Олегу Блохіну – 70 років: пам’ятні голи та матчі славетного футболіста

5 листопада 1952 року у Києві в родині відомої легкоатлетки Катерина Адаменко та працівника спорттовариства “Трудові резерви” Володимира Блохіна народився син Олег. Саме йому випало стати найвідомішим футболістом в київському “Динамо” та СРСР.

Попри те, що мама бажала, щоб Олег теж займався легкою атлетикою, він обрав футбол. В 10-річному віці потрапив до школи київського “Динамо”. А за основу киян дебютував 25 листопада 1969 року на тбіліському стадіоні “Локомотив”, коли Віктор Маслов випустив 17-річного форварда в основі на гру проти місцевого клубу.

Саме з “Динамо” і пов’язані головні віхи історії Блохіна-футболіста. За київський клуб футболіст виступав протягом 18 сезонів – з 1969 до 1987 роки. За цей період він сім разів став чемпіоном СРСР (1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986), п’ять разів виграв Кубок країни (1974, 1978, 1982, 1985, 1987), тричі став володарем Кубка сезону (1981, 1986, 1987). На міжнародній арені разом із “Динамо” двічі виграв Кубок володарів Кубків (1975 та 1986), одного разу – Суперкубок Європи (1975). Загалом за “Динамо” в усіх турнірах провів 585 матчів, забив 280 м’ячів, що є рекордним показником, до якого й досі нікому не вдалося наблизитися. Також є рекордсменом за кількістю матчів (432) та забитих м’ячів (211) у чемпіонатах СРСР.

Олег Блохін у складі київського “Динамо”

Найкрасивіший гол у кар’єрі, на його погляд, був забитий московському “Динамо” в падінні через себе – у кубковому матчі 1973 року. Через п’ять років він забив “Чорноморцю” п’ятою, а ще через рік кишинівському “Ністру” прямим ударом з кутового.

Олег Блохін відзначався чималою спринтерською швидкістю. На районних змаганнях з легкої атлетики у 1969-му році 16-річний Блохін пробіг стометрівку за 11 секунд, що відповідало нормативу першого розряду.

Класичним став гол, забитий Олегом Блохіним у ворота мюнхенської “Баварії” у першому матчі за європейський Суперкубок 1975 року. У той рік київське “Динамо” вперше у своїй історії виграло Кубок володарів кубків, перемігши у фінальному матчі угорський “Ференцварош” – 3:0 (один з голів був на рахунку Блохіна). Мюнхенська “Баварія” другий рік поспіль володіла Кубком європейських чемпіонів. Перед матчами за європейський Суперкубок мало хто сумнівався, що перемога буде на боці іменитої “Баварії”. Однак у Мюнхені Олег Блохін, вибравши момент, чудово виконав свій фірмовий номер – отримавши гострий пас, на спринтерській швидкості втік від захисників, серед яких був сам Франц Бекенбауер, і точно та сильно пробив у дальній кут воріт Зеппа Маєра. Цей гол виявився єдиним, а приголомшливий сольний прохід Блохіна журналісти і телекоментатори називали фантастичним. У матчі-відповіді у Києві Блохін оформив дубль і “Динамо” виграло титул.

Відео голів Олега Блохіна у єврокубках

Саме завдяки цій перемозі та забитим голам у 1975 році приз паризького тижневика France Football “Золотий м’яч” отримав Олег Блохін. Правда приз Блохіну вручили аж в 1977-му – перед грою Кубка чемпіонів з “Баварією”. Тоді 16 березня в другому домашньому матчі 1/4 фіналу Кубка чемпіонів 1976-77 проти “Баварії” на 39 хвилині він не забив пенальті у ворота Зеппа Маєра.

Олег Блохін отримує “Золотий м’яч”

Ще до цього у 1972 році гравець став бронзовим призером Олімпійських ігор у Мюнхені. На тому турнірі Олег забив шість м’ячів, один з них у матчі за 3-є місце з командою НДР, який закінчився внічию 2:2. У наступному році на іграх XXI Олімпіади, що проходили в Монреалі, радянська олімпійська збірна практично повністю складалася з футболістів київського “Динамо”. Тоді були завойовані бронзові медалі – у матчі за третє місце олімпійська збірна СРСР обіграла збірну Бразилії – 2:0. Щоправда, Олег, не до кінця вилікувавши травму, на олімпійському футбольному турнірі забив всього лише один м’яч у ворота збірної КНДР.

