Євразія. Географічне положення. Поділ Євразії на дві частини світу. Дослідження та освоєння материка

• визначає протяжність материка з півночі на південь та із заходу на схід.

Євразія — найбільший континент, що омивається водами чотирьох океанів і має найбільш розчленовану берегову лінію. Тут знаходяться найвища (гора Джомолунгма) і найнижча точка (Мертве море) планети. Євразія має найбільшу, порівняно з іншими материками, площу гірських областей, найбільшу шельфову зону, площу багаторічної мерзлоти, область внутрішнього стоку, найбільшу контрастність кліматичних і природних умов. Серед інших географічних рекордів найбільше озеро — Каспійське море та найглибше — Байкал, найбільша за площею гірська система — Тибет, найбільший півострів — Аравійський. На континенті розміщено полюс холоду Північної півкулі — Оймякон.

Географічне положення. Географічне положення Євразії та її величезні розміри визначають надзвичайну різноманітність природних умов. Материк Євразія повністю знаходиться у Північній півкулі та простягнувся від близьких до Північного полюса островів майже до екватора, а острови (Калімантан, Суматра, Сулавесі), які належать материку, перетинає екватор. Жоден інший материк не оточено звідусіль такою кількістю великих і малих островів, як Євразія — це Велика Британія, Ірландія, Шпіцберген, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Філіппінські. На заході Євразію перетинає нульовий меридіан, на сході — 180° меридіан. Розміщено материк у трьох півкулях. Крайньою західною точкою Євразії є мис Рока на Піренейському півострові у Португалії. Крайня східна точка, мис Дежньова, розташована на Чукотському півострові. Саме тут Берингова протока відділяє Євразію від Північної Америки. Крайня північна точка, мис Челюскін, знаходиться на півострові Таймир далеко за Північним полярним колом. На півдні материка на півострові Малакка розташовано мис Піай. Це крайня південна точка Євразії. Вона дещо не досягає екватора.

Географічне положення Євразії

Євразія — єдиний материк, який омивають води всіх чотирьох океанів: на півночі — Північний Льодовитий, на півдні — Індійський, на заході — Атлантичний, на сході — Тихий.

На південному сході моря та Зондські остови відокремлюють Євразію від Австралії. На північному сході Берингова протока розділяє Євразію та Північну Америку, на південному заході Гібралтарська протока, Середземне та Червоне моря відділяють материк від Африки. Суецьким каналом (раніше — перешийком) Євразія з’єднується з Африкою. Дарданелли, Босфор з’єднують Чорне море із Середземним, протока Ла-Манш Велику Британію з материком.

Безперервність масиву суходолу, тектонічна консолідованість материка, єдність багатьох кліматичних процесів, спільність розвитку органічного світу, необхідність урахування значення територіальної цілісності для оцінювання соціально-історичних явищ мали потребу в назві, що об’єднує Європу й Азію в єдиний материк. Тому 1883 р. австрійський геолог Едуард Зюсс у геологію та географію увів поняття «Євразія».

Береги Євразії дуже розчленовані затоками (Біскайська, Бенгальська, Перська) та морями (Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, Південно-Китайське, Аравійське) й утворюють чималу кількість півостровів (Балканський, Апенінський, Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський). Загальна довжина берегової лінії материка — близько 100 тис. км. Розміри Євразії вражаючі. Із заходу на схід материк простягнувся більш як на 18, а з півночі на південь — на 8 тис. км.

Поділ Євразії на дві частини світу. Євразія — найбільший материк Землі, на який припадає більше третини всього суходолу. Площа материка — понад 53 млн км 2 . Зазвичай у межах Такої гігантської території природа більш різноманітна і тут зосереджено найбільшу частину населення планети. За особливостями природи та господарювання Євразію можна порівняти лише з Північною Америкою.

