Який накопичувач краще: SSD або HDD – у чому різниця

У сучасних комп’ютерах використовують два типи накопичувачів:

1. SSD (Solid-State Drive), більш відомі як твердотільні накопичувачі.
2. HDD (Hard Disk Drive), їх ще називають жорсткими дисками.

Більш швидким і сучасним є SSD, але поки що «харди» теж залишаються актуальними з ряду причин. У цій статті ми розглянемо принципи роботи обох типів накопичувачів, їхні переваги та недоліки. Також розповімо, на що звертати увагу при покупці.

Твердотільні SSD-накопичувачі: як працюють і які бувають

SSD – немеханічні пристрої для запам’ятовування, що у багато разів перевершують за швидкістю традиційні HDD. Для зберігання інформації в них використано швидкісну флеш-пам’ять, а доступ до цих даних забезпечує контролер. Дані містяться в NAND-пам’яті, що складається з ланок транзисторів із плаваючим затвором. Така конструкція дозволяє зберігати заряджений стан при відключенні накопичувача від мережі. Завдяки цьому при вимиканні комп’ютера всі дані на ньому зберігаються.

Тут ми підійшли до першого важливого пункту – до видів пам’яті. Переглядаючи каталоги інтернет-магазинів у пошуках потрібного SSD диска, ви могли бачити пристрої з чотирма типами пам’яті:

1. SLC. Це накопичувачі з однорівневими осередками, тобто в кожен блок записується або 0, або 1. Якщо говорити мовою мемів «найшвидша рука на Дикому Заході». Накопичувачі з осередками SLC передають інформацію швидше за своїх побратимів, але мають набагато меншу ємність. Крім того, вони довговічні і надійні – кожен осередок розрахований на 100 тисяч циклів перезапису. Звідси їхня висока вартість, особливо якщо розглядати моделі із сучасним контролером. У споживацькому сегменті майже не представлені, тож можете одразу дивитися у сторону інших трьох.
2. MLC. Осередки пам’яті чотирирівневі (два заряди на осередок). Друге місце за швидкістю та надійністю. SSD диски з MLC витримують близько 10 тисяч циклів перезапису, що також є надлишком для простих споживачів. Такою пам’яттю оснащують переважно високошвидкісні моделі на кшталт Samsung 860 Pro series, створені для корпоративного сегмента і IT-компаній. Утім, якщо швидкість читання/запису і надійність для вас у пріоритеті, можна сміливо придивлятися до накопичувачів з MLC. Вони дорогі, але безвідмовні і довговічні, витримують близько 2 млн годин роботи.
3. TLC. Логічний розвиток MLC з 8-рівневим осередками (3 біт). Цього вдалося досягти завдяки тонкому управлінню заряду осередків із підвищеною чутливістю зчитування. У 2020 році це найпоширеніший тип пам’яті як для внутрішніх, так і для зовнішніх SSD. Це компроміс між швидкістю і надійністю за збалансованою ціною. Must have для повсякденного використання та ігор. Але пам’ятайте: за швидкістю і довговічністю пам’ять TLC сильно поступається MLC, витримуючи лише 3-5 тисяч циклів перезапису.
4. QLC. Найбільш бюджетна пам’ять, здатна зберігати 4 біта даних на осередок. У плані швидкості і довговічності це найгірший варіант, особливо коли йдеться про запис/читання безлічі дрібних файлів. Зате гігабайт пам’яті QLC обходиться вкрай дешево, і для повсякденних завдань його буде цілком достатньо. Якщо пошукати, за 100 доларів реально підібрати модель ємністю близько 800-1000 ГБ. З накопичувачами MLC або TLC так не вийде – за ті ж гроші можна знайти максимум 400-500 ГБ.

Якщо резюмувати, все просто. Для дорогих ПК і ноутбуків обираємо MLC. Дорого, швидко, надовго. У професійній діяльності та іграх не розчарує. TLC те ж саме, але трохи дешевше і гірше в плані довговічності. Хороший варіант для ПК середньої вартості. Якщо ви не записуєте регулярно великі обсяги даних, особливої ​​різниці не помітите. QLC краще взагалі не брати, відверто кажучи. Хіба що для невеликого апгрейду старенького ноутбука або ПК – у цьому випадку просто немає сенсу купувати що-небудь дороге та більш якісне.

Вам може бути цікаво

Що таке 3D NAND

Важливий нюанс щодо типу пам’яті – у магазинах трапляються SSD диски з позначкою TLC NAND, MLC NAND або QLC NAND. У пам’яті NAND конструкція масиву тривимірна, тобто на матриці транзистори встановлені в кілька шарів. Таким чином досягається збільшена щільність компонування. Максимальний обсяг пам’яті зростає, а швидкість читання/запису залишається такою ж.

