Антикрига для авто: як розморозити лобове скло

Одна з проблем, що ускладнює життя автомобіліста взимку – лід на лобовому склі. Його прибирання потребує часу, який ми сподіваємося заощаджувати щоранку, обираючи в якості транспорту власний автомобіль. Як прискорити розморожування скла?

Саме обмерзлі вікна бувають причиною того, що власник покидає машину на парковці і поспішає на автобусну зупинку – видаляти кригу буде довше. Але ж є певні прийоми, які прискорюють очищення скла.

Товстий шар льоду краще не руйнувати, а відділяти від скла фрагментами. Але для цього потрібно, щоб скло добре прогрілося. Як варіант – рідина-антилід

Перш за все, треба знати, що автовиробники передбачили ймовірність обледеніння, і штатний спосіб розморожування є в кожному автомобілі – це інтенсивний обдув лобового скла теплим повітрям від опалювача. Але для цього мотор має бути прогрітим до робочої температури, та й при теплому двигуні часу на відтаювання потрібно чимало.

Максимально ефективний засіб для відтаювання лобового скла – вбудований у нього електропідігрів. Він починає плавити лід вже через дві-три хвилини. Чекати поки весь шар льоду розплавиться повністю, не треба – майже відразу скоринка льоду відклеюється від скла, і її достатньо просто піддіти шкребком або зсунути зі скла. Але опція електропідігріву є далеко не на всіх автомобілях.

Вбудований у лобове скло електропідігрів – найефективніший засіб розморозити скло. Але ця опція доступна не в кожної моделі

Більшість водіїв сміливо починають дряпати кригу шкребками, але у чистому вигляді цей метод не назвеш найкращим: це довго, для багатьох фізично нелегко, а також – може пошкодити скло. Мікроподряпини, які пластиковий шкребок залишає на склі, особливо заважають огляду вночі, коли утворюють гала навколо кожного джерела світла за вікном. Тому покладатися лише на шкребок не можна.

Антилід

Загальнодоступний засіб-антилід – рідкий розморожувач з розпилювачем. При цьому дуже важливо знати, як його правильно використовувати. Але спочатку радимо розібратися з типами обмерзання скла автомобіля. Отже, ви підходите до машини і бачите, що лобове скло, м’яко кажучи, непрозоре.

Для водіїв, чия машина взимку “живе” на вулиці, рідина-антилід має бути частиною обов’язкової комплектації

• Іній. За деяких погодних умов машина разом з вікнами може вкриватися тонким шаром паморозі. Вона швидко розтане, якщо трохи прогріти салон штатним опалювачем. Прискорити діло може рідкий антилід – через розпилювач його треба нанести на скло.
• Сніг пухкий. Свіжий сніг може просто лежати на склі – його треба відразу, ще з холодного скла, змісти щіткою.
• Сніг з льодом. Коли сніг падає на тепле скло, він перетворюється на лід, тож після змітання снігу може відкритися шар льоду. Боротися з ним треба там само, як і з тотальним зледенінням.
• Ожеледь. Дощ або туман за мінусової температури вкривають машину суцільним шаром льоду. Позбуватися його шляхом прогріву скла опалювачем, пасивно чекаючи осторонь, дуже довго. Для прискорення можна застосувати той самий антилід.

Паморозь зі скла можна легко прибрати рідиною-антильодом з розпилювачем

Антилід: як розморозити скло

Щоб швидше прибрати лід зі скла автомобіля, треба паралельно з роботою опалювача застосувати рідину- розморожувач. Але просто лити її на товстий шар льоду особливого сенсу немає.

Перший спосіб – зрошувати рідиною лід знизу скла, там, де опалювач в першу чергу плавить лід. Так, поступово просуваючись вгору разом з розширенням чистої зони, можна прискорити розморожування лобового скла.

Другий спосіб більш ефективний при товстому шарові криги. Вгорі лобового скла треба продерти горизонтальну щілину до самого скла, і в неї “заливати” препарат-розморожувач. Підтікаючи під шар криги, антилід “відклеює” його від скла – і водієві залишається лише зсунути його вбік та прибрати геть.

Видаляти лід шкребком дуже не бажано, адже на склі залишається на перший погляд непомітна сітка мікроподряпин

Крім того, рідину-антилід можна використовувати для розморожування двірників і для профілактики їхнього обмерзання. Але це тема окремої розмови, до якої ми незабаром повернемося.

