шукати вихід. Стрес у невеликих кількостях потрібен усім, тому що він змушує думати, шукати вихід із проблеми, і в цьому випадку він має позитивне значення. Але з іншого боку, якщо стресів стає занадто багато, організм слабшає, втрачає сили, здатність вирішувати проблеми і може спричинити серйозні захворювання.

Стреси можна поділити на:

• Позитивні та негативні – за ступенем емоційного забарвлення.
• Короткочасні та довгострокові (або гострі та хронічні) – за тривалістю.
• Фізіологічні та психологічні – останні , своєю чергою, поділяються на інформаційні та емоційні через виникнення.

Джерела стресу можуть бути:

Зовнішні – переїзд на нове місце проживання, зміна роботи, смерть близької людини, розлучення, щоденні неприємності, пов’язані з грошовими проблемами, виконання зобов’язань до певного терміну, суперечки, сімейні відносини, невисипання.

Внутрішні – перегляд життєвих цінностей та переконань, зміна особистої самооцінки тощо.

Причини та фактори, що викликають стрес (психологи називають їх стресори), різноманітні та численні:

• зміни у житті (канікули, нова робота, шлюб, розлучення тощо.);
• будь-яка сильна емоція;
• втома;
• фізична травма, операція, захворювання;
• шум;
• різкі зміни температури тощо.

Будь-які зміни, навіть позитивні, змушують нас пристосовуватися до нових обставин. Але при всій різноманітності переживань та шокових ситуацій, що трапляються в нашому житті, реакція організму на будь-який стрес, по суті, однакова – в організмі запускаються, вироблені багато століть тому, біохімічні процеси, призначення яких – упоратися з екстремальною ситуацією. Згодом дія стресорів підсумовується та накопичується. Чим більше їх у нашому житті в даний період, тим вищим буде рівень нашого стресу.

Захисна реакція організму при дії стресора, що триває або повторюється, проходить через три певні стадії.

• У першій стадії – реакція тривоги (у відповідь роздратування, незалежно з його природи), відбувається активізація всіх систем організму.
• У другій стадії – стадії резистентності (опірності, стійкості), організм починає адаптуватися до дії стресора, що триває.
• Третя стадія – стадія виснаження, настає за тривалого впливу стресора. Енергія, необхідна адаптації, виснажується, загальна опірність організму різко падає. Якщо в цей період не буде надано допомогу, стадія виснаження може завершитися серйозним захворюванням і навіть смертю.

СИМПТОМИ СТРЕСУ І МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ ВІД НЕГО

Симптоми можуть поступово наростати або виникати раптово протягом декількох хвилин. З’являються напади тривоги, занепокоєння, паніки, які зазвичай тривають недовго, протікають у вигляді емоційних вибухів, що супроводжуються почуттям жаху та такими реакціями організму, як посилене серцебиття та потіння. Тривожний стан, зазвичай, розвивається поступово. До симптомів також можна віднести м’язову напругу, втому, дратівливість, нетерплячість, безсоння або розлади сну, труднощі з концентрацією уваги, занепад настрою, або, навпаки, перезбудження, гнів, порушення пам’яті, підвищена стомлюваність тощо.

Стреси є головними факторами ризику виникнення та загострення багатьох захворювань: серцево-судинних (інфаркт міокарда, стенокардія, гіпертонічна хвороба), шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки), зниження імунітету.

До негативних реакцій призводять не тільки сильні, гострі, а й невеликі, але тривалі стресові дії. Тому тривала психологічна напруга, депресії можуть призводити до захворювань.

Лікування стресу медикаментозними засобами показано лише за призначенням лікаря. З урахуванням стану пацієнта лікар може призначити седативні препарати (лікарські засоби, що зменшують нервову напругу та хвилювання, а також знижують відчуття страху) або транквілізатори (лікарські засоби, що сприяють зняттю емоційної напруги).

СПОСОБИ ТА ПРИНЦИПИ ПОДОЛАННЯ СТРЕСУ

Кожному з нас притаманний свій рівень стресу, який визначається спадковими та іншими факторами та свій рівень відношення та реагування на стрес.

Різні люди відповідають на стрес по-різному: одні починають поглинати неймовірну кількість їжі, інші втрачають апетит; одні насилу засинають уночі, тоді як інші відчувають сонливість навіть вдень.

