Ще милозвучніше: про вживання прийменників З, ІЗ та ЗІ

Усі знають, яка милозвучна українська мова. Розмовляй мелодійно — вживай прийменники З, ІЗ та ЗІ правильно!

В українській мові рідко трапляються слова з трьома (а тим більше — чотирма!) приголосними поспіль. Саме тому нею так легко і приємно розмовляти. Та інколи у словосполученні одне слово закінчується на приголосний звук, за ним іде прийменник — теж приголосний, а потім ще одне слово, яке починається на приголосний, а то й два! Вимовити це ой як нелегко! Ось спробуй: «Пацієнт розмовляв з стоматологом». Ну як?

Саме тому в нашій мові є не тільки прийменник З, а ще й ЗІ та ІЗ. Тож коли потрібно рятувати милозвучність, вони завжди поряд! 🙂

Сендвіч із сиром та овочами

Як же правильно використовувати ці прийменники?

Прийменник З

2. Перед приголосним (окрім с і ш): «Моя подруга – з Херсона». АЛЕ: «Сьогодні я раніше повернувся зі школи».

Прийменник ІЗ

Коли одне слово закінчується на приголосний, а інше — починається (переважно на з, с, ц, ч, ш, щ ): «Пустунчик дістав із шафи нову книгу»; «Який він із себе — той слон?».

Чоловік із дружиною

Прийменник ЗІ

Перед сполученням приголосних, серед яких є з, с, ц, ч, ш, щ: «Слоник Пустунчик мріє зустрітися зі збірною України з футболу»; «Маринка ретельно прибрала крихти зі столу».

Інколи можна використовувати і прийменник ЗО:

З числівниками два, три та займенником мною: «Він зустрівся зо мною вчора ввечері»; «Я куштував ті млинці разів зо два».

ЛІТЕРНІ ПОЗНАЧЕННЯ ЗВУКІВ. Голосні » § 13. Чергування З — ІЗ – ЗІ (ЗО)

Варіанти прийменника з — із — зі (зрідка зо) чергуються на тій же підставі, що й в — у, і — й.

а) Перед голосним на початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З одним рибалкою він дуже подружив (Глібов); Диктант з української мови.

б) Перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення, після паузи: Плугатарі з плугами йдуть (Шевченко); З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка); Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Малицький).

Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі.

1. Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (Коцюбинський); Лист із Бразилії (Франко);I місив новий заміс із тіста старого (Драч); Родина із семи чоловік; Гнат… запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили (Стельмах); А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); Із шовку виготовили вітрила.
2. Зі вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Яновський); Зі школи на майдан вивалила дітвора (Головко); Війнув зі Сходу легіт волі (Павличко); Балада зі знаком запитання (Драч).

Примітка. Зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні; може виступати й при займеннику мною: зі (зо) мною, але тільки зі Львова.