Накопичувачі з TLC 3D NANDпам’яттю майже не поступаються MLC, але коштують дешевше і представлені моделями ємністю від 1 до 4 терабайт, що достатньо для більшості людей у 2020 році.

Форм-фактори і роз’єми SSD

У плані форм-факторів та інтерфейсів підключення існують такі варіанти:

1. 1.8 ” – портативні мікродиски, що зовні нагадують звичайну флешку, але зі значними швидкісними характеристиками і великою місткістю. Підключаються через SATAIII, різні варіації USB або Thunderbolt.
2. 2.5″ – ноутбучний формат, але підходить і для ПК. На сьогодні найпопулярніші через компактні розміри, високу швидкість і низьке енергоспоживання. Найчастіше підключаються через SATA, але можна знайти моделі з інтерфейсом M2 NVMe, PCI Express і навіть USB.
3. 3.5 ” – застарілий форм-фактор SSD, який використовується в деяких моделях ноутбуків і в настільних ПК.
4. M.2 – можуть використовувати як інтерфейс SATA, так і PCI Express. Причому в другому випадку пропускна здатність в 3-4 рази вище. У сучасних моделей швидкість послідовного читання і запису досягає 5500 Мб/с.
5. PCI Express – встановлюються в однойменний слот, зовні нагадують відеокарту і здатні забезпечити рекордну швидкість до 7000 МБ/с;
6. SATAIII – підключаються кабелем через SATA інтерфейс, як стандартні HDD. Майже повністю зникли, поступившись місцем більш зручним і технологічним форм-факторам.

Існують також пропрієтарні SSD диски з інтерфейсом Thunderbolt – вони розробляються партнерами Apple ексклюзивно для макбуків, Mac Pro та інших «яблучних» пристроїв. За швидкістю сильно поступаються топовим рішенням для настільних ПК, але коштують дорожче, тому що це пропрієтарні накопичувачі, націлені на професійне використання.

Як працюють HDD диски

Жорсткі диски теж відносяться до класу пристроїв для запам’ятовування, але мають кардинально інший принцип роботи, що нагадує старі магнітофони. Є робоча поверхня диска і голівка для зчитування, поєднана з основною конструкцією обертовим валом. Намагнічені голівки рухаються по пластинах, записуючи і зчитуючи інформацію. Це сильне спрощення, але для формування загальної картини про принципи роботи HDD досить.

Як ми бачимо, відмінності HDD від SSD істотні. Принцип роботи перших базується на механічних явищах, а інші належать до категорії немеханічних ЗУ. У них просто немає рухомих деталей.

Вам може бути цікаво

Порівняння SSD і HDD: що краще

Твердотільні накопичувачі за всіма параметрами перевершують традиційні жорсткі диски:

• швидкісні показники вище в 10-15 разів;
• під час роботи взагалі не шумлять;
• важать помітно легше, оскільки складаються виключно з мікросхем;
• споживають менше електроенергії, до 2 Вт, тоді як HDD можуть споживати до 7 Вт;
• не потребують періодичної дефрагментації, а процес оптимізації SSD займає долі секунди.

Але все це не означає, що старі добрі «харди» більше не актуальні. На практиці їх розумно використовувати для зберігання великих обсягів даних, з якими людина працює не так часто: фотографій, сімейних відео, старих архівів, робочої документації тощо. У цьому випадку переплачувати немає сенсу. Просто подивіться, за скільки можна взяти HDD на 2 ТБ, і порівняйте з аналогічними за ємністю SSD 2 ТБ. Різниця колосальна.

Крім того, жорсткі диски менш чутливі до електростатичного розряду і перепадів напруги, а це може бути вирішальним фактором для багатьох людей у ​​віддалених населених пунктах, де з електрикою бувають проблеми.

Вам може бути цікаво

Що таке гібридні накопичувачі

Окремо слід згадати так звані гібридні SSHD, що поєднують обидва типи накопичувачів. Такі пристрої актуальні для установки в ноутбуки з єдиним слотом під установку накопичувача. Усередині SSHD розташовані обертові пластини і NAND-пам’ять, якими управляє контролер. Прошивка автоматично визначає, яку інформацію краще розміщувати у флеш-пам’яті, а яку на магнітному носії.

За універсальність подібного рішення доводиться платити:

• при перших запусках швидкість гібридного накопичувача майже не буде відрізнятися від стандартного HDD;
• користувач не зможе самостійно вирішувати, яку інформацію розміщувати у швидкій і повільній пам’яті – це у владі прошивки.