У складі збірної СРСР провів 112 матчів (рекордна кількість), забив 42 м’ячі (найкращий бомбардир в історії збірної). Однак на Чемпіонат світу з футболу Блохін потрапив лише тоді, коли йому було 30 років – у 1982 році в Іспанії. Збірна СРСР не дійшла до півфіналу лише тому, що поступилася збірній Польщі за різницею забитих і пропущених м’ячів. Блохін зіграв на чемпіонаті всі п’ять матчів і забив один гол у ворота збірної Нової Зеландії. В тому ж таки 1982 році його запросили у збірну Європи, що проводила матч зі збірною світу. А ще раніше він грав у збірній ФІФА в матчах з дортмундською “Боруссією” і іспанською “Барселоною”.

Через чотири роки форвард вдруге поспіль бере участь у чемпіонаті світу. У двох проведених ним матчах Олег забив один гол у ворота збірної Канади.

Останній свій гол за київське “Динамо” Олег Блохін забив 20 листопада 1987 року в матчі на Кубок СРСР проти волгоградського “Ротора”. Це був його 314-й гол у всіх проведених ним матчах. У чемпіонаті СРСР він забив 211 м’ячів – це досягнення так ніхто не зміг перевершити.

Після цього Олег Блохін перейшов у австрійську команду Форвертс (Штайр), де за 41 матч відзначився 9 разів. Один з цих голів – у ворота “Фесту” за вихід у вищу лігу.

28 червня 1989 року в Києві відбувся прощальний матч на честь Блохіна, де збірна СРСР зустрічалася зі збірною футбольних зірок світу. Саме до цього матчу Тамарою Гвердцителі була виконана пісня “Віват, король!”, спеціально написана Юрієм Рибчинським та Геннадієм Татарченком.

Після прощального матчу Блохін відправився на Кіпр, де наступний сезон грав за “Аріс” (Лімасол). Лише після цього він закінчив ігрову кар’єру.

Одразу по закінченні кар’єри футболіста Блохін отримав посаду головного тренера у грецькому клубі “Олімпіакос”. Командою він керував три роки. І мало не зробив її чемпіоном Греції, якби не невдало кинута димова шашка. В ключовому матчі другого кола Олег Протасов забив переможний м’яч основному конкурентові АЕКу, зробивши рахунок 2:1. Проте за 7 хвилин до закінчення зустрічі на полі стадіону “Філадельфія” почали вибухати димові шашки. Дисциплінарний комітет призначив перегравання, яке відбулося на Родосі. АЕК переміг 1:0.

У сезоні 1992/93 “Олімпіакос”, яким керував Блохін, обіграв в Кубку кубків “Монако” Арсена Венгера з Юргеном Клінсманном та Юрієм Джоркаєффим в складі, а також “Чорноморець” Віктора Прокопенка. У Піреї одесити перемогли з рахунком 1:0, але вдома команда Суслова, Никифорова, Парфьонова, Цимбаларя та Гусєва несподівано програла з розгромним рахунком 0:3.

Згодом були двічі ПАОК, “Іонікос” та АЕК. Але видатних результатів не здобув.

У вересні 2003 року Блохін став головним тренером національної збірної України. Під його керівництвом збірна вперше у своїй історії успішно пройшла відбірковий етап великого міжнародного турніру – Чемпіонату світу з футболу 2006 року в Німеччині, причому путівку до Німеччини завоювала раніше всіх інших європейських команд.

На турнірі збірна України, яка вперше брала участь у фінальних стадіях ЧС, дійшла до чвертьфіналу – це найвище досягнення українців. При цьому у 1/8 фіналу ЧС-2006 він не дивився післяматчеві пенальті проти збірної Швейцарії.

Олег Блохін під час тренування збірної України

6 грудня 2007 року Блохін подав на звільнення з поста тренера збірної, після того, як не зміг пробитися зі збірною на Євро-2008.

