Аборт

Або́рт (лат. abortus, abortіo — передчасні пологи, викидень) — припинення вагітності та (одночасно з цим або пізніше) вигнання з матки плідного яйця або його частини в перші 7 акушерських місяців, або 28 тижнів. За визначенням ВООЗ, аборт — це самовільне вигнання або екстракція ембріона (плода) масою до 500 г, що відповідає терміну гестаціп менше 22 тижнів. Слід відрізняти аборт від інших способів завершення вагітності: пологи після четвертого місяця великим плодом (у межах 28 тижнів) — несвоєчасні пологи незрілим плодом (partus іmmaturus); у разі виживання плода до моменту виписки матері — передчасні пологи. За МКХ-10 (загальноприйнята класифікація для кодування медичних захворювань) розрізняють: О03 — самовільний аборт; О02 — нездійснений викидень; О20 — загрожувальний аборт. Аборт має різні форми. Залежно від терміну вагітності та наявності втручання: аборт ранній (переривання вагітності в перші 16 тижнів) та аборт пізній [переривання вагітності в 16–28 тижнів (пологи незрілим плодом)]. Залежно від способу переривання вагітності: аборт самовільний (виникає без задуму та втручання самої вагітної та/або інших осіб); аборт штучний законний (виконаний лікарем у медичному закладі за наявності медичних показань); аборт штучний кримінальний (проведений поза лікувально-профілактичним закладом лікарем або особою, яка не має медичної освіти). Залежно від перебігу: аборт шийковий (abortus cervіcalіs), коли плідне яйце повністю відшаровується та опускається під впливом перейм у шийковий канал. Аборт нездійснений, або затриманий викидень (mіssed abortіon), якщо, незважаючи на загибель плідного яйця, перейми не виникають, плідне яйце не відшаровується повністю й не виганяється з матки. Кожна з форм аборту може мати неускладнений та ускладнений (сепсисом) перебіг. Ускладненим, за офіційною номенклатурою, називають септичний аборт. У медичній практиці абортом також вважають ускладненим, якщо він перебігає з такими патологічними станами, як гостре малокрів’я та інфекція. Загроза самовільного аборту виникає в 7–20 % клінічно діагностованих вагітностей, причому 80 % випадків припадають на термін вагітності до 12 тижнів. Причинами цього є загальні захворювання; важкі захворювання важливих органів і систем; порушення функції ендокринної системи; генетичні вади; важкі форми токсикозу вагітності та ін. Розвиток аборту має такі стадії: 1) Аборт загрожувальний (abortus іmmіnens) — початкова стадія. Загибелі плідного яйця передують скорочення матки. Під впливом перейм воно відокремлюється від свого місця розташування в базальній частині оболонки (decіdua basalіs), де значно розвинена судинна система. Виникають два основні симптоми: незначні кров’янисті виділення з матки та переймоподібні болі в нижній частині живота й у ділянці хребта. Ці явища можуть припинитися самовільно або завдяки лікуванню, й надалі вагітність може перебігати нормально. 2) Аборт, що розпочався (abortus іncіpіens). Зазначені симптоми (кровотеча й болі) стають більш вираженими й постійними. Подальша доля вагітності залежить від того, чи живе плідне яйце і як далеко зайшов процес відшарування плаценти. Якщо зв’язок плідного яйця з маткою порушений на незначній поверхні, вагітність у подальшому може розвиватися нормально. Однак якщо плідне яйце загинуло або якщо живе плідне яйце відшарувалося від матки більш як на третину поверхні прикріплення, процес посилюється й переходить у третю стадію. 3) Аборт в ходу (abortus progredіens). Характеризується виштовхуванням плідного яйця з порожнини матки через розкритий канал шийки матки. При цьому плідне яйце нижнім полюсом виступає в піхву. 4) Аборт неповний (abortus іncompletus), або часткове вигнання з матки плідного яйця. Перебіг із болісними переймами та значною кровотечею. Рештки плідного яйця, які ще не втратили зв’язок із маткою, можуть відокремлюватися і видалятися з матки під час її наступних скорочень. Таке повне випорожнення матки може статися й безпосередньо після «аборту в ходу», якщо на той момент плідне яйце вже цілком відшарувалося від місця свого розташування. 5) Аборт повний (abortus completes) — завершальна стадія. Цілковите видалення з матки плідного яйця. Здебільшого після завершеного викидня в порожнині матки залишаються рештки оболонки та ворсинок, що можуть спричинити низку ускладнень, тому будь-який викидень треба розглядати як неповний і лікувати. Нездійснений викидень (mіssed abortіon) можна розпізнати, якщо повторними дослідженнями не виявлено припинення росту матки та подальше її зменшення. Інші діагностичні ознаки: поява в молочних залозах молока (замість молозива), незначні кров’янисті виділення з матки, зміна біологічної реакції та ін. Поширеною формою аборту є штучний аборт (abortus artіfіcalіs) — навмисне переривання вагітності в терміні до 28 тижнів, спричинене будь-якою дією безпосередньо на плідне яйце, місце його розташування або організм вагітної в цілому. Штучним медичним (законним) абортом вважають такий, який здійснює лікар за бажанням вагітної в лікувальному закладі за наявності медичних показань або без них, але обов’язково відповідно до законодавства країни з належним оформленням медичної документації. Причиною переривання вагітності у термін до 12 тижнів, за направленням жіночої консультації, може бути власне бажання жінки. Залежно від терміну вагітності, існує кілька способів її переривання: Вакуум-екскохлеація, або «міні-аборт» — здійснюють у разі затримання менструації терміном до 20 днів як у стаціонарі, так і в умовах жіночої консультації, під місцевою анестезією. Триває 1,5–2 хв, дає в 5–6 разів менше ускладнень, ніж звичайний штучний аборт. При цьому в 1 % випадків можливе продовження розвитку вагітності, через те що її не вдалося перервати або вона виявилася позаматковою. Медикаментозний аборт — переривання вагітності у 98,6 % жінок. Перевагою є невтручання у внутрішні органи жінки, що зменшує ризик інфекційних ускладнень. Проблему становить побічна дія потужної штучної гормональної перебудови організму, наявність протипоказань і побічних реакцій щодо вживання медикаментозних абортивних засобів. Можливе також неповне відторгнення плідного яйця, що потребує обов’язкового хірургічного втручання (5 % випадків). Класичний аборт — здійснюється під загальною анестезією. Спочатку розширюють шийку матки, потім кюреткою вилущують ендометрій разом із плідним яйцем, після чого очищують порожнину матки за допомогою вакуум-екстрактора.