Як показує практика, набагато краще вибрати або повноцінний SSD, або старий добрий HDD, тому що гібриди не настільки гнучкі і обмежують можливості користувача у плані менеджменту даних.

Який диск краще для ПК і ноутбука

Під установку Windows і основного програмного забезпечення однозначно краще SSD. Як ми вже сказали, SSD у 10-15 разів швидше HDD, і це позначається на роботі системи:

1. Операційна система запускається в рази швидше. Якщо на HDD система вантажиться в середньому 40-60 секунд, то при наявності SSD час завантаження скорочується до 10-15 секунд.
2. Швидкість завантаження робочих додатків збільшується.

1. Система працює більш плавно і швидко, це гостро відчувається в перші дні після переходу з жорстких дисків на твердотільні накопичувачі.

Все завантажується швидше, від якого-небудь Adobe Premiere до встановлених ігор. Якщо у вас старенький ноутбук або ПК і ви хочете хоч якось прискорити його роботу, однозначно вибирайте SSD. Різниця буде колосальною. Для ноутбуків можна підібрати форм-фактор 2.5 “, оскільки його простіше встановити. Для ПК рекомендуємо M.2 або PCI Express, адже в цьому випадку швидкість читання/запису буде помітно вище.

Вам може бути цікаво

Як вибрати HDD для зберігання даних

Якщо бюджет обмежений, але для роботи і зберігання особистих даних потрібно багато місця, є сенс підібрати HDD. При виборі звертайте увагу на такі характеристики:

• обсяг буфера (бажано від 32 до 64 Мб);
• інтерфейс підключення (SATAIII для внутрішніх і USB 3.0 для зовнішніх);
• форм-фактор – 2.5 “для ноутбуків і 3.5” для настільних ПК;
• швидкість обертання шпинделя – для внутрішніх дисків підійде модель з 7200 об/с.

Зі швидкістю обертання є нюанс – чим вище цей показник, тим краще швидкість пристрою, однак рівень шуму істотно зростає під час роботи. Якщо тиша важливіше за швидкість, краще придивитися до HDD на 5400 об/хв

Ми постаралися максимально детально розписати всі нюанси, що стосуються відмінностей SSD і HDD. Сподіваємося, матеріал був корисним.

Успіхів!

Як вибрати жорсткий диск

Кожен власник комп’ютера рано чи пізно стикається з потребою купівлі жорсткого диска. Або місця на старому накопичувачі хронічно бракує, або він взагалі вийшов із ладу – у будь-якому разі рано чи пізно ви зіткнетеся з проблемою вибору. Виробників багато, корпуси різні, у характеристиках вказана купа незрозумілих цифр і слів – все це плутає і збиває з пантелику.

Щоб зробити правильний вибір, потрібно розуміти, що означають і на що впливають певні параметри жорстких дисків. Але спочатку розберімося, як взагалі влаштований HDD (Hard Disk Drive).

Інформація в такому накопичувачі зберігається в магнітному форматі на алюмінієвих або скляних пластинах, вкритих феромагнітним матеріалом. Електричний привод обертає ці пластини, і спеціальні головки зчитують або записують на них дані. Головки не торкаються пластин – вони «літають» над ними завдяки повітряному потоку, який утворюється під час обертання пластин. Їхній дотик може пошкодити феромагнітне покриття, тому доти, поки пластина не набере потрібну швидкість, головка «відпочиває» в нейтральному положенні.

Чим більше пластин містить конструкція, тим більший обсяг (і ціна) накопичувача, але тим нижча його надійність. Тому виробники намагаються утримувати кількість пластин у розумних межах (в сучасних моделях їх зазвичай від 2 до 7) і збільшувати щільність запису. Основна перевага HDD, якщо порівняти з іншими різновидами накопичувачів – це великий обсяг збережених даних і його низька питома вартість.

Обсяг

Перший серійний накопичувач на жорстких дисках, IBM 350 RAMAC був розмірами з двокамерний холодильник, важив приблизно тону й міг зберігати «аж» 3,75 МБ інформації. Але це було в далекому 1956 році. Сучасні жорсткі диски мають набагато більший обсяг. У домашніх комп’ютерах переважно використовуються моделі місткістю від 250 ГБ до 6 ТБ.

Для офісного робочого комп’ютера досить 500 ГБ, а, скажімо, для відеомонтування і 15 ТБ може катастрофічно забракнути. Тому з потрібним обсягом вам доведеться визначитися самостійно. Ставити дорогий місткий диск у робочий ПК, на якому будуть стояти тільки операційна система й офісні програми, досить безглуздо.