До базових принципів подолання стресу слід зарахувати:

• Відволікання від стресової ситуації — якщо те, що відбувається, справляє на людину сильне враження і після цього вона продовжує думати про це, то тим самим вона «застрягає» на стресовій ситуації і думає не про те, як її вирішити, а постійно переживає з приводу подій, що відбулися. Щоб відволіктися від стресової ситуації, необхідно подумати про щось інше пов’язане з приємними відчуттями та переживаннями (відпочинок, приємна подія, особисті досягнення).
• Зниження суб’єктивної значущості події, що спричинила стрес — переглянути своє ставлення до того, що сталося за принципом: «Що не робиться, то на краще…».
• Активна поведінка – не тримати в собі почуття, що нахлинули, і емоції, що викликали стрес, а виплеснути назовні накопичену енергію шляхом заняття якоюсь навіть немислимою справою (наприклад, помити вікно або підлогу зубною щіткою, протирання чистого посуду і т.п.); а також заняття спортом, грою у футбол, волейбол тощо.
• Вміння розслаблятися – стрес викликає загальну напругу та збільшення частоти хвиль мозкової активності. Розслаблення ж, навпаки, знижує їхню частоту, що призводить до зниження рівня збудження центральної нервової системи.
• Позитивне мислення – позитивний спосіб мислення та пов’язані з ним позитивні емоції добра, любові, радості – це головний особистісний інструмент забезпечення здоров’я та благополуччя.

До інших способів зняття стресу та підтримки психічного здоров’я можна віднести таке:

• У будь-якій ситуації слід зберігати оптимізм.
• Прагнення розумної організованості у житті, роботі, побуті.
• Навчитися говорити собі немає, не брати на себе вирішення багатьох проблем, тим більше чужих, визначивши межі власних можливостей.
• Вчитися радіти життю.
• Не бути максималістом.
• Не копатись у своєму минулому і тим більше не шкодувати про те, що не зробив колись чи зробив не так.
• Дотримуватися правильного режиму харчування, сну та відпочинку.
• Не зловживати алкоголем, утримуватись від шкідливих звичок.
• Вести здоровий активний спосіб життя, займаючись щодня фізичними вправами та самомасажем голови, шиї, плечей, ступнів.
• За необхідності – зниження темпу життя та перегляд деяких життєвих позицій.

Пам’ятайте! Повністю виключити з життя стресові ситуації неможливо, але можна жити і працювати так, щоб звести їх до мінімуму, мінімізувати їх наслідки і тим самим зберегти здоров’я на довгі роки.

Типи людей у ​​стресових ситуаціях

Кожна людина реагує на джерела стресу індивідуально, кожна фаза у різних людей може тривати більше або менше часу. Це залежить від стресостійкості людини, від її здатності швидко «прогнутися» під ситуацію і знайти правильне рішення щодо вирішення проблеми.

Фахівці з’ясували, що існує різна реакція на стрес, і виділили 3 типи людей:

• ті, які протягом тривалого часу можуть витримувати стресові навантаження, перебуваючи одночасно у відмінній формі та адекватному психічному стані;
• ті, які при виникненні проблеми втрачають працездатність, їм важко знайти рішення та пристосуватися до нових умов;
• ті, які можуть продуктивно працювати і показувати високі результати, лише у стані стресу, проблеми їх «підштовхують» і змушують рухатися вперед.

Симптоми психоемоційного стресу

Психоемоційний стрес характеризується порушенням роботи внутрішніх органів, і навіть психічними порушеннями. У людини починає часто хворіти голова, живіт, підвищується артеріальний тиск. З’являється слабість, порушується сон. При виникненні основних симптомів потрібно негайно вживати заходів і не посилювати стан.

Фізіологічні ознаки

Людина, потрапляючи у стан стресу, починає відчувати постійну тривогу, нервозність. Нестабільний психічний стан впливає роботу всього організму, викликаючи такі негативні фізіологічні зміни:

• Стомлюваність та слабкість.
• Порушення травлення, що супроводжується запором чи діареєю.
• Тремор кінцівок.
• Випадання волосся.
• Розвиток шкірних захворювань.
• Болі у серці, тахікардія.
• Втрата чи набір ваги без видимих ​​причин.
• Головні болі.
• Безсоння.

У людей, які перебувають у стані початкового чи хронічного стресу, знижується лібідо, їх часто переслідують панічні атаки.

Психологічні ознаки

Висока сприйнятливість до стресу пов’язана з нестабільним психічним станом людини. Він стає дратівливим та нерішучим. Часто відчуває занепокоєння, підозрілість, паніку. Людина може стресу неспроможна зосередитися, в нього погіршується пам’ять. Настрій найчастіше поганий, не подобається робота, не подобаються колеги. З огляду на поганого психологічного самопочуття знижується самооцінка.

Поведінкові симптоми

У людей з порушеннями психічного та фізіологічного стану починають відбуватися негативні зміни у поведінці. Людина стає неспокійною і замкненою, у неї немає апетиту. На тлі втрати апетиту часто знижується вага. Також до поведінкових ознак можна віднести:

• Порушення мови.
• Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду.
• Неправильне розподілення часу.
• Постійний поспіх без причин.
• Проблеми у сім’ї чи роботі не вирішуються, лише посилюються.

Високий стресовий рівень організму провокує розвиток алкоголізму та наркоманії. Людина таки намагається впоратися з проблемами, розслабитися і забути.