§ 15. Складові уміння вчитися. Важливість налаштування на успіх. Бар’єри ефективного навчання. Розвиток логічного та образного мислення

Обміркуйте й обговоріть ситуацію. Олег узявся за домашнє завдання і не зміг розв’язати задачу з математики. Він попросив тата допомогти йому, але той був зайнятий. Тоді Олег пішов до мами на кухню і теж звернувся по допомогу. Мама здивувалася: «Хіба ти не можеш упоратися сам?». «Ні, — відповів Олег. — Таких задач ми ще не розв’язували». Як ви думаєте, чи вміє Олег учитися?

Уміння вчитися. Складові уміння вчитися

Уміння вчитися — це вміння розвивати свої здібності, уміння шукати способи дії в нових ситуаціях. Часто, коли ми говоримо про людину, яка вміє вчитися, то виникає образ учня, який читає товстезні книжки. Однак уміння вчитися — це не вміння читати. Що ж може робити учень, який уміє вчитися? Він наділений сміливістю та рішучістю і не зупиняється перед завданням, для вирішення якого в нього немає готових засобів, не чекає, щоб йому допомогли, не заявляє, що завдання нецікаве для нього, а шукає способи його вирішення.

Уміння вчитися передбачає активну діяльність, спрямовану на вирішення завдання.

• не боятися складних завдань;

• уміти здійснювати цілеспрямований пошук;

• самостійно приймати рішення, виявляти власні проблеми, пов’язані з браком досвіду, знань, навичок, упевненості;

• регулювати власні переживання.

Той, хто вміє вчитися, знає про власне незнання. Це дуже важливо, тому що тільки в такому випадку він переходить до здобуття відсутніх умінь, знань, здібностей.

Отже, чого вчитися? По-перше, учитися знаходити (винаходити) новий спосіб дії, тобто діяти творчо. По-друге, учитися самостійно знаходити відсутню для вирішення завдання інформацію в будь-яких джерелах. По-третє, учитися вчити самого себе, тому що цього ніхто вас не може навчити, як можна було навчити читати, писати, рахувати.

Головними складовими вміння вчитися є:

1. Мотивація навчання: треба побачити сенс у тому, що ви будете робити, зрозуміти, що вам це потрібно, і захотіти це зробити.

2. Постановка навчального завдання, — запитати себе: «Чого я хочу навчитися? Які способи дій треба опанувати?».

3. Виконання навчального завдання: докласти зусилля, щоб знайти спосіб вирішення завдання, шукати необхідну інформацію, пробувати різні варіанти рішення, бути наполегливим.

4. Дії контролю: треба контролювати хід роботи над завданням, перевіряти свої попередні дії, спрямовані на виконання завдання. Коли щось не виходить, то поставити собі запитання «чому?», «що завадило мені досягнути своєї мети?».

5. Дія оцінки: слід оцінити успішність своїх дій з виконання завдання. Зробити висновок, чи досягнута мета.

Однак знайте, що треба пройти довгий шлях проб і помилок перед тим, як ви знайдете спосіб успішно вчитися. І це не простий шлях. Але по ньому треба йти.

Знайдіть необхідну інформацію і розв’яжіть проблему. Пам’ятаєте, як вам було цікаво вчитися у першому або другому класі? Усе було новим, цікавим, усе хотілося спробувати. Як ви вважаєте, чому у восьмому класі багатьом з вас уже не так цікаво, навчання вже не приваблює, часто звучить «я не розумію», «я не впораюся», «у мене не виходить»? Що треба робити для того, щоб навчання було успішним і приносило вам задоволення, бажання знати більше?

Можна ознайомитися зі схемою «Як навчати самого себе» на сайті.

Важливість налаштування на успіх

Для досягнення успіху в будь-якій справі треба перш за все налаштувати себе на позитив, сказати собі, що ви зможете це зробити, і робити це із задоволенням, не втрачаючи почуття гумору. Успіх досяжний, якщо в нього вірити. Хто вірить в успіх — обов’язково його доб’ється. Будьте впевненими в собі. Ніколи не робіть трагедії зі своїх невдач. Невдача — це теж досвід, який ви здобули. А якщо ви здобули досвід — то це вже перемога! Невдача — це запорука наступних перемог, якщо на цій невдачі ви хоч чого-небудь навчилися. Навчіться відкрито вітатися й говорити з людьми, підтримувати гарні стосунки з іншими дітьми, реалізовувати свої задуми. Живіть під гаслом: «Не знаю — дізнаюся, не вмію — навчуся!». А коли нічого не виходить, хочеться все кинути й заплакати — посміхніться, скажіть собі: «Так, щось сьогодні не склалося, треба перепочити й зібратися із силами, а то їх уже не вистачає навіть на посмішку».

Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Героїня роману американської письменниці Маргарет Мітчелл «Звіяні вітром» Скарлетт О’Хара казала в скрутні часи, коли щось ішло не так: «Я не можу зараз думати про це. Я подумаю про це завтра. Адже завжди є завтрашній день».

Як ви вважаєте, чи допомагало це їй вирішувати проблеми? Що ви собі говорите в скрутний час або коли щось не виходить?