Нам уже відомо, що Євразія складається з двох частин світу — Європи й Азії. Природної межі у вигляді океанів, морів, проток чи каналів між ними майже не існує. Немає тут і рукотворного кордону. Тому межі між цими частинами світу визначені нечітко. Найчастіше її проводять від Північного Льодовитого океану вздовж східного схилу Уральських гір на південь (майже уздовж меридіану 60°), далі річкою Емба, що південніше річки Урал. Потім Східним узбережжям Каспійського моря та Кумо-Маницькою западиною від Каспійського до Азовського моря. Потім через Азовське море, Керченську протоку, Чорне море, протоку Босфор, Мармурове море та протоку Дарданелли і далі в Егейське море.

За розмірами Азія (43,4 млн км 2 ) значно більша за Європу (10,18 млн км 2 ).

Дослідження й освоєння материка. Ми вже знаємо, що на більшості материків до того, як туди припливли чи прийшли європейці, уже жили люди. Вони пізнавали та досліджували свою землю — територію, на якій мешкали самі та прилеглі до неї акваторії морів та океанів. З точки зору європейців, саме вони є дослідниками Азії. З точки зору мешканців Азії, вони також вивчали та освоювали землі материка. Тож спробуємо в хронологічній послідовності охарактеризувати процес пізнання Азії.

Природно, що Європу досліджували вчені з найдавніших часів. В античні часи найбільший внесок у цю справу зробив грецький географ і мандрівник Страбон (63 р. до н. е. — 19 р. н. е.) — автор першої загальної географії у 17 книгах.

Неабиякий внесок у справу дослідження Євразії зробили арабські вчені та мандрівники. Серед них можна назвати Ібн Баттуту. На початку XIV ст. Баттута за 30 років пройшов і проплив понад 75 тис. миль. Він побував у Туреччині, на Балканському півострові, півдні України, у Центральній Азії, Індії, Індонезії та Китаї.

Найменше досліджену в середні віки північну частину Європи вивчав у XVI ст. голландський мореплавець Віллєм Баренц, який відкрив групу островів (архіпелаг) Шпіцберген, острови Ведмежий і Нова Земля. На його честь названо одне з морів басейну Північного Льодовитого океану.

Східне, південно-східне та південне узбережжя Азії на початку XV ст. дослідила китайська флотилія, очолювана Ченг Хо.

Значні території Центральної Азії та Далекого Сходу досліджував російський мандрівник, дослідник, почесний член Російського географічного товариства М. М. Пржевальський. Зазначимо, що рід Пржевальських походить з України. М. М. Пржевальський пройшов понад 30 тисяч км Монголією, Китаєм, Далеким Сходом Росії. Гори та пустелі Центральної Азії, Тибет і північний захід Китаю вивчав наприкінці XIX — на початку XX ст. шведський дослідник С. Гедін. Він описав знаменитий Шовковий Шлях і витоки багатьох великих річок Євразії.

Північно-східне узбережжя материка у середині XVIII ст. успішно досліджував датчанин за походженням, мореплавець, офіцер російського флоту Вітус Беринг. Він позначив на карті узбережжя півострова Камчатка. Його ім’ям названо море, протока й острови на сході Євразії.

У землеробському освоєнні цілинних земель Євразії неабиякий внесок наприкінці XIX — на початку та всередині XX ст. зробили українці. У XVIII ст. українці почали заселяти необроблені землі Північного Кавказу. Потім українські воли та плуг пройшли шлях від України через Поволжя, Урал, Західний Сибір аж на Далекий Схід. І нині скрізь, де знаходяться в Євразії чорноземи та чорноземні ґрунти, живуть і обробляють землю нащадки українців — представників однієї з найдавніших хліборобських націй світу.

§ 43. Географічне положення. Дослідження та освоєння материка

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Євразія — це материк, на якому ми живемо. Вона є найбільшим континентом нашої планети. Її площа становить майже третину площі суходолу Землі. Євразія — єдиний материк, що омивається усіма океанами. Значна протяжність з півночі на південь (8500 км) зумовила розташування її в усіх географічних поясах Північної півкулі. Ще більшою є протяжність із заходу на схід — 16 000 км. Цим пояснюється надзвичайна різноманітність природних умов. Крайні точки Євразії: північна — мис Челюскін, південна — мис Піай, західна — мис Рока, східна — мис Дежньова.

