Гладиолусы

Гладиолусы — одни из самых любимых цветов у дачников. Крупные соцветия со множеством ярких причудливых цветков мало кого оставляют равнодушными. А неприхотливость позволяет выращивать их даже новичкам

Название «гладиолус» происходит от латинского «gladius», что в переводе означает «меч». От этого же слова произошло и «гладиатор». И даже русское ботаническое название этого растения – шпажник – всего лишь калька с латинского.

Почему в древности его назвали именно так – доподлинно неизвестно. Одни ученые предполагают, что это благодаря листьям, которые действительно по форме напоминают меч. С другой стороны, такие же листья встречаются у многих представителей семейства Ирисовых, к которому относится и гладиолус. У тех же ирисов они тоже похожи на мечи. Поэтому появилась вторая версия – меч автору названия напомнило соцветие-колос.

Фото и описание гладиолусов

Род Гладиолус (шпажник) относятся к семейству Ирисовые и насчитывает 280 видов (1). В дикорастущем виде они встречаются в тропиках и субтропиках Африки, на Мадагаскаре, вдоль побережья Средиземного моря, в центральной Европе, Азии, Западной Сибири, на Кавказе и даже в средней полосе России. Но все современные сорта объединены в один вид – гладиолус гибридный. К слову, в настоящий момент в мире существует более 5 000 сортов гладиолусов.

Первое упоминание встречается в I веке н. э. в трудах древнеримского писателя Плиния Старшего. Автор рассказывал о магических свойствах этого растения: дескать, оно уберегает воинов от смерти и помогает одерживать победу. Но речь тогда шла не о цветках, которые ценятся в настоящее время, а о… клубнелуковице – ее в качестве амулета предписывалось носить на шее.

В средневековье клубнелуковицы тоже были популярны – из них делали муку и добавляли в хлеб.

В XVII — XVIII веках гладиолус превратился в лекарственное средство – его использовали от зубной боли и как мочегонное для кормящих матерей.

И только в 1807 году англичанин Уильям Герберт получил первые гибриды, которые напоминают современные сорта – ему удалось скрестить несколько южноафриканских видов гладиолусов. И только после этого они стали цветами и начали свое шествие по садам.

Посадка гладиолусов

Гладиолусы неприхотливы, но при условии, что посадили их правильно.

Место. Эти растения любят обилие света, поэтому участок нужно выбирать солнечный (2).

– Если они будут в тени, даже короткий промежуток времени, зацветут позже на 15 – 20 дней, – говорит агроном-селекционер Светлана Михайлова. – А если тень будет весь день, могут и вовсе не зацвести.

Почвы гладиолусы предпочитают рыхлые и плодородные, влажные, но без застоя воды (3).

Глубина посадки. Клубнелуковицы гладиолусов часто советуют высаживать по тем же правилам, что и луковичные цветы, то есть глубина посадки должна равняться 3 диаметрам луковицы. Однако если луковицы мелкие, возникает проблема – при неглубокой заделке, когда появляется мощный цветонос, растения начинают падать. Да, их можно подвязать, но палки в цветнике – не самое лучшее украшение.

Опытные цветоводы советуют высаживать клубнелуковицы гладиолусов на глубину 10 – 12 см (2), а очень крупные – на 15 см. При такой посадке цветонос всегда ровный и растение на заваливается на бок.

– Перед посадкой на дно ямы надо насыпать 5 см песка, на него установить клубнелуковицу и полностью засыпать ее песком. А уже потом – землей, – советует агроном Светлана Михайлова. – Песок предохранит луковицы от замокания в дождливое лето и от болезней.

Уход за гладиолусами

Гладиолусы, как мы уже говорили, растения неприхотливые, но для пышного цветения небольшой уход им все-таки нужно обеспечить.

Полив. Поливать гладиолусы надо нечасто – достаточно 1 раза в 2 недели примерно по 1 л на растение.

Подкормки. За сезон гладиолусы достаточно подкормить 3 раза:

• в фазе 3-го листа – по 2 ст. ложки аммиачной селитры и суперфосфата на 10 л воды, норма расхода, норма расхода – 1 ведро на 1 кв. м;
• в фазе 6-го листа – по 1 ст. ложке аммиачной селитры, двойного суперфосфата и сульфата калия на 10 л воды, норма расхода – 1 ведро на 1 кв. м;
• в фазе бутонов: 2 ст. ложки двойного суперфосфата и 1 ст. ложка сульфата калия на 10 л воды, норма расхода – 1 ведро на 1 кв. м.

Популярные вопросы и ответы

На вопросы о выращивании гладиолусов нам ответила агроном-селекционер Светлана Михайлова.