21 квітня 2011 року був знову призначений на пост головного тренера національної збірної України. Під керівництвом Блохіна збірна взяла участь у домашньому Євро-2012, де не змогла вийти з групи. 25 вересня 2012 року, після відставки Юрія Сьоміна був призначений на пост головного тренера київського “Динамо”.

Топ-10 цитат Олега Блохіна на посаді головного тренера “Динамо”

Невдовзі після приходу у “Динамо” Блохіна госпіталізували з гіпертонічним кризом – причиною виявився тромб, який майже повністю перекрив сонну артерію.

Олег Блохін на посаді наставника київського “Динамо”

16 квітня 2014 року, відразу після матчу чемпіонату України проти “Шахтаря”, програного в Києві з рахунком 0:2, Олег Блохін був звільнений президентом клубу Ігорем Суркісом з поста головного тренера “Динамо” за незадовільні результати, показані командою під його керівництвом

Лауреат нагороди “Golden Foot” (2009 рік) – щорічної міжнародної нагороди, яку вручають футболістам за високі спортивні успіхи, досягнуті в команді та особисто (в номінації “Легенди футболу”); найкращий футболіст України за період 1954-2003 роки (ювілейний приз до 50-річчя УЄФА).

Відео інтерв’ю Олега Блохіна у 2018 році

Скільки голів забив Блохін За збірну СРСР

В ипускник юнацької футбольної школи київського «Динамо», 17-річний Олег Блохін дебютував у основному складі 25 листопада 1969 року в Тбілісі у матчі першості СРСР проти місцевого «Локомотива», проте тривалий час не зміг закріпитись в команді і перший свій гол за «Динамо» забив лише 15 березня 1972 року в кубковій грі проти харківського «Металіста». Рівно через місяць, 15 квітня, у ворота дніпропетровського «Дніпра» був забитий і перший гол в чемпіонаті СРСР . Всього за сезон 1972 року Блохін забив 18 голів, що дало йому змогу закріпитись в основному складі і зіграти за Олімпійську збірну СРСР, з якою Блохін здобув бронзові медалі.

Наступний рік для Олега Блохіна виявився ще успішнішим — з рузультатом 30 голів в усіх турнірах, де брало участь «Динамо», він був визнаний кращим футболістом СРСР і здобував цей титул ще два роки поспіль, рекорд СРСР, який ніким не був перевершений. Крім того, Блохін чотири роки підряд ставав кращим бомбардиром чемпіонату і разом з клубом двічі ставав чемпіоном і двічі віце-чемпіоном СРСР.

Того ж, 1975 року, київське «Динамо» виграло Кубок володарів кубків Європи , коли у фіналі переграло угорський «Ференцварош» (третій гол на рахунку Блохіна), і Суперкубок УЕФА — всі три м’ячі у двох матчах у ворота мнюнхенської «Баварії» були забиті Олегом Блохіним, якого французький «Франс Футбол» визнав найкращим футболістом Європи сезону і вручив «Золотий м’яч». У 1986 році Олег Блохін разом з «Динамо» вдруге виграв Кубок володарів кубків Європи і став кращим бомбардиром турніру.

Всього за свою кар’єру гравця в «Динамо», яка тривала до 1988 року, Олег Блохін зіграв 585 матчів і став семиразовим чемпіоном СРСР та п’ятиразовим володарем кубка СРСР. 21 серпня 1985 року у ворота харківського «Металіста» Блохін першим з радянських футболістів забив 200-й гол у чемпіонатах СРСР ; всього ж на його рахунку за рідний клуб у чемпіонаті 211 голів і 315 голів у всіх турнірах, де грало «Динамо», — останній з них він забив 20 листопада 1987 року у Києві в матчі на Кубок СРСР проти волгоградського «Ротора». За збірну СРСР Блохін провів рекордні 112 матчів і забив також рекордні 42 голи.

З наступного року кар’єру гравця 36-літній Олег Блохін продовжив у австрійському клубі «Форвертс» та кіпрському «Аріс», не досягнувши ніяких вагомих результатів. У 1990-у році він перейшов на тренерську роботу, кращим результатом якої стало друге місце з грецьким «Олімпіакос» того ж, 1990-го, року і восьме місце зі збірною України на Чемпіонаті світу 2006 року, коли національна команда вперше в своїй історії вийшла у фінал світового турніру і дійшла до чвертьфіналу.