Ви вже знаєте, що в Євразії розрізняють дві частини світу — Європу та Азію. Уявлення про них як різні частини світу склалося в давнину, значно раніше, ніж люди дізналися про справжні розміри всього материка. Тому такий поділ є не географічним, а лише історичним. Межу між Європою та Азією проводять умовно по таких об’єктах: східне підніжжя Уральських гір — річка Емба (Жем) — північне узбережжя Каспійського моря — Кумо-Маницька западина — Азовське і Чорне моря — протоки Босфор і Дарданелли. Азіатська частина материка значно більша за площею, ніж європейська, яка видається лише великим півостровом Азії. Внутрішні райони Азії надто віддалені від морів, як ніде на земній кулі (більш як на 1500 км). Натомість у Європі відстані до морського узбережжя не перевищують 600 км.

Подорож у слово

Назва Європа походить від фінікійського слова ереб — захід, Азія — від ассирійського слова асу — схід.

Рекорди світу

Найвужчою протокою у світі є Босфор — ширина у найвужчому місці лише 700 м (довжина 30 км). Через Босфор збудовані мости, які сполучають Європу з Азією.

Близьким сусідом Євразії є Африка. Їх розділяють лише вузькі смуги води — Гібралтарська протока, Суецький канал і Червоне море. Від Північної Америки Євразію відокремлює вузька Берингова протока, а від інших материків її відділяють значні простори океанів (мал. 207).

РОБОТА 3 КАРТОЮ

• 1. Усі крайні точки Євразії лежать на півостровах. Назвіть ці півострови.
• 2. Які водні об’єкти відокремлюють Євразію від Африки і Північної Америки?
• 3. Назвіть внутрішні моря, що глибоко вдаються в суходіл?
• 4. Які великі острови лежать біля берегів материка?
• 5. Назвіть великі півострови Азії.
• 6. Назвіть великі об’єкти берегової лінії на півдні Євразії.

Мал. 207. Фізична карта Євразії

БЕРЕГОВА ЛІНІЯ. Береги Євразії сильно розчленовані. На заході моря Атлантичного океану глибоко вдаються в суходіл. Серед них внутрішні: Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське. Північне море є окраїнним. Моря виокремлюють Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Балканський півострови. Глибоко врізається в материк велика затока — Біскайська. Поблизу узбережжя лежать острови Ірландія, Велика Британія (відокремлений від материка протокою Ла-Манш).

Окраїнні моря Північного Льодовитого океану, такі як Баренцове та Східносибірське, неглибоко вдаються в суходіл. Найбільші півострови на півночі Євразії — Таймир і Чукотський. На деякій відстані від узбережжя розкидані численні острови й архіпелаги (Нова Земля та ін.). Сильно розчленовані береги Євразії і на сході. Окраїнні моря Берингове, Японське, Жовте, Південнокитайське відокремлені від Тихого океану півостровами (Камчатка, Корея) і ланцюгами островів (Сахалін, Японські). Біля південно-східних берегів материка лежать Філіппінські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява) острови.

Рекорди світу

Загальна протяжність берегової лінії Євразії — близько 100 тис. км, з них на Європу припадає 38 %. Європа є найбільш розчленованою частиною світу — острови і півострови займають третину її площі.

На півдні Євразії своїми розмірами виділяються півострови Аравійський, Індостан, Індокитай, Малакка, на південному заході — Мала Азія. Глибоко вдаються в материк великі затоки (Бенгальська, Перська) та окраїнне Аравійське море.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСВОЄННЯ МАТЕРИКА. Географічні відомості про середземноморське узбережжя Європи узагальнили й донесли до наших днів стародавні греки. Відомий вам історик Геродот, який жив у V ст. до н. е., у своїх працях описав усі відомі в ті часи землі. Давні греки зробили багато відкриттів на півдні Європи, плавали по Чорному морю, у тому числі й до берегів України, на теренах якої на той час була держава Скіфія.