Когда сажать гладиолусы в открытый грунт?

В средней полосе луковицы гладиолусов можно высаживать 10 – 15 мая. Но лучше, конечно, ориентироваться не на конкретные даты, а на температуру почвы – она должна прогреться до 10 °С.

Надо ли очищать клубнелуковицы гладиолусов перед посадкой?

Да, лучше это сделать – так вы сможете отбраковать больные клубнелуковицы, ведь под сухими чешуйками не видно пятен и признаков гнили. К тому же росткам не придется преодолевать дополнительную защиту, они взойдут быстрее.

Надо ли очищать клубнелуковицы гладиолусов перед закладкой на хранение?

Не надо. В этом их смысл – защитить клубнелуковицу в период покоя. Они предохраняют ее от высыхания, влаги и болезней. К тому же при очистке клубнелуковиц велика вероятность их повредить. А любая ранка – это открытые ворота для инфекции.

1. Gladiolus / The Plant List, http://www.theplantlist.org/1.1/browse/A/Iridaceae/Gladiolus/
2. Группа авторов под ред. Миловидовой И.Б. Цветы вокруг нас, 2-е изд., доп. // Саратов, Приволжское книжное издательство, 1986 – 160 с.
3. Кудрявец Д.Б., Петренко Н.А. Как вырастить цветы. Книга для учащихся // М.: Просвещение, 1993 – 176 с.

Як продовжити кольори гладіолусів

Гладіолуси можна сміливо віднести до тієї рідкісної категорії декоративних культур, які користуються популярністю в багатьох країнах світу. Мабуть, єдиним серйозним недоліком цієї квітки можна назвати не надто довгий період цвітіння.

Мало хто може встояти перед притягальною красою величних і витончених гладіолусів. Втім, світова слава і інтерес з боку селекціонерів з різних куточків світу прийшли до цих кольорів далеко не відразу.

Зростаючі в природній природі гладіолуси становили інтерес, швидше, гастрономічний, ніж естетичний. В античності і в середні століття клубнелуковиці цих рослин використовувалися для приготування борошна, яке додавали в хліб. І лише в XVII столітті, коли на територію Старого світу потрапили південноафриканські види гладіолусів, фахівці зуміли розгледіти селекційний потенціал цієї рослини. Відтоді селекціонерам вдалося вивести близько 15 000 сортів садових гладіолусів.

Високорослі, карликові, гофровані, махрові – ці та багато інших різновидів гладіолусів вже зараз можна без особливих проблем вирощувати в кліматі середньої смуги, завдяки зусиллям вітчизняних селекціонерів, яким вдалося отримати велику кількість районованих сортів.

Гладіолус вважається досить нетребувальною і невибагливою культурою, однак, щоб ваші рослини радували вас своїми квітками якомога довше, для початку слід уважно вивчити теорію. Розгляньмо кілька простих порад, які допоможуть продовжити цвітіння гладіолусів.

Вибирайте якісний садивний матеріал

Якщо ви не хочете потрапити впросак і не залишитися в кінцевому підсумку у розбитого корита, ретельно відбирайте цибулини. Посадковий матеріал повинен бути здоровим і не мати ознак ушкоджень шкідниками. Обов’язково перевіряйте цибулини «» на міцність «»: якщо при натисканні пальцем клубнелуковиця прогнулася, значить використовувати її для посадки категорично не можна.

Купуйте посадковий матеріал тільки у перевірених продавців і виробників, а також уважно вивчайте інструкції на упаковці. Якщо ви живете в не надто сприятливому для висаджування цибулин регіоні, не женіться за дивинами, фотографії яких так і манять висадити парочку закордонних «» принців «» у вашому квітнику. Краще простий, але перевірений досвідом сорт, який буде радувати своїм цвітінням кілька років, ніж гладіолус, який якщо і зацвіте, то зробить це один-два рази, а потім все одно безславно загине.

Обов’язково відсортуйте цибулини за розміром, відбраковуючи екземпляри з великим донцем. Діаметр дінця більше 2,5-3 см свідчить про те, що посадковий матеріал вже «» не молодий «», а значить, що, крім багатого життєвого досвіду, він зумів накопичити об’ємний «» букет «» хвороб. Чекати рясного цвітіння від такого екземпляра однозначно не варто.

Регулярно поливайте рослини

Коренева система гладіолусів розвинена недостатньо сильно для того, щоб забезпечувати вологою м’ясисті стеблі і великі суцвіття рослини. Через це гладіолуси потребують регулярного зволоження ґрунту. Найкраще поливати рослини не безпосередньо біля втечі, а на деякому видаленні. Ідеальний варіант – прокласти неподалік від посадкового ряду нешироку канавку глибиною 3-5 см.