Рекомендація Авто24

У відчайдушних спробах очистити вікна не нашкодьте автомобілю: буває, що в запалі боротьби за видимість водії дряпають лобове скло чим завгодно і залишають на ньому подряпини. Які згодом, особливо у темну пору доби, даватимуться взнаки, затуляючи огляд широкими світлими колами навколо кожного джерела світла попереду. Тож завжди майте витримку і шкребок із м’яким гумовим лезом на робочій частині. А голим твердим пластиком очищувати лобове скло небажано.

Хвилі знищують морську кригу: криговбивство

В Арктиці зникає паковий лід, натомість перед Антарктикою його стає більше: поширені кліматичні моделі не можуть пояснити це протиріччя. Але лише зараз ефект був виміряний за допомогою давачів (сенсорів). Хвилювання на воді може розломувати кригу на відстані сотні кілометрів.

У жовтні 2005 року на півночі Тихого океану перед Аляскою лютував шторм, спричинивши шалений рух моря. А через шість днів хвилі роздерли айсберг B15A, що знаходився на 13.500 кілометрів південніше. Він дорівнював площі Люксембургу і на той час був найбільшим в океані дрейфуючим об’єктом у світі.

Такого роду нищення навряд чи враховують кліматичні моделі, які проектують поширення морської криги, адже до цього часу у них не виходило зображати спостережувані зміни: в Арктиці зникає паковий лід швидше ніж розраховували, натомість в Антарктиці дивним чином його стає більше.

Нове дослідження може пояснити ефект, якому досі не приділяли уваги: хвилі призводять до зникнення морської криги у більшій мірі ніж припускали, повідомляють у науковому журналі «Nature» дослідники під керівництвом Елісон Когоут з Національного інституту води і атмосферних досліджень в Новій Зеландії. Якщо хвилі стають більші за три метри, відповідний крижаний покрив на воді приходить у коливання до 350 кілометрів углиб. Як наслідок – руйнування на великі площі.

Давачі (сенсори) на плитах льоду

Науковці закріпили датчики (сенсори), котрі вимірюють коливання, на білій морській крижаній плиті Антарктики, яка повернена в бік Австралії. На погану погоду їм не довелось довго чекати: хвилі з сильним тріском розбивалися об край крижини – білий покрив почав постійно вібрувати. Невдовзі лід не витримав і тріснув. Передусім, у правому кутку до напрямку коливань відкрилися тріщини схожої ширини на сотні кілометрів.

Чи має руйнування свою власну систему? Науковці проаналізували погодні дані з 1997 по 2009 роки і зробили висновки щодо можливої висоти хвиль перед Антарктикою. Насправді, морська крига у регіонах з високим хвилюванням на воді досить постраждала, наприклад, на морі Амундсена, на противагу від порівняно спокійного західного моря Росса, де вона навіть поширилася.

Дослідник морської криги Франц Каукер з Інституту полярних і морських досліджень імені Альфреда Вегенера (Німеччина) заперечив, що його не може переконати даний висновок. Він вважає, що дослідження не приділило уваги впливу вітру. Схожий взаємозв’язок виявляється при порівнянні вітру і поширенню криги: «Неможливо статистично відділити хвилі від вітру», – підсумовує Каукер. Хвилі мають значення – це безсумнівно. Але дуже перебільшено те, що тільки вони можуть пояснити недостатність кліматичних моделей.

Наче кубики льоду у чаї

Проте і у Арктиці задокументували нищівні наслідки хвилювання: рік тому супутник виявив перед Канадою тріщину в паковому льоді завдовжки в 1300 кілометрів і завширшки – 10 кілометрів. А в серпні 2012 року величезний шторм пронісся на замерзлим Полярним морем; вітер і мертва крига розтрощили морську кригу протягом 10 днів на площу, що дорівнює трикратному розміру Німеччини.

Наступний ефект ще більше погіршив становище: хвилювання сильно перемішало Арктичне море. За звичайних умов холодна вода знаходиться над теплішою, обидва шари розділяє різний вміст солі: солоніша вода важча, вона знаходиться на глибині. Проте після шторму, який все сколихнув, крижини тануть, наче кубики льоду в чаї. Каукер дотримується думки, що внаслідок глобального потепління саме цей ефект може підсилити зменшення морської криги.

Що ж стосується айсберга у 2005 році, то він став жертвою свого становища. Він сів на мілину, запропонувавши штормовим хвилям непорушну поверхню для ударів. Биття хвиль виснажило гіганта. Врешті-решт, він розлетівся на друзки, сказав Дуглас Мак-Аїл з університету Чикаго: «Наче витончений келих для вина від співу сильного сопрано».

Джерело: spiegel.de