Дуже важливо знати, під якою ОС ви плануєте працювати з вашим диском і яка файлова система буде на ньому задана. Наприклад, Windows XP х32 (і старіші версії) не працює з томами обсягом понад 2 ТБ. До того ж особливості самої материнської плати можуть накладати обмеження на місткість HDD – якщо ви збираєтеся купити диск обсягом 4 або 6 ТБ, загляньте спочатку в інструкцію до плати.

Вам може бути цікаво

Форм-фактор

Форм-фактор визначає фізичні розміри жорсткого диска і, відповідно, можливість його установлення в певні пристрої. На сьогодні найпоширеніші моделі форм-фактора 3,5″ і 2,5″. Перші з них використовуються в стаціонарних ПК, сховищах даних, серверах – загалом, у більш габаритних системах. Накопичувачі другого різновиду легші й економніші, тому їх застосовують у ноутбуках і портативних комп’ютерних системах. Потрібно зазначити, що за допомогою спеціального перехідника диск 2,5″ можна легко встановити у відсік, призначений на формат 3.5″.

Бувають накопичувачі й менших розмірів (наприклад, 1,8″), але вони орієнтовані на більш специфічні ультракомпактні пристрої й трапляються рідше.

Швидкість

Чим вища швидкість обертання магнітних пластин, тим швидший (продуктивніший) жорсткий диск. Щоправда, зі збільшенням швидкості збільшуються його енергоспоживання й шум. Найпоширеніші моделі мають частоту обертання 5400, 5900, 7200 або 10000 об/хв.

Диски з частотою 5400-5900 об/хв – оптимальний варіант для робочого комп’ютера або ноутбука. Вони тихо працюють, слабко гріються й досить економічні. Реальна швидкість передавання даних у таких моделей досягає 150 МБ/сек. Зазвичай, чим нижча швидкість обертання, тим довше послугує накопичувач, тому HDD, що використовуються в серверах і електронних сховищах, зазвичай належать до цієї самої категорії.

Моделі з частотою 7200 об/хв підійдуть для стаціонарних комп’ютерів середнього та топового класу. Реальна швидкість читання/записування таких накопичувачів досягає 180 МБ/с.

Супершвидкісні HDD з частотою 10000 об/хв і більше – це дорогі та шумні пристрої. Обсяг у таких накопичувачів досить невеликий, і вони відчутно нагріваються під час навантаження, тому рекомендується встановлювати на них додаткову систему охолодження.

Швидкість передавання даних становить приблизно 200-250 МБ/с. Зазначимо, однак, що з розвитком і здешевленням твердотільних накопичувачів (SSD) сенс у купівлі таких надшвидких HDD поступово зникає.

Ще одна важлива характеристика швидкості роботи жорсткого диска – IOPS (Input/Output Operations Per Second). Ця величина показує, скільки операцій введення/виведення даних на секунду може зробити накопичувач. Обчислюється вона за допомогою вимірювання швидкості записування та читання невеликих (одиниці-десятки кілобайтів) блоків даних – як у послідовній, так і в довільній послідовності.

Зазвичай, значення IOPS не вказують у загальних характеристиках – його можна знайти в документації до накопичувача або в результатах тестування на спеціалізованих ресурсах. У побутових накопичувачів це значення лежить у межах 75-200. Чим вищий показник IOPS, тим швидше накопичувач справляється з безліччю паралельно запущених завдань і одночасних запитів.

Вам може бути цікаво

Обсяг буфера

Буфер – це швидка проміжна пам’ять HDD. Вона слугує для згладжування різниці між швидкостями читання/записування та подальшого передавання інформації по інтерфейсу. До того, вона дає змогу послідовно зчитувати дані з близьких ділянок магнітного диска, збирати їх потім у потрібний файл, що істотно підвищує швидкість читання.

Теоретично, чим більший обсяг буфера, тим краще, але на практиці це не завжди так. Якщо комп’ютер використовується тільки для доступу в інтернет, перегляду відео або офісних програм, то сенсу в дорогому накопичувачі з буфером 128 МБ просто немає. Для ноутбука досить HDD з 16 або 32 мегабайтами буферної пам’яті. Для стаціонарного ПК можна обмежитися величиною 64 МБ.

Якщо точніше – операційну систему, складний софт і вимогливі ігри краще встановлювати на диск з місткішим (в розумних масштабах) буфером, а ось зберігати улюблені фільми, музику та світлини можна та на скромнішому (за цим параметром) накопичувачі.

Вам може бути цікаво

Інтерфейс

Інтерфейс – це спосіб (як кабель із роз’ємами, так і протокол передавання даних по ньому), за допомогою якого жорсткий диск з’єднується з материнською платою. Найпоширенішим зараз є інтерфейс послідовного під’єднання SATA, який буває вже в трьох варіантах (поколіннях) – SATA, SATA II і SATA III.