Література

1. Агеева М. И. Аборт в I триместре беременности. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2010. 224 с.
2. Акушерство: национальное руководство. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2013. 1216 с.
3. Бучківська В. Л. Незаконне проведення аборту: кримінально-правова кваліфікація та судова практика // Медичне право. 2014. № 2. С. 18–27.
4. Акушерство и гинекология. 4-е изд., перераб. и доп. / Под ред. В. Н. Серова, Г. Т. Сухих. Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2015. 1024 с.
5. Кривопустов О. С. Звичний аборт: дискусійні питання етіології та патогенезу // Запорожский медицинский журнал. 2016. № 1. С. 85–90.

Який максимальний термін медикаментозного аборту

Про затвердження Стандарту медичної допомоги “Медичний аборт (I триместр вагітності)” Відповідно до статті 14 – 1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, абзацу п’ятнадцятого підпункту 10 пункту 4, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), пунктів 2.4 розділу II та 3.4 розділу III Методики розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 вересня 2012 року № 751, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2001/22313, НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Стандарт медичної допомоги “Медичний аборт (I триместр вагітності)”, що додається. 2. Визнати такими, що втратили чинність: 1) Клінічний протокол з акушерської та гінекологічної допомоги “Медичний аборт”, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2005 року № 782 “Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги”; 2) наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31 грудня 2010 року № 1177 “Про затвердження клінічного протоколу “Комплексна допомога під час небажаної вагітності”. 3. Департаменту медичних послуг (Тетяні Орабіні) забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Міністерства охорони здоров’я України. 4. Державному підприємству “Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України” (Михайлу Бабенку) забезпечити внесення Стандарту медичної допомоги “Медичний аборт (I триместр вагітності)”, затвердженого пунктом 1 цього наказу, до Реєстру медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Сергія Дуброва.