Семен Дежньов (бл. 1605-1673)

Вітус Беринг (1681-1741)

Петро Семенов-Тян-Шанський (1827-1914)

Через суворі природні умови північні райони Азії — Сибір, Далекий Схід, Камчатка — тривалий час залишалися недослідженими. З XVI ст. величезні простори від Уральських гір до Тихого океану пройшли росіяни-землепрохідці. Їх походи й відкриття були пов’язані з пошуками місць, багатих на хутрового звіра, а пізніше — з пошуками корисних копалин.

Семену Дежньову вдалося досягти найвіддаленішого краю сибірської землі — східного мису Азії, названого пізніше його ім’ям. Він з’ясував, що Азія й Північна Америка розділені протокою. У XVIII ст. для дослідження берегів Північного Льодовитого і Тихого океанів було споряджено Велику Північну експедицію. Під керівництвом Вітуса Беринга в ній узяли участь сотні дослідників. До XIX ст. росіяни обстежили величезні території Північної і Північно-Східної Азії.

Перші відомості про Центральну й Південну Азію європейці, як ви пам’ятаєте, отримали у XIII ст. завдяки мандрівкам італійського купця Марко Поло, а згодом від арабського мандрівника із Марокко Ібн Баттути. Усебічно ж вивчати важкодоступну, з високими горами і безводними пустелями Центральну Азію почали тільки в XIX ст. Навіть далеку Австралію в ті часи знали краще. Російський мандрівник і географ Петро Семенов-Тян-Шанський здійснив дві подорожі величезною гірською системою Азії Тянь-Шань. Він склав схему її рельєфу і вертикальної поясності, відкрив гірські льодовики, дослідив високогірне озеро Іссик-Куль. Як визнання наукових заслуг учений здобув право називатися Тян-Шанським.

Микола Пржевальський (1839-1888)

Географ Микола Пржевальський здійснив кілька експедицій у 1867—1885 рр. у Центральну Азію, де дослідив величезну територію. Він першим описав і наніс на карту гірські хребти, нагір’я Тибет, пустелі, озера, витоки великих азіатських річок Хуанхе і Янцзи. Під час подорожей учений проводив метеорологічні спостереження, зібрав багаті гербарії рослин і колекції гірських порід. Він описав нові види тварин, зокрема: дикого азіатського верблюда, дикого коня, відомого як кінь Пржевальського. Усе побачене учений описав у своїх працях, де особливо докладно змалював місцеве населення та його побут.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ

• Євразія — найбільший материк Землі, який омивається усіма океанами.
• Материк має велику протяжність із півночі на південь та із заходу на схід.
• Берегова лінія Євразії сильно розчленована.
• Географічні відомості про Європу були узагальнені й донесені до наших днів стародавніми греками.
• Усебічно північні та східні райони Азії з XVI ст. досліджували Семен Дежньов, Вітус Беринг; важкодоступну центральну Азію в XIX ст. — Петро Семенов-Тян-Шанський, Микола Пржевальський.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

• 1. Зіставте розташування Євразії та Північної Америки. Що є спільного й відмінного в їх географічному положенні?
• 2. Які материки є найближчими сусідами Євразії? Від яких материків вона значно віддалена?
• 3. Де проходить межа між Європою і Азією?
• 4. Чому великі простори Азії тривалий час залишалися недослідженими?
• 5. Які дослідження і де проводив Петро Семенов-Тян-Шанський?
• 6. Який внесок у дослідження Азії зробив Микола Пржевальський?
• 7*. Знайдіть на карті об’єкти, названі на честь дослідників Євразії.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 10

(Початок. Продовження див. на с. 193)

Тема: Позначення на контурній карті географічних об’єктів Євразії

• 1. На контурній карті позначте крайні точки Євразії та підпишіть їхні назви.
• 2. Підпишіть назви морів, заток, проток, півостровів, островів, що зазначені в параграфі.