Бар’єри ефективного навчання

Що заважає нам успішно навчатися? З одного боку, це зовсім дрібні моменти, наприклад, музика грає, ми робимо домашнє завдання, а нам дзвонять, нас щось відволікає. Із цим не так важко впоратися. А є більш серйозні бар’єри для ефективного навчання.

До таких бар’єрів можна віднести ситуацію, коли в того, хто вчиться, низька мотивація, він каже: «Я й так все знаю! Навіщо ж учитися!». Або навпаки, учень не впевнений у своїх силах і каже: «Я в цьому не розбираюся і ніколи не розберуся!». Позиції різні, але результат однаковий — обидва учні не можуть навчатися ефективно.

Трапляється так, що бар’єром у навчанні стає минулий негативний досвід: учень намагався вчитися, але в нього не виходило, і він більше не старається, бо боїться нової невдачі — «Я боюся, що не вийде».

Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Суттєвим бар’єром для ефективного навчання є низький культурний рівень людини, коли вона мало читає і мало знає, у неї маленький словниковий запас. А інколи бар’єри для навчання виникають через проблеми з комунікацією, коли учневі важко спілкуватися з людьми в процесі навчання. Проаналізуйте ці бар’єри ефективного навчання і дайте поради учням, які з ними зіткнулися.

Розвиток логічного та образного мислення

Логіка — це наука про правильне мислення, здатність до міркування. Слово походить від грецького logos — «міркування», «думка», «розум». Так написано в словниках. А що тоді означає логічне мислення? Ось як на конкретному прикладі дає відповідь на це запитання американський учений Реймонд Смалліан у книзі «Як же називається ця книга?»: «Моє перше знайомство з логікою відбулося, коли мені виповнилося шість років. Сталося це першого квітня 1925 року. У той день я був хворий на грип. Уранці до мене в спальню заглянув мій брат Еміль (він на десять років старший за мене) і сказав: “Реймонде, сьогодні перше квітня, день жартів і розіграшів, і я зараз надурю тебе так, як тебе ще ніхто не дурив!”.

Увесь день я терпляче чекав, коли Еміль мене обдурить, але він так і не з’явився. Пізно ввечері мама запитала: “Реймонде, чому ти не спиш?”. Я відповів: “Чекаю, коли Еміль мене обдурить”. Мама покликала Еміля й суворим голосом наказала: “Емілю, негайно розіграй малюка! Він чекає, коли ти його обдуриш”. Еміль слухняно попрямував до мого ліжечка, і між нами відбувся такий діалог.

— Ти з ранку чекаєш, коли я тебе обдурю?

— Я ніяк тебе не обдурюю. Правильно?

— Але ж ти чекав, що я тебе обдурю?

Пам’ятаю, що в той день я довго крутився в ліжку після того, як мама вимкнула світло, і ламав голову над тим, пошив мене брат у дурні чи ні. З одного боку, якщо брат мене не обдурив, то я не отримав того, що мені було обіцяно, і, отже, пошився у дурні. (Так міркував мій старший брат.) Але так само можна стверджувати, що якщо брат мене обдурив, то я отримав обіцяне, і тоді не зрозуміло, у якому сенсі мене слід вважати дурнем. Так обдурив мене брат чи не обдурив?».

А як вважаєте ви? Якщо ви знаєте відповідь на це запитання, то у вас чудове логічне мислення!

Наочно-образне мислення під час виконання завдань спирається на візуальне уявлення ситуації. Такий тип мислення передбачає миттєве отримання результату. Дітям до 5 років властиве виключно наочно-образне мислення. Пізніше, з набуттям навичок спілкування, людина поступово переходить на словесну форму мислення. Якщо ви розумієте, що означають ці малюнки, і вмієте їх «прочитати», то це спрацювало ваше наочно-образне мислення.

Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Щороку 19 вересня відзначають незвичайне свято — день народження дружелюбного електронного символа — смайлика. Саме 19 вересня 1982 р. професор Університету Карнегі—Меллон Скотт Фалман уперше запропонував використовувати три символи, що йдуть підряд: двокрапку, дефіс і дужку, для позначення «усміхненого обличчя» в тексті, який набирається на комп’ютері. Розкажіть, як використовується образ смайликів.

З іншими завданнями, які перевіряють вашу логіку, можна ознайомитися на сайті.

Опорні точки. Уміння вчитися — це вміння розвивати свої здібності, шукати способи дії в нових ситуаціях. Уміти вчитися — значить не боятися складних завдань, самостійно приймати рішення, виявляти власні проблеми, пов’язані з браком досвіду, знань, навичок, упевненості, регулювати власні переживання.

Запитання для повторення й обговорення

1. Яким чином ви оцінюєте отримані результати?

2. Що здатний робити учень, який уміє вчитися?

3. Чому важливо не боятися складних завдань?

4. Наведіть приклади самостійного прийняття вами рішення.

5. Наведіть приклади, коли ви самостійно ставили перед собою мету.

6. У чому важливість налаштування на успіх?

7. Про які бар’єри ефективного навчання ви знаєте?