Зовні вони абсолютно однакові, і відрізняються тільки своєю пропускною здатністю. SATA-інтерфейс міг передавати до 150 МБ/с, SATA II – 300 МБ/с, SATA III – до 600 МБ/с. Зазвичай, всі вони взаємозамінні: скажімо, якщо на вашій материнській платі є тільки порти SATA II, то ви можете під’єднати до неї й HDD з інтерфейсом SATA першого або третього покоління. Але трапляються й рідкісні винятки, тому краще заздалегідь заглянути в інструкцію від накопичувача та переконатися в сумісності. Якщо диск з SATA III під’єднати до порту SATA II, він запрацює, але швидкість передавання даних буде обмежена пропускною здатністю інтерфейсу на материнській платі.

Звісно ж, SATA – не єдиний інтерфейс під’єднання накопичувача. У комп’ютерах минулих поколінь використовувався порт паралельного під’єднання IDE, але виробництво таких дисків уже припинилося. Якщо вам потрібен новий жорсткий диск, а міняти материнську плату не хочеться, можна скористатися спеціальним перехідником SATA-IDE.

У складніших системах (серверах, дискових масивах) іноді трапляється інтерфейс SAS, що має ширші можливості, як порівняти з SATA. Основні переваги SAS-інтерфейсу – можливість застосування довгих кабелів передавання даних (до 10 м) і під’єднання безлічі SAS-пристроїв до одного порту.

У домашніх умовах пристрою такого роду практично не використовують. Але про всяк випадок корисно знати, що SAS сумісний з SATA другого та третього поколінь, тобто до SAS-системи можна під’єднувати накопичувачі з інтерфейсами SATA II і SATA III.

Інші характеристики

Є й інші параметри, на які треба звертати увагу під час вибору.

1. Рівень шуму – це середня гучність звуку, видаваного механічними частинами жорсткого диска під час роботи. Для домашнього застосування цей параметр дуже важливий. Якщо ви терпіти не можете сторонні звуки, краще не купувати модель із рівнем шуму понад 25 дБ.
2. Споживана потужність не так уже й важлива для стаціонарного ПК, а ось для ноутбуків цей параметр досить критичний.
3. Час напрацювання на відмову – «запас міцності» накопичувача. Магнітні властивості покриття пластин HDD згодом знижуються, і диск втрачає свою місткість (найчастіше разом зі збереженою інформацією). Чим вища ця цифра, тим надійніший жорсткий диск. Ця характеристика досить важлива для серверів і сховищ інформації.
4. Тип конектора живлення потрібно знати для перевірки сумісності жорсткого диска з материнською платою. Традиційному білому MOLEX-конектору прийшов на зміну SATA-роз’єм, який передбачає шину живлення 3,3 В (крім звичних 5 В і 12 В). Однак ця шина використовується не в усіх SATA-накопичувачах, тому в багатьох випадках можна обійтися і просто перехідником MOLEX/SATA.

Вам може бути цікаво

SSD-накопичувачі

Порівняно недавно на ринку з’явилися твердотільні накопичувачі – SSD (Solid State Drive). У них інформація зберігається не на магнітних пластинах, а в мікросхемах пам’яті. З’явилися такі пристрої ще в 1978 році, але комерційне їх використання почалося набагато пізніше. І хоча вони радикально відрізняються конструкцією від жорстких дисків, функціонально вони схожі на HDD, тому ми вважаємо за потрібне розповісти та про них.

SSD-накопичувачі діляться на два різновиди за типом використовуваної в них пам’яті: RAM (як в оперативній пам’яті ПК) і NAND. Перші – дуже дорогі та мають виняткову швидкодію. Використовують їх переважно для прискорення великих баз даних або промислових графічних систем.

NAND-накопичувачі, про які йтиметься далі, з’явилися набагато пізніше та спочатку поступалися жорстким дискам не тільки в обсязі, але й у швидкості. Але кілька років тому ситуація змінилася, SSD перевершили HDD у швидкості читання/записування й «пішли у відрив» (значення параметра IOPS у топових моделей становить сотні тисяч одиниць). До нечисленних вад (сподіваємося, тимчасових) можна віднести високу ціну та скромний проти HDD обсяг.

Виробляються SSD-накопичувачі різних форм-факторів. Найпоширеніший із них – це плата в корпусі 2,5″. Він універсальний – такі моделі можна встановити в ноутбук або стаціонарний ПК (через перехідник). Подібні накопичувачі обладнані інтерфейсом SATA III і SATA-конектором живлення; швидкість читання/записування в них досягає 550 МБ/с. Є й моделі в корпусі 1,8″, але вони трапляються набагато рідше.