Своєчасний полив і наступні за ним розпушування і занурення служать хорошою профілактикою появи бур’янів.

Заощадити час на поливах і розпушуванні гладіолусів допоможе мульчування, яке найкраще проводити відразу після того, як паростки гладіолусів підростуть до 10 см.

Своєчасно підгодовуйте гладіолуси

З тих же причин, з яких ці цибулинні не можуть самостійно справлятися з посухою, вони залежні і від регулярних підживлень. Складаючи план підживлень гладіолусів, слід орієнтуватися не на календар, а на стадії розвитку рослин.

Перша підживлення гладіолусів стимулює активне зростання втечі з клубнепочки, а також сприяє наростанню зеленої маси і закладанню кольороносів. Коли рослина знаходиться на стадії другого-третього листа (біля сортів раннього і середнього терміну цвітіння) або ж на стадії четвертого аркуша (біля сортів пізнього терміну цвітіння), їх підгодовують мінеральними сумішами з пониженим вмістом калію (25-30 г сірчовини, 15-20 г сірчанокислого калію і 30-40 г суперфосфату

Друге підживлення гладіолусів проводять, коли рослина вступає у фазу п’яти-шести листя. Цього разу в ґрунт вносять суміш суперфосфату (20 г), сечовини (10 г) і сірчанокислого калію (10 г).

Третю підживлення гладіолусів рекомендують проводити в період бутонізації або при початку висунення кольорононосу сумішшю, що складається з 30-40 г суперфосфату і 15-20 г сірчанокислого калію.

До середини серпня заходи з підживлення гладіолусів зазвичай завершують.

Підв “язуйте гладіолуси

Переважна більшість гладіолусів потребує додаткової опори. Особливо це стосується високорослих сортів, стеблі яких, незважаючи на їх товщину, просто-напросто не в змозі витримувати вагу великих воронковидних суцвітей і довгого листя.

Навіть якщо гладіолуси, які нахилилися до землі, не обламаються, в місці напруги стебля може виникнути непомітна неозброєному оку мікротрещина, яка послабить рослину, тим самим скоротивши тривалість її цвітіння. Для вирощування гладіолусів зазвичай використовують натягнуту рядами між опорами бечівку або шпагат. В поодиноких посадках використовують і «» індивідуальні «» опори для підв’язування.

Правильно обрізайте гладіолуси

Від того, наскільки правильно ви проведете процедуру зрізання суцвітей, залежить не тільки довговічність букета, що стоїть у вазі, але і здоров’я клубнепочок. Найкраще зрізати гладіолуси, на яких розпустилося не більше 2-3 квіток. Якщо ви хочете, щоб квітка простояла у вазі довше, дочекайтеся, поки розкриється хоча б одна нижня квітка. Коли вам потрібно зібрати квіти для тривалого транспортування, орієнтуйтеся на те, що зрізати квіти можна вже тоді, коли підготуються до розкриття і придбають характерне сортове забарвлення два нижніх бутони.

Зрізайте кольороноси гострим ножем під кутом якомога нижче до аркуша, але при цьому намагайтеся на зачіпати його. Щоб рослини змогли нормально рости і розвиватися в наступному сезоні, залишайте гладіолусам хоча б чотири повноцінних листки, а краще – шість або сім.

Висаджуйте на одній ділянці сорту з різним терміном дозрівання

Якщо ви хочете, щоб гладіолуси продовжили радувати вас на клумбах протягом довго часу, ви можете надійти одним з таких образів:

Висадити на одній і тій же ділянці сорту гладіолусів з різними термінами дозрівання. Рослини будуть розквітати хвилями: спочатку свою красу покажуть раннювітучі, потім прийде черга екземплярів із середнім терміном цвітіння, наступними порадують око яскраві квітки пізніх сортів.

Висадити цибулини з інтервалом у два тижні. Таким чином ви можете домогтися того, що улюблені сорти будуть залишатися з вами протягом довгого періоду, а не якогось конкретного обмеженого відрізка часу.

Висадити на клумбу цибулини сортів з бутонами різної величини, щоб рослини з дрібнішими бутонами зацвіли раніше, а з більш великими – трохи пізніше.

Тривалість цвітіння гладіолусів залежить не тільки від сортової приналежності, а й від того, наскільки ретельно дотримуються рекомендації з вирощування культури. Доглядайте за своїми рослинами, і вони обов’язково віддячать вам рясним цвітінням.