8. Як розвивати логічне та образне мислення?

9. Наведіть приклади проблем, які виникали у вас через брак досвіду і знань.

10. Які головні складові вміння вчитися ви знаєте?

11. Наведіть приклади, коли ви зуміли знайти методи й способи досягнення цілей.

Навчатися постійно: як розвивати мозок і навіщо?

Журнал «Культурного Проекту» продовжує спецпроєкт про те, чому для людини так важливо розвивати мозок та інтелектуальні здібності впродовж життя. У першому випуску мова йшла про те, як розвивати мозок, що допомагає цьому процесу і чи впливає вік на наші мисленнєві таланти. Цього разу поміркуємо над тим, що таке суперздібності, як їх розвивати і чи варто цим займатись?

За статистикою ООН у світі сьогодні налічується 67 мільйонів аутичних людей, 50 з яких мають суперунікальні, надлюдські здібності. Звісно, їх дуже мало, але вони — прецедент, адже якщо мозок може працювати в режимі суперздібностей, значить він в принципі на це здатен і такі здібності теоретично можна розвинути.

Поки науці невідомо де межа того, чому можна навчити мозок. Але вже на практиці доведено, що ця межа — далеко поза нашими звичними уявленнями про можливості інструменту, який ми носимо на плечах.

У 1890 році два американських психолога — Вільям Джеймс та Борис Сайдіс — розробили теорію пришвидшеного розвитку дитини. Коли у Сайдіса народився син Вільям, теорію було апробовано на практиці. Навчання хлопчика йшло 9 мовами. Коли йому виповнилось півтора роки, він вже читав англійською. У 5 років вільно володів усіма дев’ятьма мовами, а у 8 рокiв – написав 4 книжки. В 11 вступив у Гарвард, у 12 його запросили читати лекції з чотиривимірного простору, а у 17 — вести курс з неевклідової геометрії та тригонометрії в Університеті Райса.

Англієць Домінік О’Брайен розвинув неймовірну пам’ять — він запам’ятовує по 300 іноземних слів в годину

Звісно, історія з Вільямом не унікальна. Приміром, англієць Домінік О’Брайен розвинув неймовірну пам’ять — він запам’ятовує по 300 іноземних слів в годину. Зараз йому 60 років і він шестикратний чемпіон світу з пам’яті. Новозеландець Гарольд Вільямс навчився розмовляти 58 мовами. Американець Шон Адам навчив свій мозок читати зі швидкістю 4550 слів на хвилину і є чемпіоном світу зі скорочитання.

Як усе це можливо? З розвитком нейробіології вчені зрозуміли механізм тренування суперздібностей. Він дуже простий і секрет його ось який — наполеглива праця та завзятість.

Канадський соціолог Малколм Гладуелл порахував кількість годин, яка потрібна для того, аби розвинути будь-яку інтелектуальну здібність від нуля до рівня, який суттєво перевищує загальнолюдський. Йдеться про 10 тисяч годин. Якщо займатись по 2 години щодня, то на це піде приблизно 13 років! Але ми чудово розуміємо, що аби досягти вершин у певній справі чи мистецтві, цим потрібно займатись більшу частину життя.

Тому ключове питання щодо надздібностей — чи є сенс витрачати стільки часу, з раціональної точки зору? Мабуть, ні. Навіщо тренувати пам’ять до надлюдського рівня, якщо Google пам’ятає більше? І взагалі розвиток однієї специфічної здібності до неймовірно високого рівня в часи Інтернету дає небагато і забирає надто багато часу. І що найголовніше — це не робить ваш мозок розумнішим. На жаль, йдеться про «ефект переносу»: якщо ви навчитесь швидко лічити про себе або пам’ятати дослівно прочитану один раз книгу — це не розвине вас інтелектуально. Тобто, розвиток специфічної здібності це тільки і дає — одну здібність і нічого більше.

Більш раціонально розвивати не поодинокі здібності мозку, а його загальний інтелектуальний рівень, швидкість роботи, здібності до навчання, здатність засвоювати нові знання

Тоді запитання — чи є сенс розвивати мозок? Вчені вважають, що більш раціонально розвивати не поодинокі здібності мозку, а його загальний інтелектуальний рівень, швидкість роботи, здібності до навчання, здатність засвоювати нові знання— тобто ті здібності, які неспецифічні і можуть бути застосовані в будь-яких життєвих ситуаціях.

Як влучно сформулював у своїй книзі «Пластичність мозку» відомий американський психіатр Норман Дойдж — «Аби у повній мірі відчувати повноту життя, ми повинні навчатись. Коли життя чи взаємини з людиною стають надто передбачуваними і здається, що більше нічому навчатись, ми починаємо відчувати занепокоєння. Це свого роду протест пластичного мозку, який “сумує” без роботи».

Література:
Марина Собе-Панєк, Володимир Яковлєв. «Догляд за мозком. Практичний посібник з догляду за найважливішим органом»
Малколм Гладуелл, «Геній та аутсайдери»
Норман Дойдж, «Пластичність мозку: Вражаючі факти про те, як думки здатні змінювати структуру та функції нашого мозку»