Бувають і безкорпусні накопичувачі. М.2 – плата завширшки 22 мм і завдовжки 42, 60, 80 або 110 мм. Для під’єднання такого модуля потрібен відповідний порт M.2.

Такі SSD-накопичувачі застосовуються в сучасних стаціонарних ПК і забезпечують швидкість до 10 Гб/с. Планується застосовувати цей інтерфейс і в портативних пристроях. У назві такого накопичувача завжди наявні чотири цифри, що означають його розміри: наприклад, 2 242 – це плата 22х42 мм.

Якщо у вашому комп’ютері є М.2-порт, перед купівлею обов’язково подивіться в інструкції, якого розміру плати SSD і з яким конектором можна використовувати. Вже є конектори трьох типів – В (виріз зліва), М (виріз праворуч) і ВМ (вирізи з обох боків). Будуть з’являтися й інші різновиди інтерфейсів M.2 з іншими буквами, тому будьте уважні.

Плати формату mSATA використовуються переважно в ноутбуках, і зрідка – на материнських платах стаціонарних ПК. Це модуль розміром 30х50,95 мм; він спочатку розроблений для застосування в компактних пристроях, у яких не вміщається накопичувач форм-фактора 2,5″. У перспективі на зміну цьому форм-фактора прийде M.2.

Такі накопичувачі встановлюються в mSATA-слот. Зовні він дуже схожий на порт Mini PCI-E, але на електричному рівні вони несумісні – будьте уважні.

Є ще один тип інтерфейсу для SSD – SATA Express, реалізований на лініях PCI Express 2.0. Накопичувачі, призначені спеціально для нього, тільки почали з’являтися. Цей порт сумісний зі звичайними SATA-пристроями. Для під’єднання використовується спеціальний перехідник на один чотириконтактний роз’єм живлення і два семиконтактні SATA III.

І, нарешті, найпотужніші на цей момент SSD-накопичувачі – плати під слот PCI-E 2.0, всім знайомий порт на материнській платі стаціонарного ПК. Пропускна здатність такого порту другої ревізії на швидкості х4 у двосторонньому режимі становить 32 Гб/с.

Швидкість читання/записування в таких пристроїв колосальна – наприклад, у моделі Asus Raidr Express 240 GB ці значення перевищують 800 МБ/с.

З’явилися подібні накопичувачі порівняно недавно, і поки використовуються тільки в потужних стаціонарних ПК. Коштують вони чимало, але істотно прискорюють роботу системи, і тому мають величезний попит у геймерів – сучасні ігри вимагають серйозних ресурсів.

Гібридні накопичувачі

Успіх SSD-технологій призвів до появи так званих гібридних накопичувачів – SSHD (Solid State Hybrid Drive). Вони являють собою звичайний жорсткий магнітний диск із додатковим SSD-кешем.

Зазвичай, цей кеш має обсяг 8 ГБ. Іноді трапляються й великі значення, але ціна таких накопичувачів істотно вища, і вони не особливо популярні. У SSD-частини операційна система зберігає найбільш використовувані дані, до яких вона часто звертається, і доступу до неї користувач не має.

Таке рішення дає змогу неабияк прискорити роботу системи – зокрема, швидкість завантаження ПК. Однак загальна швидкість (IOPS) у SSHD лише приблизно на 15% вища, ніж у звичайних HDD. Зазначимо, що в гібридних дисків є і традиційний буфер обсягом кілька десятків мегабайт. Для отримання максимально можливої продуктивності настійно рекомендується використовувати для під’єднання SSHD-накопичувачів інтерфейс SATA III.

Частота обертів магнітних дисків у гібридних накопичувачів така сама, як у традиційних HDD. Єдине – з огляду на й так непогані швидкісні параметри SSHD з частотою понад 7200 об/хв не випускаються. Низький рівень споживання енергії та досить висока продуктивність подібних накопичувачів дає змогу успішно застосовувати їх у ноутбуках, а також у ролі системного диска стаціонарних ПК.

Підсумки

Над виробництвом накопичувачів працюють безліч компаній – Seagate, Western Digital, Toshiba (HDD), Intel, OCZ, Kingston (SSD) і багато інших. Хто з них «краще» – сказати складно: жорстка конкуренція не дає фірмам права на помилку. Тому вибір треба робити, з огляду на характеристики й призначення накопичувача. Компанії маркують свою продукцію за передбачуваною сферою застосування – наприклад, серія Purple дисків Western Digital призначена для систем спостереження, а серія Red – для систем зберігання даних.

Якщо вам потрібен накопичувач для зберігання великої кількості даних (скажімо, фільмів, світлин тощо) – зверніть вашу увагу на HDD з буфером 64 МБ і швидкістю 5400-7200 об/хв: такі диски недорогі та мають великий обсяг. Для серверів також є прекрасні серії HDD-накопичувачів – наприклад, Seagate Pipeline або Constellation або Western Digital Red, що мають підвищену надійність. Якщо вам не потрібна потужна система для ігор або відеомонтування, але ви не любите «гальма» ОС – найкращим вибором стане SSHD-гібрид, який поєднує в собі швидкодію системи SSD і ціну HDD. Ну а шанувальникам швидкості та високих потужностей безперечно потрібно придивитися до SSD-накопичувачів.

SSD або HDD – Чим відрізняється ssd від hdd?

На персональний комп’ютер та ноутбуки можна поставити 2 типи носіїв − HDD та SSD. Обидва варіанти є відмінними сховищами інформації, тому вибрати найкращий пристрій непросто. Проведемо порівняння, що краще SSD, HDD, які є у них позитивні сторони, а також недоліки використання, щоб зрозуміти, який з дисків працює краще.

Що таке HDD

Жорсткий вінчестер складається з круглого диска, на якому встановлена ​​система, ведеться запис файлів. Диск під час роботи обертається, у ньому важіль записи рухається, зчитує, записує дані. Чим швидше рухається диск, тим краще працює техніка – завантажуються програми, відкриваються програми, зчитуються дані тощо.

Через швидке обертання обладнання шумить і вібрує, але на тлі інших звуків роботи ПК – це не так сильно відчувається. Ще жорсткий диск масивніший, ніж SSD вінчестер. Також він чутливіший до ударів, вібрації. Можна сказати, що таке HDD – це перевірена технологія, тому ціна на такі вироби йде нижче.

Переваги та недоліки HDD

З’явилися Hard drive набагато раніше, ніж solid drive, але все одно не здають позиції. Вони мають свої плюси.

Ось тільки частина їх:

• Низька ціна та хороша місткість, у будь-якому випадку HDD дешевше за SSD такого ж обсягу.
• Легко можна відновити втрачені дані.
• При серйозних навантаженнях жорсткий диск прослужить довше (пов’язане з технічними характеристиками).
• Термін експлуатації виробу залежить від того, скільки разів пристрій читав та перезаписував файли.
• При раптовому відключенні живлення ймовірність втрати важливих даних дорівнює нулю, а ось із твердотілими накопичувачами не все так просто.

• Показник споживання енергії вище, ніж відрізняється SSD від HDD – останній сильніше нагрівається.
• Наявність механічних деталей призводить до шуму.
• Працюють диски повільно, що помітно під час відкриття файлів, копіювання даних, запуску системи.
• Висока чутливість обладнання до зовнішнього впливу.
• Велика вага та розміри.
• Пам’ятайте, HDD що це часто одягаються в прогумовані кожухи, які захищають елементи від механічних пошкоджень та вібрації.

Що таке SSD?

Solid Drive можна назвати новою технологією. Щоб зрозуміти, що таке ССД, коротко пояснимо, то у виробу немає частин, що рухаються, а дані відразу потрапляють на мікросхему NAND. Чим більша ця деталь пристрою, тим вища ємність вінчестера. Головний плюс диска в тому, що він прискорює роботу ноутбука та ПК. Заміна жорсткого диска на новий твердотільний дозволяє прискорити роботу техніки.

Важливо пам’ятати, SSD диск що це йде менше за розмірами HDD, не так сильно він чутливий до падіння та ударів. Вінчестер має різний тип пам’яті MLC, TLC або QLC. Перший варіант прослужить довше, але ціна буде вищою. Якщо виберете TLC, він повільніше MLC, витримує менше циклів перезапису інформації. Але звичайний користувач, який не працює з графікою, не запускає ресурсомісткі іграшки, навряд чи помітить різницю. Найдоступніший за вартістю та повільний – останній варіант QLC.

SSD та HDD працюють через інтерфейс SATA. З новинок на ринку комп’ютерних технологій – це SSD NVMe. Можна сказати, що це твердотільний диск в особливому форматі, який монтують у порт M.2 на материнській платі, жодних кабелів, перехідників не потрібно. Такі вироби працюють ще швидше, отже, різниця між SSD та HDD буде ще більш помітна.

Переваги та недоліки SSD

Як і жорсткі диски, твердотільні вінчестери мають свої плюси і мінуси.
Виділимо для початку переваги виробу:

• Немає механіки, тому накопичувачі витриваліші.
• Падіння зі столу ноутбука не викликає серйозного дисонансу в роботі пристрою, а ось HDD найчастіше починають працювати зі збоями.
• При запуску твердотільного носія немає шуму, чого не скажеш про жорсткий вінчестер.
• Мало тепла виділяється в атмосферу, оскільки вироби не нагріваються. А ось жорсткі диски під час запуску потребують постійного охолодження.
• Швидкість роботи у 2-3 рази вища, ніж у ХДД-диску. Чуйність програм очевидна, навіть об’ємний софт починається відповідати на команди швидше, файли записуються за секунди.
• Якщо вінчестер SSD опиниться в намагніченій зоні, то з ним нічого не станеться, а ось HDD вийде з ладу.

Поряд із плюсами потрібно позначити мінуси, щоб зрозуміти SSD що таке:

• Термін служби виробу менше, залежить від кількості перезапису даних на елемент. Але якщо використовувати їх для встановлення операційної системи, основного софту, то різниця буде мінімальною.
• Втрата великої частини даних через раптове відключення живлення.
• Якщо порівнювати, чим відрізняється HDD від SSD, то перший виграє за ціною та обсягом, але у випадку з ССД – це не можна віднести до великих мінусів, оскільки дуже багато плюсів виробу.

Якщо розглядати SSD як диск під систему, а жорсткий диск як основний, то гнатися за додатковими терабайтами не потрібно.

Порівнюємо швидкість роботи, ємність та вартість HDD та SSD

Щоб відповісти на питання, що краще HDD або SSD, зверніть увагу на різницю у вартості та обсягах пам’яті. В цьому випадку зрозуміло, що жорсткі вигідніше для споживача, а ось СДР коштують дорожче, за обсягом вони менші, хоча різниця в ціні поступово згладжується. Найдорожчий варіант, який є на ринку, – ndash; це SSD NvME.

З цього багатьом може здатися, що варто купувати жорсткий вінчестер, але це не так. Якщо потрібно заощадити на збиранні ПК, беріть SSD на 512 або 245 Гб. А ось HDD більш важкий, там можна підібрати виріб на 10-12 ТБ. Максимум ємність SSD поки знаходиться в межах 4 ТБ, але це в майбутньому пообіцяли виправити. Коли потрібно багато пам’яті, то купуйте ХДД, хоча з появою хмарних сховищ, зовнішніх твердих дисків – це перестало бути проблемою. Таке рішення обійдеться не сильно дорожче за накопичувач, але зате вам буде зручніше користуватися технікою. На SSD пропонуємо встановити операційну систему та програми, якими ви найчастіше користуєтеся. Якщо місця не вистачить, просто купіть зовнішній диск.

Також пропонуємо Вашій увазі статтю, про те, як правильно вибрати батарею для телефону – Як правильно вибрати батарею для телефону в Україні?

Чому краще поставити на SSD операційну систему?

Все просто – справа у швидкості роботи твердотільного диска. Вони працюють набагато швидше за жорсткі, так що різниця відразу видно користувачеві. СДД-накопичувачі не мають рухомих елементів у своєму пристрої, їхня швидкість не залежить від оборотів, вона не знизиться з часом через фізичне зношування. Усередині HDD є зчитувальні голівки, які під час функціонування створюють шум, вібрацію – всього цього позбавлені SSD-вінчестери.

Для безшумної роботи ставте SSD, система працюватиме як годинник, відгукуватиметься на дії користувача. Але сучасні HDD теж стали тихіше працювати, якщо порівнювати їх із аналогами 2000-х років. Наприклад, твердотільний накопичувач SATA III працює 500-600 Мб/с, що вище, ніж у жорстких дисків, які можуть видавити з себе лише 100-150 Мб/с.

SSD або HDD – робимо висновки

Обидва варіанти дисків можна вважати надійними носіями інформації, але кожен має свої плюси і мінуси. SSD швидше працюють, ніж жорсткі диски, зате останні не мають обмежень на кількість перезапису даних. Вибрати один варіант, упустивши другий – важко, тому радимо використовувати обидва, а не гадати, SSD або HDD що краще. Жорсткий використовуйте на ті дані, які ви найчастіше стираєте, змінюєте. А щоб ПК працював трохи швидше, просто переведіть на СДД ресурсоємні утиліти та операційну систему.

Сподіваємось наше керівництво з вибору накопичувача на ПК і ноутбук вам знадобиться. SSD та HDD-диски різної ємності можна купити в нашому магазині «Всеплюс» зі швидкою доставкою по Києву та в інші міста України.